Рішення № 16466942, 21.06.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 р. Справа № 5010/878/2011-27/35

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", (вул. Шолуденка, 1, Шевченківський район, м. Київ, 04116)

до відповідача: Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради

(вул. Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

про стягнення заборгованості за договором поставки природного газу в сумі 5 682 350, 65 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. - провідний юрисконсульт, (паспорт НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області від 11.07.1995 року, довіреність № 110/10 від 23.12.2010 року).

Від відповідача: ОСОБА_2. - юрисконсульт 1-ої категорії КП "Водотеплосервіс" (паспорт НОМЕР_2 виданий 18.02.1999 року Калуським МВ УМВС в Івано-Франківській області, довіреність № 20 від 10.01.2011 року).

ОСОБА_3. - адвокат (посвідчення № 653 від 25.06.2008 року, довіреність № 462 від 11.05.2010 року).

встановив:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (далі відповідач) про стягнення боргу за поставлений природній газ в сумі 5 682 350, 65 гривень, з яких основний борг в сумі 4 669 360, 43 гривень, пеня в сумі 360 325, 21 гривень, інфляційні втрати в розмірі 486 304, 10 гривень та три відсотки річних в сумі 166 360, 91 гривень.

Крім того, позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі, а саме 25 500, 00 гривень сплаченого державного мита та 236, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, щодо своєчасності розрахунків за поставлений природний газ.

Ухвалою суду від 26.04.2011 року порушено провадження у справі № 5010/878/2011-27/35 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10.05.2011 року.

Ухвалами суду від 10.05.2011 року, 24.05.2011 року, 07.06.2011 року відкладено розгляд справи на 24.05.2011 року, 07.06.2011 року та 21.06.2011 року відповідно, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та не подання витребуваних судом письмових доказів.

Відповідач в судовому засіданні заявив суду клопотання (Вх. № 5271/2011 - свх. від 21.06.2011 року) в якому просить суд, у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжити строк розгляду спору на 15 днів.

Суд розглянувши клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору на 15 днів, врахувавши всі обставини справи, її складність та обсяг представлених доказів, приходить до висновку, що воно не підлягає до задоволення, у зв'язку з тим, що продовження строку розгляду спору допускається лише у виняткових випадках. А заявлене клопотання в даному випадку коли строк розгляду спору, встановлений ст. 69 ГПК України, завершується спрямоване на зумисне затягування судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача надав у судовому засіданні 21.06.2011 року відзив на позовну заяву, згідно з яким просить господарський суд, у відповідності до ст. 80 ГПК України, припинити провадження у справі, оскільки відсутній предмет спору. При цьому, посилається на те, що між сторонами господарського спору, на виконання Постанови КМ України № 503 від 11.05.2011 року, укладено договори № 366/503 та № 367/503 від 16.06.2011 року про організацію проведення взаєморозрахунків, за умовами яких КП "Водотеплосервіс" зобов'язується сплатити ДК "Газ України" заборгованість, яка виникла із договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-854 ТЕ -15 від 23.09.2009 року, відповідно до встановленого вищезгаданими договорами порядку проведення взаєморозрахунків. Водночас, що згідно ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Таким чином, зобов'язання за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-854 ТЕ -15 від 23.09.2009 року припинилось з моменту укладення договорів № 366/503 та № 367/503 від 16.06.2011 року про організацію проведення взаєморозрахунків і відповідно предмет спору відсутній.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між сторонами даного спору укладено договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-854 ТЕ -15 від 23.09.2009 року, згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобов'язується передати відповідачу (покупцеві) у власність природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору (п. 1.1 договору).

У відповідності до п. 2.1. договору та додаткової угоди № 1 постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року газ в обсязі 6 190 тис. (шість мільйонів сто дев'яносто тисяч) куб. м.

Постачання газу за цим договором здійснюється за умовами виконання сторонами зазначених нижче зобов'язань, а саме покупець зобов'язується укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з газотранспортними або газодобувними, або газорозподільчими підприємствами в пунктах приймання - передачі газу, зазначених у п. 4.1 цього договору. Про укладення цієї угоди покупець повідомляє постачальника протягом 3 днів з дати її укладення. Постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупцеві (п. п. 3.1., 3.2., 4.1. договору). Згідно з цими пунктами договору позивач впродовж жовтня - грудня місяців 2009 року та січня - квітня 2010 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 4 860 360, 43 гривень, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2009 року, 30.11.2009 року, 31.12.2009 року, 31.01.2010 року, 28.02.2010 року, 31.03.2010 року та 30.04.2010 року.

Відповідно до п. 6.1 договору відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати постачальнику вартість природного газу та послуг з його транспортування грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно Акту звіряння розрахунків від 25.03.2011 року, у звязку з поставкою природного газу відповідачу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання у позивача виникла дебіторська заборгованість на суму 4 669 360, 43 гривень.

В порушення договірних зобов'язань відповідач, не провів своєчасно та в повному обсязі розрахунок за поставлений природний газ, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 4 669 360, 43 гривень, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2009 року, 30.11.2009 року, 31.12.2009 року, 31.01.2010 року, 28.02.2010 року, 31.03.2010 року та 30.04.2010 року та актом звіряння розрахунків від 25.03.2011 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Стаття 612 Цивільного кодексу України вказує на те, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2. договору).

Тому за прострочення терміну оплати рахунків за поставлену продукцію відповідачу нарахована пеня в розмірі 360 325, 21 гривень за період з 18.10.2010 року по 18.04.2011 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу за прострочення виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції нараховано 486 304, 10 гривень - інфляційних втрат за період з листопада 2009 року по березень 2011 року та 166 360, 91 гривень - 3 % річних за період з 11.11.2009 року по 18.04.2011 року.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого, договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня предявлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення 4 669 360, 43 гривень основного боргу є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 546, ст. 549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, п. 4 ст. 231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

В силу ст. 549 цього ж кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

Умовами договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-854 ТЕ -15 від 23.09.2009 року (п. 7.2. договору) передбачено обовязок покупця сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня із заборгованої суми за кожен день прострочення, визначеної Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", тому вимога щодо стягнення пені за період прострочення з 18.10.2010 року по 18.04.2011 року в сумі 360 325, 21 гривень є обґрунтованою.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань позивачем, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України за період з за період з листопада 2009 року по березень 2011 року нараховано 486 304, 10 гривень - інфляційних втрат та за період з 11.11.2009 року по 18.04.2011 року 166 360, 91 гривень - 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, що підтверджується розрахунками, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Твердження відповідача про те, що на виконання Постанови КМ України № 503 від 11.05.2011 року, з моменту укладення договорів № 366/503 та № 367/503 від 16.06.2011 року про організацію проведення взаєморозрахунків зобов'язання за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-854 ТЕ -15 від 23.09.2009 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Водотеплосервіс" Калуської міської ради припинилися, у зв'язку із домовленістю сторін про зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація) не відповідає дійсності. Оскільки, у відповідності до ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Під поняттям новації у цій нормі закону розуміється угода сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення. Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити у своїй угоді припинення зобов'язання, що раніше діяло, і заміну його новим зобов'язанням. В даному випадку, у договорах № 366/503 та № 367/503 від 16.06.2011 року про організацію проведення взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року сторони не обумовили такої істотної умови, як припинення зобов'язання за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-854 ТЕ -15 від 23.09.2009 року, а відтак, не можна вважати, що відбулася новація. Крім цього, неодмінна вимога до новації - збереження суб'єктного складу зобов'язання (у первісному і знову виниклому зобов'язанні виступають той же кредитор і той же боржник). Водночас, у договорах № 366/503 та № 367/503 від 16.06.2011 року про організацію проведення взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року суб'єктний склад сторін різний. А саме, окрім позивача і відповідача до суб'єктного складу сторін входять ще три суб'єкта господарського правовідношення. Таким чином, зобов'язання за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-854 ТЕ -15 від 23.09.2009 року не припинялись з моменту укладення договорів № 366/503 та № 367/503 від 16.06.2011 року про організацію проведення взаєморозрахунків і відповідно існує предмет спору.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення 5 682 350, 65 гривень, з яких 4 669 360, 43 гривень - основний борг, 360 325, 21 гривень - пеня, 486 304, 10 гривень - інфляційні втрати та 166 360, 91 гривень - 3% річних суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 612, 624, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, Шевченківський район, м. Київ, 04116) до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (вул. Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) про стягнення заборгованості за договором поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-854 ТЕ -15 від 23.09.2009 року - задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (вул. Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, ідентифікаційний код: 32364207) в користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, Шевченківський район, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код: 31301827) 5 682 350, 65 гривень (п'ять мільйонів шістсот вісімдесят дві тисячі триста п'ятдесят гривень шістдесят п'ять копійок), з яких 4 669 360, 43 гривень - основний борг, 360 325, 21 гривень - пеня, 486 304, 10 гривень - інфляційні втрати та 166 360, 91 гривень - 3% річних, а також 25 500, 00 гривень (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень) - сплаченого державного мита та 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Михайлишин В. В.

Повне рішення складено 21.06.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Михайлишин В. В. 22.06.11