Постанова № 16477662, 16.06.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2248/2011

16 червня 2011 року 12год. 59хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тарновецький П.Я.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія"

доСарненська міжрайонна державна податкова інспекція (Рокитнівське відділення)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія» - звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011року №0000282350.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податковий орган не мав права зменшувати позивачу податковий кредит по операціям з ПП«Нафта Центр», оскільки в ході перевірки відповідачу було надано всі первинні документи, що підтверджували право позивача на формування податкового кредиту по операціям з названим контрагентом. При цьому зазначає, що вказані операції мають реальний товарний характер, відносяться до господарської діяльності позивача. Вважає, що сума податкового кредиту сформована цілком правомірно. Позивач не повинен нести відповідальність за взаємовідносини з бюджетом контрагентів. Вважає, що висновок відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ є неправомірним. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення які по суті співпадають з поясненнями, викладеними в позовній заяві. Просив позов задоволити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях, а зокрема пояснив, що позивач відніс до податкового кредиту суму ПДВ, що припадає на вартість товарів по операціям позивача з контрагентом ПП«Нафта Центр», які відповідач вважає нікчемними, оскільки у Луцькій ОДПІ по місцю реєстрації такого контрагента відсутні відомості, щодо наявності у власності або в оренді ПП«Нафта Центр" основних засобів, а чисельність працюючих складає лише 7 осіб. Відтак, відповідач вважає, що ПП«Нафта Центр" фактично не могло здійснити такої господарської операції з позивачем через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. На підтвердження своїх доводів покликається на інформацію Луцької ОДПІ щодо недекларування ПП«Нафта Центр»податкових зобовязань по операції з поставки позивачу дизпалива. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити повністю.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок позивача за січень 2011року, яке виникло за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в грудні 2010року, результати якої оформлені актом від 27.04.2011 року .

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено:

- до податкового кредиту грудня 2010року суми ПДВ по операціям позивача з ПП«Нафта Центр»у звязку з недекларуванням ПП«Нафта Центр»податкових зобовязань по операції з поставки позивачу дизпалива. При цьому, відповідачем при прийнятті спірних рішень також враховано надану Луцькою ОДПІ інформацію щодо відсутності у власності або в оренді ПП«Нафта Центр»основних засобів та щодо чисельності працюючих такого контрагента (07 осіб).

На підставі висновків зазначеного вище акту перевірки, за порушення підпункту 198.01 ст.198 , пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі по тексту іменовано ПКУкраїни) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011року №0000282350, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2011року у розмірі 11611грн та визначено штрафну санкцію в розмірі 2903грн.

Суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам, врахував наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною/(п.198.2. ст.198 ПК України).

Судом встановлено, що для підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту по згаданим операціях з ПП«Нафта Центр», позивачем в ході перевірки надано та долучено до матеріалів даної справи наступні первинні документи:

- податкові накладні (на поставку дизельного пального, складені ПП«Нафта Центр») №144 від 15.12.10року, №174 від 30.12.2010року;

- видаткові накладні №РН -0000144 від 15.12.2010року, № РН -0000022 від 04.01.2011року;

- платіжні доручення на перерахування коштів позивачем ПП«Нафта Центр»за поставлене дизпаливо №68 від 15.12.2010року, № 72 від 30.12.2010року;

- товарно-транспортні накладні серії ААК №140 від 15.12.2010року, серії ААК №10 від січня 2011року на перевезення дизпалива за названими вище первинними документами.

Названі вище податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкового кредиту по операціях з поставки нафтопродуктів ПП«Нафта Центр»складені особами, що зареєстровані в установленому порядку платниками ПДВ та містять всі необхідні реквізити передбачені статтею 201 ПК України, що не заперечується сторонами.

Надані до перевірки вище обумовлені первинні документи на поставку нафтопродуктів ПП«Нафта Центр»містять всі необхідні реквізити передбачені ч. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», розкривають зміст та обсяг господарської операції, що не заперечується сторонами.

Відтак наведені вище первинні документи за обумовленими операціями є підставою для їх відображення в бухгалтерському, податковому обліку позивача.

Відображені в перелічених вище первинних документах операції позивача з ПП «Нафта Центр»відносяться до видів господарської діяльності, що фактично здійснюються позивачем та відображені у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій №280167 .

Обставини щодо фактичної поставки (товарності) операцій позивача з названим вище контрагентом, підтверджено: товарно-транспортними накладними на перевезення дизпалива від вантажовідправника -ПП«Нафта Центр»одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська лісопереробна компанія»; первинними документами, про подальший рух придбаного (у ПП«Нафта Центр») дизпалива (акти позивача про списання дизпалива на рахунок 23 «виробництво»від 31.12.2010року, від 31.01.2011року, 28.02.2011року, накладна на реалізацію дизпалива позивачем ДП СЛАП «Рокинівський ДСЛ»№ЛК -0000007 від 31.01.2011року).

З наведено слідує, що названі вище операції з поставки дизпалива, здійснені позивачем у межах його підприємницької діяльності, дизпаливо за названими вище операціями є фактично поставленим позивачу названим контрагентом, який в установленому порядку, зареєстрований платником ПДВ, виписані ним податкові та видаткові накладні, ТТН належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити та є підставою для формування податкового кредиту.

При цьому, суд вважає, що названі позивачем підстави винесення спірних рішень щодо не відображення контрагентом позивача у складі податкових зобовязань сум ПДВ за названою операцією; відсутність власних та орендованих основних фондів; незначна чисельність працівників в кількості семи осіб, відсутність контрагента на момент його перевірки за юридичною адресою не можуть слугувати підставою для відсторнування з податкового кредиту позивача суми ПДВ за операціями з таким контрагентом. Також названі обставини не можуть бути підставою для визнання такої господарської операції нікчемною, оскільки, як підтверджується наявними матеріалами справи господарська операція позивача та ПП«Нафта Центр»є такою що фактично виконана, виконання її підтверджено не лише податковими та видатковими накладними на поставку дизпалива позивачу, але й товарно-транспортними накладними, первинними документами про подальший рух названого дизпалива.

З листа Луцької ОДПІ № 3636/7/23-309 від 28.04.2011року, з сторінок 2, 4 та 5 акту невиїзної документальної перевірки ПП «Нафта Центр»№1500/23-2/37258919, додатку №5 до декларації з ПДВ за грудень 2010року ПП«Нафта Центр», вбачається, що названий платник зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, за грудень 2010року подав до податкового органу декларацію з ПДВ. У названій декларації ПП«Нафта Центр»відобразило у складі податкових зобовязань грудня 2010року суму ПДВ в розмірі 11610,83грн. за операцію проведеною з позивачем.

Отже, наявними матеріалами справи спростовуються доводи відповідача щодо не відображення ПП«Нафта Центр» податкових зобовязань з ПДВ по згаданій операції з позивачем.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування»відповідальність особи має індивідуальний характер.

При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент вибув з місця реєстрації, або здійснив інші порушення податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для такого контрагента.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства з подання податкової звітності, правильності її складання, обрахунку податкових зобовязань та виконання зобовязань зі сплати податкових зобов'язань до бюджету за іншого платника, та контролю щодо постійного перебування контрагента за місцем своєї реєстрації. Добросовісний платник також не повинен нести відповідальності за неправомірні дії його контрагентів.

Отож доводи податкового органу, які лягли в основу зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість не узгоджуються з нормами матеріального права, є надуманими та безпідставними.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не можна вважати законними.

З огляду на викладене, та враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржується правовий акт індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Беруче до уваги наведене, позов підлягає до задоволення повністю.Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю. Скасувати податкове повідомлення -рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (Рокитнівське відділення) №0000282350 від 16.05.2011року .

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лісопереробна компанія" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.