Постанова № 16476091, 16.06.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-1674/10/1770

16 червня 2010 року 17год. 50хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук О.А.,

відповідача: представник Оніщук В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика"

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне

про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу “Рівненська кондитерська фабрика” (далі по тексту АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика”) звернулася з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004912342/0 від 22.10.2009 р., № 0004912342/1 від 16.11.2009 р., № 0004912342/2 від 28.01.2010 р., № 0004912342/3 від 08.04.2010 р. в частині визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість сумі 138494 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 69247 грн., № 0004902342/1 від 16.11.2009 р., № 0004902342/2 від 28.01.2010 р., № 0004902342/3 від 08.04.2010 р. в частині донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 183890 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 51454 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки посадовими особами ДПІ у м. Рівне було невірно застосовано норми п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР відповідно до якої звичайною ціною слід вважати ціну визначену в договорі. При цьому вказана норма жодним чином не повязує звичайну ціну товари з його митною вартістю. Також, зазаначає, що Законом України “Про ціни та ціноутворення” від 3 грудня 1990 року№ 507-XII передбачена можливість застосування в народному господарстві державних фіксованих та регульованих цін виключно на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку. Товари імпортовані АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” не відносяться до такої категорії, як наслідок стверджувати, що митна вартість є їх звичайною ціною необґрунтовано.

Вказане підтверджується положеннями п.1.7 “Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації” затвердженої наказом ДМС України № 207 від 18.04.2002 р. згідно якого митна вартість використовується виключно для митного оподаткування товарів.

Крім того, позивач вказує, що згідно п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. В той же час п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ передбачено, що методика визначення податкових зобовязань за непрямими методами затверджується законом, а відповідне рішення приймається в судовому порядку. На дату проведення перевірки така методика законом затверджена не була, а відповідне рішення про визначення податкових зобовязання за звичайними цінами не приймалося.

Додатково зазначає, що загалом за період, що перевірявся АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” від реалізації товарів нижче їх митної вартості не здійснювало збиткової фінансово-господарської діяльності та отримувало прибуток з якого сплачувався податок.

Таким чином, оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, прийняті з порушенням норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР як наслідок є протиправними.

В судовому засіданні представник АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” просив суд задовольнити позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004912342/0 від 22.10.2009 р., № 0004912342/1 від 16.11.2009 р., № 0004912342/2 від 28.01.2010 р., № 0004912342/3 від 08.04.2010 р. в частині визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість сумі 138494 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 69247 грн., № 0004902342/1 від 16.11.2009 р., № 0004902342/2 від 28.01.2010 р., № 0004902342/3 від 08.04.2010 р. в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 183890 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 51454 грн.

Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав викладених в письмових запереченнях.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час проведення перевірки АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” було встановлено порушення приписів Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Суть одного з порушень полягала в тому, що позивачем реалізовувалися імпортовані товари за ціною, що є нижчою за митну вартість. На думку, податкового органу митна вартість імпортованого товару є його звичайною ціною як наслідок податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств при реалізації таких товарів на митній території України слід відраховувати від ціни яка не може бути меншою за митну вартість. Вказане призвело до заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість на суму 138494 грн. та по податку на прибуток підприємств на суму 183890 грн. Враховуючи той факт, що позивачем при реалізації товарів не враховувалося вищевикладене, ДПІ у м. Рівне було донараховано податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств. Представник відповідача підтримав позицію викладену в письмових запереченнях та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.10.2009 р. було підписано акт № 1326/23-100/00382214 планової документальної перевірки Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу “Рівненська кондитерська фабрика” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р.

Як вбачається з висновків акту перевірки № 1326/23-100/00382214 від 12.10.2009 р. під час її проведення було встановлено порушення АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” п. 1.20, п. 1.26 п. 1.32 ст. 1, пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, п. 5.9, ст. 5 пп. 7.4.1 ст. 7, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 317206 грн. та п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 152175 грн. та зменшення відємного значення суми зобовязань на 8618 гр. за червень 2009 р.

В ході розгляду заперечень платника податків посадові особи ДПІ у м. Рівне дійшли висновку про подвійне включення до складу валових доходів транспортних послуг, як наслідок розмір заниження валових доходів АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” становить не 793734 грн., а 735559 грн.

На підставі акту перевірки № 1326/23-100/00382214 від 12.10.2009 р. заступником начальникам ДПІ у м. Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004912342/0 від 22.10.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 210810 грн. в т.ч. основного платежу 140540 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 70270 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0004902342/0 від 22.10.2009 р. яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 387071 грн. в т.ч. основного платежу в сумі 302662 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі 84409 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду первинна та повторні скарги АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення зі значком “1”, “2”,“3” на аналогічні суми.

За результатами адміністративного оскарження позивач частково визнав здійснення донарахування ДПІ у м. Рівне та не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями № 0004912342/0 від 22.10.2009 р., № 0004912342/1 від 16.11.2009 р., № 0004912342/2 від 28.01.2010 р., № 0004912342/3 від 08.04.2010 р. в частині визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість сумі 138494 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 69247 грн., № 0004902342/1 від 16.11.2009 р., № 0004902342/2 від 28.01.2010 р., № 0004902342/3 від 08.04.2010 р. в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 183890 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 51454 грн.

Як вбачається з матеріалів справи АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” на підставі контракту № VAL/RKF/10/05 від 20.08.2003 р. з відповідними додатковими угодами здійснювала ввіз на митну територію України товарів з відповідним оформленням вантажно-митних декларацій від Valton International INC (Канада).

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями вищеназваного контракту з додатками та копіями відповідних вантажно-митних декларацій.

При цьому фактурна вартість товару є меншою за його митну вартість визначену митним органом під час розмитнення.

В наступному імпортований товару було реалізовано АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” для ДПФ “Екотехніка-М”. Власником ДПФ “Екотехніка-М” є ЗАТ “Екотехніка”, яке одночасно володіє 69,29 % акцій АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика”. Таким чином, АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” та ДПФ “Екотехніка-М” є повязаними особами.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР Валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Аналогічні положення містяться в п. 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з пунктом 1.18. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20. статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вiд 28.12.1994 р. за № 334/94-ВР.

Відповідно до підпункту 1.20.1. пункту 1.20. статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

При цьому відповідно до підпункту 1.20.8. пункту 1.20. статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Приписи пункту 1.20. статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР жодним чином не співставляють та не ототожнюють поняття «звичайна ціна» та «митної вартість».

Згідно абзацу 7 пункту 1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09 липня 1997 року митна вартість це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України вiд 05 лютого 1992 року за № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф» (із змінами та доповненнями) і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Відповідно до абзацу 5 пункту 1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997р. фактурна вартість (договірна, контрактна) це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі (рахунку-проформі - для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу або міни (далі - фактурна вартість).

Таким чином, митна вартість імпортованих товарів, самостійно визначається митним органом і її призначення виключно зводиться до визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці.

В той же час звичайною ціною придбання в даному випадку слід вважати фактурну вартість товарів, що визначена у зовнішньоекономічних контрактах та зазначається у вантажно-митних деклараціях.

Відповідно до пункту 1.32. статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Звичайною ціною при реалізації, відповідно слід вважати ціну продажу товару, при цьому враховуючи принципи господарської діяльності, а саме ціна продажу не повинна бути меншою ціни придбавання.

Як вбачається з матеріалів справи АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” реалізовувало продукцію за ціною, що є вищою за фактурну вартість. За результатами здійсненою фінансово-господарської діяльності позивач отримував чистий прибуток (за 1-2 кв. 2009 р. в сумі 5200 грн.) зі сплатою відповідного податок на прибуток підприємств.

Таким чином, для АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” є економічно доцільним здійснювати продаж товарів за вільними цінами, нижчими від митної вартості.

Відповідно до підпункту 1.20.10. пункту 1.20. статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Згідно пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобвязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ Якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом.

Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ передбачено, що рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Як свідчать матеріали справи керівником ДПІ у м. Рівне не приймалося рішення про визначення податкових зобовязань із застосування звичайних цін. Методика визначення податкових зобовязань на дату підписання акут перевірки та прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень не затверджена.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне №0004912342/0 від 22 жовтня 2009 року, №0004912342/1 від 16 листопада 2009 року, №0004912342/2 від 28 січня 2010 року, №0004912342/3 від 8 квітня 2010 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 138 494, 00 грн.та штрафних санкцій в сумі 69 247, 00 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне №0004902342/0 від 22 жовтня 2009 року, №0004902342/1 від 16 листопада 2009 року, №0004902342/2 від 28 січня 2010 року, №0004902342/3 від 8 квітня 2010 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 183 890, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 51 454, 00 грн.

Присудити на користь позивача Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Жуковська Л.А.