Постанова № 16463868, 14.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р. Справа № 24/368д/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна Е.В.,

суддівЧернова Є.В,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову від 29.03.2011р. Донецького апеляційного господарського суду

у справі№ 24/368д/10 господарського суду Запорізької області

за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до1.приватного підприємця ОСОБА_2

2.приватного підприємця ОСОБА_3

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: відкритого акціонерного товариства "Експотранс" та приватного підприємства "Комфорт"

провизнання недійсним договору купівлі-продажу майна

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності від 17.05.2010 року б/н;

відповідача 1: ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності від 10.06.2010 року б/н;

відповідача 2: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.02.2011 р. (суддя Т. Азізбекян) позовні вимоги задоволено: договір купівлі-продажу від 21.02.2007 р. визнаний недійсним, оскільки він нотаріально не посвідчений і не пройшов державну реєстрацію.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. (Н. Ломовцева, Т. Колядко, О. Скакун) рішення місцевого суду скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постанова мотивована недоведеністю позивачем порушення його прав на час підписання договору.

В поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду. Вважає, що постанова суду прийнята з порушенням вимог ст. ст.1, 4-7, 101,105 ГПК України та без застосування норм матеріального права, зокрема, ст. ст.209, 210, 657 ЦК України, що регулюють спірні правовідносини. Апеляційний суд не надав оцінки доводам позивача, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 перешкоджає скаржнику користуватися земельною ділянкою, посилаючись виключно на договір, що є предметом даного позову.

Крім цього, судом була порушена таємниця нарадчої кімнати. Не зважаючи на її наявність, суд до неї не виходив, а видалив сторони з залу судового засідання. А до залу де знаходилась колегія суддів під час прийняття рішення по даній справі заходили різні особи.

07.06.2011 року до Вищого господарського суду України надійшов відзив приватного підприємця ОСОБА_2, в якому відповідач 1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2011 року без змін. Вважає, що постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

21.02.2007р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (далі - продавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець передавав у власність покупця 27 будиночків для відпочиваючих та 8 обєктів господарського подвіря, огороджених парканом. Зазначене вище майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Договір укладено у простій письмовій формі. Він нотаріально не посвідчений та не пройшов державну реєстрацію.

В подальшому, перший відповідач здійснив реконструкцію зазначеного вище майна, та будівництво інших обєктів нерухомості. Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2007р. у справі № 16/263/07 визнано право власності за приватним підприємцем ОСОБА_2 на новостворені та реконструйовані обєкти. Рішення на цей час не скасовано та не визнано недійсним.

Право власності на літній будиночок літ А-1, виникло у позивача по цій справі лише 07.07.2009 р. на підставі рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 07.07.2009 р. у справі № 2-713/09, тобто вже після укладання спірного договору купівлі-продажу.

Станом на день вирішення спору по суті в рамках господарського провадження №24/368д/10, відповідачами ? 1,2 документально не доведений факт, що вказані особи є (або були у минулому) користувачами земельної ділянки, на якій знаходиться майно, яке є предметом договору купівлі-продажу від 21.02.2007 р.

21.07.2009 р. укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки між Обслуговуючим кооперативом "Прайм" ( ідентифікаційний код 36015907) продавець, та ОСОБА_1- покупець , відповідно до предмету якого Обслуговуючий кооператив "Прайм" продав та передав у власність, а ОСОБА_1 купила та прийняла у власність земельну ділянку площею 2, 0000 га , розташовану на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області , передану Обслуговуючому кооперативу "Прайм" для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 2320355400: 11:003:0078.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.07.2009 р., зареєстрованого в реєстрі за № 613 , ОСОБА_1 ( місце проживання : АДРЕСА_2 ), 07.08.2009 р. виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2, 0000 га в межах згідно з планом для ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 010926400395.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2010р. у справі №22-4178/10 рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 07.07.2009р. у справі № 2-713/09 на підставі якого за ФОП ОСОБА_1 визнано право власності на літній будинок літ А-1, загальною площею 61,5 кв.м, розташований на території АДРЕСА_1 скасовано.

Позивач, на час укладання спірного договору купівлі-продажу від 21.02.2007 р. не був власником земельної ділянки. Право власності позивача на земельну ділянку виникло лише 21.07.2009р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки підписаного між Обслуговуючим кооперативом "Прайм"(продавець) та громадянкою ОСОБА_1, згідно якого остання набула права власності на земельну ділянку площею 2 га розташовану на території Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Пленум Верховного Суду України в постанові №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оскарженого правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена, як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Оскаржуваний правочин було вчинено відповідачами майже на два роки раніше ніж у позивача виникли права на підставі договору купівлі-продажу майна від 21.07.2009 р.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуваний позивачем договір від 21.02.2007 р. не зачіпав прав та інтересів ОСОБА_1, оскільки на час його укладання у ОСОБА_1 ніяких прав на предмет договору відповідачів не було.

Земельний і майновий спір виник у сторін після придбання позивачем майна 21.07.2009 р., який сторони повинні вирішити іншими способами захисту прав зазначеними в ст.152 ЗК України та ст.386-393 ЦК України, зокрема пред'явленням вендикаційного позову.

Разом з тим слід зазначити, що в постанові Пленуму Верховного Суду України вказано, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Не є укладеним правочин згідно зі ст. ст. 210, 640 ЦК України у разі нездійснення його держаної реєстрації.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом правильно застосовані норми матеріального права і доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Крім цього, касаційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які у відповідності до ст. ст.11110 ГПК України є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваної позивачем постанови.

Таким чином, постанова у справі прийнята відповідно встановленим обставинам, дослідженим доказам і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115 , 1117 , 1119 , 11111 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. у справі №24/368д/10 ? без змін.

Головуючий, суддяЕ. Овечкін

Судді:Є. Чернов

В. Цвігун