Рішення № 16471805, 20.06.2011, Господарський суд Чернігівської області

20.06.11

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, просп. Миру,20, тел. 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

14 червня 2011р. справа №14/56

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРОМ ЛТД»,

юридична адреса: бул.Дружби Народів,10, м. Київ, 01103, поштова адреса: вул.Марини Раскової,11а, оф.809, м. Київ, 02660

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат», вул.Вишнева,4, м. Ічня, 16703

Про стягнення 165978грн. 99коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_1 представник довіреність від 19.07.10р.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 49 000,00грн. за поставлений товар згідно договору №44 від 18.01.2008р., неустойки у розмірі 30% - у сумі 77368,20 грн. згідно п.8.4 договору та проценти облікової ставки НБУ у сумі 34 877,54грн. згідно п.8.5 договору.

Від позивача надійшла уточнена позовна заява від 17.05.11р., в якій просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 229 433,60грн., в тому числі борг в сумі 49000,00грн., неустойку (штраф) в сумі 77 368,20грн., пеню в сумі 103 065,40грн. Дослідивши зміст поданої позивачем уточненої позовної заяви від 17.05.11р. та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд приймає до розгляду вказану заяву, яка за своїм змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог, не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси. Із змісту поданої заяви вбачається, що позивач скористався своїм процесуальним правом передбаченим ст.22 ГПК України та збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені на суму 68 187,86грн.

У відзиві на позовну заяву від 10.05.2011р. відповідач заперечує проти позову вказуючи на те, що всі обставини, на які посилається позивач є непідтвердженими документально, немає жодних конкретних посилань на докази, які обґрунтовували б вимоги позивача щодо основної суми боргу за накладними №РН-0000583 8грн., №РН0000613 48992,00грн., що строк позовної давності щодо вимоги стягнення пені закінчився 27.03.10р. та просив суд відмовити у позові та застосувати строк позовної давності щодо вимоги про стягнення на користь позивача з відповідача процентів облікової ставки НБУ та неустойки у розмірі 30%. Заявлене відповідачем у відзиві на позов клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимоги про стягнення на користь позивача з відповідача процентів облікової ставки НБУ та неустойки у розмірі 30% розцінюється судом як заява зроблена відповідачем відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України до винесення судом рішення, та приймається судом до розгляду.

У додатковому відзиві від 25.05.2011р. відповідач підтримав свою позицію викладену у попередньому відзиві, визнав заборгованість перед позивачем у сумі 41289,92грн., посилаючись на те, що причиною різниці є недопоставка згідно видаткової накладної №РН-0000042 від 23.01.2008р. 1040кг рослинного жиру, про що свідчать відповідні записи посадових осіб позивача та відповідача на видатковій накладній, та письмові пояснення голови правління відповідача, який підтверджує виявлення нестачі під час прийому продукції співробітниками комбінату у розмірі 1040кг за ціною 6,21грн. за кг без ПДВ у грошовому еквіваленті 7710,08грн. Відповідач також просив відмовити в задоволенні позову повністю та застосувати строк позовної давності до вимоги щодо стягнення на користь позивача з відповідача пені (процентів облікової ставки НБУ) та неустойки у розмірі 30% (штрафу).

Представник позивача надав письмові пояснення на відзив від 01.06.11р., в яких виклав свою позицію стосовно розміру основного боргу, порядку нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені), стосовно збігу строку позовної давності стягнення неустойки та просив суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.11р. відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України надав заяву про зменшення та збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 165 978,99грн., яка складається з суми боргу з урахуванням інфляції 65 366,00грн., суми неустойки (штрафу) 77 368,20грн., суми неустойки (пені) 21 303,58грн., суми неустойки (3% річних) 1 941,21грн. В судовому засіданні 01.06.11р. представник позивача просив не приймати до уваги слово неустойка при 3% річних. До заяви позивачем додані розрахунки заявлених до стягнення сум, згідно яких борг відповідача складає 49000,00грн. по видатковій накладній №РН-0000613 від 28.08.08р., штраф в розмірі 30% від суми боргу, який рахувався станом на кінцевий строк оплати по видатковим накладним №РН-0000601 від 20.08.08р і №РН-0000613 від 28.08.08р., 77 368,20грн., пеня за період прострочення по вказаним видатковим накладним з 10.09.08р. по 22.03.09р. 21 303,58грн., інфляція нарахована, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, за період з жовтня 2008р. по березень 2011р. 16 366,00грн., 3% річних за період з 18.09.08р. по 31.05.11р. 1 941,21грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.06.2011р. надав додаткові розрахунки та їх обґрунтування на позовну заяву від 01.06.11р., в яких зазначив, що розрахунки пені, надані позивачем є невірними та необґрунтованими і надав свій контррозрахунок пені, та просив застосувати строк позовної давності до вимоги щодо стягнення пені.

Заявлене відповідачем у додаткових розрахунках та їх обґрунтуванні на позовну заяву від 01.06.11р. клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимоги про стягнення на користь позивача з відповідача пені (процентів облікової ставки НБУ) та неустойки у розмірі 30% розцінюється судом як заява зроблена відповідачем відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України до винесення судом рішення, та приймається судом до розгляду.

14.06.2011р. від позивача надійшло письмове клопотання, в якому він просить суд поновити строк позовної давності для вимог ТОВ «Інтерпром ЛТД»про стягнення з ПАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат»на користь позивача неустойки (штрафу в розмірі 30% та пені в розмірі подвійної ставки НБУ) та відмовити відповідачу в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності щодо вимоги про стягнення на користь позивача пені (процентів облікової ставки НБУ) та неустойки (штрафу) у розмірі 30%. Вказане клопотання прийнято судом до розгляду.

Згідно наданого позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі значиться Публічне акціонерне товариство «Ічнянський молочно-консервний комбінат», ідентифікаційний код 00381152, місцезнаходження м. Ічня, вул.Вишнева,4.

Відповідно до поданої відповідачем копії Свідоцтва про державну реєстрацію Серія А00 №236910 Публічне акціонерне товариство «Ічнянський молочно-консервний комбінат», ідентифікаційний код 00381152, місцезнаходження м. Ічня, вул.Вишнева,4, зареєстроване Ічнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області 13.12.00р., дата зміни свідоцтва 22.02.11р., підстава зміни заміна найменування юридичної особи.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.11р. надав копію статуту ПАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат», зареєстрований державним реєстратором 22.02.11р., № запису 10451050014000288, згідно п.1.1.2-1.2. якого Публічне акціонерне товариство «Ічнянський молочно-консервний комбінат»є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат», Публічне акціонерне товариство «Ічнянський молочно-консервний комбінат»є правонаступником Державного підприємства «Ічнянський завод продтоварів», Відкритого акціонерного товариства «Ічнянський завод продтоварів», Відкритого акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат».

Оскільки, перейменування юридичної особи не тягне за собою її припинення, суд дійшов висновку про зміну назви відповідача у справі - з Відкритого акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат»на Публічне акціонерне товариство «Ічнянський молочно-консервний комбінат».

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, оскільки в судовому засіданні, яке відбулося 01.06.11р., був присутній уповноважений представник відповідача гр.ОСОБА_2. і суд повідомив про відкладення розгляду справи на 14.06.11р. об 12год00хв., а також на адресу відповідача була направлена копія ухвали від 01.06.11р. про відкладення розгляду справи. В судове засідання, яке відбулося 14.06.11р. уповноважений представник відповідача не зявився, заяв та клопотань до початку судового засідання від відповідача до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, подані уповноваженими представниками сторін заяви та клопотання, а також вислухавши їх пояснення, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

18.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД»(постачальник, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Ічнянський молочно-консервний комбінат»(покупець, відповідач у справі), правонаступником якого є позивач, було укладено договір поставки №44.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строк (строки) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти й оплатити вказаний товар (товари) у кількості, якості, й асортименті, зазначених у специфікаціях (заявках), що виставляються покупцем і є частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору предметом поставки є сировина, напівфабрикати та інгредієнти.

Відповідно до п. 2.2-2.3 договору ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у специфікації (специфікаціях) на поставку партії товару, яка (які) є невідємною частиною даного договору. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається. Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору.

Між сторонами підписані та скріплені їх печатками специфікації № 01 від 21.01.08р., № 02 від 21.01.08р. та № 03 від 17.07.08р. до договору №44 від 18.01.08р., а також на адресу позивача відповідачем були направлені листи від 07.08.08р. вих.07/08 та від 14.08.08р. вих.14/08 щодо відвантаження товару.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар у сумі 49000,00грн., посилаючись на те, що на виконання договору та взятих на себе зобовязань передав у власність відповідача рослинний жир на загальну суму 646578,00грн. згідно видаткових накладних: №РН-0000565 від 06.08.2008р. на суму 166000,00грн.; №РН-0000583 від 14.08.2008р. на суму 166008,00грн.; №РН-0000601 від 20.08.2008р. на суму 166 000,00грн., №РН-0000613 від 28.08.2008р. на суму 148 570,00грн., а відповідач порушив строки оплати поставленого товару по видатковим накладним №РН-0000601 від 20.08.2008р. та №РН-0000613 від 28.08.2008р., що відповідачем не оплачено товар у сумі 49000,00грн., отриманий по видатковій накладній №РН-0000613 від 28.08.2008р.

На підтвердження виконання умов договору №44 від 18.01.08р. позивачем подані видаткові накладні: №РН-0000565 від 06.08.2008р. на суму 166000,00 грн.; №РН-0000583 від 14.08.2008р. на суму 166008,00 грн.; №РН-0000601 від 20.08.2008р. на суму 166 000,00грн., №РН-0000613 від 28.08.2008р. на суму 148 570,00грн. та довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей: серії НБЙ за № 190385 від 07.08.2008р., № 190408 від 14.08.2008р., № 190425 від 20.08.2008р., копії яких додані до матеріалів справи.

Як вбачається із матеріалів справи та наданих відповідачем відзивів на позовну заяву, письмових та усних пояснень, відповідач не заперечує факту поставки позивачем по договору №44 від 18.01.08р. та отримання відповідачем рослинного жиру на загальну суму 646578,00грн. по видатковим накладним: №РН-0000565 від 06.08.2008р. на суму 166000,00 грн.; №РН-0000583 від 14.08.2008р. на суму 166008,00 грн.; №РН-0000601 від 20.08.2008р. на суму 166 000,00грн., №РН-0000613 від 28.08.2008р. на суму 148 570,00грн.

Відповідач визнає заборгованість перед позивачем за отриманий рослинний жир у сумі 41289,92грн., при цьому частково заперечуючи отримання від позивача товару за видатковою накладною №РН-0000042 від 23.01.2008р. в повній сумі - 149000,00грн., який відповідачем оплачено 23.01.08р. повністю.

Так, у письмовому поясненні по справі від 25.05.2011р. (а.с. 102 том 1) голова правління ПАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат»ОСОБА_3. зазначає, що при фактичному прийманні співробітниками відповідача товару було виявлено недостачу по видатковій накладній № РН-0000042 від 23.01.2008р. у розмірі 1040кг за ціною 6,21 грн. за кг без ПДВ, отже у грошовому еквіваленті недостача склала 7710,08грн., про що було здійснено відповідну позначку у вказаній накладній.

На підтвердження своїх тверджень відповідачем наданий суду оригінал видаткової накладної №РН-0000042 від 23.01.2008р., де у графі «відвантажив(ла)» і «отримав(ла)»містяться підписи сторін, та, в якій здійснено запис про те, що «Отримали фактично 948 ящиків (18960кг), (різниця 1040кг), комірник ОСОБА_4 підпис, водій ОСОБА_5. підпис». (а.с.65 том. 2).

На час розгляду справи в суді ні позивачем, ні відповідачем не надано документів (товарно-транспортних накладних), щодо доставки спірного товару відповідачу.

Позивач заперечує поставку відповідачу товару з недостачею за видатковою накладною №РН-0000042 від 23.01.2008р. і надав суду свій примірник цієї видаткової накладної (а.с. 67 том 2), в якому відсутній запис представників відповідача про недостачу товару.

Слід зазначити, що підписи у графі «отримав(ла)»у видатковій накладній №РН-0000042 від 23.01.2008р. у примірниках наданих позивачем і відповідачем різняться, і не відповідають зразку підпису представника відповідача, уповноваженого на отримання товару від позивача по довіреності серії ЯОШ №153065 від 22.01.08р.

Згідно ч.6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж передбачено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У п.4.8 договору сторони встановили, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем за видатковими накладними постачальника. Розходження за кількістю та якістю, що встановлені при прийомі товарів, оформлюються актами приймання товарів за кількістю та якістю.

Так, належним і допустимим доказом факту нестачі товару, виявленого при його прийманні, має бути акт приймання товарів за кількістю та якістю у відповідності до п. 4.8 договору поставки № 44 від 18.01.2008р.

Порядок приймання товару по кількості та оформлення, складання відповідного акту за результатами приймання товару по кількості визначено в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.91р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»(№1545-ХІІ) передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Відповідачем не надано суду доказів складання акту за результатами приймання товару по кількості поставленого по видатковій накладній №РН-0000042 від 23.01.2008р., а вчинений відповідачем напис на вказаній видатковій накладній про нестачу не є актом у розумінні діючого законодавства. Також слід зазначити, що як свідчать матеріали справи, відповідачем не предявлялися до позивача вимоги, передбачені ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України у випадку встановлення за твердженням відповідача факту нестачі.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обовязок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують факт поставки позивачем товару за видатковою накладною №РН-0000042 від 23.01.2008р. з недостачею, отже відсутні підстави для ствердження про отримання товару відповідачем у меншій кількості ніж зазначено у вказаній видатковій накладній, та відповідно відсутні підстави для зменшення суми заборгованості відповідача по оплаті за отриманий товар по видатковій накладній №РН-0000613 від 28.08.2008р.

