Рішення № 16466922, 16.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" червня 2011 р. Справа № 15/5007/43/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" (м.Харків Червонозоводський район)

до Відкритого акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" (м.Коростень)

про стягнення 86860,94 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга" звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" про стягнення 86860,94грн., із яких 82660,00грн. заборгованості за отриманий товар по договору №34-2010 від 12.05.2010р., 4133,00грн. пені та 67,94грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 16.16.2011р. до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" факсимільним зв'язком надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач підтримує позовні вимоги про стягнення з відповідача 82660,00грн. заборгованості за отриманий по договору № 34-2010 від 12.05.2010р. товар, 4133,00грн. пені, 67,94грн. - 3% річних, та просить справу розглянути без участі позивача.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, під розписку (а.с. 89).

У відзиві ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування" проти вимог позивача заперечує, посилається на те, що позивачем було поставлено більшу кількість товару, ніж та, яку було замовлено відповідачем. Зазначає, що на виконання умов договору №34-2010 від 12.05.2010р. відповідачем 14.12.2010р. була направлена на адресу позивача заявка за №45/307, в якій відповідач просив направити на його адресу специфікацію до договору та виставити рахунок на оплату продукції і вказав чіткий перелік замовленої продукції та її кількість в штуках і на загальну їх вагу. На підставі виставленої відповідачем заявки на поставку продукції позивачем був виставлений рахунок-фактура за №0020575 на загальну суму 639000,00грн. За замовлену продукцію згідно заявки та виставленого позивачем рахунку-фактури ВАТ „Коростенський завод хімічного машинобудування" розрахувався в повному обсязі. Щодо відвантаження продукції, яка не була відповідачем замовлена і яку відповідач не зобов'язувався оплачувати, то листом №45/017 від 10.03.2011 року повідомив, що її не замовляв, оплату по ній проводити не буде і просив позивача оформити всі належні документи щодо повернення зайвої відвантаженої продукції.

Відповідачем також до суду надані пояснення від 03.06.2011р. (а.с. 85-87).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга" (позивач/постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Коростенський завод хімічного машинобудування" (відповідач/покупець) було укладено договір № 34-2010 (а.с.14-16), за умовами якого, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця прокат кольорових металів (далі - товар) у відповідності до рахунків та накладних, у яких міститься повна інформація про товар (номенклатура, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару, а покупець зобов'язується здійснити оплату на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору).

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно пунктів 2.1, 2.2 договору, ціна за одиницю товару зазначається в рахунках. Загальна сума договору визначається додаванням рахунків, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що покупець направляє (усно/письмово) постачальнику заявку на поставку товарів, у якій зазначається назва та кількість товару, а також інші умови, які для даної поставки є суттєвими. Постачальник розглядає заявку та направляє покупцю рахунок-фактуру на оплату товару.

Згідно п. 4.4 договору, датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупець робить відмітку у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не зазначена покупцем у видатковій накладній і відсутня довіреність на отримання товару, датою отримання товару вважається дата складання видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 34-2010 від 12.05.2010р. та рахунку-фактури №002575 від 09.12.2010р., позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на суму 652410,00грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000965 від 07.02.2011р. (труби латунні ЛАМШ 20х2х6000 у кількості 3996,50кг) на суму 359685,00грн. та видатковою накладною № РН-0001621 від 25.02.2011р. (труби латунні ЛАМШ 25х2х6000 у кількості 3252,50кг) на суму 292725,00грн.

Зазначений товар на загальну суму 652410,00грн., відповідачем було отримано через уповноваженого представника на підставі довіреностей №150 від 04.02.2011р. (а.с.18) та № 226 від 21.02.2011р. (а.с. 20).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до п. 4.2 договору, оплата товару здійснюється шляхом передоплати 50% (п'ятдесяти відсотків), решта 50% оплачується на протязі 20 календарних днів після отримання товару.

Датою платежу є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець, при здійснені оплати за поставлений йому постачальником товар, при кожному платежу зобов'язаний зазначити номер рахунку-фактури, за яким здійснюється оплата (п. 4.3 договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, до звернення позивача з позовом до суду, за отриманий від позивача товар розрахунки було проведено частково на суму 569750,00грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача, зокрема: 14.12.2010р. в суму 159750,00грн. (а.с. 55), 31.01.2011р. в сумі 250000,00грн. (а.с. 56), 25.02.2011р. в сумі 160000,00грн.(а.с. 57).

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду (як вбачається з штампу відділення зв'язку вчиненого на поштовому конверті, у якому позовна заява надійшла до господарського суду, позивач направив позовну заяву до суду 29.03.2011р.) у відповідача перед позивачем існувала непогашена заборгованість за договором №34-2010 від 12.05.2010р. в сумі 82660,00грн., яку позивач просить стягнути у позовній заяві.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що після звернення позивача з позовом до суду, а саме 31.03.2011р., відповідач здійснив часткове погашення заборгованості в сумі 54200,00грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача (а.с. 58).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 54200,00грн. підлягає припиненню.

Отже, на час розгляду справи, у відповідача залишилась непогашеною заборгованість перед позивачем в сумі 28460,00грн.

Як стверджує відповідач, у нього відсутня заборгованість у вказаній сумі, оскільки дану суму 28460,00 грн. складає вартість надлишкової кількості товару, яка ним не замовлялась.

Разом з тим, розглядаючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення 28460,00 грн., господарський суд враховує наступне.

Правові наслідки порушення умов договору щодо кількості товару встановлені статтею 670 ЦК України.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Отже, за змістом даної норми, у разі порушення умов договору щодо кількості, що виявилося у передачі більшої кількості товару, ніж це встановлено договором, як наслідок, у покупця виникає обов'язок попередити про це продавця. При цьому, законом не встановлено строків, у які покупець повинен зробити таке повідомлення. Не врегульовано дане питання і у договорі між сторонами. У даному випадку, в матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення позивача відповідачем, у встановленому порядку та у розумний строк, про надходження більшої кількості товару, а також будь-які інші докази щодо врегулювання даного питання між сторонами (додаткові угоди до договору, листування, факсограми, тощо). При цьому, наданий відповідачем лист за №45/017 від 10.03.2011 р. (а.с.45) не може бути розцінений судом як належний доказ по справі, враховуючи, що доказів направлення даного листа відповідачем не подано. Інших матеріалів з даного приводу, незважаючи на неодноразові вимоги ухвал суду, сторонами до справи не подано. Таким чином, докази наявності повідомлення про надходження товару у більшій кількості у формі, яка б підтверджувала, що відповідач як покупець виконав обов'язок, покладений на нього законом, - відсутні.

Слід звернути увагу, що як вбачається також зі змісту статті 688 ЦК України, реалізація покупцем прав, встановлених вищенаведеною нормою залежить саме від виконання ним обов'язку щодо повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу.

Після отримання такого повідомлення продавець має право розпорядитися ним у розумний строк, тобто, строк, протягом якого сумлінний продавець міг би розпорядитися товаром за даних обставин. Якщо ж в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар. При цьому, як уже зазначалось, сторони у договорі не встановили інші наслідки передачі продавцем більшої кількості товару, ніж передбачено договором.

Господарський суд наголошує, що можливість прийняти більшу кількість товару є правом покупця, а не обов'язком, відтак, він може відмовитися від прийняття більшої кількості товару.

Однак, у даному випадку, відповідач, не відмовився від прийняття більшої кількості товару, ніж передбачено договором ні при передачі товару, ні в подальшому, як це передбачено ч.2 ст.670 ЦК України.

При цьому, частиною 3 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи та вищенаведені положення чинного законодавства України, крім того, враховуючи, що інша ціна щодо додатково прийнятого товару, у даному випадку, не була встановлена сторонами, а також, що на час розгляду справи, відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 28460,00грн. не подав, позовні вимоги ТОВ "Ольга" щодо стягнення 28460,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги ТОВ "Ольга" щодо стягнення основного боргу задовольняються частково.

Окрім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 4133,00грн. пені та 67,94грн. - 3% річних.

Щодо правомірності та обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.3 договору №34-2010 сторони погодили, що у випадку прострочки оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з доданого позивачем до позовної заяви розрахунку пені (а.с. 11), позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4133,00грн. нараховану за період з 19.03.2011р. по 28.03.2011р. на суму заборгованості 82660,00грн.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 351,02грн., нарахованої за період з 19.03.2011р. по 28.03.2011р. на суму 82660,00грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 351,02грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 3781,98грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку 3% річних (а.с. 12), позивач просить стягнути з відповідача 67,94грн. - 3% річних нарахованих за період з 19.03.2011р. по 28.03.2011р. на суму заборгованості 82660,00грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 3% річних в сумі 67,94грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводів позивача та не надав суду доказів проведення з позивачем розрахунків на суму 28460,00грн.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 28460,00грн. основної заборгованості, 351,02грн. пені, 67,94грн. - 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення 54200,00грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1, ч. 1 ст. 80 ГПК України. У задоволенні позову в частині стягнення 3781,98грн. пені суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу розподіляються між сторонами пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 3 ст. 549, ст. 625, ч.ч. 2,3 ст. 670, ст. 688 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Б.Хмельницького, 18, ідентифікаційний код 00217679)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" (61109, м.Харків, вул.Біологічна, 7, ідентифікаційний код 23462996)

- 28460,00грн. основного боргу,

- 351,02грн. пені,

- 67,94грн. 3% річних,

- 830,79грн. витрат по сплаті державного мита,

- 225,72грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 54200,00грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "21" червня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу (рек. з пов.),

3. - відповідачу (рек. з пов.).