Рішення № 16468502, 14.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.11 Справа№ 5015/1932/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Лоций», м. Львів

про стягнення 2945 грн. 10 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1.- представник на підставі довіреності № 3 від 11.04.2011 року

відповідача: не зявився

Ухвалою господарського суду від 06.04.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 04.04.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 2945 грн. 10 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 21.04.2011 року. З огляду на неявку представника відповідача розгляд справи було відкладено на 19.05.2011 року та на 14.06.2011 року.

Представнику позивача розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 14.06.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої сума позову складає 2665 грн. 48 коп., з яких: сума основного боргу 2512 грн. 63 коп. основна заборгованість, 52 грн. 28 коп. пеня, 90 грн. 45 коп. інфляційні втрати та 10 грн. 12 коп. 3% річні, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.

Представник відповідача в засідання суду не зявлявся, позов не заперечував, вимоги ухвали суду не виконував, конверт, адресований відповідачу повернувся із позначкою «вибули». Повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (видаткових накладних, договору, претензії).

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

14.06.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 20.06.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Едемс»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось із позовом до Приватного підприємства «Лоций»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 2945 грн. 10 коп. боргу, з яких 2512 грн. 63 коп. - сума основного боргу, 231 грн. 98 коп.- сума пері, 163 грн. 32 коп. - інфляційних втрат та 37 грн. 17 коп. річних. В судове засідання 14.06.2011 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог № 60 від 24.04.2011 року відповідно до якої сума позову складає 2665 грн. 48 коп., з яких: 2512 грн. 63 коп. основна заборгованість, 52 грн. 28 коп. пеня, 90, 45 грн. інфляційні втрати та 10 грн. 12 коп. 3% річні. Дану суму позивач просить стягнути із відповідача в повному обсязі. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу за № 01/07-06 від 01.07.2010 року, відповідно до умов пункту 1.1. якого Продавець (Позивач) передає у власність Покупцю, а Покупець (Відповідач) приймає і оплачує Товар в асортименті, і по цінах вказаних у накладних (товарно-транспортних накладних), які є невід'ємною частиною цього договору. Як наголошує позивач, на підставі цього договору ним була поставка товару згідно видаткових накладних № Е-00030992 від 10.04.2010 року на суму 1574,13 грн., яка була частково оплачена, залишок несплачених коштів 1102,29 грн. та № Е-00030993 від 10.04.2010 року на суму 1512,64 грн., яка була частково оплачена, залишок несплачених коштів 1410,34 грн. Пунктом 3.2. договору, передбачено, що оплата за кожну партію товару проводиться на умовах відстрочки платежу - 14 календарних днів з моменту передачі партії товару Покупцю. Відповідно до цього, відстрочка товару по вищезазначених накладних закінчилася відповідно до нижченаведеного:

- по накладній № Е-00030992 від 10.04.2010 року на суму 1574,13 грн., яка була частково оплачена, залишок не оплаченої суми становить 1102,29 грн., строк кінцевого розрахунку настав 15 липня 2010 року; - по накладній Е-00030993 від 10.04.2010 року на суму 1512,64 грн., частково оплачена, залишок не оплаченої суми становить 1410,34 грн., строк кінцевого розрахунку настав 15 липня 2010 року.

Несвоєчасна та неповна оплата отриманого відповідачем товару стала підставою для нарахування позивачем пені на підставі пункт 8.1. договору, інфляційних та річних.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: На підставі видаткової накладної № Е-00030992 від 10.04.2010 року на суму 1574,13 грн. та видаткової накладної № Е-00030993 від 10.04.2010 року на суму 1512,64 грн. позивачем було поставлено продукти харчування приватному підприємству "Лоций", що підтверджується підписами та відтисками печаток обох сторін.

По накладній № Е-00030992 від 10.04.2011 року відповідачем була здійнена часткова оплата, внаслідок чого залишок неоплачених коштів на момент подання позову складає 1102 грн. 29 коп. По видатковій накладній № Е-00030993 від 10.04.2010 року на суму 1512,64 грн. відповідачем була здійснена часткова оплата, внаслідок чого залишок несплачених коштів на момент подання позову складає 1410 грн. 34 коп. Таким чином, загальна сума основного боргу становить 2512 грн. 63 коп.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути із відповідача 52 грн. 28 коп. пені, нарахованої на підставі 8.1 договору № 01/07-06 від 01.07.2010 року, 90 грн. 45 коп. інфляційних втрат та 10 грн. 12 коп. 3% річних.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Таким чином між позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, згідно якої позивач здійснив поставку товару. Укладення договору поставки підтверджується видатковими накладними № Е-00030992 від 10.04.2010 року на суму 1574,13 грн. та № Е-00030993 від 10.04.2010 року на суму 1512,64 грн. та фактом проведення часткової оплати.

Посилання позивача на укладений між сторонами договір № 01/07-06 від 01.07.2010 року безпідставне, оскільки вимоги позивача стосуються неоплати поставок, які були здійснені ним до моменту укладення вищезазначеного договору. Згідно приписів ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обовязку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 Цивільного кодексу України покладає на покупця обовязок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару. Ціна товару погоджена сторонами у видаткових накладних.

Згідно частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обовязків повязано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач виконав постачання товару, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоций» зобовязалось провести оплату, при цьому термін оплати визначений не був. Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою отримання повного розрахунку вартості поставленого товару, позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу на суму 2512 грн. 63 коп. від 04.02.2011 року.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобовязання недопустима.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Також, стаття 536 Цивільного кодексу України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України. Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 2512 грн. 63 коп. основного боргу, 90 грн. 45 коп. інфляційних втрат та 10 грн. 12 коп. річних.

Щодо нарахування позивачем 52 грн. 28 коп. пені, то суд відмовляє у її стягненні з наступних підстав.

Стаття 546 Цивільного кодексу України у п.1 зазначає, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, у п.3 зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Однак, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним (ст. 547 Цивільного кодексу України).

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006року № 01-8/2351 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005році та в першому півріччі 2006року” зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Факт зменшення ціни позову обовязково відображається господарським судом в описовій частині рішення і не тягне за собою правові наслідки у вигляді припинення провадження в тій частині, на яку зменшились позовні вимоги.

З огляду на викладене, із врахуванням того, що позивачем здійснено позадоговірну поставку товару, суд відмовляє у її стягненні.

Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК).

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 2613 грн. 20 коп. боргу.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Лоций», м. Львів, вул. Повітряна, 88 (код ЄДРПОУ 22349306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс», м. Львів, вул. Бузкова, 2 (код ЄДРПОУ 32181543) 2512 грн. 63 коп. основного боргу, 90 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 10 грн. 22 коп. річних, 90 грн. 78 коп. держмита та 210 грн.04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні 52 грн. 28 коп. відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя