Рішення № 16466412, 31.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.11 р. Справа № 9/54

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптова торгова компанія”, м. Луганськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 3 932грн.76коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Оптова торгова компанія”, м. Луганськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 3 932грн.76коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання №2696 від 31.03.2008р., протокол розбіжностей б/н від 31.03.2008р., додаткові умови постачання товару від 31.03.2008р. (додаток №2) та специфікацію від 31.03.2008р. до наведеного договору, видаткову накладну №РН-0004556 від 26.02.2009р., заяву (вимогу) №329 від 17.09.2010р.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9272722 Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м. Донецьк станом на 28.03.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

19.04.2011р. відповідачем надано відзив на позовну заяву вих.№2689 від 19.04.2011р., відповідно до змісту якого останній визнає суму заборгованості частково на суму в розмірі 1 099грн.00коп., проти стягнення заборгованості в розмірі 2 833грн.76коп. заперечує.

Позивачем 21.04.2011р. наданий лист №117 від 18.04.2011р., зі змісту якого вбачається, що останній підтримує свої позовні вимоги.

17.05.2011р. на адресу суду від позивача надійшла заява №149 від 11.05.2011р. про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1 516грн.18коп.

Суд розглядає позов з урахуванням заяви №149 від 11.05.2011р.

Відповідач 18.05.2011р.надав відзив на позовну заяву №3197 від 16.05.2011р., відповідно до змісту якого останній визнає суму заборгованості частково на суму в розмірі 1 099грн.01коп., проти стягнення заборгованості в розмірі 2 833грн.75коп. заперечує.

30.05.2011р. позивач надав заперечення №183 від 24.05.2011р., відповідно до яких позивач заперечує проти доводів відповідача та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1 516грн.18коп.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив:

31.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Оптова торгова компанія”, м. Луганськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м. Донецьк укладений договір постачання №2696, відповідно з яким постачальник (позивач) зобов’язується поставляти товар відповідно до поданого покупцем (відповідачем) замовлення, а покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість (п.1.1 договору).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Постачальник зобов’язується прийняти від покупця замовлення на постачання товару та здійснити постачання товару за адресою, вказаною в замовленні своїми транспортними засобами та за свій рахунок (п.2.1 договору).

В розпорядженні суду відсутнє наведене вище замовлення, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки.

31.03.2008р. сторонами підписано специфікацію до договору постачання №2696 від 31.03.2008р., якої останні узгодили код товару, артикул покупця, найменування, ціну та кількість товару.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 3 932грн.76коп., що підтверджує видатковою накладною №РН-0004556 від 26.02.2009р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Наразі, видаткова накладна №РН-0004556 від 26.02.2009р. не містить посилання на договір постачання №2696 від 31.03.2008р., проте суд вважає, що поставка продукції за наведеною накладною відбувалась на підставі договору постачання №2696 від 31.03.2008р., оскільки: п.5.1 договору визначено, що загальну суму договору складає сума товару, отриманого по всім товарним накладним; найменування товару поставленого за видатковою накладною №РН-0004556 від 26.02.2009р. відповідає найменуванню товару визначеного сторонами у специфікації від 31.03.2008р. до договору постачання №2696 від 31.03.2008р.; між сторонами підписано акт звіряння взаєморозрахунків станом на 18.04.2011р., з якого вбачається, що станом на 18.04.2011р. у відповідача перед позивачем за договором постачання №2696 від 31.03.2008р. існує заборгованість в розмірі 1 516грн.18коп. (копія акту наявна в матеріалах справи). Доказів зворотного не представлено, судом не встановлено.

Також, відповідач не заперечив проти отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною №РН-0004556 від 26.02.2009р. на підставі договору постачання №2696 від 31.03.2008р.

Таким чином, фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній накладній в графі „Отримав(а)” та печаткою відповідача, а отже прийнятий відповідачем без заперечень. Доказів втрати або викрадення печатки підприємства відповідача суду не представлено.

Відповідно до п.5.5 договору з урахуванням протоколу розбіжностей б/н від 31.03.2008р., покупець перераховує кожні 35 банківських днів на рахунок постачальника грошові кошти за поставлений товар.

Проте, дослідивши договір постачання №2696 від 31.03.2008р. судом встановлено, що між сторонами не узгоджений момент, з якого повинен починатись строк оплати та кінцевий строк оплати товару.

17.09.2010р. позивачем на адресу відповідача направлена заява (вимога) №329 від 17.09.2010р., зокрема, про сплату заборгованості у семиденний термін з дня отримання заяви, яка отримана відповідачем 21.09.2010р. (докази направлення та отримання наведеної вимоги наявні в матеріалах справи).

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги.

Таким чином, оскільки заява (вимога) №329 від 17.09.2010р. отримана відповідачем 21.09.2010р. кінцевим строком оплати заборгованості відповідачем за зазначеною вище накладною є 28.09.2010р.

За твердженням позивача, відповідач, всупереч вимогам закону та договору, вартість отриманого товару не оплатив в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 1 516грн.18коп. за договором постачання №2696 від 31.03.2008р., що також підтверджується підписаним між сторонами актом звіряння взаєморозрахунків станом на 18.04.2011р.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов додаткових умов постачання товару від 31.03.2008р. (додаток №2) до договору постачання №2696 від 31.03.2008р., відповідач надав позивачу послуги на загальну суму 417грн.17коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи актом сдачи-приймання робіт (надання послуг) №АМ-0009981 від 11.08.2009р., актами сдачи-приймання послуг №АМ-0009975, №АМ-0009977, №АМ-0009979 від 12.08.2009р.

Наразі, наведені акти писані тільки з боку відповідача, проте суд вважає, що надані відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю „Оптова торгова компанія” послуги за зазначеними актами прийняті останнім, оскільки п.8 додаткових умов постачання товару від 31.03.2008р. (додаток №2) до договору постачання №2696 від 31.03.2008р. встановлено, що приймання-передача послуг здійснюється шляхом підписання сторонами актів виконаних робіт (послуг) у двох екземплярах, по одному екземпляру для кожної із сторін. Постачальник зобов’язаний у десятиденний строк підписати направлений акт або заявити свої обґрунтовані заперечення. У випадку, якщо у встановлений строк покупець не одержить підписаний акт виконаних робіт (послуг) або мотивовані заперечення на нього – акт вважається погоджений постачальником, а послуги – наданими покупцем у повному обсязі та належним чином.

Так, 19.08.2009р. відповідач направив на адресу позивача акт сдачи-приймання робіт (надання послуг) №АМ-0009981 від 11.08.2009р. та акти сдачи-приймання послуг №АМ-0009975, №АМ-0009977, №АМ-0009979 від 12.08.2009р., які отриманні останнім 28.08.2009р. (докази направлення та отримання актів наявні в матеріалах справи). За твердженням відповідача, заперечень позивача стосовно отриманих актів не надходило, у зв’язку з чим акти вважаються погодженими позивачем. Доказів зворотного не представлено, судом не встановлено.

Відповідно до матеріалів справи листом №7311 від 19.10.2010р. відповідач звернувся до позивача стосовно здійснення взаємозаліку в розмірі 417грн.17коп. за договором постачання №2696 від 31.03.2008р.

За приписом ст.601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічно, відповідно до ст.202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

Таким чином, зобов`язання відповідача щодо оплати товару, отриманого за договором постачання №2696 від 31.03.2008р. в розмірі 417грн.17коп. припинено.

Зазначене також підтверджується змістом заяви (вимоги) №329 від 17.09.2010р., згідно якої позивач повідомив відповідачу, що за даними бухгалтерського обліку у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 1 099грн.00коп. за договором постачання №2696 від 31.03.2008р.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1 099грн.01коп. на підставі договору постачання №2696 від 31.03.2008р.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 1 099грн.01коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптова торгова компанія”, м. Луганськ щодо стягнення заборгованості в розмірі 1 516грн.18коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 1 099грн.01коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 601, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 202, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптова торгова компанія”, м. Луганськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 1 516грн.18коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” (за адресою: вул. Соколина, б.38, м. Донецьк, 83012, код ЄДРПОУ 32516492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптова торгова компанія” (за адресою: вул. Трамвайная 1, б.92, м. Луганськ, 91054, код ЄДРПОУ 33765665) суму заборгованості в розмірі 1 099грн.01коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 28грн.50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 65грн.95коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 31.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 06.06.2011р.