Рішення № 16471047, 24.05.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2011 р. Справа № 5023/1609/11

вх. № 1609/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Болтенко А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 01.09.2010 року; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Бусін", м. Київ

до Приватного підприємства "Гончарова", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 37817,92 грн. збитків в порядку регресу, завданихвнаслідок ДТП. Позов обґрунтований ст.ст. 993, 1172, 1191 ЦК України, ст. 27 ЗУ "Про страхування".

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві, повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення та особистий підпис представника відповідача - ОСОБА_3 про ознайомлення з матеріалами господарської справи 16.05.2011 року.

15.04.2011 року до господарського суду відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 24.05.2011 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі.

Ухвалами господарського суду від 18.04.2011 року та 10.05.2011 року суд зобов"язовував відповідача надати до господарського суду належним чином засвідчену копію наказу про прийняття ОСОБА_2 на роботу до ПП "Гончарова"; належним чином засвідчену копію трудової книжки ОСОБА_2

Проте, відповідачем вимоги ухвал господарського суду виконані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, позов було подано у березні 2011 року, останнє судове засідання призначено на 24 травня 2011 року, при тому, що ст. 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з не виконанням відповідачем ухвал суду щодо надання необхідних доказів. Тобто фактично спір залишається не вирішеним по суті саме внаслідок недобросовісних дій відповідача, спрямованих на затягування розгляду справи.

За клопотанням позивача розгляд справи був продовжений на п'ятнадцять днів до 25 травня 2011 року.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін в судове засідання не з'явились, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо).

Суд також зазначає, що згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28.03.2008 року між ЗАТ "Страхова компанія "БУСІН", правонаступником якого є ПАТ "Страхова компанія "БУСІН" (надалі - позивач) та АБ "Діамант" (надалі - страхувальник) було укладено договір № 001159/КАВТ добровільного страхування транспортного засобу (надалі - договір).

У відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

19.12.2008 року о 13:00 години на проспекті Московському у м. Харкові сталася ДТП за участю транспортного засобу "ПАЗ-3205" д.р.н. НОМЕР_1" під керуванням ОСОБА_2, що належить ПП "Гончарова" (надалі - відповідач) та транспортного засобу, автобуса "І-ВАН", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що належить Акціонерному банку "Діамант" (далі - страхувальник).

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу, автобусу "І-ВАН" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується Довідкою ВДАІ про перелік пошкоджень та Актом огляду транспортного засобу, відповідно до чого Страхувальник зазнав матеріального збитку.

Згідно до Висновку спеціаліста авто-товарознавчого дослідження матеріальні збитки спричинені Страхувальнику транспортного засобу, автобуса "І-ВАН", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 склали 39 117,92 грн.

Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору страхування, позивач виплатив Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 37 287,92 грн., що підтверджують: Страховий акт № 954 від 06.03.2009 р; наказ про виплату страхового відшкодування № 832 від 06.03.2008 р; платіжне доручення № 331 від 06.03.2009 р.

Крім того, Позивачем були понесені додаткові витрати пов'язанні з проведенням авто-товарознавчого дослідження вартість якого становила 480,00 грн., та витрати пов'язанні з отриманням Довідки ДАІ вартість якої становила 50,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Загальний розмір фактично понесених витрат Позивача пов'язаних із вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою склав 37 817,92 грн.

Відповідно до Довідки ДАІ про обставини події та Постанови Московського районного суду м. Харкова по адміністративній справі № 3-562/09 від 21.01.2009 року, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, чим останній скоїв правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про Адміністративні правопорушення.

Згідно Довідки ДАІ про обставини події вбачається той факт, що транспортний засіб "ПАЗ-3205"", державний реєстраційний номер "НОМЕР_1" належить Відповідачу.

З пояснень ОСОБА_2 від 19.12.2008 року вбачається той факт, що він перебуває у трудових відносинах з Відповідачем.

З Постанови Московського районного суду м. Харкова по адміністративній справі № 3-562/09 вбачається той факт, що ОСОБА_2 (винна особа у скоєнні ДТП) перебуває у трудових відносинах з Відповідачем, водій останнього.

16.11.2010 року відповідачем було отримано претензію позивача про відшкодування збитків в порядку регресу, проте відповідач на претензію не відповів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Недоговірні зобовязання перелічені в підрозділі 2 розділу ІІІ книги пятої ЦК України. Зокрема, глава 82 ЦК України містить норми про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичної особи та майну фізичної або юридичної особи внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності інших осіб.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, така шкода відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. (Ст. 1166 ЦК України “Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду”).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (Ст. 1172 ЦК України. “Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою”).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. (Ст. 1187 ЦК України “Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки”).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (Ст. 1188 ЦК України. “Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки”).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 37.4 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статтею 25, 27 Закону України "Про страхування", статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Гончарова" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 18, код ЄДРПОУ 33203651, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "БУСІН" (03110, м. Київ, вул. Клименка, 23-А, код ЄДРПОУ 19492371, р/р 26500200045211 в ПАТ "Сітібанк", МФО 300584) - 37287,92 грн. збитків завданих ДТП, 480,00 грн. витрат пов'язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження, 50,00 грн. витрат пов'язаних з отриманням довідки ДАІ, 378,18 грн. державного мита та 236,00 грн. витратна ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 25 травня 2011 року