Рішення № 16471463, 06.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2011 р. Справа № 5023/3978/11

вх. № 3978/11

Суддя господарського суду Ольшанченко В.І.

при секретарі судовогозасідання Ніколаєнко Д.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (довіреність від 04.01.11 р.),

відповідача - ОСОБА_2. (довіреність від 01.03.11 р.),

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" (м. Донецьк)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Харків" (м. Харків)

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 4283,83 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує набуттям права вимоги до відповідача за договором відступлення прав вимоги від 23.12.09 р., укладеного з ЗАТ СК „ВУСО”, посилаючись при цьому на статті 993, 1172, 1191, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування” та на відшкодування Відкритим акціонерним товариством „УСК Дженералі Гарант” шкоди в сумі 2609,99 грн.

Позивач надав клопотання, в якому просить допустити до участі у справі в якості третьої особи Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” в особі Харківської філії.

Розглянувши надане клопотання, суд вважає за необхідне відхилити його, оскільки: по-перше, воно є необґрунтованим, тобто позивач не вказав на яких підставах він просить допустити до участі у справі страхову компанію, а також яким чином та на які права і обовязки цієї особи може вплинути рішення суду з даного спору; по-друге, згідно ст. 27 ГПК України просити допустити до участі у справі в якості третьої особи може тільки сама третя особа, а сторона по справі може просити суд залучити до участі у справі третю особу.

Також позивач надав заяву, в якій просить залучити до матеріалів справи правове обґрунтування, копію ліцензії АБ №123795, копію довідки з ЄДРПОУ, копію свідоцтва про державну реєстрацію позивача.

Розглянувши цю заяву, суд вважає за можливе задовольнити її.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що цивільно-правова відповідальність застрахована у ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” і ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500,00 грн., а відтак сума спричиненої матеріальної шкоди в ДТП знаходиться в межах встановленого полісом ліміту відповідальності. Крім того, відповідач не погоджується з наданим позивачем звітом №23/04/08 про оцінку вартості матеріальної шкоди, посилаючись на те, що він складений особою, яка не має повноважень на проведення судової експертизи.

Також відповідач надав заяву про застосування позовної давності, в якій просить застосувати позовну давність до заявлених вимог, посилаючись на те, що згідно ст. 262 ЦК України строк позовної давності сплив 04.04.11 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

09.07.07 р. між ЗАТ СК „ВУСО” (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) був укладений договір №52239-20-02 добровільного страхування наземного транспорту, за яким страховиком застраховані майнові інтереси страхувальника щодо володіння, використання та розпорядження транспортним засобом марки DACIA LOGAN 2007 р. випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить страхувальнику згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ АХС НОМЕР_2 від 07.07.07 р., на суму 65100,00 грн. Вигодонабувачем за цим договором є ТОВ „ПростоФінанс” (м. Київ).

04.04.08 р. о 8-00 год. по вулиці Морозова в місті Харкові трапилося зіткнення автомобілів DACIA LOGAN держ. номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3., та МАЗ держ. номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4.

Автомобіль МАЗ держ. номер НОМЕР_3 належить відповідачу згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ АХС НОМЕР_4 від 31.08.07 р.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.05.08 р. по справі №3-16866/2008 ОСОБА_4. визнаний винним в порушенні п.п. 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху в Україні та притягнутий до адміністративної відповідальності по ст.124 КУпАП.

ОСОБА_4. під час скоєння ДТП працював водієм на підприємстві відповідача, що підтверджується копією наказу №50-к від 10.05.06 р., і виконував трудові обовязки, про що свідчить копія подорожнього листа №395425 вантажного автомобіля від 04.04.08 р.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля МАЗ держ. номер НОМЕР_3 застрахована ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” на суму 25500,00 грн., що підтверджується копією полісу №ВВ/2362017 від 28.09.07 р. Франшиза становить 510,00 грн.

04.04.08 р. власник застрахованого автомобіля (ОСОБА_3.) звернувся до ЗАТ СК „ВУСО” з заявою про виплату страхового відшкодування.

Вигодонабувач (ТОВ „ПростоФінанс”) надав ЗАТ СК „ВУСО” листа №2276 від 08.04.08 р., в якому повідомив, що не заперечує проти виплати страхового відшкодування страхувальнику.

13.05.08 р. власник застрахованого автомобіля (ОСОБА_3.) надав ЗАТ СК „ВУСО” заяву, в якій вказав номер поточного рахунку для виплати страхового відшкодування.

Згідно страхового акту №2816-02 від 20.05.08 р. ЗАТ СК „ВУСО” було прийнято рішення про виплату страхувальнику (ОСОБА_3.) страхового відшкодування в сумі 6893,82 грн., розрахованого на підставі висновку ЗАТ СК „ВУСО” №498-20 від 15.05.08 р.

