Рішення № 16471360, 06.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2011 р. Справа № 5023/3849/11

вх. № 3849/11

Суддя господарського суду Інте Т.В.

при секретарі судовогозасідання Федорова К.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність від 11.04.11 р.;

відповідача- не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго", м. Харків

до Управління освіти адміністрації Ленінської району Харківської міської ради, м. Харків

про стягнення 9481,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Управління освіти адміністрації Ленінської району Харківської міської ради, м. Харків, 8643,90 грн. заборгованості, 432,02 грн. пені, 320,94 грн. інфляційних витрат, 84,54 грн. 3% річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору про закупівлю № 486/1 від 10.12.10 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 травня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06 червня 2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 8643,90 грн. заборгованості, 432,02 грн. пені, 320,94 грн. інфляційних витрат, 84,54 грн. 3% річних та судові витрати.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, прчиини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

10 грудня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго", м. Харків, (позивач) та Управлінням освіти адміністрації Ленінської району Харківської міської ради, м. Харків,(відповідач) був укладений договір № 486/1, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався поставити тепловий лічильник Supercal 531, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його. Пунктом 3.1 договору передбачена загальна вартість договору, яка складає 8643,90 грн. Пунктом 4.1 договору передбачений порядок розрахунків, які здійснюються відповідачем шляхом банківського переведення коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 3-х банківських днів з моменту поставки товарно- матеріальних цінностей. Пунктом 9.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.10 р.

Сторони до договору уклали специфікацію, в якій визначили найменування товару, кількість та загальну вартість, яка складає 8643,90 грн.

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 8643,90 грн., що підтвердужється видатковою накладною № РН-0000051 від 10.12.10 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками.

Як було вищезазнчаено, сторонами був узгоджений строк оплати-протягом 3-х банківських днів з моменту поставки товарно- матеріальних цінностей.

Проте відповідач товар отримав, але за нього не розрахувався.

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 8643,90 грн., що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 8643,90 грн. правомірна та обгрунтована, така , що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 320,94 грн. та 3% річних у сумі 84,54 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 432,02 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління освіти адміністрації Ленінської району Харківської міської ради, м. Харків(61052, м. Харків, вул. Ярославська, 10, п/р № 35418002001823 в ГУ ДКУ в Харківській області, МФО 851011, код 02146305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпроменерго", м. Харків(61057, м. Харків, вул. Римарська, 6, п/р № 26007035971601 в ХФ АКІБ "Укрсіббанку", МФО 351005, код ЄДРПОУ 30655746) 8643,90 грн. заборгованості, 432,02 грн. пені, 320,94 грн. інфляційних витрат, 84,54 грн. 3% річних, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Інте Т.В.

Повний текст Рішення підписано 07 червня 2011 року.