Постанова № 16473204, 07.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2011 р. справа № 2а/0570/2845/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16.45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріРябовол М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доКрасноармійської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 25лютого 2011 року)

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. № 5 від 19 січня 2011 року)

ОСОБА_4 (дов. № 18 від 30 березня 2011 року)

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2011 року № 0000531742/2 та № 0000521742/2, якими позивачу донараховані податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 37985,81 грн. та податку на додану вартість в сумі 259891,50 грн., з яких за основним платежем 173261,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 86630,50 грн. 31 березня 2011 року позивач надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2011 року № 0000531742/2 та № 0000521742/2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки податкової інспекції, на підставі яких відповідачем донараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, через що здійснене відповідачем нарахування податкових зобовязань є неправомірним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в редакції заяви про зміну позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували. В обґрунтування підстав незгоди із позовом зазначили, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі встановлених податковою інспекцією обставин в ході проведення перевірки діяльності позивача. Зауважуючи на встановлені актом перевірки низки порушень, що виплинули на визначення податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, відповідач наполягав на правомірності здійснених податковою інспекцією нарахувань.

В судовому засіданні представники відповідача наполягали на правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, просили суд відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 зареєстрований субєктом підприємницької діяльності фізичною особою Виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_3 від 24 жовтня 2008 року, номер запису про державну реєстрацію НОМЕР_4 (т. 1 арк. справи 133). Місцезнаходженням позивача є АДРЕСА_1. Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Красноармійській обєднаній державній податковій інспекції (відповідач у справі).

08 вересня 2009 року позивач надав до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції заяву про застосування прощеної системи оподаткування, обліку та звітності, на підставі якої позивачу видано свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_5 від 10 вересня 2009 року (т. 1 арк. справи 244).

14 грудня 2009 року позивач надав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (т. 1 арк. справи 225), на підставі якої на зворотному боці свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_5 від 10 вересня 2009 року відповідачем був здійснений запис про продовження терміну дії свідоцтва на 2010 рік.

30 січня 2010 року, у звязку із наданням позивачем заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість, Красноармійською обєднаною державною податковою інспекцією зареєстровано позивача платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 100266367 (т. 1 арк. справи 134).

28 січня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію про доходи, одержані з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року (т. 2 арк. справи 203-204). В зазначеній декларації у звітному періоді 2009 році, позивачем не задекларований обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб через перебування на спрощеній системі оподаткування.

05 травня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію про доходи, одержані з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року (т. 2 арк. справи 199-200). Зазначеною декларацією позивач визначив оподатковуваний дохід в розмірі 9167,00 грн. Сума задекларованого позивачем валового доходу звітного періоду складає 337630,00 грн., сума задекларованих витрат, повязаних із отриманням доходу 328463,00 грн.

04 серпня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію про доходи, одержані з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року (т. 2 арк. справи 201-202). Зазначеною декларацією позивач визначив оподатковуваний дохід 2-го кварталу 20010 року в сумі 11 653,00 грн. Сума задекларованого позивачем валового доходу звітного періоду складає 579 751,00 грн., сума витрат, повязаних із одержанням доходу 568098,00 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи копій податкових декларацій з податку на додану вартість (т. 2 арк. справи 2-3, 8-9, 14-15, 20-21, 24-25) протягом звітних періодів лютого червня 2010 року позивач декларував позитивне значення податку відповідних звітних періодів в розмірі 4866,00 грн. у лютому 2010 року, в розмірі 1238,00 грн. у березні 2010 року, в розмірі 1780,00 грн. у квітні 2010 року, в розмірі 1616,00 грн. у травні 2010 року, в розмірі 1450,00 грн. у червні 2010 року.

В період з 02 вересня 2010 року по 15 вересня 2010 року Красноармійською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта господарської діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 28 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, за наслідками проведення якої складений акт № 1034-17-313-2-2397011230 від 20 вересня 2010 року (т. 1 арк. справи 11-54).

29 вересня 2010 року, на підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000531742/0 про донарахування податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 66828,04 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000521742/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 259891,50 грн., з яких 173261,00 грн. за основним платежем, 86630,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 арк. справи 62, 63).

Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач надав До красноармійської обєднаної державної податкової інспекції первинну скаргу на податкові повідомлення рішення від 29 вересня 2010 року № 0000531742/0 та №000521742/0.

Протягом розгляду наданої позивачем скарги у звязку із необхідністю перевірки викладених у скарзі обставин, податковою інспекцією було призначено проведення в період з 20 жовтня 2010 року по 02 листопада 2010 року позапланової виїзної перевірки позивача за період з 28 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 218).

За наслідками проведення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відповідачем складений акт № 1277-17-313-2-2397011230 від 05 листопада 2010 року (т. 1 арк. справи 67-123). Згідно висновків зазначеного акту, в ході проведення перевірки позивача податковою інспекцією було встановлено:

1. порушення статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26 грудня 1992 року, пункту 19.1. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 37985,81 грн., у томі числі за 2009 рік в сумі 4962,38 грн., за 1 півріччя 2010 року в сумі 33023,43 грн.

2. порушення пунктів 1.3., 1.7. статті 1, підпункту 7.2.3. пункту 7.2., підпункту 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.7.1. та підпункту 7.7.2 пункту 7.7. Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на 156883,00 грн., у т.ч. за лютий 2010 року - на 34016,00 грн., березень 2010 року - на 9485,00 грн., квітень 2010 року - на 67730,00 грн., травень 2010 року на 24447,00 грн., червень 2010 року на 21205,00 грн.

