Рішення № 16471192, 01.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2011 р. Справа № 5023/2620/11

вх. № 2620/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., за дорученням, відповідача - ОСОБА_2, за дорученням, 3-ї особи - ОСОБА_3, за дорученням,

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс - Фарм", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лавро Микола Ілліч, м. Харків,

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків

про стягнення 6032,48 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 6032,48 грн. матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 01.06.2011 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує.

Представник третьої особи (ОСОБА_4) в судове засідання 01.06.2011 року не з'явився.

Представник третьої особи (ТДВ "МСК") проти позову заперечує.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

14 лютого 2008 р. відбулася ДТП, за участю автомобіля ЗАЗ 1105, державний номер НОМЕР_1, якій належить ТОВ “Едельвейс Фарм”, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля КІА, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5

Внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль КІА, державний номер НОМЕР_2. Власником пошкодженого автомобіля є ОСОБА_5

Згідно до постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.03.2008 року особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП "Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна", є водій автомобіля ЗАЗ 1105, державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_4

На момент скоєння ДТП, ОСОБА_4 знаходився в трудових відносинах с ТОВ “Едельвейс Фарм”.

Цивільно-правова відповідальність водія ТОВ “Едельвейс Фарм” застрахована в ТДВ “МСК” за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

18.09.2007 р. між ЗАТ СК “ВУСО” та ОСОБА_5. був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 63029-20-02 (далі - Договір страхування).

Страховим випадком, згідно до Договору страхування, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП буде завдано шкоду автомобілю Страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми.

Відповідно до рахунку - фактури № ЗиФ-0003397 від 22.02.2008 р. ВАТ “Завод ім. Фрунзе” та рахунку - фактури № ЗиФ-0004024 від 03.03.2008 р. ВАТ “Завод ім. Фрунзе”, звиту СПД ФО ОСОБА_6 № 07-15/04-1 вартість відновлюваного ремонту автомобіля складає 15530,76 грн. З кошторису збитків на підставі п. 11.3.1 договору страхування виключено вартість робіт та матеріалів ( поз. 8, 10, 15, 16, 17 рахунку № ЗиФ-0004024 від 03.03.2008 р., поз.14 рахунку № ЗиФ-0003397 від 22.02.2008 р.) на загальну суму 794,85 грн. Таким чином сума, що підлягає виплаті в якості страхового відшкодування за Договором страхування, становить 14735,91 грн., про що було складено страховий акт № 2040-02 від 17.04.2008 р.

Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до статті 25 Закону України “Про страхування” на підставі заяви Страхувальника від 15.02.2008 р., страхового акту № 2040-02 від 17.04.2008 р. та листа Вигодонабувача за Договором страхування ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” від 12.03.2008 р. Платіжним дорученням № 6029 від 17.04.2008 р. страхове відшкодування було сплачено в повному обсязі.

На підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який виданий ТДВ “МСК”, цивільна відповідальність ОСОБА_4 застрахована у ТДВ “МСК”.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та становить 510 грн. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Відповідно до ст.9 Закону України “Про страхування” франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком за договором страхування.

ТДВ “МСК” сплатила страхове відшкодування в розмірі 8703,43 грн. Залишок боргу складає 6032,48 грн.

23.12.2009 р. між ЗАТ СК “ВУСО” та ВАТ “Інвестиційно-фінансовий консалтинг” був укладений договір відступлення прав вимог, за яким ЗАТ СК “ВУСО” відступило ВАТ “Інвестиційно-фінансовий консалтинг” своє право вимоги до ТОВ “Едельвейс Фарм” щодо відшкодування шкоди в порядку регресу (що є предметом розгляду по даній справі).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Недоговірні зобовязання перелічені в підрозділі 2 розділу ІІІ книги пятої ЦК України. Зокрема, глава 82 ЦК України містить норми про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичної особи та майну фізичної або юридичної особи внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності інших осіб.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, така шкода відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. (Ст. 1166 ЦК України “Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду”).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (Ст. 1172 ЦК України. “Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою”).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. (Ст. 1187 ЦК України “Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки”).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (Ст. 1188 ЦК України. “Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки”).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 37.4 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статтею 25, 27 Закону України "Про страхування", статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс Фарм" (61115, м. Харків, пр. Косіора, 116-А, к. 91, код 32869878, р/р 2600201971213 в відділенні № 5 у м. Харкові Центральної філії ПАТ "Кредобанк", МФО 325365) на користь Відкритого акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" (83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 27, код 33792667, п/р 26004000100561 в філії "Донецька дирекція ПАТ "Банк КАМБІО", МФО 394523) - 6032,48 грн. матеріальної шкоди, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 01 червня 2011 року