Рішення № 16466088, 22.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.11р.Справа № 5005/5123/2011 За позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ранок+", м. Дніпропетровськ

до Казенного підприємства "Південукргеологія", м. Дніпропетровськ

про стягнення 26407,31 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., довір. № 05 від 10.05.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довір. № 01-12-17 від 13.01.11р.

Суть спору:

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Ранок+" (далі позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому враховуючи уточнення позовних вимог просить стягнути з Казенного підприємства "Південукргеологія" (далі відповідач) суму 18192,00 грн. основного боргу, 4839,07 грн. інфляційних, 1226,09 грн. 3% річних, а всього 24257,16 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань по договору № 11 від 13.11.08р.

Представник позивача наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог.

Відповідач позов визнає частково. У відзиві вказує на те, що дійсно існує спірна основна заборгованість перед позивачем, проте неправомірними є вимоги останнього в частині стягнення штрафних санкцій. Також, просить розстрочити виплату заборгованості згідно з графіком погашення, у звязку із скрутним матеріальним становищем.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

13.11.2008 року між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) було укладено договір № 11 з додатковою угодою № 1 від 03.12.08р. до нього (далі - Договір), згідно з умовами якого підрядником на замовлення відповідача виконанні роботи по демонтажу в смт. Солоне і монтажу ангару в м. Дніпропетровську по вул. Запорізьке Шосе, 3-А, згідно проектно-кошторисної документації, на загальну суму 104727,60 грн., які прийняті замовником без зауважень.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Укладена між сторонами у справі спірна угода за своїм змістом є договором підряду.

За умовами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що остаточний розрахунок замовник здійснює протягом 10-ти днів з моменту складання акту прийому-передачі робіт.

Згідно наявного в матеріалах справи двостороннього акту прийому-передачі робіт за грудень 2008 року з підписом та відбитком печатки підприємств обох сторін у справі (а.с. 17), позивач виконав роботу на загальну суму 18192,00 грн., яка була прийнята відповідачем без зауважень та не заперечується представником останнього у судовому засіданні.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Вивчивши матеріали справи господарський суд зазначає, що відповідачем взяті на себе зобовязання щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт здійснені не в повному обсязі, у звязку із чим у останнього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 18192,00 грн., яка насамперед підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У звязку із чим, позивач нарахував на спірну основну заборгованість відповідача індекс інфляції за період з січня 2009 року по березень 2011 у сумі 4839,07 грн., а також за період з 11.01.09р. по 11.04.11р. нарахував суму 1226,09 грн. 3% річних, розмір яких підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача, який є в матеріалах справи.

В той же час, господарський суд вказує на хибність посилань та необґрунтованість тверджень відповідача щодо неправомірності стягнення позивачем інфляційних та 3% річних, оскільки таке право позивача передбачено діючим законодавством України.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, а обставини наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростовані.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення уточнених позовних вимог.

Разом з тим, господарський суд вказує на те, що підстави скрутного фінансового становища на які вказує відповідач в обґрунтування клопотання про розстрочення виплати заборгованості, згідно графіку погашення (а.с. 26), не є підставою для розстрочення рішення, оскільки зазначені обставини лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для відповідача в даний час та на можливість настання для нього негативних наслідків у звязку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі, тому суд відмовляє у його задоволенні за безпідставністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Казенного підприємства "Південукргеологія" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 11; ЄДРПОУ 01432150) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ранок+" (49061, м. Дніпропетровськ, вул. Вакуленчука, 1/134; ЄДРПОУ 24449377) суму 18192,00 грн. (вісімнадцять тисяч сто девяносто дві грн. 00 коп.) основного боргу, 1226,09 грн. (одна тисяча двісті двадцять шість грн. 09 коп.) 3% річних, 4839,07 грн. (чотири тисячі вісімсот тридцять девять грн. 07 коп.) інфляційних, 242,57 грн. (двісті сорок дві грн. 57 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано 20.06.11р.