Рішення № 16465429, 20.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

20.06.2011Справа №5002-28/1769-2011 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Кримський» (96533, Сакський район, с. Кримське, вул. Леніна, 1).

До відповідача Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» (97012, Красногвардійський район, с. Петрівка).

Про стягнення 2832,00 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_1 ю/к., довіреність від 11.04.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2 представник, довіреність № 348 від 10.05.2011р.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Племзавод «Кримський» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» про стягнення суми основного боргу у розмірі 2400,00 грн., 3% річних у розмірі 216,00 грн. та пені у розмірі 216,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобовязання щодо оплати отриманих послуг за договором про виконання робот (надання послуг).

06 червня 2011р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що 19.05.2011р. ним сплачена сума основного боргу. Крім того, відповідач зазначає що сплив строк позовної давності щодо стягнення суми пені, а також, на думку останнього, позивач невірно розрахував суму 3% річних, у звязку з чим, дана сума не підлягає стягненню.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відбулась зміна найменування підприємства на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» № 154 VI від 17.09.2008р. на Приватне акціонерне товариство «Кримська фруктова компанія».

У справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Племзавод «Кримський» та Закритим акціонерним товариством «Кримська фруктова компанія» укладено договір на виконання робіт (надання послуг) (а. с. 18).

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Розділом 1 договору встановлено, що згідно даному договору замовник (відповідач) дає завдання, виконавець (позивач) зобовязується виконати роботи по завантаженню, розвантаженню вантажу автокраном, який належить виконавцю в строки, передбачені даним договором. Послуги та роботи виконуються в Сакському районі. Перелік та найменування робіт та їх вартість зазначається в актах виконаних робот, які підписані сторонами та є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до розділу 2 договору, виконавець зобовязаний по закінченню робіт не пізніше одного календарного дня надати замовнику акт виконаних робіт (наданих послуг), а замовник зобовязаний прийняти виконані роботи виконавцем та підписати акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) у разі задовільних результатів роботи (п. 2.2.4 договору), а також, сплатити послуги виконавця протягом 14 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (п. 2.2.5 договору).

На виконання умов договору відповідач належним чином виконав обумовлені договором роботи, про що свідчить акт приймання-передачі виконаних робіт за договором на виконання робіт ( надання послуг) від 10.05.2008р. (а. с. 19), який підписано та скріплено відповідними печатками сторін.

Відповідно до розділу 3 договору, загальна вартість наданих послуг за даним договором визначається на підставі виставлених виконавцем рахункам (п. 3.1 договору); сплата вартості наданих послуг здійснюється замовником протягом 14 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт готівковими коштами через касу замовника (п. 3.2 договору); акт складається за підсумком виконаних робіт та підписується виконавцем даного договору не пізніше одного календарного дня по закінченню робіт (п. 3.3 договору); вартість послуг, робіт розраховується з розрахунку 120,00 грн. в годину (п. 3.4 договору).

Як вбачається з акту приймання-передачі від 10.05.2008р. позивачем виконано роботи на суму 2400,00 грн., яку останній і просить стягнути з відповідача.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, за відповідачем склалась заборгованість по сплаті за виконані роботи (отримані послуги) у розмірі 2400,00 грн.

Проте, судом встановлено, що під час розгляду даної справи відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 2400,00 грн., про що свідчать матеріали справи, а саме: платіжне доручення № 1459 від 19.05.2011р. (а. с. 48), а також факт оплати підтверджено в судовому засіданні представником позивача.

Згідно п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як зазначено у роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/612 від 23.08.1994 р. (із змінами та доповненнями) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 (п. 31 листа) визначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду.

Отже, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми боргу у розмірі 2400,00 грн., суд припиняє провадження у цій частині в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 216,00 грн. пені за період з 25.05.2008р. по 24.11.2008р.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.3 договору, за несвоєчасну сплату за виконані роботи в строки, передбачені даним договором, замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 0,05% від суми невиконаних зобовязань за кожний день прострочки.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що в діях останнього відсутня вина у несплаті грошових коштів та несплата виникла за виною позивача, що виключає нарахування штрафних санкцій, оскільки п. 3.2 договору зобовязує позивача виконати певні дії для отримання грошових коштів в касі відповідача, з огляду на положення ст. 509 ЦК України.

Однак, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення суми пені з посиланням на приписи п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, а в судовому засіданні представник ПАТ «Кримська фруктова компанія» заявив усне клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення суми пені.

Судом встановлено, що оскільки акт приймання-передачі виконаних робіт підписаний 10.05.2008р., а відповідно до п. 3.2 договору сплата здійснюється протягом 14 днів після підписання акту, то нарахування неустойки починається з 25.05.2008р. до 25.11.2008р. Однак, позивач звернувся до господарського суду 26.04.2011р., тобто після того як сплив річний строк встановлений законодавством для стягнення неустойки.

Таким чином, керуючись викладеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 216,00 грн. пені за період з 25.05.2008р. по 24.11.2008р. не підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 216,00 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за отриманий товар, за який сплачено під час розгляду даної справи, а саме 19.05.2011р., суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 3% річних обґрунтованими.

Однак, перевіривши розрахунок позивача суми 3% річних (2400,00 х 3 : 100 х 3) за період з 25.05.2008р. по 25.05.2011р., суд дійшов висновку, що позивачем невірно зазначено період нарахування 3% річних, оскільки по-перше: позивач звернувся до суду 26.04.2011р., по-друге: відповідач сплатив суму боргу 19.05.2011р.

У звязку з наведеним, суд дійшов висновку, що сума 3% річних повинна розраховуватися за період з 25.05.2008р. по 26.04.2011р. (день звернення позивача до суду) та становить 210,28 грн. (2400,00 грн. х 1066 дн. : 365 х 3 : 100) та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості по сплаті 3% річних або контррозрахунок зазначеної суми, у звязку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 210,28 підлягають задоволенню.

Відповідно до підпунктів а, б пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (з урахуванням внесених змін) при зверненні до господарського суду із позовними заявами ставки державного мита складають: за позовом немайнового характеру 85 грн., за позовом майнового характеру - 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При зверненні до суду, позивач сплатив державне мито лише в сумі 51,00 грн., у звязку з чим ухвалами від 29.04.2011р. та 19.05.2011р. суд зобовязував останнього надати суду належні докази сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, проти вимоги суду виконані не були, внаслідок чого з позивача підлягає стягненню 51,00 грн. державного мита.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 49 ГПК України, у звязку з тим, що сума заборгованості в розмірі 2400,00 грн. була сплачена під час розгляду справи.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 20.06.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 22.06.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.В частині позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 2400,00 грн. провадження у справі припинити.

3.В частині позовних вимог про стягнення суми пені у розмірі 216,00 грн. - відмовити у задоволенні позовних вимог.

4.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» (97012, Красногвардійський район, с. Петрівка, код ЄДРПО України 32644372) на користь Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Кримський» (96533, Сакський район, с. Кримське, вул. Леніна, 1, код ЄДРПО України 00852571) суму 3% річних у розмірі 210,28 грн.

5.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Кримський» (96533, Сакський район, с. Кримське, вул. Леніна, 1, код ЄДРПО України 00852571) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 51,00 грн.

6.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кримська фруктова компанія» (97012, Красногвардійський район, с. Петрівка, код ЄДРПО України 32644372) на користь Відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Кримський» (96533, Сакський район, с. Кримське, вул. Леніна, 1, код ЄДРПО України 00852571) державне мито у розмірі 94,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 217,52 грн.

7.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.