Рішення № 16471309, 01.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2011 р. Справа № 5023/2393/11

вх. № 2393/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Карімов В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (дов. № 5363/01-17/03-16 від 03.12.2010 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біфласт", м. Харків

про стягнення 338 351,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція в Харківській області (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біфласт" (надалі - Відповідач) шкоди, заподіяної державі в наслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 338 351,25 грн.

Від представника позивача заяв та клопотань не надійшло, супровідним листом надав суду додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відомостей щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, станом на момент розгляду справи в даному судовому засіданні, в матеріалах справи відсутні.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Позивача та всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період 26-28 серпня 2009 року Позивачем було здійснено планову перевірку, дотримання вимог природоохоронного законодавства, Відповідача, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, тупик. За результатами чого було складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 00739 та Акт обстеження засміченої земельної ділянки від 27.08.2009 року № 00739.

Згідно з Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 00739 від 26-28.08.2009р. виявлено наступне: під час натурального обстеження території, що використовується ТОВ «Біфласт», зафіксовано зберігання побутових та будівельних відходів металолому на земельній ділянці без твердого покриття на площах 36,31 м.кв., 6,2 м.кв., 44,46 м.кв., обємом 36,31 м.куб., 1,24 м.куб., 57,80 м.куб, чим порушено ст.ст. 17, 33 Закону України «Про відходи». Вимірювання площ засмічених земельних ділянок проводилось повіреною рулеткою № 070447, яка відповідає вимогам ДСТУ 4179-2003 (свідоцтво про повірку № 5279 від 17.10.2008р.) Дозвіл на розміщення відходів у 2009 році відсутній. Таким чином розміщення відходів здійснюється без відповідного дозволу, що є порушенням ст.ст. 17, 32 Закону України “Про відходи”

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відходи”, відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості.

Відповідно до п. 2 «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 № 149, засмічення земель це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області було складено Припис від 04.09.2009 року № 04-22-165 року.

Керуючись вищезазначеною методикою Держекоінспекцією в Харківській області було розраховано шкоду, за засмічення земельних ресурсів відходами (металом, будівельними та побутовими відходами), яка становить 338 351,25 грн.

На підставі розрахованої шкоди, посадовими особами державної екологічної інспекції в Харківській області року 09.10.2009 року складено претензію № 442, в якій запропоновано Відповідачу добровільно відшкодувати шкоду заподіяну державі в розмірі 338 351,25 грн. грн.

Розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами разом з Претензією №442 від 09.10.2009 р. були надіслані Відповідачу.

Однак, після отримання Претензії № 442 від 09.10.2009 р., Відповідачем шкода за засмічення земельної ділянки добровільно не сплачена.

Отже виходячи з наступного та на підставі перевірки встановлено, що земельну ділянку за зазначеною адресою, ТОВ "Біфласт" здійснює свою діяльність всупереч вимог ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 17 Закону України «Про відходи».

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 14 Конституції визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відходи», субєкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобовязані надавати місцевим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та повязану з ним діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи.

Згідно ст. 35 Закону України «Про охорону земель», власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобовязані: - дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; - забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням; - забезпечувати захист земель від забруднення та засмічення.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про охорону земель», підприємства, установи, організації, а також громадяни, діяльність яких повязана з накопичення відходів, зобовязані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні обєкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Відповідно до п. а ст. 32 Закону України «Про відходи», забороняється ведення будь-якої господарської діяльності, повязаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України “землекористувачі зобовязані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля”.

Відповідно до ст. 187 Земельного Кодексу України - контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», субєкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоровя людей.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про відходи», забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

В звязку з вищевикладеним вбачається, що протиправною діяльністю Відповідача державі заподіяно шкоду, розмір якої становить 338 351,25 грн. грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 43 Закону України “Про відходи”, підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно п.1.6 Розяснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року «Про деякі питання вирішення спорів, повязаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища, «Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу».

Виходячи з положень ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд доходить до висновку про те, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідачем не доведено суду відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку, а докази останнього не спростовують доказів позивача по справі.

На підставі п. 27 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 "Про державне мито", розділу II Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 "Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" Державна екологічна інспекція в Харківській області звільняється від сплати державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 14 Конституції України, ст.ст. 1, 17, 32, 33, 43 Закону України «Про відходи», ст.ст. 20, 55, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 35, 46 Закону України «Про охорону земель», ст. ст. 86, 187 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біфласт» (61036, м, Харків, вул. Енергетична, тупик, р/р 2600001300520 в ХФ ТОВ "Укрпромбанк", м. Харків, МФО 350686, код 24488035) на користь місцевого бюджету, р/р 33110331700010 , УДК у Фрунзенському районі код ЄДРПОУ 24134610 банк одержувача ГУ ДКУ в Харківській області, МФО 851011, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», шкоду, заподіяну державі внаслідок забруднення земельної ділянки в розмірі 338 351,25 гривень (триста тридцять вісім тисяч триста пятдесят одна гривня двадцять пять копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біфласт» (61036, м, Харків, вул. Енергетична, тупик, р/р 2600001300520 в ХФ ТОВ "Укрпромбанк", м. Харків, МФО 350686, код 24488035) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 3 383,51 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біфласт» (61036, м, Харків, вул. Енергетична, тупик, р/р 2600001300520 в ХФ ТОВ "Укрпромбанк", м. Харків, МФО 350686, код 24488035) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 03 червня 2011 року

по справі № 5023/2393/11.