ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" червня 2011 р. Справа № 5023/2845/11
вх. № 2845/11
Суддя господарського суду Буракова А.М.
при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.
за участю представників сторін:
позивача - Кайло С.В., наказ №14-К від 25.04.2005 року, відповідача - не з'явився,
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства завод "Електромаш" м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство завод "Електромаш" м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків про стягнення 4177,48 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором оренди приміщення №24-09 від 01.10.2009 року, в частині повної та своєчасної оплати за оренду приміщення, з урахуванням чого просить суд задовольнити позов у повному обсязі та покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 квітня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16.05.2011 року о 11:45 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 01.06.2011 року о 10:45 годині.
До господарського суду Харківської області 01.06.2011 року від представника позивача надійшла довідка (вх. 10840) з витребуваними судом документами. Крім того, представником позивача було надане клопотання (вх.10841) про тлумачення змісту правочину, відповідно до якого просить суд розтлумачити, що у Договорі оренди приміщення №24-09 від 01 жовтня помилково указаний 2008 рік його підписання, а цей договір фактично був укладений 2009 року.
Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні на заявлених позовних вимогах наполягає у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, причини не явки у судове засідання суду не відомо, вимог попередньої ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області 25 травня 2011 року повернулась ухвала від 20.04.2011 року про порушення провадження у справі, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходження відповідача є таким: 61002, АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до розяснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
01 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством завод "Електромаш" м. Харків (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м. Харків був укладений Договір оренди №24-09. (Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, Орендодавець передає Орендареві в тимчасове платне користування (Оренда) без права викупу нежитлові приміщення на другому поверху будинку Літ “Д-4”загальною площею - 180,6м2 (сто вісімдесят цілих та шість сотих) квадратних метрів, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, будинок Літ Д-4, другий поверх (в подальшому - “Об'єкт оренди”). План Об'єкта оренди наведений у Додатку 1 цього Договору та є його невід'ємною частиною Договору. (а.с. 14)
Відповідно до п.2.1. Договору, Передача Об'єкта оренди Орендодавцем, прийняття його Орендарем і повернення Об'єкта оренди при припиненні або розірванні цього Договору проводиться уповноваженими представниками Сторін безпосередньо при передачі Об'єкта оренди й оформлюються Актами прийому-передачі, підписаними Сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2009 року між сторонами був складений акт приймання-передачі приміщення в оренду, який скріплений підписами уповноважених представників сторін та печатками юридичних осіб. (а.с. 16).
Відповідно до п.7.1. Договору, строк дії якого до 30 січня 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, орендні відносини, були подовжені, про що була підписана додаткова угода № 1 від 20 січня 2010 року на термін до 31 березня 2010 року.
Згідно з п.3.1. Договору, Розмір щомісячної орендної плати за Об'єкт оренди складає 5484,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 914,00 грн.. що складає за 1 (один) квадратний метр площі 64.6 кв.м. разом с ПДВ 40,00 грн., таза 1 (один) квадратний метр площі 116 кв.м. разом с ПДВ 25.00 грн., що на момент укладання договору складає в еквіваленті 685,50 умовних одиниць.
Відповідно до п. 3.5. Договору оренди остаточний розрахунок за орендні платежі здійснюється до 10 (десятого) числа наступного місяця згідно акту фактично наданих послуг по оренді за минулий місяць.
Відповідно до п.3.7 Договору, Факт надання послуг оренди стороні, фіксують двостороннім Актом, у якому вказується сума орендної плати, сума узгодженої неустойки (пені, штрафу) у випадку її наявності, та сума компенсуємих Орендарем комунальних платежів Орендодавцю. Такі Акти сторони підписують щомісяця не пізніше 7 числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до підписаних Сторонами актів наданих послуг по оренді приміщення за листопад 2009 року на суму 7069,64 грн., за грудень 2009 року на суму 8735,64 грн., за січень 2010 року на суму 7177,48 грн., та проведених оплат Відповідачем за отримані послуги оренди, про що відображено у банківських виписках за 18.12.2009 року 4000,00грн, за 29.12.2009 року 930,36 грн., за 29.12.2009 року 3069,64 грн., за 15.01.2010 року 3000,00 грн., за 03.02.2010 року 4805,28 грн., та за 24.02.2010 року 3000,00 грн., про що було відображено у акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2010 року між ВАТ завод "Електромаш" та ФОП ОСОБА_2 за період з 30.11.2009 року по 24.02.2010 року заборгованість складає 4 177,48 грн., який був направлений на адресу боржника 22.06.2010 року і 23.03.2010р. та був повернутий в зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України.
Відповідно до вимоги ст.759 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а також вимоги ст.901 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Як вбачається з матеріалів справи, суму заборгованості відповідачем не сплачено. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов договору, суд знаходить що сума заборгованості за орендну плату, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 4177,48 грн.
Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про тлумачення змісту правочину, відповідно до якого просить суд розтлумачити, що у Договорі оренди приміщення №24-09 від 01 жовтня помилково указаний 2008 рік його підписання, а цей договір фактично був укладений 2009 року.
Розглянувши надане представником позивача клопотання, суд виходить з наступного.
Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови, навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови. Відповідно до частин 1, 2 статті 213 названого Кодексу зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами); на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Пунктами 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору, шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (ч.3 ст.213 ЦК України).
Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Крім того, відповідно до ст. 213 ЦК України, тлумаченню підлягає саме зміст правочину, а не його конкретні терміни в окремих пунктах договору.
Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу зясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір; тлумачення не може створювати, а лише розяснює існуючи умови угоди.
Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу визначено, що договір є обовязковим до виконання.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в наданому представником позивача клопотанні, оскільки в данному випадку сторона по справі просить суд роз"яснити не зміст правочину (терміни, поняття), а встановити факт підписання самого Договору.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, статтями 193,198, 217, 230, 285 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання про тлумачення змісту правочину (вх. 10841).
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61002, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства завод "Електромаш" (61038, м.Харків, вул. Академіка Павлова, 82, код ЄДРПОУ 05405581, т/р 260037176 в ХОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589) заборгованість в розмірі 4177, 48 грн., державного мита в сумі 102,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Буракова А.М.
Повний текст рішення по справі 5023/2845/11 складено та підписано 03.06.2011 року.
Судове рішення № 16471280, Господарський суд Харківської області було прийнято 01.06.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 5023/2845/11. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: