Постанова № 16478146, 20.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20.06.2011 р. справа № 2а- 6359/11/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання Алексєєнко О.В.,

представників

позивача - Лавренюк Т.А.,

відповідача - Федоренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс"

до Державна податкова інспекція в Дзержинському районі м. Харкова

провизнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

Позивач, Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 03.09.2010р. №0000440700/0, від 05.10.2010р. №0000440700/1, від 29.12.2010р. №0000440700/2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до вимог діючого законодавства набув право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ червень 2008р., березень квітень 2009р., порушень у визначенні суми бюджетного відшкодування за періоди червень 2008р., березень квітень 2009р. проведеною податковим органом перевіркою не виявлено, в акті від 26.08.2010р. №8743/070/20023279 висновків про неправильне обчислення ПП суми бюджетного відшкодування з ПДВ не викладено. Позивач стверджував, що не приймав рішення про відмову від отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, а тому, відсутні підстави для зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 951.526,00грн. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що задекларувавши початково за період червень 2008р., березень квітень 2009р. суму бюджетного відшкодування в розмірі 951.526,00грн., платник податків шляхом подання у квітні 2010р. (19.04.2010р. та 20.04.2010р.) уточнюючих розрахунків до податкової декларації з ПДВ фактично відмовився від права на отримання згаданого бюджетного відшкодування. За таких обставин, подання платником податків у серпні 2010р. (06.08.2010р.) уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ червня 2008р., березня квітня 2009р., згідно з якими сума в розмірі 951.526,00грн. була знов заявлена до бюджетного відшкодування є неправомірним. Посилаючись на перелічені вище обставини, відповідач просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Позивач, Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс»пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом - 20023279, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова.

Вказані обставини сторонами визнаються, щодо цих обставин відсутній спір, суд не має сумнівів в достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а тому в силу ч.3 ст.72 КАС України суд не вбачає потреби в додатковому доказуванні цих обставин перед судом.

З 19.08.2010р. по 26.08.2010р. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка достовірності заявленої Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс»(ідентифікаційний код 20023279) бюджетного відшкодування з ПДВ в деклараціях за червень 2008р., березень квітень 2009р.

Результати перевірки оформлені актом від 26.08.2010р. №8743/070/20023279.

03.09.2010р. ДПІ з посиланням на даний акт було прийнято податкове повідомлення рішення №0000440700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 951.526,00грн., в тому числі: за червень 2008р. на суму 129.335,00грн., за березень 2009р. на суму 442.844,00грн., за квітень 2009р. на суму 379.347,00грн.

Відносно вказаного податкового повідомлення рішення позивачем була розпочата процедура позасудового оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками застосування цієї процедури первісне податкове повідомлення - рішення, було залишено без змін, у звязку з чим ДПІ з метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобовязання були складені і направлені на адресу позивача податкові повідомлення рішення від 05.10.2010р. №0000440700/1, від 29.12.2010р. №0000440700/2.

З огляду на викладене суд вважає, що при розвязанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України всі спірні податкові повідомлення-рішення, позаяк і первісне, і наступні податкове повідомлення-рішення впливають на права та обовязки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування як платника податків, встановлюючи відповідно податковий обовязок та дату виконання такого обовязку.

Як зясовано судом, юридичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідач указав п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(що діяв на момент виникнення спірних відносин між сторонами), а фактичною підставою слугував відображений в акті від 26.08.2010р. №8743/070/20023279 висновок субєкта владних повноважень про завищення платником податку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 951.526,00грн. за рахунок неправомірного подання 06.08.2010р. уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ, згідно з якими заявлено до бюджетного відшкодування за червень 2008р. суму ПДВ в розмірі 129.335,00грн., за березень 2009р. суму ПДВ в розмірі 442.844,00грн., за квітень 2009р. суму ПДВ в розмірі 379.347,00грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

За матеріалами справи Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс»були складені і подані до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова податкова декларація з ПДВ за червень 2008р., в рядку 25.1 якої (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) задекларовано показник «3.261.361,00грн.), податкова декларація з ПДВ за березень 2009р., в рядку 25.1 якої (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) задекларовано показник «442.844,00грн.», з ПДВ за квітень 2009р., в рядку 25.1 якої (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) задекларовано показник «379.347,00грн.».

Порушень в обчисленні платником податку вказаних показників проведеною відповідачем перевіркою не виявлено, в акті від 26.08.2010р. №8743/070/20023279 жодних фактів формування платником податку податкового кредиту з ПДВ або відємного значення з ПДВ з недотриманням вимог закону податковим органом не викладено. Судом встановлено, що фактів складання платником податків документів обовязкової податкової звітності з ПДВ у спірних правовідносинах з порушенням законодавства щодо форми, змісту або складу податкових декларацій з ПДВ субєктом владних повноважень при проведенні перевірки також виявлено не було.

З приєднаних до справи документів вбачається, що 20.04.2010р. позивачем було складено і в електронному вигляді за допомогою засобів електронного звязку подано до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова уточнюючий розрахунок до декларацій з ПДВ за червень 2008р., згідно з яким частина раніше задекларованої до бюджетного відшкодування суми ПДВ в розмірі 129.335,00грн. була виключена з рядку 25.1 декларації з ПДВ.