3. порушення пункту 2.1. статті 2, підпунктів 7.2.3. та 7.2.6. пункту 7.2., пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2010 року на 16378,00 грн.

В обґрунтування наведених висновків в акті перевірки посадові особи відповідача зазначили наступне.

Перевіркою правильності визначення валового доходу в період з 28 жовтня 2009 року по 30 червня 2010 року встановлено його заниження на 69638,97 грн., у т.ч. у першому кварталі 2009 року на 60150,00 грн., у 2-му кварталі 2010 року на 9488,97 грн.

В ході проведення перевірки податківцями було встановлено, що в обсяг реалізації фізичної особи підприємця входять доходи на загальну суму 60150,00 грн., отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглепоставка», код ЄДРПОУ 34500531, отримані через розрахунковий рахунок від виду діяльності «діяльність нерегулярного пасажирського транспорту»: платіжні доручення № 427 від 10 грудня 2009 року в сумі 9650,00 грн., № 489 від 28 грудня 2009 року в на сумі 40500,000 грн., № 489 від 30 грудня 2009 року на суму 10000,00 грн. В наданій позивачем заяві на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, в свідоцтві про сплату єдиного податку на 4-квартал 2009 року зазначений вид діяльності: «60.21.1 діяльність автомобільного регулярного транспорту». Посилаючись на приписи пунктів 2, 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» податківцями зазначено, що застосування субєктами підприємницької діяльності спрощеної системи оподаткування обмежено видами діяльності, зазначеними в свідоцтві про сплату єдиного податку. Доходи, що отримані від діяльності, що не зазначено в свідоцтві про сплату єдиного податку оподатковуються на загальних умовах.

Сума валового доходу першого півріччя 2010 року позивача становить 926869,97 грн. На розрахунковий рахунок позивача у травні 2010 року надійшла сума коштів від Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в рахунок сплати послуг, наданих позивачем з 01 січня 2010 року по 29 січня 2010 року (в період відсутності в позивача статусу платника податку на додану вартість), яка була включена до складу валового доходу без врахування податку на додану вартість, що призвело до заниження валового доходу на суму 9488,97 грн.

Перевіркою правильності визначення витрат, повязаних із отриманням доходу в період з 28 жовтня 2009 року по 30 червня 2010 року встановлено їх заниження на суму 27067,50 грн. у 4-му кварталі 2009 року та завищення на суму 210667,24 грн., у тому числі за 1-й квартал 2010 року на суму 21360,00 грн., 2-й квартал 2010 року на 189307,24 грн.

У 4-му кварталі 2009 року у звязку із перебуванням позивача на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності витрати, повязані із отриманням доходу визначаються у відсотках від суми валового доходу згідно додатку № 6 до Інструкції про прибутковий податок «Норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створенню юридичної особи, та інших доходів», затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України № 36-32 від 18 січня 1993 року. Норма витрат при здійснені виду діяльності «діяльність нерегулярного пасажирського транспорту» становить 45%, що складає 27067,50 грн. від суми отриманого позивачем доходу у розмірі 60150,00 грн.

В першому кварталі 2010 року позивач включив до складу витрат, повязаних із здійсненням підприємницької діяльності витрати на загальну суму 21360,00 грн. внаслідок сплати готівкою отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) послуг на підставі квитанцій форми ПО-Д2. Як зазначено в акті, надані позивачем до перевірки квитанції не відповідають вимогам пунктів 2.2. та 2.3. Інструкції щодо використання форм документів суворої звітності, затвердженої Наказом Українського союзу обєднань, підприємств та організацій побутового обслуговування населення № 8 від 29 вересня 1995 року, через що позивач не мав права на включення 21360,00 грн. до складу витрат 1-го кварталу 2010 року.

При перевірці формування валових витрат 2-го кварталу 2010 року відповідачем було дійдено висновку, що не можуть бути враховані у складі витрат здійснені позивачем витрати внаслідок перерахування коштів в сумі 24883,83 грн. на користь ТОВ «Донстройтранс» (код ЄДРПОУ 36306165) за платіжним дорученням № 74 від 07 червня 2010 року та витрати внаслідок перерахування коштів в сумі 164423,41 грн. на користь ТОВ «Вторстандарт» (код ЄДРПОУ 36935249) за платіжним дорученням № 67 від 20 травня 2010 року, № 69 від 21 травня 2010 року. Зазначені висновки відповідача обґрунтовані встановленням ознак нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Вторстандарт», що свідчить про відсутність фактичного виконання цих угод. При визначенні наявності ознак нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Донстройтранс», відповідач послався на акт перевірки Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька № 3507/23-2/3936165 від 10 вересня 2010 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Донстройтранс», код ЄДРПОУ 36306165 через відсутність підприємства за юридичною адресою (т. 2 арк. справи 56 -59).

При визначенні наявності ознак нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Вторстандарт», відповідач послався на акт перевірки Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька № 730/23-1/36935249 від 24 вересня 2010 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Вторстандарт», код ЄДРПОУ 36935249 (т. 2 арк. справи 73-76). Згідно зазначеного акту направлений податковою інспекцією на підприємство запит № 14630/10/23-113-3 від 09 вересня 2010 року на проведення перевірки станом на 24 вересня 2009 року не повернувся, посадові особи підприємства до податкової інспекції не зявилися. Згідно даних Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька, податкова звітність з податку на додану вартість за звітні податкові періоди квітень червень 2010 року прийняті до відома. В ході проведення аналізу наявної в податкової інспекції звітності по ТОВ «Вторстандарт» ДПІ в Куйбишевському районі було дійдено висновку про не підтвердження факту постачання продукції від ТОВ «Вторстандарт» на користь ФОП ОСОБА_1

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 30 січня 2010 року по 30 червня 2010 року встановлено завищення податкового кредиту на 173 261,00 грн., з яких за лютий 2010 року в сумі 50 394,00 грн., за березень 2010 року 9 485,00 грн., за квітень 2010 року 67 730,00 грн., за травень 2010 року в сумі 24 447,00 грн., за червень 2010 року в сумі 21 205,00 грн.

Згідно викладеного в акті, податківцями виявлено завищення податкового кредиту на 156 883,00 грн., з яких за лютий 2010 року в сумі 34 016,00 грн., за березень 2010 року 9 485,00 грн., за квітень 2010 року 67 730,00 грн., за травень 2010 року в сумі 24 447,00 грн., за червень 2010 року в сумі 21 205,00 грн. внаслідок відображення виконання угод, укладених із ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Вторстандарт», ПП «Донтехкомплект», що мають ознаки нікчемності. Підстави дійдення податковою інспекцією висновків про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Вторстандарт» наводилися вище. Через відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість наслідків виконання господарських операцій на підставі договору, укладеного із ТОВ «Донстройтранс» позивачем завищено податковий кредит звітних періодів лютого червня 2010 року на 67473,83 грн., через відображення виконання господарських операцій на підставі договору, укладеного із ТОВ «Вторстандарт» позивачем завищено податковий кредит звітних періодів лютого червня 2010 року на 79923,24 грн.

При визначенні наявності ознак нікчемності угоди, укладеної між позивачем та Приватним підприємством «ДонТехКомплект», відповідач послався на акт перевірки Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька № 3657/23-2/32965385 від 24 вересня 2010 року про неможливість проведення перевірки ПП «ДонТехКомплект», код ЄДРПОУ 32965385 через відсутність підприємства за юридичною адресою (т. 2 арк. справи 38-40). В ході проведення аналізу матеріалів наданої підприємством податкової звітності податковою інспекцією в Київському районі м. Донецька встановлено відсутність в підприємства трудових ресурсів, виробничих активів та інших умов для здійснення господарської діяльності. Через відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість наслідків виконання господарських операцій на підставі договору, укладеного із ПП «ДонТехКомплект» позивачем завищено податковий кредит звітних періодів лютого червня 2010 року на 9485,40 грн.

На порушення підпункту 2.1. статті 2 підпунктів 7.2.3. та 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту лютого 2010 року позивач включив податок на додану вартість на підставі податкової накладної на отримання дизельного палива у кількості 16057 літрів № 71 від 31 січня 2010 року, виписаної Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська». Перевіркою встановлено, що фактично дизельне паливо у кількості 15637 літрів було отримано ОСОБА_1 протягом 01-29 січня 2010 року, до набуття статусу платника податку на додану вартість, з огляду на що ОСОБА_1 не мав права включати податок на додану вартість до складу податкового кредиту.

На підставі викладених висновків відповідачем 19 листопада 2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000531742/1 про донарахування податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 37985,81 грн. та № 0000521742/1 про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 259891,50 грн., з яких 173261,00 грн. за основним платежем, 86630,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 арк. справи 65, 66).

За наслідками розгляду наданої позивачем скарги, відповідачем 25 січня 2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000521742/2 та № 0000531742/2 (т. 1 арк. справи 131, 132) на ті ж суми податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, які були визначені позивачем предметом оскарження.

Спірним питанням цієї справи є правомірність висновків відповідача, що викладені в акті перевірки та які стали підставою для донарахування податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість.

1. Щодо виявлених позивачем порушень пунктів 2,6 Указу Президента України «Про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» та пункту 19.1. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» що стали підставою дійдення відповідачем висновку про завищення позивачем валового доходу 4-го кварталу 2009 року на 60150,00 грн. та заниження витрат цього ж періоду на 27067,50 грн., суд зазначає наступне.

Фізичні особи підприємці згідно приписів чинного законодавства України набувають статусу субєктів господарювання після реєстрації у встановленому законом порядку. Оподаткування доходів фізичних осіб може відбуватися на умовах загальної системи оподаткування чи спрощеної. Положеннями законодавства України визначено можливість вибору фізичною особою-підприємця системи оподаткування отриманого доходу (загальна система оподаткування чи спрощена система оподаткування). Відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який діяв до 01 січня 2011 року, фізична особа-підприємець може обрати систему оподаткування, загальну для всіх фізичних осіб.

Відповідно до пункту 22.10. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю здійснюється відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Спрощену систему оподаткування запроваджено Указом Президента України № N 727/98 від 03 липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі за текстом Указ).

Пунктом 2 зазначеного Указу встановлено, що фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають можливість перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності шляхом придбання свідоцтва про сплату єдиного податку, якщо на вид підприємницької діяльності, який здійснює така фізична особа, місцевою радою встановлено ставку єдиного податку, при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та не оспорюється сторонами 08 вересня 2009 року позивачем отримано свідоцтво про сплату єдиного податку (т. 1 арк. справи 244), що свідчить про обрання ним спрощеної системи оподаткування доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності. Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва видом діяльності позивача визначений: «60.21.1 діяльність автомобільного регулярного транспорту».

В період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, в 4-му кварталі 2009 року позивач отримав на банківський рахунок грошові кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» в сумі 60150,00 грн. Обставина щодо отримання коштів не є спірною та не заперечується сторонами.

Як було встановлено в судовому засіданні, зазначені кошти були перераховані в рахунок сплати послуг, наданих позивачем за умовами договору № 1/10 від 06 жовтня 2009 року (т. 2 арк. справи 85-87). Згідно умов цього договору (із врахуванням додатку № 1 до договору № 1/10 від 06 жовтня 2009 року), позивач зобовязався надати, а замовник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка», код ЄДРПОУ 34500531) сплатити послуги з перевезення працівників замовника маршрутами, що визначаються додатковими угодами до цього договору. Вартість наданих позивачем послуг визначається додатковими угодами.

Фактичне надання позивачем послуг на умовах зазначеного договору не є спірним між сторонами.

Згідно Національного класифікатору України ДК 009:2005, прийнятого Наказом Держспоживстандарту України № 375 від 26 грудня 2005 року (далі ДК 009:2005), діяльність з перевезення робітників до місця роботи, відповідає виду діяльності, закріпленого за кодом: 60.23.0 діяльність пасажирського нерегулярного транспорту. Цей підклас включає, зокрема, здійснення перевезення пасажирів автомобілями та іншими видами наземного транспорту не за розкладом: чартерні перевезення, екскурсійні та туристичні перевезення, перевезення пасажирів службовими автомобілями, робітників до місця роботи за договорами підприємств, організацій, обслуговування делегацій, приватних осіб за замовленнями. Вид економічної діяльності, що закріплений за кодом 60.21.1. діяльність пасажирського регулярного транспорту за наявною вказівкою Національного класифікатора України ДК 009:2005 не включає в себе екскурсійні та туристичні перевезення, перевезення пасажирів службовими автомобілями, робітників до місця роботи за договорами підприємств, організацій, обслуговування делегацій, приватних осіб за замовленнями.

Щодо правомірності висновків податкової інспекції про відсутність в позивача можливості оподаткування доходів, отриманих ним від здійснення діяльності, що не передбачено свідоцтвом про сплату єдиного податку суд зазначає наступне.

Згідно пункту 4 Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Абзацом 8 пункту 2 Указу визначено, що доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

При цьому, пунктом 8 не визначений порядок чи спосіб розмежування платником податку доходів, отриманих субєктом підприємницької діяльності від діяльності, що оподатковується за спрощеною системою оподаткування та доходів, отриманих від підприємницької діяльності, що оподатковується на загальних умовах.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо можливості оподаткування на умовах спрощеної системи оподаткування лише тих доходів, що отримані від видів діяльності, які визначені свідоцтвом про сплату єдиного податку. Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України N 599 від 29 жовтня 1999 року та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за N 752/4045. Пунктом 2 цього порядку визначено, що підставою для видачі свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. В рядку 2 затвердженої форми заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб'єкт підприємницької діяльності передбачає займатися. Зазначені суб'єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у свідоцтві про сплату єдиного податку.

Суд зазначає, що вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлений пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності, що оподатковуються за спрощеною системою оподаткування, лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Наявність певного рядку в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Враховуючи наведене, норми Указу поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності. При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким суб'єктом малого підприємництва, визначається з урахуванням абзацу третього пункту 2 Указу.

З огляду на таке, суб'єкт малого підприємництва має право застосування спрощеної системи оподаткування на будь-які види підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

Таким чином, приймаючи до уваги, що положеннями Указу не встановлено будь-яких обмежень щодо доходів, отриманих від певних видів діяльності що оподатковуються платником податку за спрощеною системою оподаткування, окрім встановлених Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" та пунктом 7 цього Указу, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача, що отримані позивачем доходи від здійснення діяльності, що не передбачена свідоцтвом по сплату єдиного податку в сумі 60150,00 грн. мають оподатковуватися на загальних умовах.

Згідно наданого відповідачем розрахунку донарахованих податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням № 0000531742/2 від 25 січня 2011 року, висновки про заниження доходу на 60150,00 грн., стали підставою донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 4962,38 грн. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000531742/2 від 25 січня 2011 року в сумі 4962,38 грн.

2. Щодо виявленого відповідачем завищення валового доходу в 1-му півріччі 2010 року на 9488,97 грн., суд зазначає наступне.

31 грудня 2009 року між позивачем та Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» укладений договір № 31/12-1т (т. 2 арк. справи 82-84), за умовами якого позивач зобовязався надати послуги з виконання вантажоперевезень. В ході виконання умов зазначеного договору уповноваженими представниками позивача та Державного підприємства «Вугільна компанія «Красноліманська» були складені акти здавання-прийняття виконаних робіт (т. 2 арк. справи 164-178). Згідно актів виконаних робіт від 31 січня 2010 року № 3, 4, 5, 6 вартість наданих позивачем послуг за договором № 31/12-1т склала 276 360,06 грн. Вартість робіт в цих актах була визначена без нарахування податку на додану вартість. Загальна сума вартості наданих позивачем послуг, прийняття яких підтверджено актами від 31 березня 2010 року № 7, 8, від 28 лютого 2010 року № 9, 10, 11, 12, від 22 квітня 2010 року № 20, 19, 18, 21 та від 27 квітня 2010 року № 26, 27 складає 594006,23 грн., у тому числі ПДВ в сумі 99001,04 грн.

Протягом березня червня 2010 року Державним підприємством «Вугільна компанія «Красноліманська» перераховувалися кошти в рахунок сплати отриманих від позивача послуг в наступному порядку: платіжним дорученням № 769 від 05 березня 2010 року перераховані кошти в сумі 150000,00 грн. (т. 2 арк. справи 180), платіжним дорученням № 1053 від 19 травня 2010 року - в сумі 99100,00 грн. (т. 2 арк. справи 188), платіжним дорученням № 1653 від 21 травня 2010 року - в сумі 98208,10 грн. (т. 2 арк. справи 191), платіжним дорученням № 1712 від 27 травня 2010 року - в сумі 38576,91 грн. (т. 2 арк. справи 194), платіжним дорученням № 1782 від 03 червня 2010 року - в сумі 274064,33 грн. (т. 2 арк. справи 195) В зазначених платіжних дорученнях призначенням платежу визначено «часткове погашення кредиторської заборгованості за автопослуги згідно акту звіряння».

Згідно даних книги обліку доходів та витрат субєкта малого підприємництва фізичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (т. 3 арк. справи 212-214), до складу валового доходу 1-го кварталу 2010 року позивач включив кошти за платіжним дорученням 769 від 05 березня 2010 року в сумі 125000,00 грн., податок на додану вартість в сумі 25000,00 грн. не був включений позивачем до складу доходу звітного періоду.

Згідно даних книги обліку доходів та витрат з надання послуг (т. 3 арк. справи 1-38), до складу валового доходу 2-го кварталу 2010 року позивач включив кошти, за платіжним дорученням № 1053 від 19 травня 2010 року в сумі 82583,33 грн., за платіжним дорученням № 1653 від 21 травня 2010 року в сумі 81840,08 грн., за платіжним дорученням № 1712 від 27 травня 2010 року в сумі 32147,43 грн., за платіжним дорученням 1782 від 03 червня 2010 року в сумі 228386,94 грн.

Проте, суд не погоджується із висновками, здійсненими на підставі зазначених обставин щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб, з огляду на наступне.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, через надання позивачем заяви про добровільну реєстрацію платником податку на додану вартість 30 січня 2010 року, відповідачем проведено реєстрацію позивача платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 100266367 про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 1 арк. справи 134).

Виходячи із визначення поняття «платника податків», що міститься в пункті 1.3. статі 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, на платника податку покладений обовязок здійснення утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України за виключенням операцій, визначених, що не є обєктом оподаткування визначених та операцій, що звільняються від оподаткування, що визначені пунктом 3.2. статті 3, статтею 5 Закону України «Про податок на додану вартість». (підпункт 3.1.1 пункту 3.1. статті 3 закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно пункту 4.1. статті 4 Закону «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг) (підпункт 6.1.1 пункту 6.1. статті 6 Закону України «Про податок надсадну вартість»).

Згідно пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2. статті 7 зазначеного закону передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З огляду на наведені вище приписи Закону України «Про податок на додану вартість», з моменту набуття позивачем статусу платника податків (30 січня 2010 року) в позивача виник обовязок щодо нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, здійснення поставки (товарів, робіт, послуг за умови нарахування податку на додану вартість.

Як вбачається за наявних в матеріалах справи документів та наданих сторонами пояснень, причиною виникнення спору між сторонами в цій частині стало не нарахування позивачем податку на додану вартість на договірну (контрактну) вартість наданих Державному підприємству «Вугільна компанія «Красноліманська» послуг за умовами договору № 31/12-1т від 31 грудня 2009 року в актах, складених 31 січня 2010 року (після набуття статусу платника податку на додану вартість).

З огляду на встановлені судом обставини, приймаючи до уваги приписи Закону України «Про податок на додану вартість», суд дійшов висновку, що встановлені в акті перевірки обставини із врахуванням набуття позивачем статусу платника податку на додану вартість 30 січня 2010 року жодним чином не впливають на визначення обєкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Згідно наданого відповідачем розрахунку донарахованих податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням № 0000531742/2 від 25 січня 2011 року, внаслідок висновків про заниження доходу в першому півріччі 2010 року на 9488,97 грн., позивачу донарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 1423,35 грн. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000531742/2 від 25 січня 2011 року в сумі 1423,35 грн.

3. Щодо виявленого відповідачем завищення в 1-му кварталі 2010 року витрат, повязаних із здійсненням підприємницької діяльності на 21360,00 грн., суд зазначає наступне.

Як було встановлено податковою інспекцією в ході проведення перевірки та не заперечувалося позивачем, сума оподатковуваного доходу звітного періоду 1-го кварталу 2010 року була зменшена позивачем на суму здійснених ним витрат в звітному періоді у розмірі 328463,00 грн. До складу здійснених витрат, позивачем включені витрати в сумі 21360,00 грн., на підставі квитанцій форми ПО-Д2, виданих ФОП ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

За змістом статті 13 Декрету Кабінету Міністрів № 13-92, у розрахунку чистого доходу що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб приймається до уваги значення здійснених платником податку витрат, повязаних із отриманням доходу.

Згідно частини 3 цієї статті до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підтвердження здійснення витрат, повязаних із отриманням доходу позивачем надані квитанції форми ПО-Д2 № 000040 від 27 лютого 2010 року на суму 360,00 грн., № 000085 від 26 січня 2010 року на суму 340,00 грн., № 000095 від 14 лютого 2010 року в сумі 1100,00 грн., № 000094 від 12 лютого 2010 року на суму 500,00 грн., № 000036 від 04 січня 2001 року на суму 200,00 грн., № 000039 від 09 січня 2010 року на суму 1160,00 грн., № 000041 від 12 січня 2010 року на суму 700,00 грн., № 000089 від 02 лютого 2010 року на суму 2300,00 грн., № 000048 від 15 січня 2010 року на суму 250,00 грн., №000091 від 10 лютого 2010 року на суму 8000,00 грн., № 000081 від 22 січня 2010 року на суму 800,00 грн., № 000047 від 22 березня 2010 року на суму 3000,00 грн., № 000096 від 18 лютого 2010 року на суму 1650,00грн., № 000045 від 03 березня 2010 року на суму 700,00 грн., № 000038 від 25 лютого 2010 року на суму 300,00 грн. (т. 1 арк. справи 237-240).

