Постанова № 16473054, 14.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 р. справа № 2а/0570/7734/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шальєвої В.А.

при секретарі

Скокіні О.Л.

за участю представника позивача Роменського Б.В.

представника відповідача Ребрової М.Н., Ярової С.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Агрокомплекс» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємства «Агрокомплекс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у звязку із відсутністю господарської діяльності позивача податковим органом анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість. При поверненні свідоцтва Приватне підприємство «Агрокомплекс» не декларувало податкові зобовязання у звязку з відсутністю податку на додану вартість у товарних залишках.

18 січня 2010 р. Словянською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку позивача з нарахування податку на додану вартість з товарних залишків при анулюванні свідоцтва та нараховано податковий боргу з суми товарних залишків в сумі 8308,80 грн. На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 31/0000011540/0 від 18.01.2010 р., яким визначено суму податку на додану вартість в розмірі 8308,80 грн. та штрафних санкцій в розмірі 415,44 грн.

Із вказаним рішенням податкового органу позивач не погоджується та зазначає, що товари, які залишились на балансі підприємства були отримані від фізичної особи, що не була платником податку на додану вартість та придбались без врахування податку на додану вартість.

Просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 31/0000011540/0 від 18.01.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту про результати невиїзної камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, яким зроблено висновок порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а саме податник податків, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточних податкових періодах, зобовязаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобовязань за наслідками податкового кредиту, протягом якого відбувається таке анулювання.

09.07.2008 р. Приватне підприємство «Агрокомплекс» було виключено з реєстру платників податку на додану вартість. Свідоцтво про реєстрацію було повернуто податковому органу 04.08.2008 р.

Відповідач вказує, що на момент анулювання свідоцтва про реєстрацію податника податку на додану вартість обліковувались товарні залишки на суму 41544 грн. Остання декларація позивачем була надана за ІІ квартал 2008 р. 04.08.2008 р. Разом з тим, у 2005 р. згідно наданих податкових декларацій по податку на додану вартість був сформований податковий кредит на суму 50946 грн.

Оскільки в декларації за ІІ квартал 2008 р. не відображене податкове зобовязання по умовному продажу матеріальних залишків, які обліковувались на момент ліквідації платника податку на додану вартість, то відповідно до вимог Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Приватному підприємству «Агрокомплекс» донараховано податок на додану вартість в сумі 83080,80 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 415,44 грн.

Також відповідач зазначає, що позивачем не доведений факт закупівлі товару, що залишився на балансі підприємства без податку на додану вартість у фізичної особи, яка не була платником податку на додану вартість. Також такі документи не надавались на момент проведення перевірки. Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Агрокомплекс» зареєстровано в якості юридичної особи рішенням виконавчого комітету Краснолиманської міської ради, державна реєстрація проведена 04.11.1996 р. (а.с.36), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 24468541 (а.с.43), діє на підставі статуту (а.с.37-42).

Відповідач Словянська обєднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про систему оподаткування», тощо.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

18 січня 2010 р. Словянською обєднаною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за другий квартал 2008 р., якою встановлено, що за перевіряємий період підприємство декларацію по податку на додану вартість надало з прочерками, але у звязку з тим, що анулюється реєстрація платника податку на додану вартість з 09.07.2008 р., підприємство повинно було відповідно до абз. 17 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» визнати умовний продаж товарних залишків, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах та відповідно задекларувати податкове зобовязання в розмірі 8380,80 грн. (а.с.28).

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 31/0000011540/0 від 18 січня 2010 р., яким визначено податкове зобовязання в розмірі 8724,24 грн., з яких основний платіж р сумі 8308,80 грн. та штрафні санкції в сумі 415,44 грн. (а.с.33).

Вказане податкове повідомлення-рішення суд вважає протиправним з наступних підстав.

Відповідно до акту закупки № 5 від 15 вересня 2001 р. Приватним підприємством «Агрокомплекс» отримано від ОСОБА_2 товар: шини бандажні в кількості 10 шт. за ціною 250 грн./шт. на суму 2500 грн.; балони газові у кількості 3 шт. за ціною 110 грн./шт. на суму 330 грн.; пластини твердосплавні ВК8, Т5К10 та інші в сумі 130 кг. За ціною 300 грн./кг. На суму 39000 грн.; лампи 12V, 45/40 Вт у кількості 5 шт. за ціною 4 грн./шт. на суму 20 грн. усього на суму 41850 грн. (а.с.26).

Згідно до свідоцтва № 06495732 Приватне підприємство «Агрокомплекс» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість 26 серпня 2003 р.

09.07.2008 р. листом № 7328/10/15-0-213/44 податковим органом повідомлено позивача, що відповідно до акту від 09.07.2008 р. підприємство зобовязано до 29 липня 2008 р. повернути на адресу Краснолиманського відділення Словянської обєднаної державної податкової інспекції свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.25).

Відповідно до підпункту «г» п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Таким чином, як встановлено в судовому засіданні та не оспорювалось сторонами у судовому засіданні, свідоцтво платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Агрокомплекс» анульовано за ініціативою податкового органу 9 липня 2008 р.

Як передбачено п. 1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Також, відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 751/4044, запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості купованих товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишків готової продукції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надавались податковому органу розрахунки приросту (убутку) балансової вартості запасів, відповідно до яких балансова вартість запасів, у тому числі на складах Приватного підприємства «Агрокомплекс» становить 41544 грн. (а.с.29-30), також, відповідно до інформації щодо балансової вартості запасів на початок року та кінець звітного періоду становить: у 2004 р.-40,5 тис.грн.; у 2005 р. 40,5 тис.грн.; у 2006 р. 41,848 тис.грн.; у 2007 р. 41544 тис.грн.; у 2008 р. 41,544 тис.грн.

Суд не погоджується з висновком Словянської обєднаної державної податкової інспекції щодо порушення приватним підприємством «Агрокомплекс» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» з наступних підстав.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Враховуючи зазначене, платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації його платником податку на додану вартість знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах та відображений в податковій декларації, за якою проводяться розрахунки з бюджетом, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань і відобразити їх в податковій декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Отже, при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість умовний продаж визнається лише щодо тих товарних залишків чи основних фондів, за якими податковий кредит було сформовано у минулих чи звітному податкових періодах.

Позивачем не оспорювався в судовому засіданні той факт, що у 2005 р. згідно наданих податкових декларацій з податку на додану вартість був сформований податковий кредит на суму 5096 грн.

Як вказувалось раніше, Приватним підприємством «Агрокомплекс» отримано від ОСОБА_2 товар: шини бандажні в кількості 10 шт. за ціною 250 грн./шт. на суму 2500 грн.; балони газові у кількості 3 шт. за ціною 110 грн./шт. на суму 330 грн.; пластини твердосплавні ВК8, Т5К10 та інші в сумі 130 кг. За ціною 300 грн./кг. На суму 39000 грн.; лампи 12V, 45/40 Вт у кількості 5 шт. за ціною 4 грн./шт. на суму 20 грн. усього на суму 41850 грн. (акт закупки № 5 від 15 вересня 2001 р.)

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ОСОБА_2 був зареєстрований в якості субєкта підприємницької діяльності 28.10.2004 р. за № НОМЕР_1 рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради, на спрощеній системі оподаткування перебуває з 10 грудня 2009 р., що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку НОМЕР_2.

Таким чином, оскільки на момент придбання товарних запасів продавець (ОСОБА_2) не був платником податку на додану вартість, суд приходить до висновку, що у вищезазначених товарних залишках не міститься та не повинен враховуватись податок на додану вартість.

Суд зазначає, що податковим органом взагалі не надано жодних підтверджень, що податковий кредит було сформовано саме за товарними залишками, в судовому засіданні представниками відповідача не надано жодного обґрунтованого підтвердження порушення приватним підприємством «Агрокомплекс» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов, визнає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства «Агрокомплекс» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 31/000001154/0, прийняте Словянською обєднаною державною податковою інспекцією 18.01.2010 р. про визначення Приватному підприємству «Агрокомплекс» податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 8724,24 грн., в тому числі за основним платежем 8308,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-415,44 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Агрокомплекс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови виготовлений 20 червня 2011 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шальєва В.А.