Рішення № 16467957, 15.06.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.11 Справа № 28/76/2011.

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Закритого акціонерного товариства „ЕКОСТАНДАРТ”, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максімус - С”, м.Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків

про стягнення 376 375 508 грн. 60 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 95 від 20.05.2011;

від відповідача: ОСОБА_1 представник за довіреністю б/н від 07.06.2011

від 3-ої особи: не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про витребування безпідставно набутого майна шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 376 375 508 грн. 60 коп.

Відповідач проти позову заперечує, вказує про те, що між сторонами був укладений договір постачання вугільної продукції, який сторонами був виконаний: відповідач передав позивачу у власність вугілля марки АШ у кількості, асортименті та якості, які зазначені у позовній заяві. На передане вугілля були виписані податкові накладні, номери та дата складання яких визнаються обома сторонами.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.05.2011 до участі у справі залучено у якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю „Максімус-С”.

Викладені Спеціальною державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків в акті перевірки від 26.11.2010 № 617/4110/21661022 (на який посилається позивач, як на підставу звернення до суду) висновки щодо недійсності правочинів між позивачем та ТОВ „МАКСІМУС-С” в силу своєї нікчемності документально не підтверджується.

Відповідач звертає увагу суду на те, що в акті перевірки від 26.11.2010 № 617/4110/2166022 (на який посилається позивач, як на підставу звернення до суду) не оспорюється, а підтверджується факт товарності операції з поставки постачальником (ТОВ „МАКСІМУС-С”) вугілля позивачу.

Також, в акті відображено та належним чином задокументовані факти здійснення всіх необхідних заходів (прийом вугілля на залізничну гілку позивача, прийом позивачем вугілля на свої склади для відповідального зберігання, придбання зазначеного вугілля позивачем у його власника постачальника, сплата залізничного тарифу, сплата постачальнику вартості придбаного у останнього вугілля, дослідження якості придбаного вугілля), що супроводжували операцію придбання вугілля.

Позивачем по справі не було надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладання угод, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та відповідачем, не відповідала дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обовязків, чи свідчила б про намір сторін ухилитися від оподаткування.

Розглянувши матеріали справи та додатково подані сторонами документи, вислухав доводи представників сторін, суд встановив наступне.

01.02.2010 ТОВ „МАКСІМУС-С” та ЗАТ „Енергогенеруюча компанія „ДАРтеплоцентраль” - позивач, уклали договір постачання вугільної продукції № 01/02-УД (надалі договір № 01/02-УД), а 02.04.2010 ті ж сторони уклали договір постачання вугільної продукції № 02/04-УД (надалі договір № 02/04-УД).

01.07.2010 найменування юридичної особи Закрите акціонерне товариство „Енергогенеруюча компанія „ДАРтеплоцентраль” було змінено на Закрите акціонерне товариство „ЕКОСТАНДАРТ”.

В установленому порядку у вересні листопаді 2010 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2010, за результатами якої складений акт від 26.11.2010 № 617/41-10/21661022.

Перевіркою встановлено, що у порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.06.1996 № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, у перевіряємому періоді ЗАТ „ЕКОСТАНДАРТ” безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати повязані з придбанням, зберіганням на площадках „Товарного складу” та поставкою вугілля марки АШ (0-6) та АШ (об) на площадку ЗАТ „ЕКОСТАНДАРТ”, який мав господарські відносини з ТОВ „МАКСІМУС-С”.

Так, крім вищезазначених договорів постачання вугільної продукції № 01/02-УД та 02/04-УД між сторонами був укладений договір складського зберігання від 01.02.2010 (а.с. 31).

Позивач у позові зазначає хід виконання всіх вищезазначених договорів, на умовах яких відповідач поставив позивачу залізничним транспортом вугілля обумовленого договором сорту, розміру, відповідних договору, якісних показників та передбаченою договором ціною, яке прийняв позивач без заперечень. Також відповідач приймав на зберігання вугілля по актам, та повертав його позивачу на його вимогу.

Факт постачання вугілля на виконання договору № 01/02-УД підтверджений залізничними накладними, актами приймання передачі вугілля (зазначені у позові) та податковими накладними № 310310 від 31.03.2010 на загальну суму 60 514 080 грн., в т.ч. ПДВ 10085 680 грн. та № 310311 від 31.03.2010 на загальну суму 60514080 грн., в т.ч. ПДВ 10085680 грн.. № 200201 від 26.02.2010 на загальну суму 48661800 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ 8110300 грн. (вугілля повертається поклажедавцю позивачу).

На підставі договору № 02/04-УД від 02.04.2010 виписано податкові накладні: № 300602 від 30.06.2010 на загальну суму 19 750 733, 18 грн. в т.ч. ПДВ 3 291 788,86 грн., № 300603 від 30.06.2010 на загальну суму 2 776 130,36 грн. в т.ч. ПДВ 462 688,40 грн., № 300604 від 30.06.2010 на загальну суму 16 593 811,93 грн. в т.ч. ПДВ 2 765 635,32 грн. та № 300605 від 30.06.2010 на загальну суму 3 063 775,76грн. в т.ч. ПДВ 510 629,29 грн.

Згідно наведених у позові даних вартість сплаченого залізничного тарифу склала 2172588 грн., перевезення відбулось в 435 залізничних вагонах.

Позивач зазначає у позові про те, що згідно бази ПДС та за результатами відпрацювання контрагентів ЗАТ „ЕК „ДАРтеплоцентраль” відповідно до бази даних „Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)” по ланцюгу взаємовідносин підприємств-контрагентів ЗАТ „ЕКОСТАНДАРТ” (код ЄДРПОУ 21661022) з ТОВ „МАКСИМУС-С” (код ЄДРПОУ 35239915) встановлено наступні взаємовідносини з підприємствами-постачальниками товару: ТОВ „МАКСИМУС-С” (код ЄДРПОУ 35239915) з ТОВ „Гефест індастрі інвест” (код ЄДРПОУ 36258640); ТОВ „Гефест індастрі інвест" (код ЄДРПОУ 36258640) з ТОВ „Вугіллясервісбуд” (код ЄДРПОУ 32492000), та встановлено відсутність поставок товару (кам'яне вугілля) та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Згідно отриманих службових записок від ГВПМ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП за № 4292/7/26-0/389 від 30.08.2010 та № 5309/7/26-0-389 від 04.10.2010 було повідомлено про взаємовідносини ЗАТ „ЕКОСТАНДАРТ” (код 21661022) з ТОВ „МАКСИМУС-С” (код ЄДРПОУ 35239915) м.Луганськ (сума взаєморозрахунків: 218 млн.грн.) В свою чергу ТОВ „МАКСИМУС-С” (код ЄДРПОУ 35239915) формує податковий кредит за рахунок ТОВ „Гефест індастрі інвест” (код ЄДРПОУ 36258640), ДГО у Печерському районі м. Києва (сума взаєморозрахунків: 120 млн. грн. (зобов'язання 362 млн. грн.). ТОВ „Гефест індастрі інвест” (код ЄДРПОУ 36258640) формує податковий кредит за рахунок ТОВ „Вугіллясервісбуд” (код ЄДРПОУ 32492000) (сума взаєморозрахунків 03.2010 - 241109 225,44 грн., в т.ч. ПДВ 40 184 870,91 грн., 04.2010 -180 530 686,8 грн., в т.ч. ПДВ 30 088 447,80 грн. Як було встановлено при опрацюванні вищевказаних підприємств, по факту створення підприємства ТОВ „Гефест індастрі інвест" (код ЄДРПОУ 36258640) прокуратурою Печерського району м. Києва 03.08.2010 порушена кримінальна справа №56-2659 за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України (за фактом скоєння невстановленими особами фіктивного підприємства), розслідується СВ ПМ ДГП у Печерському районі м. Києва. Заступник прокурора Печерського району м. Києва Кузьменко О.П. розглянувши матеріали кримінальної справи № 56-2659 постановив:

1)порушити кримінальну справу за фактом скоєння невстановленими особами фіктивного підприємства шляхом створення ТОВ „Гефест індастрі інвест” за ознаками злочину, передбаченої ст.205 ч.2 Кримінального кодексу України, яку об'єднати з кримінальною справою № 56-2659;

2)порушену кримінальну справу за ст.205 ч.2 Кримінального кодексу України направити для подальшого досудового слідства до СВ ПМ ДГП у Печерському районі м. Києва.

Також ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ „Вугіллясервісбуд” (код ЄДРПОУ 32492000) за результатами якої складено Акт № 450/23-3/32492000 від 25.06.2010, згідно якого всі угоди з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) ТОВ „Вугіллясервісбуд” (код ЄДРПОУ 32492000) були встановлені нікчемними, в т.ч. угоди з ТОВ „Гефест індастрі інвест” (код ЄДРПОУ 36258640), що в свою чергу може свідчити про нікчемність угод укладених ТОВ „Гефест індастрі інвест” (код ЄДРПОУ 36258640) далі по ланцюгу покупців та постачальників.

Господарські операції за період з 01.03.2010. по 31.03.2010 щодо придбання ТОВ „Гефест індастрі інвест” (код ЄДРПОУ 36258640), ТОВ „Вугіллясервісбуд” (код ЄДРПОУ 32492000) вугілля у контрагентів-постачальників та подальшого продажу вугілля ТОВ „Гефест індастрі інвест” (код ЄДРПОУ 3658640) та ТОВ „Вугіллясервісбуд” (код ЄДРПОУ 32492000) на адресу контрагентів-покупців, а саме ТОВ „МАКСІМУС - С” (код ЄДРПОУ 35239915), не підтверджуються. - стосовно врахування реального часу здійснення операцій, - наявність майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке с економічно необхідним для здійснення господарських операцій з постачання кам'яного вугілля.