Форми та Перелік документів суворої звітності, які повинні застосовуватися у процесі розрахунків із споживачами за побутові послуги, та Інструкція щодо їх використання розроблені за дорученням Кабінету Міністрів України від 22 травня 1995 року (протокол N 12).

Види форм документів суворої звітності, порядок їх використання та заповнення при оформленні замовлень на виконання побутових послуг (робіт) та проведення розрахунків із споживачами і господарюючими суб'єктами визначені Інструкцією по використанню форм документів суворої звітності, що використовуються для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги, затвердженою Наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення № 8 від 29 вересня 1995 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1995 року за N 389/925).

Відповідно до підпункту 1.3 Інструкції форми документів суворої звітності є обов'язковими для застосування незалежно від місця оформлення замовлення усіма господарюючими суб'єктами - підприємствами, організаціями всіх форм власності, підприємцями-громадянами, що надають побутові послуги населенню на території України.

Згідно додатку № 1 до цієї Інструкції квитанції форми № ПО-Д2 складаються на виконання послуг, що надаються в присутності замовника.

Згідно пункту 2.2. цієї Інструкції форма N ПО-Д2 заповнюються в двох примірниках під копіювальний папір. Другий примірник форми видається замовнику.

Пунктом 2.3.Інструкції визначено, що під час оформлення замовлення виконавець заповнює у формах: найменування господарюючого суб'єкта, його ідентифікаційний код, адресу, телефон (або проставляє штамп підприємства з цими даними); дату приймання та термін виконання замовлення; дані замовника (прізвище, адресу, телефон); найменування замовлення, його опис, характеристику робіт; вартість замовлення згідно з кошторисом або розрахунок вартості; інші відомості, передбачені формою документа.

Згідно вимог цієї Інструкції форма № ПО-Д2 передбачає заповнення найменування виконавця, його ідентифікаційний код, адресу, телефон; дату складання квитанції; найменування наданої послуги; вартість послуги та дані щодо представника господарюючого субєкта.

За дослідження в судовому засіданні наданих позивачем квитанцій встановлено, що в зазначених квитанціях наявні: найменування господарюючого суб'єкта - ФОП ОСОБА_5, ідентифікаційний код, неповна адреса, дата видачі; найменування виконаних робіт; вартість замовлення. Єдиним недоліком, що встановлений судом є зазначення замість повної адреси лише найменування міста - м. Димитрів. Проте, зазначення в квитанціях найменування субєкта господарювання, що надав послуги, його ідентифікаційний номер, надає можливість ідентифікувати особу, що виконала зазначені роботи. З огляду на таке, суд дійшов висновку, що зазначення виконавцем неповної адреси в квитанціях є незначним недоліком та не може визначатися підставою для висновку про неправомірність формування позивачем витрат що повязані з отриманням доходу 1-го кварталу 2010 року.

Посилання відповідача на те, що в позивача наявний 1-й примірник квитанцій не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що зазначене не впливає на можливість встановлення зазначених квитанцій відповідності вимогам, що ставляться до документів первинної звітності. Посилання відповідача на недодання до зазначених квитанцій розрахунку вартості не приймаються судом до уваги через їх необґрунтованість.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу витрат 1-го кварталу 2010 року витрат в сумі 21360,00 грн. на підставі квитанцій форми № ПО-Д2, виданих фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Згідно наданого відповідачем розрахунку донарахованих податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням № 0000531742/2 від 25 січня 2011 року, внаслідок висновків про завищення витрат у 1-му кварталі 2010 року на 21360,00 грн., позивачу донарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 3204,00 грн. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000531742/2 від 25 січня 2011 року в сумі 3204,00 грн.

4. Щодо висновків відповідача про неправомірність включення позивачем до складу витрат у першому півріччі 2010 року суми витрат здійснених за наслідками вчинення господарських операцій із ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Вторстандарт» в сумі 189307,24 грн. та включення до складу податкового кредиту звітних податкових періодів лютого червня 2010 року податку на додану вартість в сумі 156883,00 грн. через відображення наслідків здійснених господарських операцій із ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Вторстандарт» та Приватним підприємством «ДонТехКомплект».

В період з лютого по червень 2010 року в податковому обліку з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, позивачем відображені наслідки виконання ним умов договорів, укладених із ТОВ «Донстройтранс» (код ЄДРПОУ 36306165), Приватним підприємством «Донтехкомплект» (код ЄДРПОУ 32965385), ТОВ «Вторстандарт» (код ЄДРПОУ 36935249).

Згідно даних додатків № 5 до декларацій з податку на додану вартість за лютий, квітень, травень, червень 2010 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних відповідних звітних податкових періодів (т. 2 арк. справи 4-5, 16-17, 22-23, 26-27 ), позивач за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Донстройтранс» (ІНН 363061605640) включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість в загальній сумі 67473,84 грн., з яких до складу податкового кредиту лютого 2010 року на підставі податкової накладної № 280204 від 28 лютого 2010 року в сумі 34016,26 грн.(т. 1 арк. справи 177), до складу податкового кредиту квітня 2010 року на підставі податкової накладної № 300416 від 30 квітня 2010 року в сумі 17790,85 грн. (т. арк. справи 178), до складу податкового кредиту травня 2010 року на підставі податкової накладної № 310550 від 31 травня 2010 року в сумі 10776,97 грн. (т. 1 арк. справи 179), до складу податкового кредиту червня 2010 року на підставі податкової накладної № 300651 від 30 червня 2010 року в сумі 4889,76 грн. (т. 1 арк. справи 180)

Згідно даних додатків № 5 до декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди квітень червень 2010 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних відповідних звітних податкових періодів (т. 2 арк. справи 16-17, 22-23, 26-27), позивач за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Вторстандарт» (ІНН 369352405660) включив податок на додану вартість в загальній сумі 79923,24 грн., з яких до складу податкового кредиту квітня 2010 року на підставі податкової накладної № 52004 від 20 квітня 2010 року в сумі 49938,64 грн. (т. 1 арк. справи 151), до складу податкового кредиту травня 2010 року на підставі податкової накладної № 63105 від 31 травня 2010 року в сумі 13669,60 грн. (т. 1 арк. справи 153), до складу податкового кредиту червня 2010 року на підставі податкової накладної № 22106 від 21 червня 2010 року в сумі - 16315,00 грн. (т. 1 арк. справи 168).

Згідно даних додатків № 5 до декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних звітного податкового періоду (т. 2 арк. справи 10-11), позивач за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Донтехкомплект» (ІНН 32965385650) включив до складу податкового кредиту березня 2010 року податок на додану вартість на підставі податкової накладної № 630 від 15 березня 2010 року в сумі 9485,40 грн. (т. 1 арк. справи 186).

За дослідження в судовому засіданні наведених податкових накладних, судом було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Згідно наявної в матеріалах справи розшифровки витрат, до складу витрат 1-го півріччя 2010 року позивач включив витрати в сумі 189307,24 грн., що повязані із виконанням умов договорів, укладених із ТОВ «Донстройтранс» (код ЄДРПОУ 36306165), ТОВ «Вторстандарт» (код ЄДРПОУ 36935249).

Підставою висновків про неправомірність визначення позивачем витрат та податкового кредиту відповідних звітних періодів стали висновки податкової інспекції щодо наявності ознак нікчемності правочинів, що здійснювалися позивачем із контрагентами, здійсненні із врахуванням отриманої відповідачем інформації від податкових інспекцій за місцем реєстрації контрагентів позивача. Крім цього, в судовому засіданні представником відповідача було зазначено, що на момент проведення перевірки існували розбіжності між податковими зобовязаннями зазначених контрагентів та податковим кредитом позивача, на день судового розгляду розбіжності у податковому кредиті та податкових зобовязаннях в сумі 9485,40 грн. залишилися лише між даними позивача та ПП «ДонТехКомплект».

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів податковий кредит відповідних звітних податкових періодів формувався позивачем по факту постачання товарів (робіт, послуг). Витрати формувалися позивачем по факту здійснення перерахування коштів (т. 2 арк. справи 189, 191, 192).

Щодо наявності підстав для формування позивачем витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

01 квітня 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторстандарт», код ЄДРПОУ 36935249 був укладений договір № 01/04-10 (т. 1 арк. справи 154) За умовами зазначеного договору ТОВ «Вторстандарт» зобовязалося передати у власність, а позивач прийняти та сплатити товар, визначений у специфікаціях. Згідно пункту 6 договору товар має поставлятися за адресою здійснюваної позивачем господарської діяльності: м. Красноармійськ, вул. 40 років Октября, буд. 178. Згідно специфікації від 20 квітня 2010 року (т. 1 арк. справи 158) сторони узгодили постачання товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 299631,83 грн., з яких ПДВ в сумі 49938,64 грн. Специфікацією від 31 травня 2010 року (т. 1 арк. справи 162) сторони узгодили постачання товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 82017,60 грн., з яких ПДВ в сумі 13669,60 грн. Специфікацією від 21 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 164) сторони узгодили постачання товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 97890,00 грн., з яких ПДВ в сумі 16315,00 грн.

01 лютого 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс», код ЄДРПОУ 36306165 був укладений договір № б/н (т. 1 арк. справи 169) За умовами зазначеного договору ТОВ «Донстройтранс» зобовязалося у порядку та на умовах зазначеного договору передати у тимчасове платне користування автомобільний транспорт, а також забезпечити керування та технічну експлуатацію, а позивач зобовязався прийняття в користування зазначений транспорт та сплатити вартість користування. На підтвердження наявності в ТОВ «Донстройтранс» транспортних засобів в експлуатації, позивач надав суду договори оренди транспортних засобів, укладені між ТОВ «Донстройтранс» та фізичними особами (т. 2 арк. справи 1256-132), документи, що підтверджують виконання умов зазначених договорів (т. 2 арк. справи 160-162)

01 березня 2010 року між позивачем та Приватним підприємством «ДонТехКомплект», код ЄДРПОУ 32965385 був укладений договір № 01/03-10 (т. 1 арк. справи 181-182) За умовами зазначеного договору Приватне підприємство «ДонТехКомплект» зобовязалося передати у власність, а позивач прийняти та сплатити товар, визначений у специфікаціях. Згідно пункту 6 договору товар має поставлятися за адресою здійснюваної позивачем господарської діяльності: м. Красноармійськ, вул. 40 років Октября, буд. 178. Згідно специфікації від 15 березня 2010 року (т. 1 арк. справи 184) сторони узгодили постачання товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 56912,40 грн., з яких ПДВ в сумі 9485,40 грн.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та ТОВ «Вторстандарт», ТОВ «Днстройтранс», ПП «ДонТехКомплект» договорів вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Виходячи із приписів чинного законодавства України, платник податків в податковому обліку має відобразити господарські операції, що реально відбувалися. Реальність виконання господарських операцій має встановлюватися, окрім іншого, за наслідками співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та даних податкового обліку платника податків. Зокрема, відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року дані, що наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Про фактичне виконання умов договору від 01 квітня 2010 року № 01/04-10, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторстандарт», предметом якого є постачання товарно-матеріальних цінностей, свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (т. 1 арк. справи 159, 161, 163). Крім цього, використання придбаних позивачем товарів при здійсненні господарської діяльності підтверджено актами списання товарно-матеріальних цінностей (т. 1 арк. справи 140-150).

Про фактичне виконання умов договору № 01/03-10від 01 березня 2010 року, укладеного між позивачем та Приватним підприємством «ДонТехКомплект», предметом якого є постачання товарно-матеріальних цінностей, свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (т. 1 арк. справи 187). Крім цього, використання придбаних позивачем товарів при здійсненні господарської діяльності підтверджено актом списання товарно-матеріальних цінностей (т. 1 арк. справи 185).

Про фактичне виконання умов договору від 01 лютого 2010 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс», предметом якого є оренда транспортних засобів, свідчать наявні в матеріалах справи акти здавання-прийняття послуг (т. 1 арк. справи 173, 174, 175, 176). Використання орендованих позивачем транспортних засобів у власній господарській діяльності підтверджено дорожніми листками вантажного автомобіля (т. 3 арк. справи 46-56).

З приводу посилань відповідача на нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Вторстандарт», ТОВ «Днстройтранс» та ПП «ДонТехКомплект» договорів, суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України однією з вимог, додержання якої є необхідною для чинності правочину визначено спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; вчинений правочин не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача - ТОВ «Вторстандарт», ТОВ «Донстройтранс» та ПП «ДонТехКомплект» при здійсненні спірних операцій. Натомість, згідно наданої відповідачем деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту (т. 2 арк. справи 211) будь-які розбіжності між даними податкового обліку позивача та ТОВ «Вторстандарт» відсутні.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за укладеним між позивачем та ТОВ «Вторстандарт», ТОВ «Донстройтранс» та ПП «ДонТехКомплект» договорами в відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме вчинені на підставі зазначеного договору правочини порушують публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено фактичне відбуття господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вторстандарт», ТОВ «Донстройтранс» та ПП «ДонТехКомплект», що свідчить про наявність підстав для відображення наслідків їх здійснення в податковому обліку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність викладених в акті перевірки висновків щодо порушень позивачем порядку формування податкового кредиту звітних податкових періодів лютого 2010 року - червня 2010 року та витрат, повязаних із отриманням доходу внаслідок відображення в податковому обліку з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість господарських операцій з придбання товарів та послуг від ТОВ «Вторстандарт», ТОВ «Донстройтранс» та ПП «ДонТехКомплект».

Згідно наданого відповідачем розрахунку донарахованих податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням № 0000531742/2 від 25 січня 2011 року, внаслідок висновків про завищення витрат у 1-му півріччі 2010 року на 189307,24 грн., позивачу донарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 28396,08 грн. Згідно наданого відповідачем розрахунку донарахованих податкових зобовязань з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням № 0000521742/2 від 25 січня 2011 року, внаслідок висновків про завищення податкового кредиті лютого червня 2010 року на 156883,00 грн., позивачу донарахований податок на додану вартість в сумі 156883,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 78441,50 грн. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000531742/2 від 25 січня 2011 року в сумі 28396,08 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000521742/2 від 25 січня 2011 року в сумі 235324,50 грн., з яких за основним платежем 156883,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 78441,50 грн.

5. Згідно наданого відповідачем розрахунку донарахованих податкових зобовязань з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням № 0000521742/2 від 25 січня 2011 року, внаслідок висновків про завищення податкового кредиту лютого 2010 року на 16378,00 грн., позивачу донарахований податок на додану вартість в сумі 16378,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 8189,00 грн.

Підставою для здійсненого нарахування стали висновки відповідача про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту лютого 2010 року, податку на додану вартість в сумі 16378,14 грн. на підставі податкової накладної № 71 від 31 січня 2010 року у звязку із придбанням від Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» дизельного палива у кількості 16057 літрів.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок над додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок над додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем було включено до складу податкового кредиту лютого 2010 року податок на додану вартість в сумі 16378,00 грн. на підставі отриманої від ДП «ВК «Краснолиманська» податкової накладної. Зазначена податкова накладна була сформована за фактом передачі товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується накладною № 5 від 31 січня 2010 року (т. 2 арк. справи 102). Згідно визначеної в зазначеній накладній даті, на момент здійснення передачі дизельного палива, позивач набув статусу платника податку на дану вартість, що свідчить про правомірність формування ним податкового кредиту лютого 2010 року на підставі податкової накладної № 71 від 31 січня 2010 року. Оплата придбаного дизельного палива здійснена позивачем у травні 2010 року за платіжним дорученням № 73 від 31 травня 2010 року. (т. 2 арк. справи 103)

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000521742/2 від 25 січня 2011 року в сумі 16378,00 грн., з яких за основним платежем 156883,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8189,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2011 року № 0000531742/2 та № 0000521742/2, прийняті відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України“Проподаток на додану вартість”, статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2011 року № 0000531742/2 та № 0000521742/2, задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000531742/2 від 25 січня 2011 року про донарахування податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 37985,81 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000521742/2від від 25 січня 2011 року про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 259891,50 грн., з яких 173261,00 грн. за основним платежем, 86630,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 07 червня 2011 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 червня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.