За матеріалами справи 19.04.2010р. позивачем були складені і в електронному вигляді за допомогою засобів електронного звязку подані до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова уточнюючі розрахунки до декларацій з ПДВ за березень квітень 2009р., згідно з якими раніше задекларовані до бюджетного відшкодування суми ПДВ були виключені з рядків 25.1 декларацій з ПДВ.

При цьому, суд відзначає, що до жодного іншого рядка декларації ці суми платником податків не включались.

Відповідно до складених позивачем уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ червня 2008р., березня квітня 2009р., які були подані позивачем до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в електронному вигляді засобами електронного звязку 06.08.2010р., позивач задекларував до бюджетного відшкодування за червень 2008р. суму ПДВ в розмірі - 129.335,00грн., за березень 2009р. суму ПДВ в розмірі - 442.844,00грн., за квітень 2009р. суму ПДВ в розмірі - 379.347,00грн.

Вивчивши в ході розгляду справи зміст акту від 26.08.2010р. №8743/070/20023279, суд відзначає, що жодних порушень в оформленні уточнюючих розрахунків від 06.08.2010р. за формою, змістом або складом документів обовязоковї податкової звітності проведеною відповідачем перевіркою виявлено не було, будь-яких суджень з цього приводу акт перевірки взагалі не містить.

Оскільки спір по справі виник з приводу неправильного, на думку субєкта владних повноважень, визначення платником ПДВ суми бюджетного відшкодування з ПДВ, то суд вважає за необхідне при розгляді справи керуватись п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ», де указано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилами п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Судом з наявних у справі документів та з пояснень представників сторін встановлено, що у спірних правовідносинах позивач рішення згідно з п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»не приймав, такого рішення не відображав ані в деклараціях з ПДВ за червень 2008р., березень квітень 2009р., ані в уточнюючих розрахунках до вказаних декларацій, які були подані до податкового органу 19.04.2010р. та 20.04.2010р., ані в уточнюючих розрахунках до вказаних декларацій, які були подані до податкового органу 06.08.2010р.

Відповідно до п.п.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

В ході судового розгляду судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що у спірних правовідносинах платником податку було прийнято рішення про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2008р. в розмірі - 129.335,00грн., за березень 2009р. в розмірі - 442.844,00грн., за квітень 2009р. в розмірі - 379.347,00грн. на розрахунковий рахунок в установі банку. Вказане рішення було реалізовано позивачем з дотримання вимог п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» та Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за № 250/2054; далі за текстом Порядок №166).

Наявність у позивача права на бюджетне відшкодування з ПДВ за перелічені вище звітні податкові періоди матеріалами справи не спростована.

Судження відповідача про відмову платника податків від отримання у спірних правовідносинах суми бюджетного відшкодування з ПДВ слід визнати помилковим, позаяк згідно з зібраними по справі доказами платник податків у спірних правовідносинах такого рішення не приймав, в деклараціях з ПДВ та уточнюючих розрахунках до декларацій з ПДВ такого рішення не відображав.

Окрім того, системно проаналізувавши норми Закону України «Про ПДВ», суд доходить висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавець передбачав лише один випадок, коли платник податку вважається таким, що відмовився від суми бюджетного відшкодування, а саме: п.п. «а»п.п.7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону України «Про ПДВ»визначено, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Втім, підстав для застосування до спірних правовідносин приписів п.п. «а»п.п.7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону України «Про ПДВ»з матеріалів справи не вбачається, позаяк субєкт владних повноважень не складав і не надсилав на адресу платника податків згаданого вище податкового повідомлення.

З приводу викладених в акті від 26.08.2010р. №8743/070/20023279 суджень субєкта владних повноважень про порушення платником податку п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»суд зазначає, що всупереч вимогам Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом Інструкція), Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205; далі за текстом Порядок №327) в названому акті перевірки не викладено жодних доводів про вчинення Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс»порушень перелічених норм закону.

За таких обставин, судження відповідача, ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова про порушення платником податку п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»слід визнати необґрунтованим, адже субєкт владних повноважень ні в ході проведення перевірки, ні в ході розгляду справи не зазначив конкретно в чому полягає суть порушення платником даних норм закону.

Дослідивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що матеріали справи не містять фактичних даних про прийняття позивачем рішення про зарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2008р., березень квітень 2009р. у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, а відтак висновок податкового органу стосовно порушення ПП п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»не знайшов свого підтвердження судовим розглядом.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст.3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, суд доходить висновку, що спірні правові акти індивідуальної дії порушують права і інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат по даній адміністративній справі належить здійснити відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 03.09.2010р. №0000440700/0, від 05.10.2010р. №0000440700/1, від 29.12.2010р. №0000440700/2 в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс»(місцезнаходження 61022, Україна, Харківська область, місто Харків, вул. Іванівська, буд. 1; ідентифікаційний код 20023279) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40.

Постанова набирає законної сили згідно з ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21.06.2011р.

Суддя Сліденко А.В.