Постанова № 16463994, 09.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р. Справа № 5005/1076/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г.

Швеця В.О.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Олександр-2000"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.11

у справі№ 5005/1076/2011

господарського судуДніпропетровської області

за позовомПрокурора Дніпровського району міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Олександр-2000"

провнесення змін до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін від:

прокуратури: Ходаківський М.П. (прокурор відділу ГПУ, посв. № 147),

позивача: не з"явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: ОСОБА_1 (дов. від 05.02.11),

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Олександр-2000” про внесення змін до пункту 1.3 договору оренди земельної ділянки від 21.10.03, якими передбачити, що річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, на підставі довідки про визначення грошової оцінки земельної ділянки, виконаної Дніпродзержинським міським управлінням земельних ресурсів, на рахунок місцевого бюджету.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09 березня 2011 року, ухваленим суддею Чередко А.Є., позов задоволено. Судом установлено, що у звязку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.11 Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно з частиною 2 Прикінцевих положень Кодексу, при цьому питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.11 регулюється виключно Податковим кодексом України. Суд також визнав, що у відповідності до вимог статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Задовольняючи позов, суд також керувався положеннями статей 19, 144 Конституції України, посилаючись на те, що прийняте Дніпродзержинською міською радою рішення №60-04/VІ від 28.01.11 “Про внесення змін до договорів оренди землі”, яким доручено управлінню земельних відносин міської ради проводити роботу з орендарями земельних ділянок щодо приведення діючих договорів оренди землі у відповідність до вимог статті 288 Податкового кодексу України є обов"язковим до виконання на відповідній території.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Євстигнеєва О.С. головуючого, Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М., постановою від 12.04.11 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, ТОВ "Олександр-2000" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 116, 124 Земельного кодексу України, статей 1, 13, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 651, 652 Цивільного кодексу України і норм процесуального права, а саме статей 43, 44, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходив.

Заслухавши доповідь судді Швеця В.О., присутніх в судовому засіданні прокурора і представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи і доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю “Олександр-2000” (орендар) 21.10.03 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,2347 га, що знаходиться за адресою: пр. Перемоги, 14 в м. Дніпродзержинську. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпродзержинської міської ради від 01.10.03 №224-08/ХХІУ (пункти 1.1, 1.2 договору). Відповідно до пункту 2.1. договір укладений строком до 01.10.13. Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі: 11805,88 грн/рік, що становить 983,82 грн/міс і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту. Сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; інших випадках передбачених законодавчими актами України (пункт 3.3 договору). За умовами договору орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства розмірів земельного податку та інших мотивів, визначених у пункті 3.3. цього договору (пункт 6.2.3 договору).

Судами враховано, що у зв"язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.11 Закон України "Про плату за землю", яким сторони керувалися при укладенні договору оренди землі, втратив чинність згідно з частиною 2 Прикінцевих положень кодексу. У зв"язку з чим, Дніпродзержинською міською радою 28.01.11 було прийнято рішення №60-04/VІ “Про внесення змін до договорів оренди землі”, яким доручено управлінню земельних відносин Дніпродзержинської міської ради проводити роботу з орендарями земельних ділянок щодо приведення діючих договорів оренди землі у відповідність до вимог статті 288 Податкового кодексу України. Попередніми судами також враховано, що згідно з вимогами статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (статті 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради. Частина 2 статті 19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з приписами статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Статтею 30 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. За таких обставин висновок Дніпропетровського апеляційного господарського суду України про наявність підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати ґрунтується на вимогах закону. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і обєктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає. Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Крім того, скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання які, стосуються оцінки доказів, яка не віднесена до компетенції касаційної інстанції. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр-2000" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.11 у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 5005/1076/2011без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець