Рішення № 16471050, 24.05.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2011 р. Справа № 5023/2153/11

вх. № 2153/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Болтенко А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за дорученням; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Укрриба", м. Київ

до ФОП ОСОБА_2, м. Київ

про стягнення 33987,91 грн., розірвання договору та повернення майна

та за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_2, м. Київ

до Державного підприємства "Укрриба", м. Київ

про визнання відсутнім права та визнання недійсним повідомлення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач (ДП "Укрриба"), звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача (ФОП ОСОБА_2), з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 43321,24 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 27/10 від 22.09.2010 року. Крім того, просить суд розірвати договір від 22.09.2010 року № 27/10 зберігання з правом користування майном та зобов'язати відповідача повернути передане нерухоме державне майно. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

26.04.2011 року до господарського суду від ФОП ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов, в якому позивач просить суд визнати ДП "Укрриба" відсутнім права на розірвання договору зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП "Укрриба" за № 27/10 від 22.02.2010 року та визнати недійсним повідомлення про розірвання договору ДП "Укрриба" за № 11-12/281 від 05.04.2011 року. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Зустрічний позов прийнятий судом до розгляду разом з первісним.

До початку судового засідання позивач по первісному позову звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач по первісному позову правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

В судовому засіданні 24.05.2011 року позивач по первісному позову підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити. Проти зустрічного позову заперечує, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача по первісному позову, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1 спільного наказу міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, передані до сфери управління міністерства аграрної політики України та в подальшому поставлене на баланс ДП "Укрриба".

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Державного комітету рибного господарства України від 05.02.2007 року № 70/2 ДП "Укрриба" перейшло до сфери управління Держкомрибгоспу.

Між ДП "Укрриба" ( надалі - Позивач) та ФОП ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) укладено договір від 22.09.2010 року № 27/10 "Зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі Позивача (далі за текстом Договір).

Згідно з Договором, Позивач, за Актом приймання-передачі нерухомого державного майна, згідно договору зберігання з правом користування від 22.09.2010 року (який є невід'ємною частиною Договору) передав, а Відповідач прийняв на зберігання з правом користування нерухоме державне майно, яке розташоване за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги (а. с. 10-16).

Відповідно до п. 3.1 Договору, Відповідач має право користуватись переданим йому на зберігання майном на платній основі.

Відповідно до п. 2.2 Договору, за користуванням майном Відповідач зобов'язаний вносити плату в розмірі, визначеному протоколом узгодження ціни, що складає 7000,00 грн., яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 6.1 Договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 22 вересня 2030 року.

Відповідно до п. 4.1 Договору, Позивач зобов'язаний щомісячно оплачувати 10,00 грн. за відповідальне зберігання переданого державного майна.

Позивач направив відповідачу лист № 10-12/55 від 25.01.2011 року з актом здачі-приймання робіт по зберіганню гідротехнічних споруд за 2010 рік та запропонував провести взаєморозрахунки шляхом взаємозаліку сум коштів, виставлених відповідачу по використанню гідроспоруд.

Листом від 08.02.2011 року № 02/02 відповідач погодився на запропонований позивачем варіант щодо взаємозаліку коштів, які виставлені у рахунках по використанню гідроспоруд.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за Договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

05.04.2011 року (вих. номер 11-12/281) Позивач надіслав на адресу Відповідача повідомлення про розірвання договору, яке відповідач отримав 11.04.2011 року) на підставі п. 5.3 Договору, а саме: у разі відсутності оплати за користування державним майном більше шести місяців, Замовник (позивач) має право припинити дію договору, який вважатиметься припиненим з моменту отримання письмового повідомлення Зберігачем (відповідач).

Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача по первісному позову заборгованість станом на 10.05.2011 року у розмірі 43321,24 грн., розірвати спірний договір та зобов'язати відповідача по первісному позову повернути майно, передане на зберігання.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач по первісному позову) звернувся до господарського суду з зустрічним позовом, в якому просить суд визнати позивача по первісному позову відсутнім права на розірвання спірного договору та визнати недійсним повідомлення про розірвання спірного договору. Зустрічний позов обґрунтований тим, що позивачем до суду не надано доказів того, що відповідач за первісним позовом приступив до користування переданим майном, а отже у позивача за первісним позовом відсутнє право на розірвання спірного договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 ЦК України).

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач по первісному позову визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати користування майном за договором № 27/10 зберігання з правом користування майна від 22.09.2010 р.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до п. 6.4 договору від 22.09.2010 року, зміна та розірвання (припинення) договору в односторонньому порядку не допускається.

Виключенням є п. 5.3 договору.

Дія цього Договору може бути припинена або Договір може бути змінено: після настання умов, передбачених п. 5.3. цього Договору; за ініціативою Зберігача, згідно п. 2.13. цього Договору; за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить Договору, на підставі якого виникли зобов'язання сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Як свідчать матеріали справи, 05.04.2011 року (вих. номер 11-12/281) Позивач надіслав на адресу Відповідача повідомлення про розірвання договору, яке відповідач отримав 11.04.2011 року) на підставі п. 5.3 Договору, а саме: у разі відсутності оплати за користування державним майном більше шести місяців, Замовник (позивач) має право припинити дію договору, який вважатиметься припиненим з моменту отримання письмового повідомлення Зберігачем (відповідач).

За таких обставин, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що дії позивача по первісному позову щодо направлення повідомлення до відповідача про розірвання договору відповідають нормам діючого законодавства та спірний договір вважається розірваним з 11.04.2011 року (дата отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у справі в частині первісних позовних вимог про розірвання спірного договору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору та відмовляє в задоволенні зустрічного позову в частині визнання ДП "Укрриба" відсутнім права на розірвання договору зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП "Укрриба" за № 27/10 від 22.02.2010 року.

Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 43321,24 грн., яка утворилась станом на 10.05.2011 року.

Проте, суд не може погодитись з нарахуванням заборгованості за цей період, оскільки, як вказано вище спірний договір вважається розірваним позивачем з 11.04.2011 року, а тому до стягнення підлягає заборгованість у розмірі 40987,91 грн. за період з 31.10.2010 року по 31.03.2011 року включно.

Позивач по первісному позову також просить суд зобов'язати відповідача повернути передане нерухоме державне майно ДП "Укрриба".

Відповідно до п. 2.5 договору, відповідач, у випадках, передбачених п. 6.4 договору, зобов'язаний передати (повернути) позивачу майно за актом прийому-передачі.

Таким чином, вимога позивача по первісному позову про повернення майна обґрунтована та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсним повідомлення про розірвання договору ДП "Укрриба" за № 11-12/281 від 05.04.2011 року суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами визначеними статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права субєкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обовязку зобовязаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути субєкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у звязку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Натомість обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду, визначеним ст. 2 Закону України “Про судоустрій ” (Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави).

Таким чином, обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту прав не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

З огляду на викладене, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в задоволенні зустрічних позовних вимог належить відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 626, 629, 651, 936, 946 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині первісних позовних вимог про розірвання договору № 27/10 "Зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП "Укрриба", укладеного між ДП "Укрриба" та ФОП ОСОБА_2 22.09.2010 року.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (04212, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 ВАТ КБ "Експобанк", МФО 322294) на користь Державного підприємства "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, код ЄДРПОУ 25592421, р/р 26008065127001 ПАТ "Банк Національний кредит", МФО 320702) - 40987,91 грн. заборгованості, 494,88 грн. державного мита та 223,29 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зобов'язати ФОП ОСОБА_2 (04212, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 ВАТ КБ "Експобанк", МФО 322294) повернути Державному підприємству "Укрриба" (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, код ЄДРПОУ 25592421, р/р 26008065127001 ПАТ "Банк Національний кредит", МФО 320702) передане за договором № 27/10 "Зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП "Укрриба", укладеного між ДП "Укрриба" та ФОП ОСОБА_2 22.09.2010 року нерухоме державне майно.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 25 травня 2011 року