Постанова № 16476892, 16.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/109/2011

16 березня 2011 року 11год. 10хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування

ВСТАНОВИВ:

Позивач Субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання податкового повідомлення-рішення № 0005241745/0 від 23.12.2010 року протиправним та його скасування.

В обгрунтування позову вказує, що ДПІ у м. Рівне проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, подану позивачем за липень 2010 року. За результатами перевірки позивачу збільшено суму, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, внаслідок виключення з податкового кредиту суми 5766,67 грн. у зв'язку з порушенням платником податків пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року. Підставою для зменшення контролюючим органом суми податкового кредиту за липень 2010 року є непідтвердження сум ПДВ по контрагенту позивача - ПП "Калісто" внаслідок опрацювання бази автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України. В акті перевірки вказано, що ПП "Калісто" не подало декларацію з ПДВ за липень 2010 року, не задекларувало свої податкові зобовязання, відтак неможливо підтвердити сплату ним ПДВ до бюджету.

Позивач зазначає, що ПП "Калісто" своїми листами від 16.09.2010 року № 16/09/01 та від 24.12.2010 року, адресованими позивачу, підтверджує включення до складу податкових зобовязань всіх податкових накладних за липень 2010 року та подання до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова відповідної декларації.

За таких умов, незаконність донарахування податкового зобовязання за основним платежем з ПДВ тягне за собою безпідставність нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 288,33 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з наведених підстав, просить визнати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 23 грудня 2010 року № 0005241745/0 про донарахування податкового зобовязання в розмірі 6055,00 гривень протиправним та скасувати його.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Рівне позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.45). В судовому засіданні представник відповідача в обгрунтування заперечень пояснив, що розмір податку, зазначеного платником у деклараціях, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником порушено порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.97р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за № 250/2054 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної податкової адміністрації України. Згідно з поданою СПД ОСОБА_4 до ДПІ у м. Рівне податковою декларацією з ПДВ за липень 2010 року (з врахуванням уточнюючого розрахунку) податковий кредит становить 5766,67 грн., сформований за рахунок операцій з ПП "Калісто". За результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту липня 2010 року в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 29.11.2010 року виявлено завищення податкового кредиту СПД ОСОБА_4 за липень 2010 року на суму 5766,67 грн. по контрагенту ПП "Калісто". ПП "Калісто" не подало декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідно податкові зобовязання за операціями з СПД ОСОБА_4 не задекларовано. Крім того, ПП "Калісто" має стан 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) передбачає, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України, так як податок на додану вартість є непрямим податком. Відповідач вважає, що СПД ОСОБА_4 безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Калісто" за липень 2010 року на загальну суму ПДВ 5766,67 грн. З наведених підстав просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, з таких підстав.

Судом встановлено наступне.

Позивач - субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 - зареєстрований виконавчим комітетом Рівненської міської ради від 25.10.2007 року (а.с.6), є платником податку на додану вартість згідно з свідоцтвом Державної податкової інспекції у м. Рівне № 005880 від 22.02.2010 року (а.с.7).

Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з ПДВ субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за липень 2010 року.

За результатами перевірки ДПІ у м. Рівне складено акт НОМЕР_1 від 29.11.2010 року, в якому зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту липня 2010 року в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 29.11.2010 року виявлено завищення податкового кредиту СПД ОСОБА_4 за липень 2010 року на суму 5766,67 грн. по контрагенту ПП "Калісто". ПП "Калісто" не подало декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідно податкові зобовязання за операціями з СПД ОСОБА_4 не задекларовано. Крім того, ПП "Калісто" має стан 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). Враховуючи викладене, підприємцем безпідставно віднесено до податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2010 року податку на додану вартість в сумі 5766,67 грн. по взаємовідносинах з ПП "Калісто" (код ЄДРПОУ 24670538, іпн. 246705320302).

За результатами перевірки ДПІ у м. Рівне дійшла висновку про збільшення суми, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету - 5766,67 грн. (а.с.9).

На підставі акту перевірки, в зв'язку з порушенням підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року № 0005241745/0, яким СПД ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" всього 6055,00 грн., у тому числі за основним платежем 5766,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 288,33 грн. (а.с.8).

Судом встановлено, що 17.08.2010 року СПД ОСОБА_4 подав до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року (а.с. 10-12). До податкового кредиту по операціях з постачальником іпн. 246705320302 (ПП "Калісто") в липні 2010 року включено суму ПДВ 5167 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, поданого до ДПІ у м. Рівне 26.08.2010 року, СПД ОСОБА_4 включено до податкового кредиту липня 2010 року по операціях з постачальником іпн. 246705320302 (ПП "Калісто") суму ПДВ 600,00 грн. (а.с. 57-58).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту липня 2010 року позивачем надано до справи первинні документи по придбанню, поставці, оплаті товарно-матеріальних цінностей, одержаних від контрагента ПП "Калісто", та їх використанню в господарській діяльності.

Судом встановлено, що 01.07.2010 року між ПП "Калісто" (постачальником) та СПД ОСОБА_4 (покупцем) укладено договір поставки (а.с.16), згідно умов якого постачальник постачає та передає у власність покупцю товар, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Предметом поставки є пушечна змазка в кількості 3 тони по ціні 10333,33 грн. за тону, з ПДВ. Згідно п.4 договору, покупець зобовязується здійснити оплату за товар на протязі 40 днів з моменту відвантаження. Покупець може здійснювати авансову оплату за товар.

На виконання даного договору ПП "Калісто" було виписано накладну № 158 від 01.07.2010 року про передачу пушечної змазки в кількості 3 тони, на загальну суму 31000,00 грн., в тому числі 5166,67 грн. ПДВ (а.с.17).

Також продавцем ПП "Калісто" (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ 28257641) видано покупцю СПД ОСОБА_4 податкову накладну № 238 від 01.07.2010 року, номенклатура поставки товарів, кількість, вартість поставки, загальна сума коштів, що підлягає сплаті, з врахуванням податку на додану вартість, - відповідають вказаним в видатковій накладній № 158 від 01.07.2010 року (а.с.18).

Факт поставки пушечної змазки підтверджується дослідженою в судовому засіданні товарно-транспортною накладною № 27 від 01.07.2010 року (а.с.55).

СПД ОСОБА_4 в подальшому реалізував пушечну змазку в кількості 3 тони для ТзОВ ТПК "Агрінол" на загальну суму 31749,98 грн., в тому числі ПДВ 5921,66 грн. Реалізація товару підтверджується накладною № 01/07 від 02.07.2010 року, податковою накладною № 04 від 02.07.2010 року, довіреністю ПК-0000253 від 02.07.2010 року (а.с. 36-37).

Кошти від контрагента ТзОВ ТПК "Агрінол" в сумі 31749,98 грн. зараховані 02.07.2010 року на банківський рахунок позивача (а.с. 41).

Також судом встановлено, що відповідно до договору поставки від 01.07.2010 року (а.с.19), постачальник ПП "Калісто" постачає та передає у власність Покупцю СПД ОСОБА_4 товар, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору. Предметом поставки є руберойд в кількості 20 рулонів по ціні 180,00 грн. з ПДВ, сума договору складає 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ 600,00 грн. Згідно п.4 договору, покупець зобовязується здійснити оплату за товар на протязі 40 днів з моменту відвантаження. Покупець може здійснювати авансову оплату за товар.

На виконання договору ПП "Калісто" було виписано накладну № 275 від 25.07.2010 року (а.с.20) та податкову накладну № 306 від 25.07.2010 року (а.с.21). Згідно даних накладних СПД ОСОБА_4 поставлено руберойд в кількості 20 рулонів, вартістю 3000,00 грн., ПДВ 600,00 грн., загальна сума, що підлягає до сплати, - 3600,00 грн.

Факт поставки продукції підтверджується дослідженою в судовому засіданні товарно-транспортною накладною № 32 від 25.97.2010 року (а.с.56).

СПД ОСОБА_4 в подальшому реалізував руберойд в кількості 20 рулонів для ТзОВ "Українсько-чеська компанія "Агро-Моравія" на загальну суму 3720,00 грн., в тому числі ПДВ 620,00 грн. Реалізація товару підтверджується накладною № 02/07 від 27.07.2010 року, податковою накладною № 05 від 27.07.2010 року, довіреністю № 21 від 27.07.2010 року (а.с. 39-40).

Кошти від контрагента ТзОВ "Українсько-чеська компанія "Агро-Моравія" зараховані 28.07.2010 року на банківський рахунок позивача (а.с.41).

Платіжним дорученням № 05 від 09.08.2010 року РУ АБ "Полтава-банк" в м. Рівне СПД ОСОБА_4 було перераховано для ПП "Калісто" в оплату за товар кошти в сумі 34600,00 грн., в тому числі ПДВ 5766,67 грн. (а.с.22).

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що питання нарахування, сплати податку на додану вартість, формування податкових зобовязань та податкового кредиту, порядку бюджетного відшкодування на час виникнення спірних правовідносин визначалися нормами Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97.

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону № 168/97, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг), в складі якої і сплачується покупцями (п.п.6.1.1. п. 6.1 ст. 6 Закону № 168/97).

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наведені норми Закону № 168/97 не обмежують платника податків у праві на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту датою фактичного надходження товару платнику та датою його фактичного використання в господарській діяльності. Вказані норми дають право на формування податкового кредиту по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів та отримання податкової накладної у випадку, якщо платник має намір використовувати придбаваємий товар в подальшому (майбутньому) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

В ході розгляду справи судом встановлено, що придбання позивачем у контрагента ПП "Калісто" товарно-матеріальних цінностей в липні 2010 року здійснювалося з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою одержання прибутку.

