Рішення № 16471144, 24.05.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2011 р. Справа № 5023/1715/11

вх. № 1715/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гринь Т.П. - директор, ОСОБА_2, дов. від 09.02.11р.

Відповідач - не з"явився. Третя особа - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Еволюція", м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ФОП ОСОБА_3, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПП “Еволюція” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_4 на свою користь 11935,50 грн., а також зобовязати відповідача повернути позивачу терези GAS MW 150-t та сейф вартістю 10000,00 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором від 01.10.2009 року щодо своєчасного внесення орендної плати та повернення майна.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 березня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04 квітня 2011 року о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 квітня 2011 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ФОП ОСОБА_3, розгляд справи відкладено на 17 травня 2011 року о 09;40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 травня 2011 року відкладено розгляд справи на 24 травня 2011 року о 10:30 год.

У призначеному судовому засіданні 24 травня 2011 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити, через канцелярію суду надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи.

У судове засідання представник третьої особи не зявився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштове повідомлення (а.с 43).

Відповідач також у судове засідання не зявився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 19.01.2011 року, місцезнаходження відповідача 61184, АДРЕСА_1, саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву, проте ухвала суду від 15.03.2011 повернулась на адресу суду з відміткою пошти "в звязку з закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в звязку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач та третя особа правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

Присутній в судовому засіданні 25 травня 2011 року позивач пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті; вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі третьої особи та відповідача.

18 квітня 2011 року представник позивача надав уточнену позовну заяву (вх. № 9153), розглянувши яку, судом встановлено, що з наданих документів не вбачається правовий характер цієї заяви в розумінні ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України (зміна підстави або предмету позову, відмова від позову або зменшення розміру позовних вимог), а також до заяви не надано доказів направлення її відповідачу по справі, у звязку з чим, у судовому засіданні 18 квітня 2011 року суд зобовязав позивача уточнити правовий характер уточненої позовної заяви та надати докази направлення вказаної заяви відповідачу, про що зазначено в ухвалі господарського суду Харківської області від 18 квітня 2011 року судом.

Проте, на час прийняття рішення у справі позивач не надав витребуваних судом доказів, у звязку з чим, суд залишає без розгляду подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 9153).

Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 жовтня 2009 року між позивачем ПП «Еволюція» (далі позивач, орендодавець) та Відповідачем ФОП ОСОБА_4 (далі- відповідач,орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення (далі- договір), відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає частину нежитлового приміщення площею 4 кв. м., за адресою : АДРЕСА_2.

Як встановлено матеріалами справи, за даним договором, позивач - ПП «Еволюція», є суборендодавцем, а відповідач суборендарем, оскільки ПП «Еволюція» не є власником орендованого приміщення, а є його суборендарем за договором суборенди № 30/11/2009, укладеного 01 жовтня 2009 року між ПП «Еволюція» та ФОП ОСОБА_3, який надав свою згоду позивачу на передачу орендованого майна в суборенду, про що свідчить лист від 01.10.2009 року ( а. с. 53). В свою чергу, право ФОП ОСОБА_3 надавати орендоване приміщення в суборенду, встановлено п. 3 договору оренди, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ фірма «Радій ЛТД» , який є власником орендованого приміщення .

Пунктом 2.5 договору встановлено, що відповідач зобовязався вносити щомісячно плату за користування приміщенням із розрахунку річної плати 125 грн. за 1 кв.м. Загальна сума орендної плати складає 500,00 грн. Розмір орендної плати залишається незмінним на весь період дії договору.

Окрім того, п. 2.6 договору встановлено, що позивач надає в користування відповідача на період дії договору майно позивача - терези GAS MW 150-t та сейф вартістю 10000,00 грн.

Факт передачі приміщення, а також майна - терези GAS MW 150-t , сейфу вартістю 10000,00 грн. підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 01 жовтня 2009 року.

Пунктом 1.2 договору оренди (суборенди) встановлений строк його дії - 1 рік та встановлюється з 01 жовтня 2009 року.

Як зазначив позивач в додатково наданих до суду письмових поясненнях, договір є припинений, у звязку з закінченням строку його дії з 01.10.2010 року.

Таким чином, договір припинив свою дію, у звязку з закінченням строку його дії.

Як зазначає позивач в позовній заяві, ним належним чином виконано свої зобовязання по договору, надано відповідачу послуги з оренди майна, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду орендованого майна, жодного платежі за весь строк оренди не здійснив, внаслідок чого, за період дії договору з жовтня 2009 року по вересень 2010 року склалась заборгованість з орендної плати у розмірі 6000,00 грн.. Окрім того, відповідач, після закінчення строку дії договору не передав позивачу отримане за договором майно - терези GAS MW 150-t та сейф вартістю 10000,00 грн. Зазначене стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Як зазначає позивач, відповідач жодного разу не здійснив оплату а оренду (суборенду) за орендоване майно, у звязку з чим, позивач нарахував йому заборгованість з орендної плати за дванадцять місяців оренди з жовтня 2009 року по вересень 2010 року (включно) по 500,00 грн. в місяць, всього в сумі 6000,00 грн..

Суд не може погодитись з таким розрахунком позивача з огляду на наступне.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що відповідач вносить плату за користування приміщенням щомісячно із розрахунку річної плати 125 грн. за 1 кв.м. Загальна сума орендної плати складає 500,00 грн. Розмір орендної плати залишається незмінним на весь період дії договору.

Таким чином, нарахування відповідачу заборгованості з орендної плати по 500,00 грн. щомісячно є помилковим, оскільки сторони встановили розмір орендної плати 500,00 грн. на рік, а не на місяць.

Отже, відповідач не сплатив орендну плату за користування майном за період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року у розмірі 500,00 грн. та не надав суду жодних доказів, які б спростовували докази сплати зазначеної в договорі орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди, який був укладений між сторонами по справі 01 жовтня 2009 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення орендної плати за період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року в загальній сумі 500,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми з орендної платі у розмірі 5500,00 грн. суд відмовляє, як безпідставно нарахованої.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 4.2 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за прострочку сплати орендної плати у розмірі 0,5% від суми платежу. У звязку з чим, позивач нарахував 5935,50 грн. пені, за період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року.

Суд не може погодитись з таким розрахунком пені, у звязку з тим, що позивачем нараховано пеню на суму основного боргу 6000,00 грн., проте в частині стягнення 5500,00 грн. заборгованості з орендної плати суд відмовив в задоволенні.

Окрім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно зі статтею 3 цього закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Позивачем же нарахована пеня із розрахунку 0,5 % від суми платежу, що перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України. Окрім того, період нарахування пені не відповідає вимогам 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки пеня з жовтня 2009 року по березень 2010 року нарахована більш ніж за шість місяців, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до абз. 2 п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" закріплено, що господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 5935,50 грн. пені.

Згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу позивача про повернення позивачу майно - терези GAS MW 150-t та сейф вартістю 10000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Харків) на користь Приватного підприємства «Еволюція», код 33289519 (61166, м. Харків, вул.. Кримська, 6-А, п. 1) 500,00 грн. заборгованості з орендної плати; 90,00 грн. державного мита та 09,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобовязати Фізичнe особe - підприємця ОСОБА_4, код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Харків) повернути Приватному підприємству «Еволюція», код 33289519 (61166, м. Харків, вул.. Кримська, 6-А, п. 1) терези GAS MW 150-t та сейф вартістю 10000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 30 травня 2011 року

справа № 5023/1715/11