Рішення № 16467767, 14.06.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.11 Справа № 17/77пн/2011.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне обєднання”, м. Луганськ

про відмову у стягненні вартості електричної енергії

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 38 від 24.05.2011;

від відповідача не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимогу про відмову відповідачу у стягненні вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення позивачем Правил користування електричною енергією в сумі 3037,50 грн.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судове засідання 14.06.2011, не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»(відповідач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро” (позивач у справі), як Споживачем, було укладено договір № 585 про постачання електричної енергії від 01.08.2007 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник електричної енергії прийняв на себе зобов'язання постачати електроенергію Споживачеві, а Споживач вносити відповідну плату згідно з умовами цього договору.

15.02.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання»було проведено перевірку дотримання позивачем Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (далі ПКЕЕ) та зафіксований факт порушення позивачем п. 3.31 ПКЕЕ, зокрема: відсутність пломби з відтиском тавр енергопостачальника, що встановлені в місцях, зазначених в акті пломбування (шафа обліку).

За результатами перевірки складено акт № 800611 від 15.02.2011 про порушення ПКЕЕ позивачем (далі Акт), який представник позивача підписав та був повідомлений про дату засідання комісії з розгляду даного акту 23.02.2011.

На підставі Акту комісією по розгляду Актів про порушення споживачами ПКЕЕ (далі - комісія) прийнято рішення щодо нарахування позивачу обсягу електричної енергії у сумі 3037,50 грн., недоврахованої внаслідок порушення споживачем п. 3.31 ПКЕЕ, оформлене протоколом засідання комісії № 2 від 22.02.2011.

Позивач вважає що відповідачем неправомірно було здійснено нарахування вказаної суми, оскільки ним було недодержано вимоги пункту 6.41 та 6.42 ПКЕЕ, тому він звернувся до суду з викладеними вище позовними вимогами.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно статті 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову матеріально правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача. Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:

-визнання права;

-визнання правочину недійсним;

-припинення дії, яка порушує право;

-відновлення становища, яке існувало до порушення;

-примусове виконання обовязку в натурі;

-зміна правовідношення;

-припинення правовідношення;

-відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

-відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб;

- суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України (далі ГК України) також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;

- визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Проте захист таких інтересів повинний вчинюватись у спосіб передбачений законодавством, у тому числі процесуальним.

Позивачем заявлено вимогу про відмову відповідачу у стягненні вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення позивачем Правил користування електричною енергією в сумі 3037,50 грн., з посиланням на статтю 16 ЦК України, без зазначення конкретного способу захисту, якому б відповідала дана вимога.

Однак, вона не відповідає жодному з вищеперелічених способів захисту та по суті є передчасною, оскільки відповідач ще не звертався до суду з вимогою про стягнення вартості необлікованої електроенергії. Дана вимога та її обґрунтування мали б бути запереченнями проти позову у такій справі, а не самостійними позовними вимогами.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом.

Проте, ні законами, ні договором про постачання електричної енергії № 585 від 01.08.2007, не встановлений такий спосіб захисту права субєкта господарської діяльності, як відмова відповідачу у стягненні вартості необлікованої електричної енергії, внаслідок порушення позивачем ПКЕЕ.

З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.

Відповідно до пункту «б»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв немайнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивачем заявлено немайнову вимогу, тому державне мито складатиме 85,00 грн., тоді як позивачем сплачено 340,00 грн. Зайве сплачене державне мито за платіжним дорученням № 16 від 14.03.2011, що знаходиться в матеріалах даної справи, у сумі 255,00 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро”, м. Київ, пров. Жуковського, буд. 13/16, ідентифікаційний код 34287465, зайве сплачене державне мито у сумі 255,00 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 20.06.2011.

Суддя О.С. Фонова