Рішення № 16465824, 20.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.11р.Справа № 38/5005/5904/2011 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Траффікс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 14 045 149, 17 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 01.09.10р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м. Київ (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Траффікс", м. Дніпропетровськ (далі-відповідач) заборгованості за договором фінансового лізингу №1399L09/00 від 03.08.09р. у загальному розмірі 14 045 149, 17 грн., яка складається з 11 114 660, 96 грн. - основного боргу, 915 245, 72 грн. - інфляційного збільшення суми основного боргу, 879 632, 35 грн. - неустойки за прострочення сплати лізингових платежів, 288 818, 71 грн. - 3% річних, 846 791, 43 грн. - неустойки за прострочення повернення предмету лізингу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що лізингоодержувач (ТОВ "Траффікс") не виконав зобов'язання з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором фінансового лізингу.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений судом належним чином. Вимоги суду, зазначені в ухвалах у даній справі від 10.05.11р., 24.05.11р. та 14.06.11р. відповідачем не виконані.

Враховуючи не надання відповідачем доказів на підтвердження поважних причин не зявлення представника до судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

20.06.11р. від товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія" надійшла заява про залучення останнього до участі у справі №38/5005/5904/2011 в якості третьої особи на стороні відповідача. Заява обґрунтована тим, що ТОВ "Промислова екологія" згідно договору поруки №1399L09/00/SUR від 03.08.09р. є поручителем по Договору фінансового лізингу №1399L09/00 від 03.08.09р., тому ТОВ "Промислова екологія" вважає, що прийняте судом рішення у цій справі може вплинути на його права й обов'язки.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.09р. товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (далі - Лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Траффікс" (далі - Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №1399L09/00 (далі-Договір фінансового лізингу), відповідно до умов якого, лізингодавець взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених в договорі фінансового лізингу, зокрема, у Додатку №1 до договору фінансового лізингу - автоматична лінія для пакування виробник СМЕС GENERAL MACHINERY CO., LTD., КНР) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем (п.1.1 Договору фінансового лізингу) .

Строк Лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у Додатку №2 до договору фінансового лізингу.

Керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингодавець повідомив Лізингоодержувача повідомленням вих. № 287 від 21.02.11р. про відмову від Договору фінансового лізингу № 1399L09/00 від 03.08.2009 р. та повернення предмету лізингу, таким чином дата припинення дії Договору фінансового лізингу - 28.02.11р.

Факт передачі підтверджується Актом приймання - передачі від 14.08.09р. відповідно до якого загальна ціна предмету лізингу 5 149 932, 59 доларів США, що становить 40 695 045, 46 грн.

Пунктом 7.1 Договору фінансового лізингу складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку Лізингових платежів у Додатку №2 до Договору фінансового лізингу, який є невід'ємною частиною.

Згідно п.п.7.2.1, 7.2.2 Договору фінансового лізингу та умов розділу "Визначення" Договору фінансового лізингу сплаті підлягають суми в гривнях за наступним курсом: Перший Лізинговий Платіж сплачується за курсом Першого Лізингового Платежу (офіційним курсом обміну валют, встановлений Національним Банком України, що діяв на день підписання цього договору), а Періодичні Лізингові Платежі сплачуються за Курсом Платежу (Курсом продажу валюти безготівковий курс продажу долару США/Євро, встановлений на Офіційному сайті АКБ "Укрсоцбанк", за який Покупці можуть придбати долар США/Євро, який діє на банківський день, що передує Даті Платежу, яка визначена в Додатку 2 до Договору фінансового лізингу).

Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця лізингові платежі в гривнях на дати платежів, вказані в Додатку №2 до договору фінансового лізингу на рахунок, зазначений в розділі 15 цього договору (п.7.7 Договору фінансового лізингу).

Лізингові платежі, відповідно до погодженого сторонами графіку, мають здійснюватися не пізніше 20 числа кожного місяця.

Згідно з положенням Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ст. 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг").

Частина 2 ст. 524 Цивільного кодексу України встановлює право визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а згідно з ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Однак, порушуючи зазначені вище умови договору фінансового лізингу, відповідачем було порушено строки сплати лізингових платежів.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лiзингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязi виплачувати лiзинговi платежi.

Також, п. 7.8 Договору фінансового лізингу встановлено, що у випадку прострочення сплати лізингового платежу, Лізингоодержувач повинен сплатити такий прострочений лізинговий платіж за курсом продажу валюти на день здійснення такої сплати, але не меншим за курс платежу. У випадку, якщо курс продажу валюти на день здійснення такої сплати менше за курс платежу, сплата такого простроченого лізингового платежу здійснюється за курсом платежу.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач зобов'язання по оплаті виконав частково у розмірі 19 768 551, 47 грн.

Доказів виконання зобовязань лізингових платежів у розмірі11 114 660, 96 грн. відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення 11 114 660, 96 грн. основного боргу слід визнати обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 Цивільного кодексу України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом п. 8.2 Договору фінансового лізингу сторони встановили, що у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується неустойка за кожний день прострочення.

Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, пеня нарахована за період з 21.08.09р. по 18.04.11р.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.10р. порушено провадження у справі №Б24/116-10 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Траффікс", м. Дніпропетровськ та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків та зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до статті 1 Закону, грошове зобовязання - це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобовязань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

При викладених обставинах, вимоги щодо стягнення пені за період з 23.04.10р. по 26.05.11р. не підлягають задоволенню.

Після здійсненого перерахунку до стягнення підлягає пеня за період з 21.08.09р. по 21.04.10р. в сумі 289 678, 58 грн.

Також, відповідно до п. 11.5 Договору фінансового лізингу у випадку несвоєчасного повернення Предмета Лізингу з вини Лізингоодержувача, останній зобовязаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму Еквівалента Ціни Предмета Лізингу за період такого прострочення.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 14.08.09р. до Договору фінансового лізингу № 1399L09/00 від 03.08.2009 р. Ціна предмета лізингу становить 5149932,59 доларів США, що становить 40695045,46 грн.

Доказів повернення предмету Лізингу відповідачем не надано.

Вимоги щодо стягнення неустойки за несвоєчасне повернення предмету Лізингу не підлягають задоволенню оскільки як вбачається із суті встановленої неустойки, остання є штрафом, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, яка протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються

Також, в Договорі сторони встановили відповідальність у вигляді штрафу в розмірі у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму Еквівалента Ціни Предмета Лізингу за період прострочення, але, зважаючи на те, що розмір подвійної облікової ставки НБУ є змінною величиною, а сторони в договорі не визначили, вид ставки, що діє, господарський суд приходить до висновку про те, що сторони не досягли згоди щодо розміру штрафу, який належить до стягнення за порушення умов договору.

З огляду на викладене вимоги щодо стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних платою за користування коштами, що не були вчасно сплачені боржником, в звязку з чим останні входять до складу грошового зобовязання, як його визначено у ст. 1 Закону та не є санкціями у розумінні статті 12 Закону.

На проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобовязання не поширюється заборона на їх нарахування у період провадження зі справи про банкрутство.

На підставі вищевикладеного інфляція грошових коштів за період з серпня 2009р. по березень 2011 р. складає - 915 245, 72 грн., річні за період з 21.08.09р. по 18.04.11р. - 288 818, 71 грн. Зазначені суми підлягають до примусового стягнення.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова екологія" про залучення до участі у справі у якості третьої особи не підлягає задоволенню оскільки доказів в підтвердження зазначеного клопотання не надано.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Траффікс" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 2-Б, п/р26008060454200 в АКІБ "укрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33769601) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04040, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного,22/1, р/р26502010003043 ПАТ "УніКредит Банк", МФО 300744, код ЄДРПОУ 33942232) 11 114 660, 96 грн. - основного боргу, 915 245, 72 грн. - інфляційного збільшення суми основного боргу, 289 678, 58 грн. - пені за прострочення сплати лізингових платежів, 288 818, 71 грн. - 3% річних, 22 891, 48 грн. витрат по сплаті державного мита, 211, 86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЕ.М. Бондарєв Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, 21 червня 2011р.