Постанова № 16463887, 09.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"09" червня 2011 р. Справа № 5008/7/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могила С.К. (головуючого),

Борденюк Є.М.,

. Вовка І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ванмарко" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року у справі № 5008/7/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арікол" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ванмарко" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 101 938,08 грн., 18 565,30 грн. пені, 3 058 грн. 3% річних та 10 193,80 грн. штрафу у зв’язку з порушенням зобов'язання з оплати одержаного товару за дилерською угодою.

До початку розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача 95 938,71 грн. заборгованості, 24 659,97 грн. пені, 2 878 грн. 3% річних та 9 593,87 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.03.2011 року (суддя Швед С.Б.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 95 938 грн. основного боргу, 6 590 грн. пені, 2 878 грн. 3% річних та 9 594 грн. штрафу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року (судді Якімець Г.Г., Зварич О.В., Юрченко Я.О.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, касаційний суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено дилерську угоду від 28.02.2009 року № 253, відповідно до умов якої позивач (Постачальник) передає у власність відповідачу (Дилер), а відповідач приймає та оплачує продукцію на умовах даної угоди за відповідними накладними, які є невід'ємною частиною даної угоди.

Відповідно до п. 6.2 угоди оплата за поставлений товар проводиться в безготівковій формі в строк до 28 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або в іншій формі, що передбачена чинним законодавством України.

Згідно п. 6.5 зазначеної угоди (з урахуванням протоколу розбіжностей) за прострочення платежу Дилер сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення. У разі прострочення платежу більш, ніж на 45 днів, Дилер сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу. Сплата пені та/або штрафу не звільняє Дилера від необхідності виконання зобов'язань.

Згідно видаткових накладних від 27.03.2009 року № 7513, від 09.11.2009 року № 31221, № 31291, № 31247, № 31246, № 31222, від 27.11.2009 року № 34379, № 34384, від 30.11.2009 року № 34918, підписаних представниками сторін, позивачем на виконання умов угоди протягом 2009 року відпущено товару на суму 151 240,22 грн.

Відповідачем частково оплачено одержаний товар та згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 02.02.2011 року його заборгованість перед позивачем становила 95 938,08 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 15.10.2010 року № 213, яку відповідачем отримано 12.11.2010 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем обов’язку сплати заборгованості, пені, штрафу та 3 % річних за дилерською угодою.

Висновок про задоволення позову про стягнення заборгованості, 3 % річних, штрафу та часткове задоволення вимог про стягнення пені суди попередніх інстанцій обґрунтували встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання за спірною угодою з оплати одержаного товару.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судами обох інстанцій, на підставі статей 525, 526, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, п. 6.5 угоди встановлено порушення зобов'язання відповідачем з оплати одержаного товару в сумі 95 938,71 грн.

Водночас, суди першої та другої інстанцій, у відповідності до статті 610 ЦК України, ст.ст. 549 - 551, 625ЦК України та п. 6.2 угоди, всебічно та повно перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених вимог, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 878 грн., штрафу в сумі 9 594 грн. та пені в сумі 6 590 грн., відмовивши в решті позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ванмарко" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року - без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.03.2011 року.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк