Постанова № 16463508, 16.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2011 р. Справа № 5021/7/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача Водолажська (дов. № 278 від 15.09.2010 р.);

відповідача 1. - не прибув;

третьої особи не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, ПВКФ «ОАС», (вх. № 1668 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2011 р. по справі № 5021/7/2011

за позовом ПАТ «Сведбанк», м. Київ (код 19356840)

до ПВКФ «ОАС», м. Конотоп (код 30196254)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Овдієнко Сергій Васильович, м. Конотоп (іден. номер 2509109578)

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.03.2011 р. (суддя Малафєєва І.В.) позов задоволено повністю. Звернуто стягнення на ціле вбудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Бр. Радченків,50, яке належить на праві власності приватній виробничо-комерційній фірмі «ОАС», початкова ціна якого становить 230659 грн. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна, шляхом проведення публічних торгів у порядку виконавчого провадження, задоволено вимоги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»у розмірі 9419,89 доларів США (еквівалент у національній валюті 75015,30 грн.) та 10206,98 грн. Стягнуто з приватної виробничо-комерційній фірмі «ОАС»на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк»832,64 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ПВКФ «ОАС», не погоджуючись з рішенням господарського суду Сумської області від 17.03.2011 р. по справі №5021/7/2011, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, а саме щодо вартості вбудованого приміщення магазину, що є предметом іпотеки. Апелянт вважає, що спірне рішення винесено при недоведеності обставин, щодо зміни вартості майна та чи достатньо його вартості у разі відчуження для задоволення вимог банку.

Від позивача ПАТ «Сведбанк»надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він не погоджується з апеляційною скаргою, вважає доводи, викладені в ній, безпідставними та необґрунтованими і просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.

В судове засідання представники апелянта, ПВКФ «ОАС», та третьої особи, ОСОБА_2, не зявилися про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача вказав, що не заперечує проти розгляду справи без участі представників апелянта та третьої особи, виклав свої доводи в заперечення апеляційної скарги і просив залишити її без задоволення.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, зважаючи на те, що представник позивача, не заперечував проти розгляду справи без участі представників апелянта та третьої особи, судова колегія апеляційного господарського суду вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі вказаних представників.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження, між АКБ «ТАС-Комерцбанк»з одного боку та ОСОБА_2 (позичальник) з іншого боку 22.05.2006 р. укладений кредитний договір № 014/0506/88-127 (а.с. 14-16). Відповідно до цього договору банк зобовязався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 26000 доларів США на строк з 22.05.2006 р. по 21.05.2011 р. Позичальник зобовязався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

П.1.3. зазначеного кредитного договору встановлено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 16% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Відповідно до п.3.1 договору позичальник зобовязується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № 22036500060104,840 щомісяця, через касу банку.

Згідно п. 3.2. проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. Проценти за користування кредитом нараховуються Банком щомісяця на дату їхньої сплати, відповідно до умов даного договору, за попередній місяць. П.3.3. встановлено, що проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця в період з 01 по 20 число включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту.

Банк свої зобовязання за договором виконав належним чином та у повному обсязі: грошові кошти у розмірі 26000 доларів США надав ОСОБА_2

Однак, позичальник в порушення договірних зобовязань допустив прострочення та утворення заборгованості.

Станом на 23.12.2010 р. заборгованість ОСОБА_2 становить суму в розмірі 9419,89 доларів США та 10206,98 гривень, серед яких, заборгованість за кредитом - 8247 доларів США, заборгованість за процентами - 1172,89 доларів США, пеня за несплату кредиту та процентів у сумі 10206,98 гривень. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком позивача, виконаним відповідно до умов договору (а.с. 10).

У порядку передбаченому договором, у зв'язку з утворенням простроченої заборгованості, до ОСОБА_2 банком передано повідомлення №10-04/682 від 10.11.2010 р. про зміну строків кредитування. Зазначене право вимоги передбачене також ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. Відповідно до якої, у разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Днем повернення позики визначено - 23.11.2010 р., однак ОСОБА_2 вимоги банку та договірних обов'язків не виконав. Зміна строків кредитування здійснена в межах умов договору у порядку передбаченому договором. У вказаному повідомленні також зазначається про те, що ВАТ «Сведбанк»змінив свою назву на ПАТ «Сведбанк». ПАТ «Сведбанк»є правонаступником ВАТ «Сведбанк»та АКБ «ТАС-Комерцбанк». У звязку з чим, повідомляє позикодавця про те, що всі платежі він повинен здійснювати на користь ПАТ «Сведбанк»(а.с. 26).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії статуту ПАТ «Сведбанк», ПАТ «Сведбанк»є правонаступником ВАТ «Сведбанк»та АКБ «ТАС-Комерцбанк»(а.с. 11).

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору № 014/0506/88-127 забезпеченням виконання зобовязання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у звязку з порушенням умов даного договору та інших витрат Банку, повязаних з одержанням виконання виступає іпотека: не житлове приміщення магазину, загальною площею 52,2 кв. м., що знаходиться за адресою Сумська обл., м. Конотоп, вул. Братів Радченків, 50.

22.05.2006 р. між АКБ «ТАС-Комерцбанк»та ПВКФ «ОАС», яка є майновим поручителем за виконання ОСОБА_2 зобовязань, передбачених кредитним договором № 014/0506/88-127 від 22.05.2006 р. укладено іпотечний договір, яким передбачено, що на забезпечення виконання Основного зобовязання, майновий поручитель передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: ціле вбудоване приміщення магазину, яке знаходиться у м. Конотоп, по вул. Бр. Радченків, буд. 50, загальною площею 52,2 кв. м. (а.с. 17-18)

Предмет іпотеки належить іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого 04.05.2006 р. виконавчим комітетом Конотопської міської ради, та зареєстрованого в Конотопському міжміському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна.

