Рішення № 16467132, 02.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2011 р. Справа № 19/033-11

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра», м. Київ;

до 1. Дочірнього підприємства «КВМ», м. Бровари;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фарм Терра», с. Високе;

про стягнення 6216159,46 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фарм Терра»,

с. Високе Запорізької області;

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»;

про розірвання договорів

Суддя Карпечкін Т.П.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1. (дов. № 1-11-11640

від 01.06.2011 р.);

від відповідача 1 за первісним позовом: ОСОБА_2. (дов. від 16.09.2010 р.);

від відповідача 2 (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3. (дов. від 15.04.2010 р).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «КВМ»(далі відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фарм Терра»(далі відповідач 2) про стягнення 6216159,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 2 в порушення взятих на себе зобовязань та умов кредитних договорів № 804/09/01/2008/980-К/31 від 09.01.2008 р., № 804/09/01/2008/980-К/29 від 09.01.2008 р., № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р. несвоєчасно повернув надані в кредит кошти, у звязку з чим за час фактичного користування кредитними коштами за період з 25.08.2009 р. по 25.03.2011 р. відповідачу 2 нараховані проценти у загальній сумі 2457676,57 грн. Також, за прострочення виконання грошових зобовязань та порушення умов кредитних договорів позивачем додатково нараховані інфляційні втрати, пеня за прострочку платежів, штрафи та збільшено відсоткову ставку за кредитами. Крім того, між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір поруки у спрощений спосіб, шляхом обміну листами. Оскільки відповідач 2 не виконав своїх зобовязань по кредитним договорам, позивач, на підставі ст. 554 ЦК України, якою передбачено, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором солідарно, також звернувся і до поручителя з вимогою виконати зобовязання, забезпечені порукою.

Ухвалою від 15.04.2011 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 19/033-11 та призначив її розгляд на 10.05.2011 р.

До початку розгляду справи, 10.05.2011 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача 2 надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»про розірвання кредитних договорів № 804/09/01/2008/980 - К/29 від 09.01.2008 р., № 804/09/01/2008/980 - К/31 від 09.01.2008 р., № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р. та договору іпотеки, посвідченого нотаріально 07.03.2008 р. та зареєстрованого в реєстрі за № 380.

Ухвалою від 10.05.2011 р., на підставі ст. 60 ГПК України, суд прийняв зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом та призначив розгляд зустрічного позову сумісно з первісним на 19.05.2011 р.

19.05.2011 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю повноважного представника бути присутнім у даному судовому засіданні.

Також, через канцелярію суду відповідач 2 подав клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи та зупинення провадження у справі до одержання результатів експертизи. Дане клопотання обґрунтоване тим, що спір є складеним, у звязку з наявністю великого обєму розрахунків, перевірка яких потребує спеціальних знань.

При цьому, представники відповідачів у судове засідання не зявились, про причини неявки господарський суд не повідомили.

Ухвалою від 19.05.2011 р. суд відклав розгляд справи на 02.06.2011 р.

Присутній у судовому засіданні 02.06.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, заперечив проти клопотання відповідача 2 про призначення експертизи та надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому посилається на безпідставність заявлених вимог.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив та надав відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що зобовязання, які виникли перед позивачем за кредитними договорами № 804/09/01/2008/980 - К/29 від 09.01.2008 р., № 804/09/01/2008/980 - К/31 від 09.01.2008 р., № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р. на день розгляду справи повністю виконані. Також, відповідач 2 просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені та відмовити в задоволенні позову повністю, як заявленому необґрунтовано.

Представник відповідача 1 позов в частині заявленій до ДП «КВМ»визнав.

Суд, розглянувши клопотання відповідача 2 за первісним позовом, щодо призначення судової експертизи, дійшов висновку, що питання, запропоновані відповідачем для вирішення їх саме судовою експертизою стосуються лише фактів, встановлення яких законодавством України віднесено до компетенції суду і не потребує спеціальних знань, тому у задоволенні клопотань відповідача про призначення судової експертизи у даній справі, у відповідності до ст. 41 ГПК України, слід відмовити з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 2 було укладено кредитні договори про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 804/09/01/2008/980 - К/29 від 09.01.2008 р., № 804/09/01/2008/980 - К/31 від 09.01.2008 р. та кредитний договір № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р. зі змінами та доповненнями внесеними сторонами шляхом підписання окремих додаткових угод до договорів.

У відповідності з умовами укладених кредитних договорів, банк надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредити зі сплатою відсоткової ставки, узгодженої сторонами за користування кредитними коштами. Позичальник зобовязуються здійснювати погашення отриманих траншів в межах кредитної лінії згідно графіків, які будуть викладені в Додаткових угодах, підписаних сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобовязань.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

В силу ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1052 Цивільного кодексу України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики щодо забезпечення повернення позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Оскільки, в порушення умов укладених кредитних договорів, відповідач 2 не належним чином виконував свої зобовязання по погашенню кредитів, сплаті відсотків за користування кредитними коштами, тому позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.08.2010р. у справі № 19/222-09 були повністю задоволені позовні вимоги ВАТ КБ «Надра»до ДП «КВМ»та ТОВ «Фрідом Фарм Терра», стягнуто з ТОВ «Фрідом Фарм Терра»на користь ВАТ КБ «Надра»заборгованість, що включає в себе заборгованість по поверненню кредитів, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитами, пеню за прострочку платежів та втрати від інфляції, у загальній сумі 9483960,61 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010р. вказане рішення господарського суду Київської області залишено без змін.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факт порушення відповідачем 2 договірних зобовязань за кредитним договором № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р. та кредитними договорами про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 804/09/01/2008/980 - К/29 від 09.01.2008 р., № 804/09/01/2008/980 - К/31 від 09.01.2008 р. доведенню не підлягає.

На виконання рішення господарського суду відповідачем 2 було сплачено 9512696,61 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 563 від 27.10.2010 р., доданим до матеріалів справи.

Втім, п. 2.5. кредитних договорів № 804/09/01/2008/980 - К/29 від 09.01.2008 р., № 804/09/01/2008/980 - К/31 від 09.01.2008 р. та п. 2.6. кредитного договору № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р. передбачено, що відсотки за кредитною лінією нараховуються щомісячно, в останній робочий день місяця за період з першого по останній календарний день календарного місяця на фактичні залишки заборгованості за кредитною лінією за фактичний час користування кредитною лінією і сплачуються позичальнику у порядку, передбаченому пунктом 3.2.3. договору. При розрахунку плати за кредитною приймається рік рівний 30 дням, в місяці враховується фактична кількість календарних днів.

Оскільки відповідач 2 лише 27.10.2010 р. сплатив суму заборгованості, що виникла за вказаними кредитними договорами, а також сплатив відсоткам за користування кредитними коштами, нарахованими станом на 31.07.2009 р., тому позивач скористався своїм правом щодо стягнення заборгованості по сплаті процентів за час фактичного користування кредитними коштами.

Як вбачається з розрахунків суми позовних вимог, доданих до позовної заяви, позивачем здійснено нарахування процентів за користування кредитними коштами по кредитним договорам № 804/09/01/2008/980 - К/29 від 09.01.2008 р., № 804/09/01/2008/980 - К/31 від 09.01.2008 р. за період з 01.08.2009р. по 09.11.2010р., а по кредитному договору № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р. за період з 01.08.2009 р. по 30.11.2010 р.

Проте, дослідивши матеріали справи, надані позивачем і відповідачем 2 розрахунки, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, зокрема, в частині заборгованості по сплаті процентів за час фактичного користування кредитними коштами, який становив з 01.08.2009 р. по 26.10.2010 р. (включно), оскільки 27.10.2010 р. суми позики були повністю повернуті відповідачем 2, а тому, в силу ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання за кредитними договорами № 804/09/01/2008/980 - К/29 від 09.01.2008 р., № 804/09/01/2008/980 - К/31 від 09.01.2008 р., № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р. вважаються припиненими. оскільки 27.10.2010 р. 2009 р. ено наразування процентів ні залишки заборгованості за кредитною лінією

Таким чином, з відповідача 2 підлягають стягненню на користь позивача проценти за фактичний час користування кредитними коштами: за кредитним договором № 804/09/01/2008/980 - К/29 від 09.01.2008 р. 1584487,35 грн., кредитним договором № 804/09/01/2008/980 - К/31 від 09.01.2008 р. 477858,53 грн., за кредитним договором № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р. 341782,21 грн., що в загальній сумі складає 2404128,09 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 заборгованість у сумі 1621189,89 грн., яка виникла внаслідок збільшення відсоткової ставки на 2% за користування кредитами, відповідно до п. 3.3.15 кредитних договорів.

Проте, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Пунктом 3.3.15 кредитних договорів передбачено, що банк має право підвищити відсоткову ставку за користування кредитом на 2% річних при порушенні умов, вказаних у п.п. 3.2.8., 3.2.9., 3.2.10., 3.2.11., 3.2.12. договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Приписами ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач жодним доказом не підтвердив факт порушення відповідачем 2 п.п. 3.2.8., 3.2.9., 3.2.10., 3.2.11., 3.2.12. кредитних договорів, що в свою чергу, могло стати підставою для збільшення відсоткової ставки за користування кредитами на 2% річних.

Крім того, відповідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

В силу вимог ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитним договором, за винятком випадків, встановлених законом.

Доказів укладання додаткових угод в частині збільшення відсоткової ставки за користування кредитами на 2% річних, на підставі п. 3.3.15 кредитних договорів, сторони суду не надали.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 1621189,89 грн., яка виникла внаслідок збільшення відсоткової ставки на 2% за користування кредитними коштами, відповідно до п. 3.3.15 кредитних договорів, задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 за первісним позовом по кредитному договору № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р. пеню за порушення строків сплати кредиту в сумі 26847,07 грн. та відсотків за користування кредитом у сумі 8858,30 грн., яка нарахована за період з 25.08.2009 р. по 05.01.2010 р., на підставі п. 4.1. кредитного договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.1 кредитних договорів передбачено, що за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків за нею, в тому числі пред'явлених до дострокового погашення ,позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вім, відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності до вимог в частині стягнення пені за порушення строків сплати кредиту а процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 258 Цивільного кодексу України передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Як свідчать розрахунки позивних вимог, позивач просить стягнути пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та за порушення строків сплати винагороди за договорами акредитиву, яка нарахована на суму заборгованості по відсоткам та винагороді, що виникла саме станом на 25.08.2009 р.

Отже, з 26.08.2009 р. відповідач 2 за первісним позовом вважається таким, що прострочив виконання грошових зобовязань по сплаті заборгованості по кредиту та відсоткам за користування кредитом, що існували станом на 25.08.2009 р., тому з 26.08.2009 р. починається перебіг позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені, що нарахована на заборгованість по кредиту та відсоткам за користування кредитом, які виникли за кредитним договором № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р. станом на 25.08.2009 р.

Строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені, що нарахована на заборгованість по кредиту та відсоткам, які виникли за кредитним договором № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р. станом на 25.08.2009 р., відповідно сплив 27.08.2010 р. Натомість, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені, що нарахована на заборгованість по кредиту та відсоткам за користування кредитом, які виникли станом на 25.08.2009р., тільки 15.04.2011 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем завялені вимоги про стягнення з відповідача 2 штрафу за порушення умов п. 3.2.7. кредитних договорів, розрахованого за період з 25.08.2009 р. по 25.03.2011 р., виходячи з розміру 0,01% за кожен день, що у загальній сумі за розрахунками, доданими до позовної заяви, становить 69995,86 грн.

Приписами п. 3.2.7 вказаних кредитних договорів передбачено, що позичальник зобов'язаний надавати банку за першою вимогою бухгалтерську і статистичну звітність, планові і звітні документи, зміни і доповнення до всіх поточних господарських договорів, а також інші матеріали, необхідні для видачі, перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням і погашенням. Сторони встановили наступні терміни надання звітності: а) в термін до 28-29 числа місяця. Наступного за розрахунковим кварталом (28-29 лютого, 28-29 квітня, 28-29 липня, 28-29 жовтня протягом строку дії кредитного договору) Позичальник надає банку баланс підприємства, звіт про фінансові результати станом на відповідну звітну дату: б) щомісячно, в термін до 5-го числа кожного місяця позичальник надає банку довідки за власним підписом а печаткою, про обороти по поточним рахункам, що відкриті в інших банках та (або) розміри фактичної заборгованості за кредитами в інших банках, якщо такі є, за попередній місяць; в) щоквартально, в термін до 5-го числа кожного кварталу позичальник надає банку довідки з банків, в яких у позичальника відкриті поточні рахунки та (або) є інша кредитна заборгованість, про фактичні обороти і стан кредитної заборгованості за попередній квартал; г) звітність згідно шаблонів, що наведено в Додатку № 1 до цього договору щомісячно, в Додатку № 2 до цього договору щоквартально; д) будь-яка інша звітність, письмово запитана банком, надається протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання позичальником письмової вимоги банком.

При цьому, судом встановлено, що відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,01% встановлена у п. 4.3. вказаних кредитних договорів.

Згідно з п. 4.3. кредитних договорів, у випадку не надання (несвоєчасного надання) позичальником фінансової та/або будь-якої іншої звітності, на вимогу банку, позичальник сплачує банку штраф за вказане порушення у розмірі 0,01% від суми фактичної заборгованості за кредитною лінією на дату порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання, є пенею.

Отже, штраф і пеня, є різновидами неустойки, проте окремими санкціями.

Крім того, в жодному з розрахунків, доданих до позовної заяви, не міститься сума фактичної заборгованості, на яку розраховується штраф.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу за порушення п. 3.2.7 кредитних договорів задоволенню не підлягають, оскільки не відповідають умовам укладених договорів та суперечать приписам чинного законодавства.

Також, позивач за первісним позовом, відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 2 інфляційні втрати, нараховані за порушення строків повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами та на заборгованість по процентам збільшеним, на підставі п. 3.3.15 договорів.

Згідно ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд перевірив правильність розрахунків, наданих позивачем, та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат частково у загальній сумі 1084346,09 грн., а саме нарахованих за період з серпня 2009 року по жовтень 2010 року (на дату сплати заборгованості по кредитним договорам).

В частині стягнення інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість по збільшеним процентам, на підставі п. 3.3.15 договорів, вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, як зазначалось вище, суд взагалі дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог у цій частині.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідач 1 за первісним позовом звернувся до позивача з листом від 03.06.2009 р., в якому поручився за виконання відповідачем 2 зобов'язань за кредитними договорами № 804/09/01/2008/980 - К/29 від 09.01.2008 р., № 804/09/01/2008/980 - К/31 від 09.01.2008 р., № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р.

Відповідно до п. 4 листа ДП «КВМ» поручитель відповідає перед банком за виконання боржником обов'язку по основному договору в сумі 1000,00 грн. по кожному основному договору.

Оскільки відповідач 2 за первісним позовом повністю не виконав зобов'язання по вищевказаними кредитним договорам, 25.03.2011 р. позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою № 25/03 виконати зобов'язання, забезпечені порукою. Зазначену вимогу відповідач 1 за первісним позовом залишив без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зобовязання за договором поруки під час виконання рішення господарського суду Київської області від 16.08.2010р. у справі № 19/222-09 були виконані саме боржником ТОВ «Фрідом Фарм Терра», а не поручителем, що свідчить про існування предмету спору між позивачем та відповідачем 1.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 солідарно 3000,00 грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, суд, розглянувши зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фарм Терра»про розірвання кредитних договорів № 804/09/01/2008/980 - К/29 від 09.01.2008 р., № 804/09/01/2008/980 - К/31 від 09.01.2008 р., № 25/5/2008/980-К/5 від 10.01.2008 р. та договору іпотеки, посвідченого нотаріально 07.03.2008 р. та зареєстрованого в реєстрі за № 380, вважає, що даний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з зустрічного позову, позивач посилається на те, що вимога банка про дострокове повернення кредитних коштів призвела до істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договорів.

Втім, частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

За загальним правилом, закріпленим у статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частина 1 статті 652 Цивільного кодексу ЦК України, на підставі якої пред'явлено зустрічний позов, передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 ЦК України, а саме: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до п. 3.3.8 кредитних договорів, банк має право вимагати дострокового погашення траншів, виданих в межах кредитної лінії і нарахованих відсотків за ними у випадку хоча б одноразового порушення позичальником строку повернення відсотків за кредитом та/або кредиту (його частини), а також у разі порушення позичальником будь-яких умов цього договору та договорів, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за цим договором.

Приписами ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами обставини, з якими закон повязує розірвання договорів

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, позовні вимоги за зустрічним позовом не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та не підтверджуються належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються пропорційно розміру задоволених вимог на відповідача 2 за первісним позовом, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, та на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідом Фарм Терра»(72371, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Високе, вул. Миру, 18; код ЄДРПОУ 33704518) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в сумі 2404128 (два мільйони чотириста чотири тисячі сто двадцять вісім) грн. 09 коп., втрати від інфляції в загальній сумі 1084346 (один мільйон вісімдесят чотири тисячі триста сорок шість) грн. 09 коп., 14322 (чотирнадцять тисяч триста двадцять дві) грн. 77 коп. державного мита, 132 (сто тридцять дві) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства «КВМ»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Черняховського, 13, кв. 43; код ЄДРПОУ 33401270) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) 3000 (три тисячі) грн. боргу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині вимог в позові відмовити.

6. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін

Рішення підписано: 15.06.2011 р.