Постанова № 16472806, 22.06.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/3747/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В. при секретаріКошлі А.О. за участю: представника позивача Латоши О.П. представників відповідача Краснікової Ю.О, Мірзаєвої О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом комунального підприємства "Павлоградська пересувна механізована колона" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: 31.03.2011 року Павлоградське районне комунальне підприємство «Павлоградська пересувна механізована колона» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та з урахування зміни та уточнень позовних вимог, відповідно до заяв від 06.05.2011 року, 03.06.2011 року, просить суд: скасувати рішення про державну реєстрацію Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона» як платника податку на додану вартість; визнати неправомірним дії Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та скасувати податкове повідомлення рішення від 31.12.2010 року за №0006681542/0; повернути підприємству незаконно отримані кошти з податку на додану вартість станом на 01.06.2011 року в сумі 14675,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Павлоградське районне комунальне підприємство «Павлоградська пересувна механізована колона» у звязку із примусовими заходами Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, які полягали в неодноразовому направленні листів про необхідність реєстрації підприємства як платника податку на додану вартість, подало заяву на реєстрацію платника податку на додану вартість, хоча загальна сума від здійснення операцій підприємством, що підлягають оподаткуванню, за останні 12 місяців не перевищувала 300 тисяч грн., що передбачено п.п.2.3.1. п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин. З 14.12.2010 року по 20.12.2010 року Західно-Донбаською обєднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області було проведено перевірку підприємства позивача, під час якої були виявлені порушення чинного законодавства, а саме: заниження податку на додану вартість за період з 01.08.2010 року по 27.10.2010 року у сумі 17936,00 грн. та неподання до податкового органу декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 року по 27.10.2010 року. За результатами перевірки 20.12.2010 року податковою інспекцією було складено акт № 433/15-213-05521287, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0006681542/0 від 31.12.2010 року на суму 23824,00 грн. (за основним платежем 17936,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 5888,00 грн.).

Податкове повідомлення-рішення № 0006681542/0 від 31.12.2010 року оскаржувалось позивачем до Державної податкової адміністрації Дніпропетровської області, проте у задоволені скарги йому було відмовлено.

Позивач не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки № 433/15-213-05521287 від 20.12.2010 року. При перевірці перевіряючими не були належним чином вивчені первинні документи по суті господарських операцій, не врахувало, що основна діяльність підприємства є надання в оперативний лізинг (оренду) основних фондів (будівлі) та зазначена діяльність відповідно до абз.2 п.1.4 ст.1 Закону України № 2505-ІУ від 25.03.2005 року, не відноситься до продажу операції по передачі товарів. Зазначені обставини призвели до донарахування податку на додану вартість та як наслідок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0006681542/0 від 31.12.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та крім зазначених обставин, викладених в позовній заяві, надав суду додаткові пояснення до адміністративного позову, які долучені до матеріалів справи.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та зазначили, що перевіркою Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона» за період з 01.07.2009 рок по 27.10.2010 року податковою інспекцією було встановлено наступні обставини.

Позивач за перевіряємий період здійснював діяльність зі здавання в оренду власного нерухомого майна. Згідно наданих документів під час перевірки було встановлено, що загальний обсяг операцій за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, що підлягають оподаткування, склав 312395,29 грн. Оскільки позивач не був зареєстрований в реєстрі платників податку на додану вартість, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» він повинен був подати до податкового органу відповідну заяву про реєстрацію. Протягом періоду з 01.08.2010 року по 27.10.2010 року позивач також не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а загальний обсяг операцій зі здавання нерухомого майна в оренду за цей період у нього склав 89680,23 грн. Так як підприємство незалежно від того, подало воно заву про реєстрацію платником податку на додану вартість чи ні, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку, податковим органом було визначено за позивачем зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 20 відсотків від загального обсягу операцій або 17936,00 грн. та винесено 31.12.2010 року податкове повідомлення-рішення № 0006681542/0 на суму 23824,00 грн., з яких за основним платежем 17936,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 5888,00 грн.

Крім того, представниками відповідача було зазначено, що Павлоградським районним комунальним підприємством «Павлоградська пересувна механізована колона» було самостійно здійснено всі дії по реєстрації його в якості платника податку на додану вартість, а саме 20.10.2010 року до канцелярії Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції подано заяву про реєстрацію підприємство платником податку на додану вартість та 14.10.2010 року сплачено плату за свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість у розмірі 17,00 грн., а тому відсутні підстави для скасування рішення про державну реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість.

