Рішення № 16467077, 31.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2011 р. Справа № 10/256-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/256-10

за позовом іноземної компанії «Актавіс Інтернешнл»(«Actavis International Ltd»), Malta

до товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», с. Чайки

про стягнення 348361,54 Євро.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 17.12.2010 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Іноземна компанія «Актавіс Інтернешнл»(ctavis International Ltd») (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(далі-відповідач) про стягнення 348361,54 Євро.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу № ARTK2009-002 від 25.12.2008 р. в частині оплати переданого позивачем товару, у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 302202,95 Євро, з огляду на наявність якої позивачем нараховано 2643,59 Євро пені, 11003,34 Євро 3 % річних та 32511,66 Євро інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 24.11.2010 р. порушено провадження у справі № 10/256-10 та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду від 21.12.2010 р. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено.

В судовому засіданні 18.01.2011 р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Присутніми представниками відповідача надано суду клопотання б/н та дати про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору з підстав, подання останніми через загальний відділ господарського суду зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.01.2011 р. на підставі ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору, а розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено.

Крім того, ухвалою від 18.01.2011 р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»до іноземної компанії «Актавіс Інтернешнл»(International Ltd») про визнання договору недійсним, повернуто без розгляду, оскільки судом було розпочато розгляд справи по суті, що в силу ст. 60 ГПК України, є підставою для повернення зустрічної позовної заяви.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2011 р., апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 18.01.2011 р. про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду - без змін. Матеріали справи № 10/256-10 повернути до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2011 р. розгляд справи № 10/256-10 призначено на 31.05.2011 р.

В судовому засіданні 31.05.2011 р. представником позивача надано суду заяву б/н від 31.05.2011 р., в якій останній відмовляється від позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 32511,66 Євро. Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості, пені, 3 % річних, позивач зазначені вимоги підтримав, вражаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В судове засідання представник відповідача не зявився, відзив на позов не надав, проте 30.05.2011 р. через загальний відділ господарського суду від останнього надійшло клопотання б/н та дати про відкладення розгляду справи, у звязку із неможливістю прибуття в судове засідання його повноважного представника, з підстав знаходження останнього у відрядженні.

Представник позивача надав усні заперечення щодо відкладення розгляду справи та наполягав на розгляді справи без участі представника відповідача.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, врахувавши неодноразове не виконання останнім вимог ухвал суду щодо подання відзиву на позов та доказів знаходження його представника у відрядженні, беручи до уваги заперечення позивача, відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

25.12.2008 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № ARTK2009-002, відповідно до умов розділу другого якого продавець взяв на себе обовязок передати покупцю продукцію, визначену в специфікації (Додаток А) та інвойсах, а покупець взяв на себе обовязок прийняти таку продукцію та на умовах, визначених договором, оплатити її вартість.

Договором, зокрема розділом 3, передбачено, що ціни на продукцію зазначаються в додатку А до договору. Валютою розрахунків за договором є Євро. Загальна вартість продукції, що поставляється за договором, складає 4008631,50 Євро. Поставка продукції здійснюється поетапно та оформлюється відповідними інвойсами.

Відповідно до умов п.п. 6.1, 6.2 договору, продукція передається покупцю на умовах СІР-Київ, згідно з правилами Інкотермс в редакції 2000 р. Продукція передається покупцю на митному ліцензійному складі ПП «Фармлогістик», за адресою: 08300,Україна, Бориспіль, вул. Шевченка, 100 (в редакції внесених змін).

Згідно з п. 7.4 договору, при отриманні продукції з митного ліцензійного складу, продавець зобовязується передати її протягом 10-ти робочих днів від дня отримання замовлення при умові відстрочки платежу, а якщо поставка відбулась на умовах 100 % передоплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту зарахування грошової суми на рахунок продавця.

Розділом 11 договору «Порядок розрахунків» визначено, що покупець оплачує кожну партію продукції на умовах 100 % передоплати або з відстрочкою платежу на 60 днів від дати інвойсу, або з відстрочкою платежу на 30 днів від дати інвойсу, банківським переказом на рахунок продавця.

Відповідно до розділу 14 договору, у випадку якщо між сторонами не буде досягнуто домовленостей з питань, які виникли в процесі виконання умов договору, спір передається на розгляд в Міжнародний комерційний Арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України та розглядається з вимогами його регламенту. Місце проведення арбітражу - м. Київ. Розгляд спору здійснюється відповідно до матеріального та процесуального права України. Продавець має право передати спір, що виник, на розгляд компетентного суду України, згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України.

Умовами п. 15.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.03.2010 р. включно.

Між позивачем та відповідачем у справі підписаний Додаток А/Appendix A «Генеральна специфікація до Договору № ARTK2009002 від 25.12.2008 р.», згідно з яким погоджено найменування продукції, що передається, її кількість та загальна вартість.

Крім того, між сторонами у справі підписані Додатки №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до договору, згідно з якими погоджено внести зміни до Специфікації та умов договору в частині загальної вартості продукції, що поставляється за договором, її найменування та погоджена система знижок на продукцію, що поставляється.

Так, на виконання умов договору позивачем передано продукцію, повна вартість якої, згідно з доданими до матеріалів справи інвойсами № I/ARTK2009-002/012 від 10.08.2009 р. № I/ARTK2009-002/013 від 17.08.2009 р., № I/ARTK2009-002/014 від 17.08.2009 р., № I/ARTK2009-002/015 від 17.08.2009 р., № I/ARTK2009-002/016 від 17.08.2009 р., № I/ARTK2009-002/017 від 18.11.2009 р., № I/ARTK2009-002/018 від 18.11.2009 р., становить 382096,87 Євро.

Відповідно до досягнутих між сторонами домовленостей, закріплених у Додатках до договору, між сторонами погоджена система знижок на передану згідно з інвойсами продукцію.

Так, з урахуванням доданих до матеріалів справи кредит ноти (знижка), позивачем передано відповідачу, згідно з інвойсами № I/ARTK2009-002/012 від 10.08.2009 р., з урахуванням знижки на суму 145056,37 Євро, № I/ARTK2009-002/013 від 17.08.2009 р. - 135830,09 Євро, № I/ARTK2009-002/014 від 17.08.2009 р. - 5744,55 Євро, № I/ARTK2009-002/015 від 17.08.2009 р. - 802,70 Євро, № I/ARTK2009-002/016 від 17.08.2009 р. - 20718,72 грн., № I/ARTK2009-002/017 від 18.11.2009 р. - 12377,73 грн., № I/ARTK2009-002/018 від 18.11.2009 р. - 16672,79 Євро продукцію, фактична вартість якої, становить 337202,95 Євро.

Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (далі - Конвенція), підписаної в Женеві 1956р. Транспортним відділом Європейської економічної комісії ООН, до якої приєдналася Україна згідно із Законом України від 01.08.2006р., передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені у договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких при-наймі одна є договірною країною.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З наявних в матеріалах справи міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) вбачається, що відповідачем прийнятий від вантажовідправника - ПП «Фармлогістика»обумовлена між сторонами продукція, про що свідчить підпис повноважного представника відповідача та відтиск печатки юридичної особи - відповідача про отримання продукції.

Крім того, для отримання продукції відповідачем видані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за типовою формою № М-2 серії ААА№ 280951 від 25.08.2009 р. на імя ОСОБА_2, серії ААА № 281120 від 09.09.2009 р. на імя ОСОБА_3, серії ААА № 928039 від 25.11.2009 р. на імя ОСОБА_4.

Проте, в порушення умов договору та взятих на себе зобовязань, вартість продукції, переданої позивачем на підставі Договору № ARTK2009002 від 25.12.2008 р., сплачена відповідачем лише частково в сумі 35000,00 Євро, вартість продукції в сумі 302202,95 Євро залишена відповідачем не сплаченою.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних субєктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні субєкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обовязки, що і субєкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 зазначеного Закону, процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки заборгованість відповідача щодо оплати переданої позивачем на підставі Договору № ARTK2009002 від 25.12.2008 р. продукції на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 302202,95 Євро визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Крім суми основної заборгованості, позивач, у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, просить суд на підставі п. 13.3 договору стягнути 2643,59 Євро пені, нарахованої від сум заборгованості за інвойсами № I/ARTK2009-002/017 від 18.11.2009 р. та № I/ARTK2009-002/018 від 18.11.2009 р.

Умовами п. 13.3 договору передбачено, що у випадку недотримання покупцем строків оплати продукції, останній сплачує неустойку в розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що доданий до матеріалів справи розрахунок пені є арифметично вірним, а визначений при підписані договору розмір пені не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобовязання, суд дійшов до висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення 2643,59 Євро пені.

Крім того, позивач, посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 11003,34 Євро, нараховані від сум заборгованості за кожним інвойсом окремо.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування позивачем 3 % річних та дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги за розрахунком позивача, який є арифметично вірним та доданий до матеріалів позовної заяви.

Також, позивач при подачі позовної заяви, просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 32511,66 Євро, нараховані від сум заборгованості за кожним інвойсом окремо.

Проте, в судовому засіданні 31.05.2011 р. представником позивача надано суду заяву б/н від 31.05.2011 р., в якій останній відмовляється від вимоги щодо стягнення з відповідача 32511,66 Євро інфляційних втрат.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Господарський суд, розглянувши заяву позивача та визнавши, що вона не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймає відмову позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат і вважає за необхідне провадження у справі в цій частині припинити.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Крім того, враховуючи, що при сплаті позивачем державного мита за подання позовної заяви в червні 2010 р., курс Євро до гривні, різнився із фактичною датою подання позову до суду в листопаді 2010 р., суд вважає за потрібне перерахувати державне мито, що підлягає відшкодуванню з відповідача, а зайве сплачене повернути позивачу.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. 80 (п. 4 ч. 1), ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 32511,66 Євро інфляційних втрат припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В. Чайки, 4; код 21643699) на користь Іноземної компанії «Актавіс Інтернешнл»(International Ltd») 302202,95 Євро заборгованості, 2643,59 Євро пені, 11003,34 Євро 3 % річних, а також судові витрати: 2380,95 Євро витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат по сплаті на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

4. На підставі рішення господарського суду Київської області повернути іноземній компанії «Актавіс Інтернешнл»(International Ltd») з Державного бюджету України зайве сплачене державне мито в сумі 221,13 Євро, які згідно з довідкою Державного казначейства України № 16-04/2018-13025 від 15.07.2010 р. були зараховані на валютний рахунок № 2513101284489, відкритий в АТ «Укрексімбанк», м. Київ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов

Повне рішення складено - 16.06.2011 р.