Рішення № 16466941, 21.06.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 р. Справа № 5010/385/2011-27/11

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Михайлишин В. В., судді Кобецька С. М. , судді Грица Ю. І. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АБІГ-Бетайлігунгс", (Манкер штрассе, 6, 3250 Візельбург ан дер Ерляуф, Австрія) в інтересах та за дорученням якого діє громадянин України ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСО-АГРАР" (вул. Чорновола, 1А, с. Радча, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77457; фактична адреса: вул. Лепкого, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000)

про стягнення заборгованості та процентів за користування позикою в сумі 9 569 713, 00 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (паспорт НОМЕР_1 виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області від 08.08.1996 року, довіреність від 22.02.2011 року)

Від відповідача: не з'явився,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю "АБІГ-Бетайлігунгс" в інтересах та за дорученням якого діє громадянин України ОСОБА_1 (надалі позивач) заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "АКСО-АГРАР" (надалі відповідач) про стягнення згідно договору позики № 2 від 18.01.2008 року заборгованості та процентів за користування позикою в сумі 9 569 713, 00 гривень.

Також позивач просив суд стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою від 25 лютого 2011 року господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 5010/385/2011-27/11.

Ухвалами суду від 10 березня 2011 року, 24 березня 2011 року, 08 квітня 2011 року розгляд справи суд відкладав згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 10.03.2011 року представник позивача повідомив суду, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області позивача було зобов'язано подати суду договір позики між ТзОВ "АКСО-АГРАР" та ТзОВ "АБІГ-Бетайлігунгс" від 18.01.2008 року в оригіналі та належним чином засвідченій копії з перекладом на українську або російську мови, проте оригінал договору на даний момент є викраденим. У зв'язку з чим, представник позивача, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, заявив клопотання про витребування з Управління Національного банку України в Івано-Франківській області копії договору позики № 2 від 18.01.2008 року, укладеного між ТзОВ "АБІГ-Бетайлігунгс" і ТзОВ "АКСО-АГРАР" та копії банківських документів, які надавались Управлінням Національного банку України в Івано-Франківській області Товариству з обмеженою відповідальністю "АБІГ-Бетайлігунгс" і Товариству з обмеженою відповідальністю "АКСО-АГРАР" при реєстрації договору позики № 2 від 18.01.2008 року в Управлінні Національного банку України в Івано-Франківській області в 2008 році, з метою отримання переказу коштів ТзОВ "АКСО-АГРАР" від ТзОВ "АБІГ-Бетайлігунгс", у відповідності до договору позики № 2 від 18.01.2008 року.

Суд розглянувши клопотання представника позивача, визнав його обґрунтованим та дійшов висновку, що клопотання слід задовольнити і витребувати з Управління Національного банку України в Івано-Франківській області належним чином завірену копію договору позики № 2 від 18.01.2008 року, укладеного між ТзОВ "АБІГ-Бетайлігунгс" і ТзОВ "АКСО-АГРАР" та копії банківських документів, які надавались Управлінням Національного банку України в Івано-Франківській області Товариству з обмеженою відповідальністю "АБІГ-Бетайлігунгс" і Товариству з обмеженою відповідальністю "АКСО-АГРАР" при реєстрації договору позики № 2 від 18.01.2008 року в Управлінні Національного банку України в Івано-Франківській області в 2008 році, з метою отримання переказу коштів ТзОВ "АКСО-АГРАР" від ТзОВ "АБІГ-Бетайлігунгс", у відповідності до договору позики № 2 від 18.01.2008 року.

Представник позивача надіслав суду заяву про забезпечення позову (Вх. № 1701/2010-свх від 25.02.2011 року), в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України, про накладення арешту на рухоме і нерухоме майно ТзОВ "АКСО-АГРАР" та на кошти, що знаходяться на рахунках ТзОВ "АКСО-АГРАР" в банківських установах України - на суму спів розмірну з ціною позову та судових витрат.

Суд вважає, що дане клопотання є безпідставне та необґрунтоване і не підлягає до задоволення. Оскільки у відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Як зазначено в п. 1.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006 року № 01-8/2776, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Позивачем не наведені обставини, які свідчать про наявність підстав для забезпечення позову, а також не подано доказів в їх обґрунтування.

В судовому засіданні 24.03.2011 року до початку розгляду справи представник позивача повторно подав суду заяву про забезпечення позову (Вх. № 2518/2011с-вх від 24.03.2011 року) шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ТзОВ "АКСО-АГРАР" та грошові кошти, що знаходяться на рахунках ТзОВ "АКСО-АГРАР"" в банківських установах в Україні - на суму спів розмірну з ціною позову та судових витрат.

Представник відповідача щодо поданої заяви про забезпечення позову - заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що обставини на які посилається позивач не є винятковими.

Суд вважає, що повторно подане клопотання з того самого питання, яке вже вирішено господарським судом є безпідставне та необґрунтоване і не підлягає до задоволення, а повторне подання заяви про забезпечення позову представником позивача свідчить про зловживання ним процесуальними правами. Оскільки у відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Як зазначено в п. 1.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006 року № 01-8/2776, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно та грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в наведенні фактів про наявність у відповідача майна, грошових сум. Так, у заяві про накладення арешту на кошти слід зазначити номери рахунків і найменування установ банків, де розміщено кошти; в заяві про накладення арешту на майно слід зазначити місцезнаходження цього майна, його ознаки.

Суд вирішуючи питання щодо поданої заяви про забезпечення позову, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів та дійшов висновку, що наведені позивачем обставини у заяві про забезпечення позову не є обґрунтованими та не забезпечують збалансованість інтересів сторін, не наводять конкретних доказів щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також не вказано конкретні номери рахунків і найменування установ банків, де розміщено кошти та не вказано про місцезнаходження майна.

Представник відповідача подав в судовому засіданні до початку розгляду справи клопотання (Вх. № 2520/2011с-вх від 24.03.2011 року) в якому просить суд витребувати у ВАТ "СК банк Дністер" довідку про суму надходження коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ "АКСО-АГРАР" від ТзОВ "АБІГ-Бетайлігунгс".

Представник позивача щодо заявленого клопотання - заперечив, у зв'язку з тим, що на його думку подання клопотання про витребування довідки по своїй суті являється затягуванням розгляду справи.

Суд розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів з ВАТ "СК банк Дністер" прийшов до висновку, що дане клопотання є не обґрунтоване та не підлягає до задоволення. Так, у відповідності до ст. 38 ГПК України в клопотанні про витребування доказів має бути зазначено обставини (причини), що перешкоджають отриманню доказу. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу або відсутності відповіді на запит про отримання доказу. Водночас, представником відповідача не подано суду доказів того, що відповідач звертався до ВАТ "СК банк Дністер" з вимогою про надання йому довідки про суму надходження коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ "АКСО-АГРАР" від ТзОВ "АБІГ-Бетайлігунгс" та що ВАТ "СК банк Дністер" відмовило відповідачу у наданні даної довідки.

Представник відповідача надіслав суду клопотання (Вх. № 3030/11с-вх від 08.04.2011 року), в порядку ст. 4-6 ГПК України та ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", в якому просив суд призначити колегіальний розгляд справи, у зв'язку із складністю даної справи.

11.04.2011 року розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області справу № 5010/385/2011-27/11 призначено до розгляду колегією суддів у складі суддів: Михайлишина В.В., Кавлак І.П. та Кобецької С.М.

Ухвалою колегії суддів від 04.05.2011 року розгляд справи призначено на 18.05.2011 року.

18.05.2011 року розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області введено в склад колегії по розгляду справи № 5010/385/2011-27/11 суддю Грицу Ю.І., у зв'язку із перебуванням судді Кавлак І.П. на лікарняному.

20.06.2011 року представником відповідача подано суду клопотання (Вх. № 3217/2011 - свх. від 21.06.2011 року) про відкладення розгляду справи на інший зручний для суду час, оскільки представник відповідача 21.06.2011 року буде перебувати на іншому судовому засіданні.

Представник відповідача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Суд розглянувши дане клопотання прийшов до висновку, що воно не підлягає до задоволення, а подано з метою навмисного затягуванню судового розгляду, оскільки розгляд справи відбувається уже тривалий час. Водночас, згідно ст. 28 ГПК України здійснення представництва від імені юридичної особи не пов'язується з певним колом осіб. Судом враховано також те, що клопотання про відкладення розгляду справи заявлялись відповідачем неодноразово. Суд відмовляє у задоволенні клопотання з огляду на закінчення строку розгляду спору.

Заявлені позовні вимоги позивачем мотивовані тим, що 18.01.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АБІГ-Бетайлігунгс" та товариством з обмеженою відповідальністю "АКСО-АГРАР" було укладено договір позики № 2, згідно якого позивач надав останньому грошові кошти в розмірі 750 000, 00 євро для ведення фінансово-господарської діяльності, з кінцевим терміном повернення до 01.12.2010 року та сплатою 6% річних (п. п. 1.1., 2.3., 2.6. договору).

Посилається на те, що відповідно до умов договору позики (п. 1.1.) позичальник зобов'язувався повернути позику і сплатити позикодавцеві проценти за користування позикою у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Аналогічні пояснення представник позивача дав в судовому засіданні.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

18.01.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АБІГ-Бетайлігунгс" та товариством з обмеженою відповідальністю "АКСО-АГРАР" укладено договір позики № 2, який зареєстрований Управлінням національного банку України в Івано-Франківській області (реєстраційне свідоцтво № 156 від 08.02.2008 року).

За умовами даного договору позики товариство з обмеженою відповідальністю "АБІГ-Бетайлігунгс" (позикодавець) зобов'язується надати товариству з обмеженою відповідальністю "АКСО-АГРАР" (позичальник) грошові кошти (позику) в розмірі 750 000, 00 євро, позичальник зобов'язується повернути позику і сплатити позикодавцеві проценти за користування позикою у порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору).

У відповідності до п. 2.3. договору за користування позикою позичальник сплачує позикодавцеві 6 % річних.

Даний договір набуває чинності з моменту його реєстрації в Національному банку України ( п. 2.4. договору).

Позика надається шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника за реквізитами, визначеними в цьому договорі, за умови отримання позичальником реєстраційного свідоцтва Національного банку України. Днем отримання позики вважається день надходження грошових коштів на рахунок позичальника, відкритий в уповноваженому банку, який надав згоду на обслуговування операцій за даним договором ( п.2.5. договору).

Дата погашення позики - 01 грудня 2010 року (п. 2.6. договору).

Згідно п. 2.8. договору днем погашення позики та процентів за користування нею, а також здійснення будь-яких платежів відповідно до цього договору, вважатиметься день списання грошових коштів з поточного рахунку банку (підтвердженням є виписка банку).

Позичальник сплачує проценти за час фактичного користування позикою одночасно з датою погашення позики, але не пізніше дати, вказаної в п. 2.6. договору. Розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість днів користування позикою, при цьому, рік дорівнює 360 дням. День отримання та день погашення позики вважається одним днем. Усі платежі на користь позикодавця за цим договором здійснюються позичальником у євро на банківський рахунок позикодавця, зазначений у розділі 7 цього договору (п. п. 2.10., 2.11., 2.12. договору).

На виконання умов договору позивач надав позичальнику вказані кошти в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (протокол обміну даними) від 11.02.2008 року на суму 200 000, 00 євро, від 21.02.2008 року на суму 250 000, 00 євро, від 19.03.2008 року на суму 50 000, 00 євро, від 20.03.2008 року на суму 50 000, 00 євро та від 01.04.2008 року на суму 200 000, 00 євро, які містяться в матеріалах справи.

У відповідності до п. п. 3.1.1., 3.1.3., 3.1.4. договору позичальник зобов'язувався погасити позику не пізніше строку, обумовленого в п. 2.6. договору. Вчасно сплатити позикодавцеві проценти за користування позикою. Повернути позикодавцеві суму позики і сплатити належні проценти за користування позикою у разі припинення цього договору.

Відповідач умови договору позики № 2 від 18.01.2008 року, який зареєстрований Управлінням національного банку України в Івано-Франківській області не виконав, у зв'язку із чим за ним рахується починаючи з 01 грудня 2010 року заборгованість в сумі 750 000, 00 євро по поверненню позики, що станом на 25.02.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 8 193 247, 50 гривень та 126 000, 00 євро по нарахованих відсотках, що станом на 25.02.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 1 376 465, 50 гривень, а всього в сумі 9 569 713, 00 гривень. Факт наявності заборгованості підтвердив відповідач у своїй заяві від 01.06.2011 року, поданій до господарського суду, яка міститься у матеріалах справи.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилами ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцеві у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Аналогічні положення містяться в ст. ст. 173, 175, 193 ГК України.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2.6. договору позики дата погашення позики - 01.12.2010 року.

Банківськими виписками (протокол обміну даними) від 11.02.2008 року на суму 200 000, 00 євро, від 21.02.2008 року на суму 250 000, 00 євро, від 19.03.2008 року на суму 50 000, 00 євро, від 20.03.2008 року на суму 50 000, 00 євро та від 01.04.2008 року на суму 200 000, 00 євро, а також заявою відповідача від 01.06.2011 року, поданій до господарського суду підтверджується те, що позикодавець надав позичальнику вказані кошти в повному обсязі, а позичальник в свою чергу належним чином не виконав договірні зобов'язання по погашенню кредиту та відсотків.

Пунктом 2.12. договору передбачено, що усі платежі на користь позикодавця за цим договором здійснюються позичальником у євро на банківський рахунок позикодавця, зазначений у розділі 7 цього договору.

За користування позикою позичальник сплачує позикодавцеві 6 % річних (п. 2.3. договору).

Відповідно до даних умов договору та враховуючи порушення позичальником умов договору, за ним числиться починаючи з 01 грудня 2010 року заборгованість в сумі 750 000, 00 євро по поверненню позики, що станом на 25.02.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 8 193 247, 50 гривень та 126 000, 00 євро по нарахованих відсотках, що станом на 25.02.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 1 376 465, 50 гривень, а всього в сумі 9 569 713, 00 гривень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБІГ-Бетайлігунгс" направляло відповідачу на юридичну та фактичну адреси претензію від 23.02.2011 року з вимогою про повернення всієї суми позики та нарахованих відсотків у розмірі 876 000, 00 євро. Факт направлення претензії підтверджується фіскальними чеками "Укрпошти" № № 7632, 7633 від 24.02.2011 року та описами вкладення до цінного листа від кредитних коштів 24.02.2011 року, які містяться у матеріалах справи.

Проте, товариство з обмеженою відповідальністю "АКСО-АГРАР" відповіді на претензію не надало, вказаних договірних зобов'язань не виконало і заборгованість по поверненню позики та нарахованих відсотках у розмірі 876 000, 00 євро не повернуло.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обовязок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити повністю, стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю "АКСО-АГРАР" - 9 569 713, 00 гривень, з яких 750 000, 00 євро по поверненню позики, що станом на 25.02.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 8 193 247, 50 гривень та 126 000, 00 євро по нарахованих відсотках, що станом на 25.02.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 1 376 465, 50 гривень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 612, 629, 1046, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 38, 43, 49, 66, 67, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АБІГ-Бетайлігунгс" до товариства з обмеженою відповідальністю "АКСО-АГРАР" про стягнення за договором позики № 2 від 18.01.2008 року заборгованості в сумі 9 569 713, 00 гривень, з яких 750 000, 00 євро по поверненню позики, що станом на 25.02.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 8 193 247, 50 гривень та 126 000, 00 євро по нарахованих відсотках, що станом на 25.02.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 1 376 465, 50 гривень - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АКСО-АГРАР" (вул. Чорновола, 1А, с. Радча, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77457; фактична адреса: вул. Лепкого, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000, ідентифікаційний код: 34724006) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АБІГ-Бетайлігунгс" (Манкер штрассе, 6, 3250 Візельбург ан дер Ерляуф, Австрія) -- 9 569 713, 00 гривень (дев'ять мільйонів п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч сімсот тринадцять гривень), з яких 750 000, 00 євро по поверненню позики, що станом на 25.02.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 8 193 247, 50 гривень та 126 000, 00 євро по нарахованих відсотках, що станом на 25.02.2011 року за офіційним курсом НБУ становить 1 376 465, 50 гривень, а також 25 500, 00 гривень (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень) сплаченого державного мита та 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Михайлишин В. В.

Суддя Кобецька С. М.

Суддя Грица Ю. І.

Повне рішення складено 21.06.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Михайлишин В. В. 21.06.11