Додатково СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків роз'яснила: У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп.19 п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 доходи бюджету складаються з усіх податкових, неоподаткованих та інших надходжень та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Згідно з п.2 ст.9 Бюджетного кодексу України „податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі”, згідно зі ст.2 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 № 1251-12 „під податком” слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня...., здійснений у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протизаконні дії Позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

При укладенні зазначених договорів, сторони не могли не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства та прагнули настання протиправних наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах до державного бюджету.

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемними і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990, можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Таким чином, правочин не відповідає моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, відповідно така мета в свою чергу, є завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Отже, зазначені договори є нікчемними.

Таким чином, відповідно до висновків, зроблених СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків у акті перевірки від 26.11.2010 № 617/41-10/21661022 договори укладені між ЗАТ „ЕКОСТАНДАРТ” та ТОВ „МАКСІМУС-С” є нікчемними і не мають юридичних наслідків, а постачання вугілля на виконання зазначених договорів не здійснювалося і для встановлення нікчемності укладених між ЗАТ „ЕКОСТАНДАРТ” та ТОВ „МАКСІМУС-С”, згідно з п.2 ст.215 Цивільного кодексу України, відповідних судових рішень не вимагається, а досить лише відповідного висновку СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Як стверджує позивач, ТОВ „МАКСІМУС-С” отримав від ЗАТ „ЕКОСТАНДАРТ” на підставі зазначених договорів, що були визнані нікчемними згідно з висновками зробленими СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП у акті від 26.11.2010 № 617/41-10/21661022 376375508, 60 грн.

Позивач вважає, що ці кошти отримані відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки відповідно до п.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

На підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно, позивач просить стягнути з відповідача 376375508 грн. 60 коп. як вартість безпідставно отриманого відповідачем майна (вугілля, перевезення, складського зберігання).

Вимоги позову не знайшли документального підтвердження. З наданих позивачем документів та пояснень не вбачається, що укладені між сторонами договори є нікчемними, були укладені з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства та при укладанні цих договорів сторони прагнули настання протиправних наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що завдало б збитки державному бюджету. На час розгляду справи відсутнє рішення або вирок суду, якім би було встановлено злочинний намір сторін (позивача або відповідача) при укладенні договорів, зазначених у позові, саме сторонами у справі.

Ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що :

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Договори постачання № 01/02-УД, № 02/04-УД та складського зберігання від 01.02.2010 укладені в належній формі відповідно до вимог ст.ст.203, 205 Цивільного кодексу України. Ці договори не визнані у встановленому порядку недійсними і їх нікчемність з підстав, зазначених у позові, не випливає.

Вказані договори сторонами виконувались, що сторонами не заперечується. Позивач прямо зазначає у позові, яким чином були виконані договори, що сторони дотримались умов договорів при їх виконанні. Беззаперечність поставки вугілля (відсутність безтоварності поставки) підтверджується залізничними накладними, оскільки документи, складені залізницею (не стороною договору) не викликають сумніву в переданні (поставці) саме того вантажу, який зазначений у залізничній накладній. Також є достовірними відомості, зазначені в залізничних накладних, щодо найменування вантажовідправника та вантажоодержувача.

Всі документи, які посвідчують виконання укладених сторонами угод, знаходяться в матеріалах справи.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. При перевірці, що засвідчена у відповідному акті (на який посилається позивач) позивачем при придбанні та оплаті товару (вугільної продукції) у ТОВ „МАКСІМУС-С” в загальну суму його вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується відповідними податковими накладними. Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), кореспондується з обовязком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку. Зазначене не спростовується актом перевірки від 26.11.2010 № 617/4110/21661022.

Таким чином позивач провів оплату отриманого вугілля, залізничного тарифу та оплатив послуги відповідача по складському зберіганню відповідно до умов укладених договорів, які були виконані відповідачем (поставлене та перевезене вугілля, надані послуги складського зберігання позивач надав на зберігання вугілля та забирав його зі зберігання, про що складені відповідні акти). З наведеного слідує, що підстави для повернення коштів в сумі 376375508 грн. 60 коп. відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України відсутні. Нікчемність або недійсність укладених договорів також не знайшла свого підтвердження.

Позивач взагалі не обґрунтував та не підтвердив документально звязок відповідача з зазначеними у акті перевірки, проведеною ДПІ у Печерському районі м. Києва підприємствами ТОВ „Вугілля сервісбуд” та ТОВ „Гефест індастрі інвест”, їх злочинний намір щодо укладення безтоварних угод з метою незаконного отримання ПДВ. Відповідний вирок суду з цього приводу відсутній.

Згідно викладеному у задоволені позовних вимог слід відмовити з покладенням на позивача згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судових витрат.

У судовому засіданні 15.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства „Екостандарт”, м.Київ відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 20.06.2011.

СуддяІ.В. Семендяєва

Помічник суддіС.І. Заєць

Надр. 4 прим.

1-до справи вих.№

2-позивачу: вул.Червоногвардійська, 20, м.Київ, 02660 (простою)

3- відповідачу: м. Луганськ, вул. Братів Махових, 2ф, оф. 4 , 91002 (простою)3

4- третій особі: вул. Леванєвського, 2, м. Київ, 03058 (простою)20.06.2011