Рішення № 16471389, 06.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2011 р. Справа № 5023/3995/11

вх. № 3995/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судовогозасідання Тімарєва Т.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов. від 23.05.2011 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Інкап", м. Харків

до ТОВ "Навс", м. Харків

про стягнення 3549,99 грн., за договором поставки №1Н - 0001/2008 від 26.03.2008 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій прохає суд стягнути з ТОВ "Навс" на користь ТОВ "Інкап" заборгованість згідно договору поставки № 1Н - 0001/2008 від 26.03.2008 у розмірі 3549,99 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує умови договору в частині своєчасної та у повному обсязі сплати за поставлений товар. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке вручене відповідачу 27.05.2011 року.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

26.03.2008 р. між ТОВ "Інкап" (позивач) та ТОВ "Навс" (відповідач) був укладений договір поставки № 1Н-0001/2008 (надалі - спірний договір), за яким постачальник (позивач) зобовязався передати в установлений строк у власність відповідачу товар, асортимент, кількість, ціна якого зазначена у замовлені, а покупець (відповідач) зобов'язався на умовах договору прийняти та оплатити товар.

У п. 1.3 Договору сторони передбачили, що загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, переданого у власність відповідачу на протязі дії договору у відповідності з товаророзпорядчими документами та рахунками-фактурами або специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору.

На виконання умов Договору № 1Н-0001/2008 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12649,96 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 26.03.2008р. по 20.02.2009 р., копії яких додані до матеріалів справи, а відповідач зазначений товар отримав, що підтверджується підписом уповноваженої особи на відповідній видатковій накладній та довіреністю на отримання матеріальних цінностей, копії яких також залучені до матеріалів справи.

Матеріалами справи підтверджено, що 26 березня 2008 року відповідачем повернено позивачу товар на суму без урахування ПДВ - 2916,65 грн., про що був складений розрахунок № 1/1 коригування кількість і вартість показників до видаткової накладної № ІН-0000001 від 26 березня 2008 року.

Як зазначає позивач, відповідач частково розрахувався за отриманий товар, а саме на суму 5599,97 грн., отже, з урахуванням поверненого позивачу товару, що передбачено умовами договору, несплаченою відповідачем залишилась заборгованість у сумі 3549,99 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 8.1 Договору відповідач оплачує товар після його реалізації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача 5, 20 числа кожного місяця.

Згідно з п. 7 договору строк реалізації відповідачем товару складає 90 з моменту підписання сторонами видаткової накладної. У випадку, якщо у строк передбачений п. 7.1 договору, товар не реалізовано, відповідач має право або повернути нереалізований товар, або продовжити строк реалізації товару.

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження факту вчинення дій передбачених п. 7 спірного договору.

На адреси ТОВ "Навс" 17 травня 2011 року позивачем були направлені вимоги про сплату суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 3549,99 грн. у строк до 22 травня 2011 року.

Проте, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України, оплата за отриманий товар не була здійснена.

Таким чином, суд зазначає, що відповідно з умовами договору строк оплати товару настав, відповідачем не надано доказів відсутності заборгованості перед позивачем, хоча мав таку можливість.

Наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звіряння взаємних розрахунків.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків відповідно до договору поставки № 1Н-0001/2008 від 26.03.2008 року, у зв'язку з чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, що призвело до його заборгованості перед позивачем на вищезазначену суму.

Враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, не надання відповідачем суду доказів про погашення боргу суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах суми основного боргу у розмірі 3549,99 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 612 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49,75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України;

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВС" (61157, Харківська область, м. Харків, вул. Кривомазівська, 14, кв. 35; р/р 26006839853121 ХВФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016; ідент. код 35245740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКАП" (61174, Харківська область, м. Харків, пр. Перемоги, 57-Г, кв. 38;р/р 26006000076228 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023; ідент. код 35698171) 3549,99 грн. основного боргу, 102,00 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повний текст судового рішення підписано 07.06.2011 року.