Платіжним дорученням №7605 від 20.05.08 р. ЗАТ „СК „ВУСО” перерахувало страхувальнику (ОСОБА_3.) страхове відшкодування в сумі 6893,82 грн.

23.12.09 р. між ЗАТ СК „ВУСО” та позивачем був укладений договір уступки прав вимоги, за яким цедент (ЗАТ СК „ВУСО”) в порядку і на умовах, визначених цим договором, передає цесіонарію (позивачу), а цесіонарій набуває належні цедент права вимоги, що виникли у останнього на підставі ст. 27 Закону України „Про страхування” у звязку з виплатами страхових відшкодувань по договорам добровільного страхування наземного транспорту до осіб, відповідальних за завдані збитки.

Згідно п. 2 договору уступки прав вимоги від 23.12.09 р. права вимоги, що уступаються, перераховані в додатку №1 до договору, в якому по кожному з прав вимог вказаний боржник, номер страхового акту, по якому була здійснена виплата страхового відшкодування, а також розмір вимоги.

Так у додатку № 1 до договору уступки прав вимоги від 23.12.09 р. боржником вказаний ОСОБА_4., сума боргу 6893,82 грн.

Як вказує у позовній заяві позивач, ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” сплатила страхове відшкодування в сумі 2609,99 грн. Залишок боргу становить 4283,83 грн.

10.02.11 р. позивач направив відповідачу претензію №360 про відшкодування йому матеріальної шкоди в сумі 4283,83 грн., на яку, як свідчать матеріали справи, відповідач відповіді не дав та гроші не сплатив.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пункт 3 частини 1 статті 988 ЦК України встановлює обовязок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Стаття 990 ЦК України зазначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 512 ЦК України встановлено, що крім випадків, визначених в цій статті, кредитор у зобовязанні може бути замінений і в інших випадках, встановлених законом.

Одним із таких випадків є суброгація - перехід від страхувальника до страховика прав кредитора до боржника, відповідального за настання страхового випадку.

Суброгація встановлена статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування”, згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, страховик (ЗАТ СК „ВУСО”), сплативши страхувальнику (ОСОБА_3.) по договору №52239-20-02 добровільного страхування наземного транспорту від 09.07.07 р. страхове відшкодування в сумі 6893,82 грн., набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто відбулася заміна сторони в зобовязанні.

Згідно ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як убачається із змісту договору уступки прав вимоги від 23.12.09 р., ЗАТ СК „ВУСО” уступило право вимоги позивачу в межах фактичних затрат (6893,82 грн.) тільки до боржника - ОСОБА_4., який не є субєктом відповідальності, а не до відповідача і не до страхової компанії, якою було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача.

Отже, підстави для звернення позивача з позовом до відповідача відсутні, оскільки ЗАТ СК „ВУСО” не передавало позивачу право вимоги до цих осіб.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перебіг строку позовної давності на звернення потерпілої особи (ОСОБА_3.) до особи, відповідальної за заподіяний збиток, почався з моменту настання страхового випадку, тобто ДТП, яке трапилося 04.04.08 р.

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Таким чином, після укладання між позивачем та ЗАТ СК „ВУСО” договору уступки прав вимоги від 23.12.09 р. строк позовної давності не почав свій перебіг ані з дати укладання договору, ані з дати сплати страхового відшкодування. Він продовжував свій перебіг з 04.04.08 р. і закінчив його 04.04.11 р.

Суд вважає помилковим посилання позивача на те, що вимоги є регресними, оскільки регресні вимоги виникають при перекладенні боржником, який виконав зобовязання, свого боргу на третю особу, яка у відповідності до закону або договору могла або повинна була стати боржником. В такому випадку боржник становиться кредитором, а третя особа боржником по регресному зобовязанню, але ж у даному випадку такого не відбувається, оскільки зобовязання по відшкодуванню шкоди є деліктним, яке виникло на підставі юридичного факту порушення ОСОБА_4. Правил дорожнього руху України, а не з договору.

Згідно частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивач звернувся в суд з позовною заявою після закінчення строку позовної давності (19.05.11 р.), не просить відновити пропущений строк позовної давності і не надав доказів наявності поважних причин його пропуску, суд вважає за необхідне застосувати за заявою відповідача позовну давність.

До того ж, позивач не надав доказів сплати ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” страхового відшкодування ЗАТ СК „ВУСО” в межах встановленого полісом ліміту відповідальності або відмови від такої сплати.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 262, 267, 510, 512, 979, 988, 990, 993, 1166, 1188 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 33-35, 43, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя Ольшанченко В.І.

Повний текст рішення підписаний 08.06.11 р.