Рішення № 16466418, 14.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.11 р. Справа № 15/68

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м. Донецьк в особі Макіївського регіонального виробничого управління

до відповідача Харцизького комунального підприємства „Міськводоканал”, м. Харцизьк

про стягнення боргу в сумі 1 495 688грн.28коп., пені в сумі 36 081грн.65коп., 3% річних у розмірі 75 615грн.31коп., інфляції в сумі 245 984грн.29коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

З 19.04.2011р. о 10год.50хв. по 26.04.2011р. о 14год.30хв., з 01.06.2011р. о 15год.20хв. по 14.06.2011р. о 14год.40хв. та з 14.06.2011р. о 15год.00хв. по 14.06.2011р. о 16год.50хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк в особі Макіївського регіонального виробничого управління, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Харцизького комунального підприємства „Міськводоканал”, м. Харцизьк, про стягнення заборгованості в розмірі 1 853 369грн.53коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1 495 688грн.28коп., пені в розмірі 36 081грн.65коп., 3% річних в розмірі 75 615грн.31коп. та інфляційних витрат в розмірі 245 984грн.29коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про надання послуг по централізованому питному водопостачанню №2/05-85/07 від 26.12.2007р., протокол розбіжностей від 14.01.2008р. до наведеного договору, протокол узгодження розбіжностей від 24.01.2008р. до наведеного договору, додаткові угоди від 22.12.2008р., 31.12.2009р., 31.12.2010р. до наведеного договору, листи-повідомлення №05/145 від 11.02.2008р., №05/1130 від 10.10.2008р., №05/84 від 31.01.2011р., акти №6 від 30.01.2009р., 27.02.2009р., 31.03.2009р., 30.04.2010р., 31.05.2010р., 30.06.2010р., рахунки-фактури №6 від 30.01.2009р., №56 від 27.02.2009р., №85 від 31.03.2009р., №97 від 30.04.2010р., №172 від 31.05.2010р., №213 від 30.06.2010р.

19.04.2011р. позивачем надані письмові пояснення №05/502 від 18.04.2011р., відповідно до яких останній підтримує заявлені позовні вимоги.

Відповідач 22.04.2011р. надав суду відзив на позовну заяву №07/705 від 19.04.2011р., відповідно до якого останній визнає позовні вимоги частково на суму основної заборгованості в розмірі 1 491 161грн.08коп., проти решти позовних вимог заперечує.

Одночасно, відповідачем надано клопотання №01/716 від 21.04.2011р. про розстрочення суми основного боргу та зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.

19.05.2011р. позивачем надані заперечення на відзив на позовну заяву №05/671 від 19.05.2011р., відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

26.12.2007р. між Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” та Харцизьким комунальним підприємством „Міськводоканал”, м. Харцизьк укладений договір про надання послуг по централізованому питному водопостачанню №2/05-85/07 з протоколом розбіжностей від 14.01.2008р. та протокол узгодження розбіжностей від 24.01.2008р., відповідно до п.1.1 договору визначено, що підприємство (позивач) зобов’язується надавати споживачу (відповідачу) послуги по централізованому питному водопостачанню у обсягах згідно щомісячного графіку (п.2.3 договору), в межах технічних можливостей підприємства, а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених даним договором.

Статтею 23 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” передбачено, що підприємства питного водопостачання зобов'язані забезпечити, зокрема, виробництво та постачання споживачам питної води відповідно до умов договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що надання послуг водопостачання здійснюється рівномірно на протязі всього періоду дії договору згідно заявки споживача.

В розпорядженні суду відсутні заявки споживача згідно п.2.1 договору, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту надання послуг по централізованому питному водопостачанню відповідачу.

На виконання Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” та у відповідності з укладеним договором позивачем надавались послуги з централізованого питного водопостачання відповідачу.

Позивач зазначає, що за період з 01.01.2009р. по 31.03.2009р. та з 01.04.2010р. по 30.06.2010р. відповідачу надані послуги з централізованого питного водопостачання на загальну суму 2 540 451грн.92коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів №6 від 30.01.2009р., 27.02.2009р., 31.03.2009р., 30.04.2010р., 31.05.2010р., 30.06.2010р. та рахунків-фактур №6 від 30.01.2009р., №56 від 27.02.2009р., №85 від 31.03.2009р., №97 від 30.04.2010р., №172 від 31.05.2010р., №213 від 30.06.2010р.

Споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (ст.22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”).

У п.6.6 договору сторонами узгоджено, що споживач зобов’язаний, зокрема, своєчасно вносити плату за послуги питного водопостачання.