При цьому, судом встановлено, що на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем сум податкового кредиту із названих господарських операцій, вказаний контрагент в установленому порядку був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Видані вказаним вище контрагентом позивача податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит липня 2010 року, містять всі обовязкові реквізити, оформлені у відповідності до приписів п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97).

Таким чином, в ході судового розгляду справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, оформленими відповідно до вимог закону, підтверджено правомірність формування СПД ОСОБА_4 податкового кредиту в липні 2010 року по операціях з контрагентом ПП "Калісто".

З врахуванням фактичних обставин справи, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі в сумі 5766,67 грн. за липень 2010 року.

Закон № 168/97 не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту одним платником від сплати податкового зобов'язання до бюджету його контрагентами.

З аналізу положень Закону України № 168/97 вбачається, що податок на додану вартість є непрямим податком.

При здійсненні господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) одним платником податку (покупцем) у іншого платника названого податку (продавця), податок на додану вартість, що обраховується у ціні (вартості) придбаваємого товару (роботи, послуги), сплачується покупцем товарів не безпосередньо до бюджету, а у складі такої вартості (ціни придбання) товарів (робіт, послуг) іншому платнику - постачальнику товарів.

У випадку ж подальшої реалізації придбаного товару (роботи, послуги), платник податку здійснює таку реалізацію з нову ж таки з включенням у вартість (ціну) такого товару (роботи, послуги) суми податку на додану вартість, яку отримує від покупця у складі такої ціни.

Таким чином, впродовж звітного періоду у платника ПДВ виникають операції, при яких платник фактично сплачує іншому платнику податок додану вартість у складі придбаного ним товару, та операції за яких такий платник податків фактично отримує від інших осіб податок на додану вартість у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги).

Отже, при здійсненні вказаних господарських операцій платник податку на додану вартість здійснює "за першою подією" (визначеною п.п. 7.3.1, п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону № 168/97) формування сум податкових зобовязань з названого податку та сум податкового кредиту (за рахунок яких зменшується податкове зобовязання платника, що підлягає сплаті до бюджету). За рахунок різниці між такою сумою податкового зобовязання (податку на додану вартість, що фактично одержаний платником у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги)) та сумою такого податкового кредиту (податку на додану вартість, що фактично сплачений ним у складі ціни придбаного ним товару іншому платнику):

- при позитивному значенні виникає податкове зобовязання, що підлягає сплаті до бюджету таким платником;

- при відємному значенні такої різниці виникає сума податку на додану вартість, що підлягає відповідно відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до положень пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При цьому, вказана норма після слів "у зв'язку з надмірною сплатою податку" не містить покликань, що саме така надмірна сплата, такого податку певним платником повинна бути безпосередньо сплаченою до бюджету. Адже вказаний закон передбачає сплату податку на додану вартість одним платником іншому, і лише різниця між такою сплатою і надходженням впливає відповідно на сплату такого податку до бюджету чи навпаки на відшкодування податку з бюджету.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення. Норми чинного законодавства України не покладають на платника податків відповідальності за дотримання його контрагентом правил оформлення та подання податкової звітності.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, чи не дотримався порядку подання податкової звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Суд не приймає доводи відповідача в обгрунтування заперечень проти позову про те, що контрагентом позивача ПП "Калісто" не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, отже не задекларовано податкові зобов'язання по операціях з СПД ОСОБА_4, що свідчить про несплату відповідних сум податку до бюджету.

Судом встановлено, що ПП "Калісто" було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, вхідний номер 106051 від 08.09.2010 року. В розділі "Податкові зобов'язання" додатку 5 до декларації задекларовано зобов'язання по операції з покупцем іпн НОМЕР_2 (СПД ОСОБА_4) в сумі 5766,67 грн. (а.с.25-27).

Відсутність контрагента платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми податкового кредиту, задекларованої платником податків. Вказана позиція висловлена також Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10.

З огляду на наведене, суд вважає, що у випадку підтвердження податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними, оплати податку на додану вартість продавцю в ціні товару, дійсної поставки продавцем товарів (робіт, послуг), які підлягають до використання покупцем в господарській діяльності, результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України щодо неподання контрагентом позивача податкової звітності та його відсутність за місцезнаходженням не можуть бути підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ, оскільки не ґрунтуються на законі.

Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2., п 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку , що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Всупереч обумовленому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне рішення, не містить покликань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті не зазначено первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інших докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97.

Системний аналіз вказаних норм закону та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення субєкт владних повноважень діяв всупереч чинному законодавству, необґрунтовано, без зясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, а відтак податкове повідомлення-рішення № 0005241745/0 від 23.12.2010 року є протиправним та підлягає до скасування.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 23 грудня 2010 року № 0005241745/0 про донарахування податкового зобов'язання в розмірі 6055 грн. визнати протиправним та скасувати.

Присудити на користь позивача Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.