Статтями 526 та 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.1 договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Враховуючи вищезазначені умови договору, оплата поставленого позивачем товару за видатковими накладними мала бути здійснена відповідачем в наступні терміни: по видатковій накладній №РН-0000565 від 06.08.2008р. не пізніше 26.08.2008р.; по накладній №РН-0000583 від 14.08.2008р. не пізніше 03.09.2008р.; по накладній №РН-0000601 від 20.08.2008р. не пізніше 09.09.2008р.; по накладній №РН-0000613 від 28.08.2008р. не пізніше 17.09.2008р.

На підтвердження проведених оплат за отриманий товар позивачем та відповідачем подані банківські виписки, відповідно до яких товар по видатковим накладним №РН-0000565 від 06.08.2008р. на суму 166000,00грн. (оплата з 13.08.08р. по 19.08.08р.) та №РН-0000583 від 14.08.2008р. на суму 166008,00грн. (оплата з 21.08.08р. по 29.08.08р.) відповідачем оплачений повністю в установлений договором №44 від 18.01.2008р. строк, а по видатковій накладній №РН-0000601 від 20.08.2008р. на суму 166 000,00грн. оплата проведена відповідачем в повній сумі, але з порушенням строку кінцевого терміну оплати, оскільки погашення заборгованості відбулося - з 29.08.08р. по 24.12.08р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем станом на 18.09.08р. оплата за товар отриманий по видатковій накладній №РН-0000613 від 28.08.2008р. не проводилася, фактично за період з 24.12.08р. по 03.02.10р. відповідачем проведена часткова оплата у сумі 99750,00грн. у звязку з чим борг відповідача по видатковій накладній №РН-0000613 від 28.08.2008р. становить 49000,00грн., який на день розгляду справи в суді відповідачем не сплачений.

Наведені позивачем в розрахунку стягуваних сум спірні дати здійснених відповідачем часткових оплат відповідають датам банківських виписок позивача про надходження коштів, які завірені Київською міською філією АКБ «Укрсоцбанк», а їх копії додані до матеріалів справи (а.с.84-101 т.2).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Надходження коштів від покупця на рахунок продавця є виконанням зобовязання відповідача по оплаті отриманого товару по договору №44 від 18.01.08р.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №4 без дати про відшкодування збитків та сплату штрафних санкцій за порушення умов договору №44 від 18.01.2008р., в якій позивач просить перерахувати на його користь суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 56 506,40грн. та неустойку в розмірі 80 273,40грн., а всього 136779,80 грн. (а.с. 29-30 том 1). В якості доказу про направлення вказаної претензії позивачем надана суду копія квитанції від 16.09.2009р. (а.с. 28 том 1). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у сумі 49000,00грн. є обґрунтованими, а заперечення відповідача в цій частині вимог спростовуються матеріалами справи та вищенаведеним.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача борг з урахуванням індексу інфляції у сумі 65366,00грн.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок інфляції та приймаючи до уваги надані позивачем пояснення щодо періоду нарахування втрат від інфляції, суд доходить висновку що позивачем фактично проведено нарахування втрат від інфляції за період з жовтня 2008р. по березень 2011р. на суму боргу 49000,00грн. по видатковій накладній №РН-0000613 від 28.08.2008р., де інфляційне нарахування становить 16366,00грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача борг з урахуванням індексу інфляції у сумі 65366,00грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повній сумі.

Позивач просить стягнути з відповідача 1941,21грн. три проценти річних за період з 18.09.08р. по 31.05.11р. нарахованих на суму заборгованості 49000,00грн. по видатковій накладній №РН-0000613 від 28.08.2008р.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню також в повній сумі.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Також частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Умовами договору п. 8.4 передбачено, що за порушення строку оплати покупець сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі 30 % від суми боргу. Неустойка сплачується покупцем у строк 10 робочих днів з дати закінчення терміну визначеного п. 7.1 даного договору.

У відповідності до п. 8.5 вказаного договору за порушення строку оплати покупець сплачує на користь постачальника і пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобовязання за кожний день порушення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки (штрафу) 77368,20грн., яка згідно розрахунку нарахована позивачем на заборгованість відповідача по видатковій накладній №РН-0000601 від 20.08.2008р., яка рахувалася станом на 11.09.2008р. у сумі 109324,00грн., та по видатковій накладній №РН-0000613 від 28.08.2008р., яка рахувалася станом на 19.09.2008р. у сумі 148 570,00грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки (пені) 21303,58грн., яка нарахована по видатковій накладній №РН-0000601 від 20.08.08р. за період прострочки з 10.09.08р. по 24.12.08р. у сумі 4394,23грн., та по видатковій накладній №РН-0000613 від 28.08.08р. за період прострочки з 19.09.08р. по 22.03.09р. у сумі 16909,35грн.

Відповідач у відзивах на позов заперечував проти стягнення неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів по видатковим накладним №РН-0000601 від 20.08.2008р. і №РН-0000613 від 28.08.2008р. у звязку зі спливом позовної давності відповідно до ч.2 п.1 ст.258, ст.267 Цивільного кодексу України, та згідно поданих клопотань просив застосувати позовну давність у відповідності до ст.267 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

За ст. 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік (ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів частини 5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, у випадку невиконання відповідачем зобовязання щодо оплати отриманого товару, перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду із стягнення з відповідача неустойки (пені) починається з наступного дня спливу 20 календарних днів, наданих відповідачу по п.7.1. договору для оплати отриманого товару, відповідно до кожної видаткової накладної, а перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду із стягнення з відповідача неустойки (штрафу) починається з наступного дня спливу 10 робочих днів з дати закінчення терміну визначеного п.7.1. договору.

Про порушення свого права позивач дізнався після спливу строку встановленого п.7.1 договору відповідно до кожної видаткової накладної на отримання відповідачем товару, перелік яких наведено в рішенні.

Позивач звернувся з клопотанням від 14.06.11р. про поновлення строку позовної давності для вимог про стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не вчинялися дії, щодо визнання сум неустойки (штрафу, пені). Посилання позивача на припинення відповідачем оплати товару, яка у часі збігається із закінченням строку позовної давності стягнення неустойки, на наміри позивача зберегти з відповідачем ділові стосунки, на відсутність у позивача інформації щодо дійсних намірів відповідача щодо виконання зобовязань по договору №44 від 18.01.08р. не є поважними причинами пропущення позовної давності для стягнення неустойки, а тому клопотання позивача про поновлення строку позовної давності для вимог про стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) задоволенню не підлягає.

Звертаючись 27.04.2011р. до суду з позовом, оформленим відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про стягнення з відповідача неустойки (штрафу) 77368,20грн. нараховану на заборгованість відповідача по видатковим накладним №РН-0000601 від 20.08.2008р., яка рахувалася станом на 11.09.2008р. у сумі 109324,00грн., та №РН-0000613 від 28.08.2008р., яка рахувалася станом на 19.09.2008р. у сумі 148 570,00грн., а також про стягнення неустойки (пені) у сумі 21303,58грн., яка нарахована по видатковій накладній №РН-0000601 від 20.08.08р. за період прострочки з 10.09.08р. по 24.12.08р. у сумі 4394,23грн. і по видатковій накладній №РН-0000613 від 28.08.08р. за період прострочки з 19.09.08р. по 22.03.09р. у сумі 16909,35грн., позивач річний строк позовної давності пропустив в частині стягнення неустойки (пені, штрафу) в повній сумі.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позивачем не наведено поважних причин пропущення позовної давності стосовно стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені). За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу) у сумі 77368,20грн. та неустойки (пені) у сумі 21303,58грн. і підстави для його поновлення відсутні, а тому відповідно не підлягає задоволенню клопотання позивача про відмову відповідачу у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За таких обставин, суд доходить висновку, що оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу) у сумі 77 368,00грн., неустойки (пені) у сумі 21303,58грн. нарахованої за період з 10.09.2008р. по 22.03.2009р., і підстави для його поновлення відсутні, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають, а

Оскільки, відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобовязання не виконав, за отриманий товар розрахувався не своєчасно і в неповній сумі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 65 366грн.00коп. боргу з урахуванням інфляції, 1 941грн.21коп. три проценти річних. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у звязку з несвоєчасною оплатою отриманого товару та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого державного мита у сумі 673,07грн. та 95,70грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 193, 216, 217, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 261, 267, 525, 526, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 77, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат»(вул.Вишнева,4, м. Ічня, р/р 26007011360001 у філії ВАТ КБ «Надра»Чернігівське РУ МФО 353627 ідентифікаційний код 00381152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРОМ ЛТД»(бул.Дружби Народів,10, м. Київ, р/р 26008028788971 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Київ, МФО 322012, ідентифікаційний код 35057857) 65 366грн.00коп. боргу з урахуванням інфляції, 1 941грн.21коп. три проценти річних, 673грн.07коп. державного мита, 95грн.70коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 20.06.2011р.