Відповідно до п.5.1 договору, споживач оплачує підприємству послуги водопостачання за тарифами, які встановлені у відповідності з діючим законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

Тарифи на момент укладання даного договору складають: за 1 куб.м. питної води – 0,41 грн. (без ПДВ).

Листами-повідомленнями №05/145 від 11.02.2008р., №05/1130 від 10.10.2008р. позивач повідомив відповідача про корегування тарифів на послуги водопостачання.

Споживач здійснює поточні платежі за отриману воду рівномірно протягом місяця по 1/3 частини платежу у наступні періоди: 10, 20, 30 числа поточного місяця виходячи з водоспоживання попереднього місяця та діючого на даний період часу тарифу (п. 5.4. договору в редакції протоколу врегулювання розбіжностей).

Згідно п.5.5 договору з урахуванням протоколу врегулювання розбіжностей, кінцевий розрахунок за надані послуги за минулий місяць споживач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акту (п.4.11) про отримання води платіжним дорученням, після отримання рахунку на протязі 3 банківських днів з урахуванням поточних оплат.

В порушення даних вимог оплата за отримані послуги виконувалась відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого, за твердженням позивача, за період з 01.01.2009р. по 31.03.2009р. та з 01.04.2010р. по 30.06.2010р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 1 495 688грн.28коп.

Відповідно до відзиву на позовну заяву №07/705 від 19.04.2011р. відповідач визнає позовні вимоги частково на суму основної заборгованості в розмірі 1 491 161грн.08коп., проти решти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оскільки існували втрати на водопровідних мережах Орендного підприємства „Шахта „Іловайська”, які не прийняті на обслуговування відповідачем, останній власними силами встановило водоміри, які обраховують обсяги спожитої населенням селища Широке води та спільно зареєстровані представниками відповідача та Орендного підприємства „Шахта „Іловайська”, у зв’язку з чим, на думку відповідача, сума в розмірі 4 527грн.20коп. є заборгованістю Орендного підприємства „Шахта „Іловайська” перед позивачем.

Наразі, наведені вище доводи відповідача є необґрунтованими та недоведеними, оскільки згідно листа №07/903 від 08.10.2009р. відповідач повідомив Харцизького міського голову та директора ОП „Шахта „Іловайська” про те, що Харцизьке комунальне підприємство „Міськводоканал” бере на себе обов’язок щодо прийняття води за водомірами на селища Войково та Широке та сплачувати спожиту воду населенням позивачу згідно показників водомірів, зокрема, який знаходиться на території шахти.

Пунктом 5.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. №190, визначено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником (позивачем) і споживачем (відповідачем) засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Згідно наявного у матеріалах справи листа №08/810 від 31.07.2009р., позивач повідомив відповідача про необхідність доповнення договору про надання послуг по централізованому питному водопостачанню №2/05-85/07 від 26.12.2007р. пунктом, який узгоджує щомісячне надання позивачу трьохстороннього акту про споживання води відповідачем, Іловайським СМЕУ та ОП „Шахта „Іловайська”, проте доказів внесення відповідних змін до наведеного договору сторонами не надано, судом не встановлено.

Виходячи з наведеного вище, суд робить висновок, що договором про надання послуг по централізованому питному водопостачанню №2/05-85/07 від 26.12.2007р. обов’язок щодо оплати послуг по централізованому питному водопостачанню покладений на відповідача.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, надавши відповідачу послуги з централізованого питного водопостачання, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наведених послуг не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1 495 688грн.28коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення решти заборгованості за надані послуги, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 1 495 688грн.28коп. не погашена до теперішнього часу.

Одночасно суд зазначає, що якщо відповідач вбачає вину Орендного підприємства „Шахта „Іловайська” в понесенні збитків, він може звернутись до суду із відповідними вимогами та в регресивному порядку стягнути з Орендного підприємства „Шахта „Іловайська” понесенні збитки.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м. Донецьк в особі Макіївського регіонального виробничого управління в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 495 688грн.28коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.3 договору з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей, у разі несвоєчасної оплати послуг водопостачання споживач зобов’язаний сплатити підприємству пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за виключенням сум заборгованості населення, що підтверджується споживачем шляхом наданню підприємству документів, підтверджуючих суму заборгованості.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня за період заборгованості за квітень 2010р. з 01.05.2010р. впродовж 184 днів, за травень 2010р. з 01.06.2010р. впродовж 183 днів, за червень 2010р. з 01.07.2010р. впродовж 184 днів в розмірі 36 081грн.65коп.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на те, що при розрахунку пені позивачем допущені арифметичні помилки в частині визначення суми пені.

Таким чином, належний до стягнення розмір пені становить 35 083грн.85коп. за період заборгованості за квітень 2010р. з 01.05.2010р. впродовж 184 днів, за травень 2010р. з 01.06.2010р. впродовж 183 днів, за червень 2010р. з 01.07.2010р. впродовж 184 днів, у зв’язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Як зазначено вище, відповідачем надано клопотання №01/716 від 21.04.2011р., зокрема, про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат. В обґрунтування зазначеного відповідач посилається на існування заборгованості державного та місцевого бюджетів, важке фінансове становище підприємства відповідача.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

З приписів зазначених статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

В даному випадку, оскільки сторони мають специфічний характер своєї діяльності та відповідач просить суд зменшити розмір пені, на думку суду розмір пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення. У зв’язку з зазначеним, суд вважає за можливе зменшити розмір пені.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у позивача збитків (доказів зворотного позивачем не представлено), суд вважає за доцільне вимоги позивача в частині стягнення пені задовольнити частково та зменшити розмір пені на 80%.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 20% від належної до стягнення суми пені в розмірі 35 083грн.85коп., а саме – 7 016грн.77коп.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 75 615грн.31коп. та інфляційних витрат в розмірі 245 984грн.29коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача 3% річних становлять суму в розмірі 75 615грн.31коп. за період прострочення з 01.02.2009р. по 22.03.2011р. за кожним окремим періодом заборгованості з урахуванням часткових оплат та розмір інфляційних витрат становить 245 984грн.29коп. за період з лютого 2009р. по лютий 2011р. за кожним окремим періодом заборгованості з урахуванням часткових оплат.

Розглянувши представлений розрахунок сум 3% річних та інфляційних витрат, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 75 615грн.31коп. та інфляційних витрат в розмірі 245 984грн.29коп. не суперечать вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

В свою чергу, клопотання відповідача про зменшення суми 3% річних та інфляційних витрат не підлягає задоволенню, оскільки наведене не передбачено нормами чинного законодавства.

Також, відповідачем надано клопотання №01/716 від 21.04.2011р., зокрема, про розстрочення суми основного боргу на 36 місяців з щомісячним платежем 41 421грн.14коп.

У підтвердження своїх вимог посилається на існування заборгованості державного та місцевого бюджетів, важке фінансове становище підприємства відповідача.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, заявником (боржником) не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду. Не доведено недостатність або відсутність коштів у боржника станом на дату подання відповідної заяви, а також не представлено доказів (документів) щодо неможливості зарахування коштів на його рахунок у подальшому. Одночасно суд зазначає, що законні права та інтереси позивача щодо стягнення заборгованості не мають бути залежні від господарської діяльності відповідача з іншими контрагентами.

Боржником також жодним чином не обґрунтовано термін, на який слід розстрочити виконання судового рішення.

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду – заявником не надано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 36 місяців з щомісячним платежем 41 421грн.14коп. по справі №15/68 є необґрунтованим, недоведеним, а тому таким, що підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню розподілу між сторонами, в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. №190, Законом України „Про питну воду та питне водопостачання”, ст.ст.509, 525, 526, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м. Донецьк в особі Макіївського регіонального виробничого управління до відповідача, Харцизького комунального підприємства „Міськводоканал”, м. Харцизьк, про стягнення заборгованості в розмірі 1 853 369грн.53коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 1 495 688грн.28коп., пені в розмірі 36 081грн.65коп., 3% річних в розмірі 75 615грн.31коп. та інфляційних витрат в розмірі 245 984грн.29коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Харцизького комунального підприємства „Міськводоканал” (за адресою: вул.Красіна, 7, м.Харцизьк, Донецька область, 86700, код ЄДРПОУ 05524328) на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” в особі Макіївського регіонального виробничого управління (за адресою: вул.Трубіцина, 2, м.Макіївка, Донецька область, 86113, п/р 26006301535922 в в Філії ЦМВ АК ПІБ України в м.Макіївка, МФО 334516, код ЄДРПОУ 35397827) суму основного боргу в розмірі 1 495 688грн.28коп., пеню в розмірі 7 016грн.77коп., 3% річних в розмірі 75 615грн.31коп., інфляційні витрати в розмірі 245 984грн.29коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 18 523грн.72коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.87коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 14.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 20.06.2011р.