П.5 зазначеного іпотечного договору сторони узгодили, що предмет іпотеки оцінюється у 45675 доларів США, що за курсом НБ України на день укладення цього договору становить в еквіваленті 230659 гривень, 00 коп.

П. 11 іпотечного договору сторони передбачили, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо на день, визначений Основним зобовязанням, Іпотекодавець не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, процентів за кредитом, пеню, іншу заборгованість, платежі, санкції, що передбачені та/або випливають з Основного зобовязання, а також в інших випадках, передбачених Основним зобовязанням та цим Договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобовязання (як основного боргу так і процентів по ньому).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи попередження про звернення стягнення з предмету іпотеки № 10-04/687 від 11.11.2010 р., ПАТ «Сведбанк»повідомив ПВКФ «ОАС»про те, що ОСОБА_2 має перед банком прострочену заборгованість за кредитним договором № 014/0506/88-127 від 22.05.2006 р. та попереджає про відповідальність майном, а саме про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 21). Факт отримання відповідачем попередження про звернення стягнення з предмету іпотеки підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 17.11.2010 р. та копією поштової квитанції № 7582 від 11.11.2010 р. (а.с. 27).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 20 ЦК України передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Зважаючи на те, що господарським судом встановлено суттєве порушення позичальником (третьою особою) умов кредитного договору, що полягає в простроченні строку повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, що свідчить про погіршення фінансового стану ОСОБА_2, то судова колегія апеляційного господарського суду вважає правомірним та обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про те, що іпотекодержатель (банк) здобув право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, яким забезпечено зобовязання.

Відповідно статті 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено на підставі рішення суду.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах закону посилання апелянта на те, що судом при винесенні рішення не зясовані обставини щодо обовязків боржника за Кредитним договором виконати свої зобовязання та не доведено обставин, згідно яких наступає стягнення за договором іпотеки, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у разі непогашення заборгованості за основним зобовязанням, в тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобовязання перед банком прямо передбачені іпотечним та кредитним договорами. Наявні в матеріалах справи кредитний та іпотечний договори підписані обома сторонами та не визнані в установленому законом порядку недійсними. Отже зобовязання, встановлені цими договорами повинні виконуватися належним чином сторонами цих договорів. Укладаючи іпотечний договір, відповідач діяв вільно та за власною згодою, тобто розумів та погодився з усіма умовами договору.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач набув статусу боржника у відповідності до договорів, якими забезпечені обов'язки позичальника за кредитним договором.

Ст. 35 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання. Якщо вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як встановлено господарським судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження та підтверджується матеріалами справи, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки направлено ПВКФ «ОАС»11.11.2010 р., однак заборгованість не була погашена відповідач та третя особа не здійснили дій, які б свідчили про намір усунути порушення та погасити заборгованість. Враховуючи наведене, позивач цілком правомірно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Посилання апелянта на неправомірне залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 судова колегія Харківського апеляційного господарського суду також вважає безпідставним, оскільки ст. 27 ГПК України не містить заборон щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору фізичних осіб. Дане обмеження стосується лише сторін у господарській справі ст.ст. 1, 21 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевий господарський суд не повно зясував обставини щодо вартості предмета іпотеки.

Ст. 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що ціна предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.

Отже з аналізу наведеної норми Закону не вбачається обовязковість оцінки майна субєктом оціночної діяльності. Закон передбачає, що ціна предмета іпотеки може бути встановлена за згодою сторін.

П.4 ухвали господарського суду Харківської області по справі № 5021/7/2011 від 31.01.2011 р. зобовязано сторони визначити і повідомити суд початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації відповідно до норм ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

На виконання вимог зазначеної ухвали позивач надав заяву, в якій просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за початковою ціною 230 659 гривень, яка визначена сторонами в іпотечному договорі.

Відповідач вимог ухвали щодо визначення початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації не визначив, відзив на позовну заяву на надав, протягом розгляду справи жодного разу в судове засідання не зявився, хоча про обовязковість явки сторін зазначалось в ухвалах господарського суду від 31.01.2011 р.; 21.02.2011 р.; 01.03.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, справа порушена господарським судом Харківської області від 04.01.2011 р. (ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем отримано 12.01.2011 р., ухвалу про відкладення розгляду справи від 01.03.2011 р. ним отримано 10.03.2011 р., про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення).

Ст. 69 ГПК України встановлює, що спір має бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

01.03.2011 р. відповідачем подано клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів, яке задоволено господарським судом першої інстанції. Однак, навіть після продовження строків розгляду справи, відповідач не зявився у судове засідання та не надав витребуваних судом документів.

В судове засідання Харківського апеляційного господарського суду апелянт також не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ст. 22 ГПК України передбачає, що сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Такі дії відповідача дають підстави для висновку про наявність у його діях зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування судового розгляду справи.

Ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що відповідачем не надано витребуваних судом документів стосовно початкової ціни реалізації предмету іпотеки та не надано заперечень щодо початкової ціни, яка зазначена позивачем та узгоджена сторонами в договорі, отже посилання апелянта на не дослідження господарським судом першої інстанції обставин щодо вартості предмета іпотеки є безпідставними.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2011 р. по справі № 5021/7/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.