Рішення № 16466937, 16.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" червня 2011 р. Справа № 15/5007/45/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 11.04.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_2 - підприємця,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (м.Бердичів Житомирська область)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Бердичів Житомирська область)

про стягнення 17 162,97грн. (згідно із заявою про зменшення позовних вимог).

В порядку ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.06.2011р. до 16.06.2011р.

Комунальне підприємство "Бердичівтеплоенерго" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 35844,60грн., із яких 17922,30грн. заборгованості за отримані комунальні послуги та 17922,30грн. пені.

15.06.2011р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2заборгованість за отримані комунальні послуги (постачання теплової енергії в гарячій воді) в сумі 17162,97грн. (т. 2, а.с. 99-100). Зазначена заява фактично є заявою про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.06.2011р. підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення 17162,97грн. заборгованості за отримані комунальні послуги (постачання теплової енергії в гарячій воді) визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2006р. між Відділом управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 590 (т. 2, а.с. 140-144), на умовах якого СПД ОСОБА_2 передано у строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Свердлова 25, корисною площею 79,0кв.м.

На виконання умов договору оренди 21.04.2006р. між управління комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення у відповідності з яким підприємець прийняв нежитлове приміщення за адресою: 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Свердлова 25, корисною площею 79,0кв.м. (т. 2, а.с. 145).

У відповідності до п. 5.15 договору оренди № 590 від 21.04.2006р., ФОП ОСОБА_2 зобов'язався в 15-ти денний термін, після підписання договору укласти договори: з відповідними службами на вивезення сміття, із водоенергопостачальними підприємствами, із КП"Бердичівтеплоенерго".

25.11.2010р. Інспектором теплової інспекції КП "Бердичівтеплоенерго" було проведено обстеження приміщення по вул. Свердлова 25, та встановлено, що зазначене приміщення опалюється. Запропоновано власнику приміщення звернутися до КП"Бердичівтеплоенерго" для укладення договору (т.1, а.с. 12).

В подальшому, а саме 06.01.2011р. між Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (позивач у справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (відповідач у справі) було укладено договір №471/Ю про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до приміщення площею 79,0кв.м. (приведена опалювальна площа приміщення становить 124,7кв.м.), розташованого за адресою: м.Бердичів, вул. Свердлова. 25 (т.1, а.с. 41-51).

Позивач у позовній заяві посилається на те, що у приміщення за адресою: м.Бердичів, вул. Свердлова, 25, площею 79,0кв.м., та яке перебуває у користуванні Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, здійснювалося постачання теплової енергії без укладення відповідного договору. Зокрема зазначає, що у період з січня 2007 року по лютий 2011 року відповідачем було отримано послуги теплопостачання на суму 33879,19грн., а розрахунки проведено частково на суму 15956,89грн. Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача вартість неоплачених послуг теплопостачання в сумі 17922,30грн., а також пеню в сумі 17922,30грн. нараховану у відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Заявою про уточнення позовних вимог від 15.06.2011р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за отримані послуги теплопостачання в сумі 17162,97грн. (т.2, а.с. 99-100). При цьому, позивач посилається на те, що за період з січня 2007 року по грудень 2010 року відповідачем було отримано від позивача послуги постачання теплової енергії на суму 28759,20грн., проте розрахунки проведено частково на суму 11596,23грн. (розрахунок, т.1, а.с. 101-102).

Розглядаючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення 17162,97грн., господарський суд враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини щодо надання позивачем та отримання відповідачем послуг з теплопостачання існували до укладення між сторонами договору від 06.01.2011р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Так, факт надання позивачем у період з січня 2007 року по грудень 2010 року послуг по теплопотстачанню у орендоване відповідачем приміщення за адресою: м.Бердичів, вул. Свердлова, 25, опалювальна площа 124,7кв.м. підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у тому числі рішеннями Бердичівської міської ради про початок опалювального періоду, наказами КП "Бердичівтеплоенерго" про початок опалювального сезону, звітами про надання послуг з опалення та гарячого водопостачання (т. 2 а.с. 1-81, 105-113, 128-133), та не заперечувався відповідачем в судовому засіданні.

Згідно наданого позивачем розрахунку (т.2, а.с. 101-102), за період з січня 2007 року по грудень 2010 року відповідачу були надані послуги з теплопостачання на загальну суму 28759,20грн., для проведення розрахунків за які, позивачем щомісяця виставлялись відповідачу рахунки (т.1, а.с. 52-82), факт отримання яких підтверджується частковою їх оплатою та не заперечується відповідачем.

Розрахунок вартості наданих відповідачу послуг теплопостачання здійснювався позивачем на підставі тарифів затверджених рішеннями Бердичівської міської ради ( т. 2 а.с. 88-95, 114-125), які доводились до споживачів у друкованих засобах масової інформації (т. 2, а.с. 134-139).

Проте, відповідач оплату за отримані послуги теплопостачання згідно виставлених позивачем рахунків належним чином та у повному обсязі не проводив. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, за отримані у період з січня 2007 року по грудень 2010 року послуги з теплопостачання, відповідачем було сплачено 11596,23грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку КП "Бердичівтеплоенерго" (т.1, а.с. 86-99).

Так, непогашеною у відповідача залишилась заборгованість перед позивачем за отримані у період з січня 2007 року по грудень 2010 року послуги теплопостачання в сумі 17162,97грн., яку позивач і просить стягнути.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно- правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Так, між Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 виникло майново-господарське зобов'язання в силу якого відповідач повинен оплатити отримані послуги теплопостачання, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 17162,97грн. визнав, про що зазначив у заяві (т.2, а.с. 147), проте доказів її погашення перед позивачем суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Позивач у заяві про уточнення позовних вимог, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, просив суд повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 186,82грн.

Слід зазначити, що при розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Суд також наголошує, що згідно з п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, що затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15, при зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається.

Таким чином, різниця між сплаченим позивачем при зверненні з позовом до суду державним митом та митом, що підлягає сплаті за вимоги згідно заяви про уточнення позовних вимог, поверненню не підлягає.

На підставі ст.ст. 11, 509 ЦК України, ч. 1 ст. 175 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (13303, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, м.Бердичів, вул. Шевченка, 23, ідентифікаційний код 32794899)

- 17162,97грн. заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,

- 171,63грн. витрат по сплаті державного мита,

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "21" червня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам.