Рішення № 16468503, 14.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.11 Справа№ 5015/2553/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства «Алекс», с. Стрілковичі Самбірського району Львівської області

до відповідача: Самбірського МВУЖКГ, м. Самбір Львівської області

про: стягнення грошових коштів в розмірі 152396 грн. 74 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1. представник на підставі довіреності б/н від 09.06.2011 року;

відповідача: не зявився;

Ухвалою господарського суду від 12.05.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 28.04.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 152396 грн. 74 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 14.06.2011 року.

Представнику сторони, що брала участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Позивач позовні вимоги підтвердив. Подав заяву про уточнення до позовної зави та збільшення позовних вимог від 09.06.2011 року, відповідно до якої сума позову складає 155496 грн. 73 коп.

Відповідач в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Відповідач позовні вимоги не заперечив, висоги ухвали суду не виконав, доказів повного чи часткового погашення боргу не подав.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору, видаткових накладних, акту звірки розрахунків), копії яких долучено до матеріалів справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

14.06.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 17.06.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Приватне підприємство «Алекс»(надалі по тексту рішення позивач) звернулось з позовом до Самбірського МВУЖКГ (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 155496 грн. 73 коп. Позивач, в позовній заяві, вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 42 від 01.04.2011 року, на підставі якого позивач зобовязався поставити відповідачу паливно-мастильні матеріали, а відповідач приймати та оплачувати пальне відповідно умов вищезазначеного договору. Позивач вказує, що станом на 01.06.2011 року борг відповідача перед ним за поставлену продукцію становить 139107 грн. 10 коп., про що сторони підписали акт звірки розрахунків за період з 01.05.2011 року по 08.06.2011 року, пеня, нарахована за період 07.01.2011 року по 08.06.2011 року становить 8123 грн. 00 коп., сума договірних процентів в розмірі 5 % від простроченої суми несвоєчасно оплаченого товару з 07.01.2011 року по 08.06.2011 року становить 2620 грн. 32 коп., та інфляційні втрати за період з січня 2011 року по квітень 2011 року становлять 5646 грн. 31 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 01.04.2010 року був укладений договір поставки паливо-мастильних матеріалів № 42, відповідно до якого постачальник (позивач по справі) зобов»язується організувати та забезпечувати відпуск паливно-мастильних матеріалів на автотранспорт покупця (відповідача по справі), а покупець приймати та оплачувати товар на протязі дії цього договору та відповідно до його умов.

Відповідно до п. 8 Договору поставки паливо-мастильних матеріалів Постачальник має право здійснити відпуск пального Покупцеві без попередньої оплати, у такому випадку Покупець здійснює оплату на протязі трьох банківських днів з дати видачі (оформлення) накладної.

Перехід до Покупця права власності на Товар відбувається з моменту отримання паливо-мастильних матеріалів, і видачі відомості на заправку автотранспорту через АЗС ПП "Алекс" та/або видаткової накладної (п. 6. Договору № 42 від 01 квітня 2010 року).

Згідно видаткових накладних за грудень 2010 року - лютий 2011 року ПП "Алекс" без попередньої оплати надавало Самбірському МВУЖКГ паливо-мастильні матеріали. Вартість відпущених паливо-мастильних матеріалів становить разом з ПДВ 191479 грн. 50 коп. Розрахунки за отриманий товар в повному обсязі не були проведені. Позивач вказує, що станом на 01.06.2011 року борг відповідача перед ним за поставлену продукцію становить 139107 грн. 10 коп., про що сторони підписали акт звірки розрахунків за період з 01.05.2011 року по 08.06.2011 року.

Отже, відповідач своїми діями щодо не проведення розрахунку за отриманий Товар порушив як умови Договору так і застереження визначені Цивільним кодексом щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання, по Договору № 42 від 01 квітня 2010 року.

У відповідності до п. 9 Договору від 01 квітня 2010 р. при порушені строків розрахунків встановлених даним Договором Покупець сплачує суму боргу з врахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення, від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару, а також зобов'язується сплатити процент річних в розмірі - 5 % від суми не оплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару, за повний період прострочення платежу (розрахунок додається додатком).

Таким чином заборгованість позивача перед відповідачем складає 139107 грн. 10 коп. Пеня нарахована з 07.01.2011 року до 08.06.2011 року становить 8123 грн 00 коп., сума договірних процентів в розмірі 5 процентів від простроченої суми несвоєчасно оплаченого товару з 07.01.2011 року до 08.06.2011 року становить 2620 грн. 32 коп. Інфляційні втрати понесені позивачем внаслідок несвоєчасної оплати за період з січня 2011 року по квітень 2011 року становлять 5646 грн. 31 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами у позовній заяві та в судовому засіданні визнані, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або інших цілях, по повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням , а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України). В процесі укладення господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарський договір вважається укладеним якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо о усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачає, що на підставі банківської ліцензії банки мають право розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. На основі викладеного можна зробити висновок про те, що під час укладення господарських договорів (в даному випадку кредитного договору) сторони є вільними і на свій розсуд визначають будь-які умови договору. Дана правова позиція відображена у постанові Верховного суду України від 22.11.2010 року у справі № 14/80-09-2056, а саме, суд вказав, що субєкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання зобовязань встановленням окремого виду відповідальності договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань. Єдина вимога є та, що цей договір або його умови не повинні суперечити законодавству України. Як зазначає стаття 627 Цивільного кодексу України під поняттям «свобода договору»розуміється, що сторони є вільними: 1) в укладенні договору, 2) у виборі контрагента, 3) у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Дані положення і було дотримано сторонами при укладенні та підписанні договору поставки паливно-мастиьних матеріалів № 42 від 01.04.2010 року, зокрема щодо розміру 5% річних від суми неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товар, за повний період прострочення (п.9 договору).

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобовязання перед позивачем у розмірі 139107 грн. 10 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 139107 грн. 10 коп. основного боргу, 8123 грн 00 коп. пені, 2620 грн. 32 коп. річних та 5646 грн. 31 коп. інфляційних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Самбірського МВУЖКГ, вул Шухевича, 1, м. Самбір Львівської області (код ЄДРПОУ 03348881) на користь Приватного підприємства «Алекс», вул Нова, 16, с. Стрілковичі, Самбірського району Львівської області (код ЄДРПОУ 22378549) 139107 грн. 10 коп., основного боргу, 8123 грн 00 коп. пені, 2620 грн. 32 коп. річних та 5646 грн. 31 коп. інфляційних, 1554 грн. 97 коп. сплаченого державного мита, 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя