Постанова № 16473203, 20.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8688/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретаріГончар О.О.

з участю:

представника позивача Кондратенка О.В.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманих коштів у розмірі 2610,48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Донецький міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі відповідач або Донецький міський центр зайнятості) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач або ОСОБА_2.) про стягнення суми незаконно отриманих коштів у розмірі 2610,48 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 10.07.2009 року, але як встановлено при перевірці, відповідач з 13.11.2009 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Просив стягнути з ОСОБА_2 суму незаконно отриманих коштів у розмірі 2610,48 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки згідно рішення господарського суду Донецької області від 29.09.2003 року №21/272-в скасовано його державну реєстрацію як субєкта підприємницької діяльності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно ст. 28 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, ОСОБА_2 перебував з 10.07.2009 року на обліку в центрі зайнятості як безробітний.

Зокрема, відповідач 10.07.2009 року із відповідною заявою звернувся до Кіровсько-Петровської міжрайонної філії Донецького центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні (а.с. 8).

У заяві відповідач власноруч зазначив, що на час подання заяви він пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років, не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю на займається.

Донецьким міським центром зайнятості, згідно наказу №НТ090710 від 10.07.2009 року, ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю (а.с. 6).

При проведенні перевірки Донецьким міським центром зайнятості обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до вимог Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що ОСОБА_2 в період отримання допомоги по безробіттю був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується довідкою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 9-12) та актом №91 про розслідування страхових випадків (а.с. 13).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» (далі Закон №803-XII) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно з пунктом 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, і зокрема, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Частина 2 статті 36 Закону №803-XII покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Положеннями п.п. 5 п.5.5 “Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності”, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, повязаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як субєкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

За період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 отримав допомогу по безробіттю у розмірі 2610,48 грн. (а.с. 14).

Отримання допомоги по безробіттю у вказаному розмірі не є спірною обставиною між сторонами.

Відповідачу листом № 10-13/305 від 28.02.2010 року пропонувалось добровільно сплатити отриману допомогу по безробіттю, однак добровільно отримана допомога по безробіттю відповідачем не сплачена. (а.с. 15).

Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

При цьому, суд зазначає, що доводи відповідача про те, що він не є субєктом підприємницької діяльності з часу винесення господарським судом Донецької області рішення № 21/272-в від 29.09.2003 року, яким скасовано його державну реєстрацію як субєкта підприємницької діяльності, не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області № 21/272-в від 29.09.2003 року скасовано державну реєстрацію ОСОБА_2 як приватного підприємця (а.с. 31). ОСОБА_2 згідно зазначеного рішення був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності з 10.01.1997 року. Припинення судом підприємницької діяльності ОСОБА_2 було обумовлено не наданням протягом року бухгалтерської звітності.

Порядок реєстрації фізичних осіб як субєктів підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року визначався Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 740.

Відповідно до п. 37 вказаного Положення скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством; довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.

З 1 липня 2004 року набрав законної сили Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 755-ІV від 15 травня 2003 року.

Пунктом 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

В довідці державного реєстратора (а.с. 9-10) зазначено, що в Єдиний державний реєстр лише 24.03.2010 року внесений запис №НОМЕР_1 про припинення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3 за судовим рішенням.

Отже, як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи відповідач, як і під час дії Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 740 не був виключений з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, так і з часу набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до 24.03.2010 року з приводу припинення державної реєстрації підприємницької діяльності відповідача не вносилися.

З урахуванням встановлених обставин, відповідач, як і при написанні заяви про надання статусу безробітного до Донецького міського центру зайнятості, так і під час перебування у центрі зайнятості як безробітний, був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманих коштів у розмірі 2610,48 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони субєкта владних повноважень, судовий збір з відповідача, який не є субєктом владних повноважень, не стягується.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманих коштів у розмірі 2610,48 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37176002002327 в ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25671511) суму незаконно отриманих коштів у розмірі 2610 (дві тисячі шістсот десять) грн. 48 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 20 червня 2011 року.

Повний текст постанови складений 23 червня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.