Рішення № 16467943, 16.06.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.11 Справа № 1/52пн/2011

За позовом Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції в Луганській області, м. Луганськ

до Луганського прикордонного загону (військової частини 9938), м. Луганськ

про спонукання здійснити певні дії

Суддя Н.М.Зюбанова

П р е д с т а в н и к и:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 08.06.11;

від відповідача ОСОБА_2 довіреність від 11.01.11;

прокурор Караварданян С.Є.;

Суть спору: про зобов'язання відповідача отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, на котельні, які розташовані на території його підрозділів, а саме в пунктах пропуску "Сєвєро-Гундоровський" (Луганська область, с. Северо-Гундарівське, вул. Поштова,6), "Розсипне" (Луганська область, с. Розсипне) та відділу прикордонної служби "Красна Талівка" (Луганська область, с. Красна Талівка, вул. Радянська, 153) та про заборону відповідачу використовувати вугільні котельні, розташовані на вказаній території до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву за листом від 16.06.11 проти задоволення позову заперечує та звертає увагу суду на те, що предметом позову про захист прав та інтересів держави може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, яке поновлює порушене право.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.

Так, ст. 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про прокуратуру” прокурор або його заступник при виявленні порушень закону має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру” визначено, що підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Підставою звернення прокурора з даною позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції є порушення відповідачем встановленого державою порядку експлуатації стаціонарних джерел забруднення.

Так, Військовою прокуратурою Луганського гарнізону було проведено прокурорську перевірку додержання службовими особами Військової частини 9938 вимог Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншого законодавства у зазначеній сфері, якою встановлено, що на балансі відповідача перебувають стаціонарні джерела забруднення три вугільні котельні, які експлуатуються під час опалювального сезону та на які не отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Згідно довідки від 21.04.11, балансоутримувачем котелень, розташованих на території підрозділів військової частини 9938, а саме в пункті пропуску "Сєвєро-Гундоровський" Луганської області, відділу прикордонної служби "Красна Талівка" та "Розсипне" є Військова частина 9938.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом ст.ст. 1, 21 ГПК України господарські суди розглядають справи за участю підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім випадків, визначених у цій статті. Стаття 12 ГПК України містить вичерпний перелік спорів, які не підлягають розгляду господарським судом, до них відносяться спори, про приватизацію державного житлового фонду; спори, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інші спори, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів. Даний спір між позивачем і відповідачем не підпадає під жодну з перелічених підстав, а відтак підлягає розгляду господарським судом.

Згідно статті 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову матеріально правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача. Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:

визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; встановлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Предмет позову, а саме вимога військового прокурора про заборону відповідачу використовувати вугільні котельні, розташовані на відповідній території до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення є такою, що не відповідає встановленим законом способам захисту порушеного права чи інтересу, тому у цій частині позову слід відмовити.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, на котельні, які розташовані на території його підрозділів, а саме в пунктах пропуску "Сєвєро-Гундоровський" (Луганська область, с. Северо-Гундарівське, вул. Поштова,6), "Розсипне" (Луганська область, с. Розсипне) та відділу прикордонної служби "Красна Талівка" (Луганська область, с. Красна Талівка, вул. Радянська, 153), то суд вважає її доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Так, у відповідності до ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.92 № 2707-XII підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Зі змісту ст. 13 вказаного Закону України вбачається, що рівні впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, вимоги щодо їх скорочення встановлюються відповідним дозволом на основі затверджених нормативів. Порядок розроблення, видачі та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на рівні впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, та обліку підприємств, установ, організацій і громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем не надано доказів наявності у нього дозволів на викиди забруднюючих речовин, що він пояснює відсутністю відповідного фінансування.

За вказаних обставин позов підлягає задоволенню частково у цій частині вимог.

Судові витрати з відповідача не стягуються, оскільки спір виник не з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Луганський прикордонний загін (Військову частину 9938), м. Луганськ, кв. Мирний, 21, ідент. код 14321736 отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, на котельні, які розташовані в пунктах пропуску "Сєвєро-Гундоровський" (Луганська область, с. Северо-Гундарівське, вул. Поштова,6), "Розсипне" (Луганська область, с. Розсипне) та відділу прикордонної служби "Красна Талівка" (Луганська область, с. Красна Талівка, вул. Радянська, 153).

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного рішення 21.06.11.

Суддя Н.М.Зюбанова

Помічник судді Г.А.Кравцова