Постанова № 16475973, 14.04.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-432/10/1770

14 квітня 2010 року 17год. 10хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кухарчук В.Ф., представник Головчицька Т.Г.,

відповідача: представник Чорномаз Ю.П, представник Кіт В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гюалос"

доДубенська об'єднана державна податкова інспекція

про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гюалос»(далі ТзОВ «Гюалос», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції (далі Дубенська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2009 року №0000302340/0, № 0000312340/0, від 01.09.2009 року №0000302340/1, № 0000302340/1, від 04.12.2009 року №0000302340/2, № 0000312340/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Гюалос»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року Дубенською ОДПІ 27.07.2009 року було складено акт перевірки №155/23/32818783, на підставі якого 05.08.2009 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000302340/0, яким ТзОВ «Гюалос»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 74677 грн. 78коп., в тому числі за основним платежем 55095 грн. 75 коп., за штрафними санкціями 19582 грн. 03 коп., та №0000312340/0, яким ТзОВ «Гюалос» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 64691 грн. 93коп., в тому числі за основним платежем 43380 грн. 08 коп., за штрафними санкціями 21311 грн. 85 коп. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте рішеннями Дубенської ОДПІ, Державної податкової адміністрації у Рівненській області (далі ДПА у Рівненській області) та Державної податкової адміністрації України (далі ДПА України) первинна та повторні скарги ТзОВ «Гюалос»були залишені без задоволення. Крім того, за рішенням ДПА у Рівненській області збільшено суму штрафної санкції з податку на прибуток на 1798 грн. 15 коп. та суму штрафної санкції з податку на додану вартість на 378 грн. 19 коп.

В акті перевірки №155/23/32818783 від 27.07.2009 року, на думку позивача, податковим органом зроблено безпідставний та необґрунтований висновок про те, що ТзОВ «Гюалос»порушило вимоги пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищило валові витрати та податковий кредит по податку на додану вартість, у звязку з включенням до їх складу вартості комунальних послуг, сплачених позивачем у відповідних податкових періодах. Вважає, що правомірно відносив відповідні суми з вартості комунальних послуг до валових витрат та за правилом першої події включав до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість, оскільки використовував приміщення (за яке сплачував комунальні та інші платежі) для власної господарської діяльності: здійснював ремонт та обслуговування власного автотранспорту, а частину приміщення займало обладнання, що було передане позивачем в оренду. Згідно з умовами договору оренди обладнання від 15.03.2007 року позивач передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Склоресурс»(далі ТзОВ «Склорерус») лінію по виготовленню склопакетів. ТзОВ «Гюалос»самостійно сплачувало вартість комунальних послуг, повязаних із утриманням зданого в оренду обладнання, безпосередньо комунальним підприємствам, а договором оренди обладнання від 15.03.2007 року визначено орендну плату в такому розмірі, який би покривав витрати орендодавця на оплату комунальних послуг. При цьому на дату виставлення рахунків орендарю позивач нараховував податкові зобовязання на суму вартості комунальних послуг, що відшкодовувались орендарем ТзОВ «Склорерус»при сплаті орендної плати.

Позивач, з урахуванням поданої в ході судового розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог,просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2009 року №0000302340/0, від 01.09.2009 року №0000302340/1, від 04.12.2009 року №0000302340/2, від 03.02.2010 року №0000302340/3 в частині основного платежу в сумі 54492 грн. 00 коп., та штрафних санкцій в сумі 19346 грн. 90 коп., та податкові повідомлення-рішення від 05.08.2009 року № 0000312340/0, від 01.09.2009 року № 0000312340/1, від 04.12.2009 року № 0000312340/2, від 03.02.2010 року № 0000312340/3, від 04.12.2009 року №0000542340/2, від 03.02.2010 року № 0000312340/3, від 04.12.2009 року № 0000552340/2, від 03.02.20010 року № 0000552340/3 повністю.

В судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, та пояснили, що правомірно відносили у відповідних податкових періодах вартість комунальних послуг до валових витрат та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Так, до складу валових витрат включено послуги надані ВАТ «Рівнегаз», ВАТ «Дубноводоканал», ВАТ «Рівнеенерго»на підставі актів, рахунків про надання відповідних послуг, а податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, виписаних вказаними постачальниками на надання послуг з транспортування та витрат газу, водопостачання та водовідведення, споживання електроенергії. Просили позов задоволити.

Представники відповідача, кожен зокрема, в судовому засіданні адміністративний позов не визнали повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову, та пояснили, що Дубенською ОДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Гюалос», результати якої оформлені актом №155/23/32818783 від 27.07.2009 року. Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення ТзОВ «Гюалос»порядку формування валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість через включення до їх складу вартості електроенергії, газу, комунальних послуг на утримання приміщення, яке не використовується для ведення власної господарської діяльності. Так, в порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач зайво відніс до валових витрат витрати на загальну суму 217971 грн. 00 коп., а в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений з вартості комунальних послуг, і як наслідок занизив податок на додану вартість в сумі 43380 грн. 08 коп. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважає винесені Дубенською ОДПІ правомірно. Представники відповідача просять в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що Дубенською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Гюалос»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, результати якої оформлені актом №155/23/32818783 від 27.07.2009 року. Перевіркою, серед іншого, встановлено, що позивачем порушено пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 55095 грн. 75 коп. (з яких оскаржується податок в сумі 54492 грн. 00 коп.), та підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 43380 грн. 08 коп. Такі висновки зроблені на підставі того, що позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, суми сплачених комунальних послуг на утримання приміщення, яке не використовується позивачем у його господарській діяльності.

Дубенською ОДПІ 05.08.2009 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000302340/0, яким ТзОВ «Гюалос»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 74677 грн. 78коп., в тому числі за основним платежем 55095 грн. 75 коп., за штрафними санкціями 19582 грн. 03 коп., та №0000312340/0, яким ТзОВ «Гюалос»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 64691 грн. 93коп., в тому числі за основним платежем 43380 грн. 08 коп., за штрафними санкціями 21311 грн. 85 коп., та які в подальшому були оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями Дубенської ОДПІ № 11189/25-01 від 01.09.2009 року, ДПА у Рівненській області №21391/25-16/289 від 13.11.2009 року та ДПА України №567/6/25-0115 від 22.01.2010 року первинна та повторні скарги ТзОВ «Гюалос»залишені без задоволення. Крім того, за рішенням ДПА у Рівненській області збільшено суму штрафної санкції з податку на прибуток та податку на додану вартість, про що винесені нові податкові повідомлення-рішення від 04.12.2009 року № 0000542340/2 на суму штрафної санкції з податку на прибуток в розмірі 1798 грн. 15 коп., та № 0000552340/2 на суму штрафної санкції з податку на додану вартість в розмірі 378 грн. 19 коп. Дубенською ОДПІ виносились податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо якої воно складене: від 01.09.2009 року №0000302340/1, № 0000312340/1, від 04.12.2009 року №0000302340/2, № 0000312340/2, від 03.02.2010 року №0000302340/3, № 0000312340/3, №0000542340/3, № 0000552340/3.

Судом також встановлено, що згідно з довідкою Головного управління статистики у Рівненській області АБ №147073 від 20.03.2008 року позивач, серед інших видів діяльності, здійснює виробництво будівельних виробів з пластмас, діяльність автомобільного вантажного автотранспорту, формування та оброблення листового скла. 03.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Парріс»(орендодавець) та ТзОВ «Гюалос»(орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення ремонтно-механічної майстерні в місті Дубно по вулиці Семидубська, будинок 61, площею 807,1 кв.м. ТзОВ «Гюалос»використовує дане приміщення для ремонту і обслуговування власного автотранспорту (на сторінці 35 акту перевірки №155/23/32818783 від 27.07.2009 року вказано, що на балансі позивача станом на 01.10.2007 року рахувалось 14 одиниць транспортних засобів, з яких сплачувався податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів), а також в даному приміщенні розміщується обладнання лінія по виготовленню склопакетів, яке позивач передав в оренду на підставі договору від 15.03.2007 року орендарю ТзОВ «Склоресурс». Договором оренди обладнання від 15.03.2007 року, укладеним між позивачем (орендодавцем) та ТзОВ «Склоресурс»(орендарем), встановлено орендну плату в розмірі 75000 грн. 00 коп. в місяць, сплату комунальних чи інших платежів умовами договору не передбачено.

За користування орендованим нежитловим приміщенням позивач вносить орендну плату згідно з договором оренди від 03.01.2007 року в розмірі 810 грн. 00 коп. в місяць. Крім орендних платежів ТзОВ «Гюалос» сплачує вартість отриманих комунальних та інші послуг, зокрема, за споживання природного газу відповідно до договору з постачальником ВАТ «Рівнегаз»на підставі щомісячних актів прийому-передачі природного газу, за водопостачання та водовідведення відповідно до договору з постачальником послуг КП «Дубноводоканал»на підставі щомісячних рахунків та за електроенергію відповідно до договору з ЗАТ «Рівнеенерго»на підставі щомісячних рахунків. На підставі вказаних рахунків позивач формував валові витрати у відповідних податкових періодах та відображав у деклараціях з податку на прибуток підприємств у показнику 04.1 витрати на придбання товарів, всього в сумі 217971 грн., в тому числі за 4 квартал 2007 року в розмірі 24773 грн. 00 коп., за 1 квартал 2008 року 36388 грн. 00 коп., за 4 квартал 2008 року 55884 грн. 00 коп., за 1 квартал 2009 року 55937 грн. 00 коп., а відповідні податкові накладні по отриманих послугах водопостачання та водовідведення, постачання природного газу та електроенергії включив до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах, всього на суму 43380 грн. 08 коп.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. (пункт 5.11).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, до валових витрат відносяться вартість товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що придбані позивачем електроенергія, природний газ, водопостачання та водовідведення використовувалися ТзОВ «Гюалос»для здійснення господарської діяльності, а саме: для ремонту та обслуговування власного автотранспорту і для обслуговування обладнання лінії для складання склопакетів, яка в установленому законом порядку передана в оренду іншому субєкту господарювання ТзОВ «Склоресурс». Операції з надання права користування чи розпорядження обладнанням в межах договору оренди це є надання послуг (в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»), які є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Зокрема, абзацом третім пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що поставка послуг це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші обєкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Обєктом оподаткування відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього ж Закону є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Судом встановлено, що позивач здійснює статутну діяльність автомобільного вантажного автотранспорту, формування та оброблення листового скла, а тому роботи по ремонту та обслуговуванню автотранспорту, передача позивачем в оренду ТзОВ «Склоресурс» обладнання для обслуговування лінії по складанню склопакетів здійснені в межах господарської діяльності ТзОВ «Гюалос». Придбання електроенергії, природного газу, водопостачання та водовідведення для обслуговування власної господарської діяльності носять, як встановлено судом, реальний характер, підтверджені належними доказами: актами прийому-передачі природного газу, складеними газорозподільною організацією ВАТ «Рівнегаз»і споживачем, від 30.11.2008 року, 31.12.2008 року, 31.01.2009 року, 28.02.2009 року, 31.03.2009 року, щомісячними рахунками КП «Дубноводоканал»за водопостачання та водовідведення за період з грудня 2007 року по березень 2009 року, щомісячними рахунками ЗАТ «Рівнеенерго»за активну електроенергію та реактивні перетоки за період з жовтня 2007 року по березень 2009 року, в звязку з чим суд не бере до уваги пояснення представників відповідача про невикористання отриманих товарів (послуг) в господарській діяльності позивача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані зазначені вище умови формування складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, правомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідні податкові періоди вартість електроенергії, газу, водопостачання та водовідведення, тобто комунальні і інші платежі на утримання приміщення та здійснення власної діяльності, з дотриманням умов використання таких послуг (товарів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм чинного законодавства України та враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та не занижено податок на прибуток в сумі 54492 грн. 00 коп. і податок на додану вартість в сумі 43380 грн. 08 коп.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758 (з наступними змінами та доповненнями), з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобовязання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобовязання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобовязання. Оскільки з наведеної норми не вбачається, що при надісланні нового податкового повідомлення-рішення (у разі, якщо сума податкового зобовязання за результатами розгляду скарги залишається без змін), попереднє податкове повідомлення вважається відкликаним, тому суд приходить до висновку, що скасуванню підлягають всі податкові повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ від 05.08.2009 року №0000302340/0, від 01.09.2009 року №0000302340/1, від 04.12.2009 року №0000302340/2, від 03.02.2010 року №0000302340/3 в частині основного платежу в сумі 54492 грн. 00 коп., та штрафних санкцій в сумі 19346 грн. 90 коп., та податкові повідомлення-рішення від 05.08.2009 року № 0000312340/0, від 01.09.2009 року № 0000312340/1, від 04.12.2009 року № 0000312340/2, від 03.02.2010 року № 0000312340/3, від 04.12.2009 року №0000542340/2, від 03.02.2010 року № 0000312340/3, від 04.12.2009 року № 0000552340/2, від 03.02.20010 року № 0000552340/3.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити .

Скасувати податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної податкової інспекції №0000302340/ від 5 серпня 2009 року, №0000302340/1 від 1 вересня 2009 року, №0000302340/2 від 4 грудня 2009 року, №0000302340/3 від 3 лютого 2010 року в частині основного платежу в сумі 54492, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 19346, 90 грн.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної податкової інспекції №0000312340/0 від 5 серпня 2009 року, № 0000312340/1 від 1 вересня 2009 року, № 0000312340/2 від 4 грудня 2009 року, №0000312340/3 від 3 лютого 2010 року, №0000542340/2 від 4 грудня 2009 року, №0000542340/3 від 3 лютого 2010 року, №0000552340/2 від 4 грудня 2009 року, №0000552340/3 від 3 лютого 2010 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюалос" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Жуковська Л.А.