Рішення № 16471335, 01.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2011 р. Справа № 5023/3881/11

вх. № 3881/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Карімов В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 785 від 11.03.2011р.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 23 від 25.04.2011 р.)

розглянувши справу за позовом Фізичної особи ОСОБА_3, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект», м. Харків

про стягнення 10 000,00 грн. та визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_3 (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовними вимогами - визнати недійсним рішення річних загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект», викладене в протоколі річних загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» № 12/07 від 31 травня 2007 року, з питання обрання голови відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут „Енергопроект» та стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (надалі - Відповідач) майнової шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні та у наданій заяві частково визнає позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення річних загальних зборів акціонерів товариства, зазначене в протоколі річних загальних зборів акціонерів товариства № 12/07 від 31 травня 2007 року в частині обрання голови Відповідача, в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 10000,00 грн. заперечує, вважає дані вимоги Позивача безпідставними та необґрунтованими.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Відповідача за первісним позовом, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Так, відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 4 ст. 12 ГПК України, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів підвідомчі господарським судам.

При цьому, справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що повязані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ч. 6 ст. 16 ГПК України).

Закон також наголошує на тому, що являють собою корпоративні права. Так, стаття 167 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV (надалі ГК України) містить легальне визначення корпоративних прав, відповідно до якої останні це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Таке визначення корпоративних прав знаходить своє відбиття й у ч. 1 п. 8 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року N 514-VI (надалі Закон про АТ).

Згідно до п. 6 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, повязані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обовязків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від субєктного складу учасників спору. А за п. 10 цієї ж постанови судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випливають із положень законодавства.

Відповідно до п. 1.4. Рекомендацій вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» зазначено, що як випливає зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 12 ГПК, до корпоративних спорів належать спори між учасниками (акціонерами) господарського товариства з приводу створення, припинення товариства та управління його діяльністю. Оскільки установчі документи господарського товариства затверджуються під час створення товариства, подаються для державної реєстрації товариства та в подальшому регулюють відносини з приводу управління господарським товариством, спори за позовами учасників товариства про визнання недійсними установчих документів товариства або їх частини, змін до них належать до корпоративних і вирішуються господарськими судами за місцезнаходженням відповідних господарських товариств. Спори про ліквідацію чи скасування державної реєстрації господарських товариств за позовами акціонерів або учасників до товариств є корпоративними спорами як такі, що виникають між учасниками господарського товариства та господарським товариством з приводу припинення останнього.

Статтею 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (надалі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

В свою чергу відповідно до ст. 20 ГК України, як спеціального закону по відношенню до ЦК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом відшкодування збитків.

Учасники господарського товариства мають право, за ст. 116 ЦК України, у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом. Майже тотожними за змістом є й положення ст. 88 ГК України і ст 10 Закону та ст. 25 Закону про АТ відносно прав акціонерів власників акцій.

Відповідно до ст. 117 ЦК України учасники господарського товариства зобовязані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобовязання перед товариством, у тому числі ті, що повязані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обовязки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідно до п. 5.6. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року за № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних спорів» учасниками судового процесу спорах про визнання недійсним рішень загальних зборів господарським товариств з підстав недотримання вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення яких є учасник або акціонер, права яких на участь у загальних зборах було порушено, та господарське товариство. Оскільки результат вирішення спору залежить лише від встановлення судом наявності та ступені порушень прав позивача під час скликання та проведення загальних зборів, залучення інших учасників товариства або осіб, з якими на підставі спірних рішень товариство вступило у правовідносини, не вимагається.

Як свідчать матеріали справи, 31 травня 2007 року Відповідачем проведені річні загальні збори його акціонерів якими прийнято рішення з питання обрання голови останнього, а саме було прийнято рішення про обрання головою його правління ОСОБА_4

Відповідно до наданих документів, наявних в матеріалах даної справи, попередній голова Відповідача ОСОБА_5 станом на 31 травня 2007 року загальними зборами акціонерів Відповідача відкликаний не був.

Тобто, як свідчать матеріали справи, до порядку денного річних загальних зборів акціонерів Відповідача, які проведені 31 травня 2007 року, не включено питання про відкликання попереднього голови правління останнього та не розглянуто.

Разом з тим, рішення річних загальних зборів акціонерів Відповідача щодо відкликання його попереднього голови правління 31 травня 2007 року не приймалося.

Одночасно, як зазначає Позивач та не спростовує Відповідач, з часу обрання попереднього голови правління ОСОБА_5 до обрання на посаду голови правління відповідача ОСОБА_4 відкликання попереднього голови правління загальними зборами не проведено.

Тому, внаслідок рішення загальних зборів акціонерів Відповідача від 31 травня 2007 року з питання обрання голови правління останнього опинилися одразу дві особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Разом з тим, судом встановлено, що питання про прийняття рішення стосовно перебування на посаді голови Відповідача одночасно двох осіб, яке було вирішене на його загальних зборах, що відбулися 31 травня 2007 року, не було включене до опублікованого порядку денного цих зборів та не приймалося.

Враховуючи вимоги частини четвертої статті 43 Закону України «Про господарські товариства» та пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» безумовною підставою для визнання рішення загальних зборів Відповідача в частині обрання голови прийнятого 31 травня 2007 року, є не включення до порядку денного даного питання, що дає підстави вважати недійсним таке рішення у звязку з прямою вказівкою закону.

Матеріалами справи, наданими доказами та поясненнями представників сторін підтверджуються обставини порушення з боку відповідача ст.ст. 41, 43 Закону України «Про господарські товариства», положень пункту 8.2.4. Статуту Відповідача, на які посилається Позивач як на підставу для задоволення позовних вимог.

В свою чергу, зазначене вище порушення вимог ст.ст. 41, 43 Закону України «Про господарські товариства», п. 8.2.4. Статуту Відповідача визнається останнім.

Таким чином, позовні вимоги Позивача щодо визнання недійсним рішення річних загальних зборів акціонерів Відповідача, викладене в протоколі річних загальних зборів акціонерів останнього № 12/07 від 31 травня 2007 року з питання «Про обрання голови та членів правління» в частині обрання голови відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги Позивача щодо стягнення грошових коштів у вигляді відшкодування матеріальної шкоди в сумі 10 00 гривень, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Надаючи належну правову оцінку вищевикладеній позовній вимоги, суд виходить з наступного.

Протягом розгляду даної справи Позивачем не надано суду доказів, що підтверджують заподіяння Відповідачем матеріальної шкоди в конкретному розмірі, не надано відповідних розрахунків, згідно яких Позивач просить відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

Матеріали справи не підтверджують заподіяння позивачу матеріальної шкоди відповідачем в сумі 10 000,00 грн.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що Позивачем не доведено наявності матеріальної шкоди у визначеній ним сумі, у суду відсутні правові підстави для відшкодування з Відповідача матеріальної шкоди в сумі 10 000,00 грн.

Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що звернення до господарського суду зазначених у цій нормі юридичних осіб і громадян здійснюється за захистом їх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення» від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що із вказаних приписів норм права, а також із приписів Закону вбачається, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. При цьому не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено. Аналогічні приписи містяться і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). При цьому встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного звязку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Відповідно до статей 44-49 ГПК України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 115, 319, 321, 326 Цивільного кодексу України, ст.ст. 63, 73, 85 Господарського кодексу, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Визнати недійсним рішення річних загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект», викладене в протоколі річних загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» № 12/07 від 31 травня 2007 року, з питання обрання на посаду голови правління відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект».

Стягнути з ОСОБА_3 (61000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 102,00 грн. державного мита.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний «01» червня 2011 року

по справі № 5023/3881/11.