Рішення № 16465435, 15.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2011

Справа №5002-17/1273-2011

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі

До відповідача Державного підприємства «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів АР Крим»

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державна податкова адміністрація в АР Крим

про стягнення суми боргу з орендної плати – 106 494,12 грн., пені – 5541,26 грн., 3% річних – 1069,14 грн., штрафу 10% - 10 649,41 грн., разом на суму 123 753,93 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Косарєв О.М., представник

Від відповідача – не з’явився

Від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - не з’явився

Сутність спору: Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з орендної плати – 106 494,12 грн., пеню – 5541,26 грн., 3% річних – 1069,14 грн., штраф 10% - 10 649,41 грн., разом на суму 123 753,93 грн., у зв’язку з невиконанням відповідачем умов Договору оренди № 1060 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 02 червня 2010 року.

Відповідач відзив на позовну заяву не представив.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення справи слуханням у зв’язку з відрядженням представника.

Згідно статті 84 ГПК в описовій частині процесуального документу вказуються заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив їх.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно Договору оренди № 1060 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 02 червня 2010 року Орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі) передає, а Орендар (Державне підприємство «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів АР Крим») приймає в термінове платне користування об’єкт нерухомого майна – частину майнового комплексу, а саме: будівель літ. «А», «1-А», «Г», «г», «Ф», «1-Б», «1-В», «Ж», «Ж-1», «Ж-2», «Ж-3», «Я», «Э», «Щ», «Ю», «К», «І», загальною площею 2335,4 кв.м. та споруд у вигляді мощення, загальною площею 1481,16, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Будьонного 33, реєстровий номер зазначеного об’єкту оренди 01292005.2.АААДЕД (майно), що перебувають на балансі Державної податкової адміністрації в АР Крим (Балансоутримувач). (п.1.1).

Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 року, або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди - квітень 2010 року – 24 387,77 грн. Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 02.12.2009 року № 1341 та Постанови Кабінету міністрів України від 25.03.2009 року № 316, Інструктивного листа Фонду державного майна України від 22 квітня 2009 року № 10-16-5581, застосувати в період з 01.05.2009 року до 01.01.2011 року орендну ставку в розмірі 45 % встановленого обсягу відповідно до додатку 1аза базовий місяць квітень 2010 року – 10 974,5 грн.

Згідно п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно, при цьому її розмір визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 3.6 договору орендна плата перераховується в державний бюджет і балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50% щомісяця не пізніше 15-го числа місяця, що випливає за звітним. Платежі орендної плати розподіляються таким способом: 50% у державний бюджет по наступних реквізитах: Одержувач: ГУДКУ в м. Сімферополь, р/р 31117093700002 МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405, Банк: ГУДКУ в м. Сімферополі. Орендна плата за кожен місяць оренди перераховується в державний бюджет Орендарем самостійно у порядку, встановленому цим договором.

Згідно п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувача у визначеному співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з врахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату перерахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 3.8 договору у разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договорам на предмет їх невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання мають виконуватись.

Необхідно також відмітити, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 19.03.2010 року по справі № 2-3/1578-2010 відносно боржника Державного підприємства «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів АР Крим» порушено провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 08.06.2010 року по справі № 2-3/1578-2010 до боржника Державного підприємства «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів АР Крим» застосовано процедуру розпорядження майном.

Ухвалою від 28.09.2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою від 23 грудня 2010 року строк процедури розпорядження майном продовжено до 08.06.2011 року.

Необхідно також відмітити, що відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), стосується вимог, зобов’язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі статтею 1 цього Закону, де наведено визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Відтак, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов’язань та примусове стягнення коштів на підставі виконавчих документів на виконання таких грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Частиною 4 статті 12 Закону Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Зі змісту наведених норм матеріального права вбачається, що протягом дії мораторію заборонено нарахування неустойки, лише на ті грошові зобов’язання, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв’язку з чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах. Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Поточні є вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Отже, нарахування штрафних санкцій, застосування заходів забезпечення в разі невиконання зазначених зобов’язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на їх виконання і штрафних санкцій грунтується на законі.

Окрім цього, згідно абзацу 7 ст. 1 даного Закону грошове зобов'язання – зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є визначеним законом способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові і тому інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як це визначено у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Окрім цього, будь-якої заборони щодо стягнення вказаних сум щодо поточних вимог в порядку позовного провадження законодавством не передбачено.

Вищезазначені позиції також викладені Верховним Судом України (постанова Верховного суду України від 07 листопада 2006 року), Вищім господарським судом України (постанова Вищого господарського суду України від 25 листопада 2009 року по справі № 2-17/2686-2009), Вищім адміністративним судом України (постанова Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 року по справі № К-28328/06, та ухвала Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2010 року).

Таким чином, вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Сплата річних передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, та не стягувати їх суд підстав не вбачає.

Необхідно також відмітити, що сплата пені передбачена п. 4.2.1 договору, сплата штрафу передбачена п. 3.8 договору, та не стягувати їх суд підстав не вбачає.

Згідно розрахунку позивача сума боргу з орендної плати підлягає стягненню в розмірі 106 494,12 грн., пеня в розмірі 5541,26 грн., 3% річних в розмірі 1069,14 грн., штраф 10% в розмірі 10 649,41 грн., разом на суму 123 753,93 грн.

При викладених обставинах позовні вимоги законні, обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення справи слуханням по причині перебування представника у відрядженні, оскільки про дату слухання справи відповідачу було відомо заздалегідь, в засідання суду 31.05.2011 року, що підтверджується його підписом у відповідному бланку, і він мав достатньо часу для корегування дати свого відрядження.

Судові витрати згідно ч. 3, ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню відповідачем до бюджету, та складають з державного мита 1237,54 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).

Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 у господарських справах встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШІВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів АРК» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Будьонного, буд. 33, ідентифікаційний код: 312575740) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (99008, АР Крим, м. Севастополь, пл. Повсталих 6, на р/р 31117093700002, ЗКПО 34740405 в ГУ ДКУ в м. Сімферополь, МФО 824026, Одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя) суму боргу з орендної плати – 106 494,12 грн., пені – 5541,26 грн., 3% річних – 1069,14 грн., штрафу 10% - 10 649,41 грн., разом на суму 123 753,93 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів АРК» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Будьонного, буд. 33, ідентифікаційний код: 312575740) на користь бюджету (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Госказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) судові витрати з державного мита в сумі 1237,54 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів АРК» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Будьонного, буд. 33, ідентифікаційний код: 312575740) на користь бюджету (р/р 31115095700002 в банку одержувача Головне Управління Госказначества в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати накази.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.