Щодо повернення підприємству незаконно отримані кошти з податку на додану вартість, представниками позивача зауважено, що вказана вимога протирічить ст. 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Після початку судового розгляду справи представником позивача 02.06.2011 року було надано до суду клопотання, яким по суті було надано заяву про зміну предмету позову, а саме крім вимог, заявлених в позовній заяві, були додані вимоги про визнання неправомірними дії Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції та скасувати акт про результати невиїзної перевірки за № 433/15-213-05521287 від 20.12.2010 року, рішення про опис майна в податкову заставу, згідно ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України за № 7238/10/24/149-05521287 від 15.03.2011 року, податкову вимогу від 15.03.2011 року за № 149 на суму 23823,80 грн. витяг про реєстрацію Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 30768263, виданого 24.03.2011 року, повернути кошти ПРКП «ППМК» перераховані згідно декларації про ПДВ в рахунок «податкового боргу» в сумі 4698,20 грн. Так як, відповідно до ч. 1 ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, право про зміну предмету або підстави позову позивач має до початку судового розгляду справи по суті, судом було відмовлено в задоволенні клопотання про зміну предмету позову та розглянуто справу в межах заявлених позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в ній у своєї сукупності, встановив.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо винесення оскаржуємого податкового повідомлення рішення № 0006681542/0 від 31.12.2010 року у даній адміністративній справі на суму 23824,00 грн. (за основним платежем 17936,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 5888,00 грн.), виникли до набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, при розгляді справи, в частині обґрунтування, слід застосовувати норми раніше діючого законодавства, так як згідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Спеціальними законами, які визначають статус державної податкової служби в Україні, її функції, а також обовязки платників податків щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про податок на додану вартість», які були чинними та діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Павлоградське районне комунальне підприємство «Павлоградська пересувна механізована колона» зареєстроване виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 20.01.2004 року (реєстраційний номер 1232120 0000 000476) та перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській обєднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області. Основними видами діяльності підприємства є здавання в оренду власного нерухомого майна, будівництво будівель, штукатурні роботи, виготовлення каркасних конструкцій і покрівель, діяльність автомобільного вантажного транспорту, інші спеціалізовані будівельні роботи.

29.09.2010 року на адресу Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона» надійшов лист Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської област № 25734/10/15/2 від 23.09.2010 року, яким позивачу було запропоновано подати заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість у звязку з тим, що підприємство відповідно до п.п. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає обовязковій реєстрації платником податку на додану вартість, або надати пояснення із відповідними документальним підтвердженням про причини не реєстрації в якості платника податку.

30.09.2010 року позивачем було надано відповідь до податкового органу, згідно якої зазначено, що підприємство не є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

20.10.2010 року до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона» надійшла реєстраційна заява платника податку на додану вартість від 15.10.2010 року та платіжне доручення № 245 від 14.10.2010 року про сплату встановленої суми за свідоцтво платника податку на додану вартість у розмірі 17,00 грн.

Як причина реєстрації платником податку на додану вартість в розділі 7 заяви зазначено підпункт 2.3.1. пункту 2.3. ст. 2 та підпункт 9.3. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної компютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно із Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобовязань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує граничний розмір, установлений підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. ст. 2 Закону. В розділі 8 заяви було зазначено, що загальна сума від здійснення операцій становить 317143,98 грн.

28.10.2010 року Павлоградському районному комунальному підприємству «Павлоградська пересувна механізована колона» було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 100307504 від 28.10.2010 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку. Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» Центральний податковий орган веде реєстр платників податку. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви.

Пунктом 7 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79, передбачено, що до заяви додається оригінал платіжного документа про сплату встановленої суми за Свідоцтво. Якщо такий додаток відсутній, то податковий орган не приймає до розгляду заяви про реєстрацію та повертає її заявникові з відповідними відмітками в розділі 11 реєстраційної заяви не пізніш як через десять календарних днів від дня її надходження. У заяві про реєстрацію зазначається причина (причини) реєстрації платником податку, а також указується один із способів отримання свідоцтва про податкову реєстрацію - поштою або безпосередньо в податковому органі. Реєстраційну заяву обов'язково має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усі розділи реєстраційної заяви підлягають заповненню. Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр).

Таким чином, враховуючи вищевикладене та інформацію, що була викладена в реєстраційній заяві Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона», Західно-Донбаською обєднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області було здійснено реєстрацію платника податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного, на момент виникнення правовідносин.

Оскільки, відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, та судом в судовому засіданні під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про прийняття рішення про реєстрацію Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона» платником податку на додану вартість за межами встановлених правил, суд не знаходить підстав для скасування рішення про державну реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість, а тому зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

З 14.12.2010 року по 20.12.2010 року працівниками Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області було проведено невиїздну документальну перевірку з питань нарахування податку на додану вартість ПРКП «Павлоградська пересувна механізована колона» за період з 01.07.2009 року по 27.10.2010 року.

Під час перевірки було виявлено порушення чинного законодавства, а саме: в порушення п.п. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР заниження податку на додану вартість за період з 01.08.2010 року по 27.10.2010 року в сумі 17936,00 грн.; в порушення п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181, неподання до податкового органу декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 року по 27.10.2010 року.

За результатами перевірки 20.12.2010 року було складено акт № 433/15-213-05521287 та 31.12.2010 року на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення рішення № 0006681542/0 на суму 23 824,00 грн., з яких за основним платежем 17936,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5888,00 грн.).

Відповідно до п. 1, 2, 3 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України «Про податок на додану вартість», який діяв протягом часу виникнення правовідносин, які є предметом розгляду в зазначеній справі.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; або підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; або імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

При цьому підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. зазначеної вище статті встановлено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Поняття поставки товарів та поставки послуг визначені в пункті 1.4. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого поставка товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Так як, оренда нежитлових приміщень підпадає під поняття операцій з поставки товарів (послуг), суми коштів за вказаними операціями повинні зараховуватися до сукупного розміру сум, які є критерієм визначення обовязковості реєстрації субєкта господарювання як платника податку на додану вартість.

Судом, відповідно до акту перевірки від 20.12.2010 року та наданих позивачем копій договорів оренди, копій прибуткових косових ордерів за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, копій банківських виписок за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, встановлено, що період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року загальний обсяг операцій Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона»з оренди нерухомого майна становить 311715,29 грн.

Відповідно до пункту 9.3. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону (в тому числі перевищення загального розміру операцій на суму вище 300000 грн.), зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Згідно абзацу 2 пункту 9.4. вказаної вище статті зазначено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Пунктом 9.5. цієї ж статті передбачено, що заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви.

Таким чином, суд вважає, що Павлоградське районне комунальне підприємство «Павлоградська пересувна механізована колона» починаючи з 01.07.2010 року повинно було протягом двадцяти днів направити заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та не пізніше 30.07.2010 року бути зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Суд вважає необґрунтованим твердження позивача щодо неправомірності включення до загального розміру оподатковуваних операцій суми коштів, отриманих позивачем за договорами оренди як компенсація витрат на виплату використаної орендарями електроенергії та телекомунікаційних послуг, оскільки пунктом 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Тобто, Законом чітко визначено, що суми коштів, які отримуються платником податку у звязку з компенсацією вартості товарів (послуг), підлягають включенню до договірної (контрактної) вартості операцій, які включаються в базу оподаткування. Жодних виключень з цього правила Законом не зазначено.

Судом встановлено, що за період з 01.08.2010 року по 27.10.2010 року підприємство також не перебувало в реєстрі платників податку на додану вартість та загальний обсяг операцій, як визначено в акті перевірки та їх розмір не заперечується керівником позивача, що підлягають оподаткуванню склав 89680,23 грн.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У відповідності до п.6.1. ст.6 вказаного Закону зазначено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Абзацом 4 пункту 9.4. статті 9 зазначеного вище Закону передбачено, що особа, яка не надсилає заяву про реєстрацію її платником податку на додану вартість у випадках та у строки, визначені цим Законом, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Оскільки Павлоградське районне комунальне підприємство «Павлоградська пересувна механізована колона» не зареєструвалося у строки, визначені Законом, платником податку на додану вартість та мало обсяг операцій з оренди майна у розмірі 89680,23 грн., Західно-Донбаською обєднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області правомірно визначено розмір податку на додану вартість та у розмірі 20 відсотків або 17936,00 грн., та відповідно прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, судом встановлено, що при прийнятті податкового повідомлення рішення № 0006681542/0 від 31.12.2010 року на суму 23824,00 грн. (за основним платежем 17936,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 5888,00 грн.) податковий орган діяв у порядку та межах компетенції, визначеної законодавством України, а тому не підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про повернення підприємству незаконно отримані коштів з податку на додану вартість, які були перераховані Павлоградським районним комунальним підприємством «Павлоградська пересувна механізована колона» в розмірі 14675,00 грн. суд зазначає, що оскільки позивач зареєстрований платником податку на додану вартість та на нього Конституцією та законами України покладено обовязок сплачувати податки в встановленому порядку та розмірі, в тому числі і податок на додану вартість, зазначені вимоги є необґрунтованими та такими, що також задоволенню не підлягають

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Павлоградського районного комунального підприємства «Павлоградська пересувна механізована колона» до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання неправомірним податкове повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 10.06.2011 року.

Суддя В.В. Горбалінський