Рішення № 16466442, 14.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.11 р. Справа № 23/64

за позовом: Відкритого акціонерного товариства ”Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ

до відповідача: Державного підприємства ”Донецька залізниця” м. Донецьк

про стягнення 3435, 84 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство ”Ровеньскиантрацит” м. Ровеньки

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: ОСОБА_1. - за довіреністю

Від третьої особи: не зявився

В засіданні, яке відбулось 01.06.2011р., згідно ст.77 ГПК України

оголошувалась перерви до 08.06.2011р. та до 14.06.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, відкрите акціонерне товариство ”Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, державного підприємства ”Донецька залізниця” м. Донецьк, 3435, 84 грн. збитків.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-виявлення нестачі антрациту вагою 3960кг (відповідальна нестача) у вагоні № 66037482, який надійшов до позивача за залізничною накладною № 52959364;

-складення відповідачем комерційного акта № БА № 785177/22 від 29.11.2010р., який фіксує стан, в якому надійшов вантаж та стан цього вагону у разі завантаження антрациту у несправний вагон, протікання було б виявлено ще на станції відправлення;

-ст. 98 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 31, 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України (далі - Статут).

До винесення рішення по справі позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій з посиланням на ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі 3284, 11 грн. і про заміну назви позивача на публічне акціонерне товариство ”Алчевський металургійний комбінат”.

Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: вантажовідправником не виконані вимоги п.5 та п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001р. № 542 (далі - Правила перевезення), про що свідчить акт № 9 про технічний стан вагона № 66037482 від 29.10.2010р.; згідно ст.31 Статуту придатність рухомого складу для перевезення вантажів в комерційному відношенні визначається відправником; якщо відправник вантажу не відмовився від вагону, який непридатний для перевезення вантажу, згідно ст.917 ЦК України, то відповідальність за нестачу вантажу, яка сталась внаслідок технічної несправності вагона, покладається на відправника; наявність поглиблення вантажу свідчить про виїмку вантажу при транспортуванні, а на просипання вантажу під час руху вагона; Статутом не передбачена відповідальність перевізника тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами вантажовідправника залізниця перевіряла правильність розміщення та кріплення вантажу; п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644 (далі-Правила приймання) встановлено, що вагони відкритого типу приймаються залізницею для перевезення шляхом візуального огляду.

Господарський суд Донецької області з власної ініціативи залучив до участі у справі на стороні позивача в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державне підприємство ”Ровенькиантрацит” м. Ровеньки.

ДП ”Ровенькиантрацит” пояснило суду, що: при прийнятті вагону з вугіллям № 66037482 за накладною № 52959364 до перевезення претензій від перевізника не було, що свідчить про те, що вагон був технічно справний; правильність розміщення та закріпленні вантажу у вагоні перевіряє залізниця; вина вантажовідправника у нестачі вугілля відсутня.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив:

У звязку зі зміною назви позивача суд встановлює, що позивачем у справі є публічне акціонерне товариство ”Алчевський металургійний комбінат” м. Алчевськ.

ДП ”Ровенькиантрацит” м. Ровеньки 27.11.2010р. за накладною № 52959364 на маршрут або групу вагонів відвантажило позивачу антрацит АС 6-13мм у 2-х вагонах, в т.ч. і у вагоні № 66037482 вагою нетто вантажу 69000 кг, станція призначення - Комунарівськ Донецької залізниці. На станції Комунарівськ було виявлено скошення вантажу до дверей над 7-м люком. На цій же станції були складені акти загальної форми № 292 від 28.11.2010р., № 293 від 29.11.2010р. та комерційний акт БА 3 785177/22 від 29.11.2010р., в якому зазначено, що:

-фактично при перевезенні брутто 86650 кг, тара з брусу 22300 кг, нетто 64350 кг, що менше документа на 4650 кг; при повторному переваженні нестача вантажу 4650 кг підтвердилась;

-завантаження у вагоні нижче бортів 200мм, рівномірне, марковано двома паралельними борознами;

-над 7-м люком скошення до дверей на всю ширину вагона основаного завантаження 1000мм, нещільне прилягання люків до полу вагона - зазор праворуч 7 люка 30мм, ліворуч 7 люка 20мм; було витікання вантажу, до чого призвело нещільне прилягання кришки люка до полу вагона; витікання вантажу усунено, вагон технічно справний.

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобовязаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України обумовлено: у разі порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням (у вагоні № 66037482) матеріалами справи підтверджено, зокрема комерційним актом.

Згідно п.4 Правил перевезення третя особа визначила, що спірний вагон можна використати для перевезення антрациту дрібних фракцій. У відповідності до п.5 цих Правил вантажовідправник вжив заходів щодо запобігання просипання дрібних часток вантажу під час перевезення, про що свідчать листи № 512/298 від 25.02.2011р. Дебальцівської дирекції залізниці та № 127 від 21.11.2010р. вагонного депо Щотове, відсутність просипання вантажуна проміжних станціях.

Відповідач не довів суду, що щілини між кришками 7 люк та підлогою вагона є конструктивними зазорами. Але оскільки факт таких зазорів встановлено комерційним актом, цей недолік суд вважає скритою технічною несправністю вагона.

Суд не застосує норми п.п.2 п. ”е” ст.111 Статуту, оскільки: втрати вантажу не відбулось - є фіксація недостачі; Статут окремо вирізняє терміни ”недостача” та ”втрата”.

В накладній не зазначено, що антрацит відвантажувався у вологому стані. Тому згідно п.27 Правил вантажів суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо застосування норми природної втрати у розмірі 1%.

Зважаючи на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 306-308, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 23, 26 Закону України ”Про залізничний транспорт”, ст.ст. 31, 111, 114, 129 Статуту залізниць України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з державного підприємства ”Донецька залізниця” (м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 260030000173 в Донецькій філії АБ ”Експрес-банк”, МФО 335838, ЄДПОУ 01074957) на користь публічного акціонерного товариства ”Алчевський металургійний комбінат” (м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, р/р 2600914210 в Луганській обласній дирекції ВАТ ”Райффайзен Банк АВль”, МФО 304007, ЄДРПОУ 05441447) - 3 284грн. 11 коп. збитків, 102 грн. витрат на сплату держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Забарющий М.І.