Постанова № 16463358, 11.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2011 № 01/1757

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача:

ОСОБА_1 представник, дов. б/н від 31.12.2010;

від відповідача:

не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "УкрТрансЛінії"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2010

у справі № 01/1757 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Приватного підприємства "Баядера"

до Приватного підприємства "УкрТрансЛінії"

про стягнення 307 668,00 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України розгляд апеляційної скарги 04.04.2011 відкладено на 11.05.2011.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.10.2010 у справі № 01/1757 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 306 576,00 грн. збитків, 1 092,00 грн. витрат по проведенню експертизи, 3 076,68 грн. витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано положеннями ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 909, 919, 924 ЦК України, ст. 52 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-Ш, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363, тим, щовимоги позивача є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2010 у справі № 01/1757 скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга обгрунтовується наступними доводами.

Скаржник стверджує про відсутність в матеріалах справи належних доказів щодо укладення між сторонами договору на перевезення вантажу та заперечує факт укладання між сторонами угоди-замовлення на перевезення вантажів від 30.04.2010; посилаючись на положення ст.ст. 207, 908 ЦК України, ст. 307 ГК України, ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, скаржник стверджує, що надана позивачем копія з факсимільної копії угоди-замовлення від 30.04.2010 не відповідає вищевказаним вимогам законодавства.

Скаржник посилається на те, що за відсутності укладеного між сторонами договору на перевезення, судом необґрунтовано застосовано до спірних правовідносин положення ст.ст. 525, 526, 530, 924 ЦК України.

Скаржник стверджує, що 30.04.2010 відповідач не направляв автомобіль МАН д.н.з. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 для завантаження горілчаних виробів ТОВ "Національні алкогольні традиції" та, відповідно, не приймав до перевезення вантаж вартістю 306576,00 грн.

Посилаючись на положення п.п. 10.1, 11.1, 11.3 Правил, скаржник заявляє, що позивач не надав суду доказів приймання відповідачем вантажу вартістю 306576,00 грн. та доказів належного оформлення документів на перевезення вказаного вантажу.

Скаржник стверджує про ненадходження відповідачу пропозицій щодо складання актів про пошкодження вантажу від 06.05.2010 та акту № В-292 від 06.05.2010.

На думку скаржника, судом не досліджено та не наведено переконливих мотивів, в чому саме полягає протиправна поведінка відповідача та його вина, а також чи існує безпосередній причинний звязок між протиправною поведінкою відповідача і збитками, завданими позивачу.

У письмовому поясненні скаржник стверджує про те, що на час проведення експертизи, автомобіль із всім уцілілим вантажем знаходився на території позивача та був фактично йому переданий, про що свідчить адреса позивача, сказана на його бланку повідомлення про нові реквізити, надісланому на адресу відповідача, копія якого надана скаржником.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що на виконання укладеної 30.04.2010, шляхом факсимільного звязку, угоди-замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом, вантаж у цей же день був завантажений на зазначений автомобіль, що підтверджується складенням товарно-транспортної накладної № 935805 від 30.04.2010, яка підписана представником відповідача водієм ОСОБА_2; законодавством встановлена презумпція вини перевізника за втрату, нестачу, псування вантажу, що покладає на нього обовязок доводити відсутність своєї вини; жодної з обставин, за яких перевізник звільняється від відповідальності, відповідач не навів.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення та документи, надані сторонами відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 04.04.2011, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 306 576,00 грн. збитків, 1 092,00 грн. витрат на проведення експертизи, 3 076,68 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, керуючись ст.ст. 919, 924 ЦК України, ст. 52 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Як стверджує позивач, на виконання умови п.4.1 договору поставки № 0201/10-НГК від 02.01.2010, укладеного ним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія" в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Національні алкогольні традиції", за яким позивач є дистрибютором, шляхом факсимільного звязку, позивачем була укладена із відповідачем угода-замовлення від 30.04.2010 на перевезення вантажу 20т горілчаних виробів за маршрутом: Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Степанки, Смілянське шосе, 8-ий км, б.2 м. Київ, Бортничі, вул. Леніна, 42-В, або м. Київ, вул. Василенка, 2 (адреса вказується в товарно-транспортній накладній), вантажовідправник ТОВ НГК.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 935805 від 30.04.2010 перевізником відповідачем, автомобіль МАН НОМЕР_1 причіп НОМЕР_2 водій ОСОБА_2, одержано від відправника ТОВ "Національні алкогольні традиції" для перевезення до одержувача позивача, пункт розвантаження м. Київ, Бортничі, вул. Леніна, 42, вантаж горілчані вироби трьох найменувань, 1200 місць (ящиків), на загальну суму вартості -306 576,00 грн.

Згідно із зазначеною товарно-транспортною накладною замовником автомобільного перевезення є позивач.

Відправником також видано на вантаж видаткову накладну № NGK-05499 від 30.04.2010.

За платіжними дорученнями від 30.04.2010 №№ 3020 та 3022 позивачем сплачено ТОВ "Національні алкогольні традиції" загальну суму 313 039,00 грн. оплати за товар (напої) згідно з договором № 0201/10-НГК від 02.01.2010.

Згідно з актом про пожежу від 02.05.2010, складеного комісією у складі інспектора ВНПД Золотоніського РВ ГУ МНС України в Черкаській області, на автошляху: Драбів Черкаси, біля с. Балаївка, у причепі автомобіля МАН НОМЕР_1 виникла пожежа, якою знищено лікеро-горілчані вироби, пошкоджено причіп, причиною пожежі була несправність гідравлічної системи, тертя поверхонь.

Представником позивача та незацікавленої особи пом. генерального директора ЗАТ "Спортек" 06.05.2010 складено акт про те, що при перевезенні горілчаних виробів за товарно-транспортною накладною № 935805 від 30.04.2010, внаслідок пожежі автомобіля перевізника, було знищено (приведено у непридатний для реалізації стан) частину вантажу, а саме: горілки: "Хлібний дар" Відбірна" 4000,00 пляшок місткістю 0,5 л, "Хлібний дар" Українська" 3 600,00 пляшок, місткістю 0,7 л; представник перевізника водій ОСОБА_2 від підписання акту відмовився без зазначення причин.

Згідно з висновком акту експертизи № В-291 Черкаської торгово-промислової палати від 07.05.2010, в предявленому експерту вантажному причепі автомобіля МАН НОМЕР_1, пошкодженому пожежею, акт про пожежу б/н від 02.05.2010, виявилось: 1. 17 пакет-піддонів з непошкодженою упаковкою та без ознак пошкодження товару, з них: 5 пакет-піддонів (200 упаковок, 3 600 пляшок) з горілкою "Хлібний дар" Українська" (люкс) С/К 0,7л-НГК; 12 пакет-піддонів (600 упаковок, 18 000 пляшок) з горілкою "Хлібний дар" Класична" (люкс) С/К0,2л-НГК ; 2. 9 пакет-піддонів пошкоджених з втратою товарного вигляду пляшок, які не підлягають подальшій реалізації, у звязку із втратою товарних якостей через наявність забруднень та стороннього запаху, пошкодження акцизних марок, етикеток та невідповідність вимогам п.4.4 ГОСТу 4256:2003 (Маркування), невідповідність вимогам п.4.3.4 ДСТУ 4256:2003 (через негерметичність закупорювання), 96 та 513 пляшок розбиті з повною втратою вмісту.

У п.2 висновку експерта наведено детальний опис найменування та кількості зазначених горілчаних виробів.

Позивачем предявлено відповідачу претензію від 08.06.2010 за № 90 з вимогою негайно видати вантаж та товарно-супроводжувальні документи замовнику, а при відсутності вантажу протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання претензії відшкодувати замовнику його вартість у розмірі 306 576,00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документу (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Згідно з ч.3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з п.133 Статуту автомобільного транспорту Української РСР автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за схоронність вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу або передачі відповідно до Правил іншим підприємствам, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, які вони не могли попередити та усунення яких від них не залежало.

Відповідно до п.п. 8 та 15.1, 15.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363, зареєстрованих Міністерством юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, зі змінами (далі Правила), перевізник зобовязаний забезпечувати своєчасну подачу справного рухомого складу, придатного для перевезення вантажів відповідно до заявки (разового договору) та такого, що відповідає санітарним нормам; у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником та вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформлюються актом за формою, що наведена в додатку 4; при відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадку нестачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

Згідно з п.п. 13.6, 13.8 Правил в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсуття вантажів Перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза; витрати по експертизі оплачуються Перевізником або Замовником залежно від того, хто проявив ініціативу по виклику експерта; в подальшому витрати по проведенню експертизи відносяться на сторону, яка буде у встановленому порядку визнана винною в недостачі, ушкодженні або зіпсутті вантажу.

Заявку на проведення товарної експертизи, реєстраційний № В-292 , було надано позивачем.

Рахунок експертної установи № 716 від 06.05.2010 на сплату 1 092,00 грн. за проведення експертизи було оплачено позивачем за платіжним дорученням від 07.05.2010.

Вищезазначеними матеріалами справи підтверджено, що пошкодження вантажу за товарно-транспортною накладною № 935805, що перевозився автомобілем МАН НОМЕР_1, сталася внаслідок несправності автомобіля, тобто з вини перевізника відповідача у справі.

Згідно з п.136 Статуту автомобільного транспорту Української РСР автотранспортні підприємства чи організації відшкодовують збитки, спричинені при перевезенні вантажів у наступному розмірі: псування або пошкодження вантажу в розмірі тієї суми, на яку понизилась його вартість.

Як підтверджено актом експертизи № В-292, внаслідок пожежі, що сталася, пошкоджено частину вантажу з втратою товарного виду пляшок, які не підлягають подальшій реалізації, всього на загальну суму, виходячи із вартості вантажу, зазначеної в товарно-транспортній накладній № 3935805 та видатковій накладній № NGK-05499 125 568,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено право позивача на відшкодування збитків, спричинених з вини відповідача у розмірі вартості пошкодженого та знищеного вантажу 125 568,00 грн. та витрат по сплаті за проведену експертизу в сумі 1 092,00 грн.

Як зазначено в п.12 акту експертизи №В-292, експерту було предявлено вантажний автомобіль МАН НОМЕР_1 біля рампи складу на території, що охороняється за адресою: м. Черкаси, вул. Академіка Корольова, 7.

Оскільки експертиза проводилась відповідно до заявки позивача, то саме останній надав у розпорядження експерта спірний вантаж, отже останній знаходився у розпорядженні позивача.

Згідно з договором № 3-юр оренди нежитлового приміщення від 30.06.2009 та актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 30.06.2009, позивач, за цим договором орендар, прийняв у орендне користування від Закритого акціонерного товариства "Спортек", за договором орендодавця, у строкове орендне користування (оренду) нежитлові приміщення за адресою: м. Черкаси, вул. Ак.Корольова, 7 загальною площею 2 908 кв.м, з яких: 2 593 кв.м складські приміщення, 315 кв.м офісні приміщення.

У письмовому поясненні від 27.04.2011 позивачем повідомлено, що 05.05.2010 автомобіль був доставлений на територію, що знаходилась біля рампи бази позивача за адресою: м. Черкаси, вул. Академіка Корольова, 7, яка не є територією бази та їй не належить, автомобіль не передавався у розпорядження позивача, весь час біля автомобіля знаходився водій ОСОБА_2; після складання актів за усною домовленістю позивача з відповідачем, останній мав доставити іншим транспортним засобом вантаж до філії позивача у м. Києві, яка виступала вантажоодержувачем; 06.05.2010 автомобіль з вантажем виїхав з території бази, після чого місцезнаходження автомобіля з вантажем перестало бути відоме позивачу.

Разом із тим, як вже зазначалось, відповідач стверджує про відсутність між ним та позивачем договірних правовідносин, повязаних з перевезенням пошкодженої горілчаної продукції та відсутність документів.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу).

Відповідно до п.13.1 Правил Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

У товарно-транспортній накладній № 935805 вказано пунктом розвантаження м. Київ, Бортничі, вул. Леніна, 42.

Як вбачається із матеріалів справи, вантажоодержувачем за товарно-транспортною накладною позивачем, змінено пункт доставки вантажу на наступну адресу: м. Черкаси, вул. Академіка Корольова, 7, де здійснено приймання вантажу за якістю та кількістю, про що свідчать вищезгадані акт від 06.05.2010 та акт експертизи № В-292.

Хоча на товарно-транспортній накладній № 935805 відсутня відмітка про здачу вантажу позивачу, дії позивача щодо розміщення автомобіля з вантажем на території, яка знаходиться у його користуванні, щодо приймання вантажу по якості та кількості, свідчать про те, що фактично позивачем було прийнято вантаж, що перевозився згідно із товарно-транспортною накладною № 935805.

Посилання позивача на те, що автомобіль з вантажем перебував на території, яка не належить позивачу, не відповідає, зокрема, п.12 акту експертизи №В-292, згідно із яким вантажний автомобіль знаходився біля рампи складу на території, що охороняється.

Як вбачається із п.4 акту експертизи № В-292 експертиза проведена за участю представників позивача, постачальника та відповідача, яким є водій, проте останній від підпису акту експертизи відмовився.

Таким чином, перевезення за товарно-транспортною накладною № 935805 закінчилось на час складання зазначених актів.

Докази того, що між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди на перевезення уцілілого вантажу до іншого пункту - місцезнаходження іншої філії позивача, у матеріалах справи немає, хоча після приймання вантажу за якістю та кількістю, у разі перевезення уцілілого вантажу в інший пункт, позивачем належало виписати інші товарно-супровідні документи, відповідно до нової кількості вантажу та у таких правовідносинах позивач повинен виступати як відправником, так і одержувачем вантажу, якщо перевезення повинне було бути здійсненим між структурними підрозділами позивача.

Відповідно до п.16.2 Правил умовою наявності права на предявлення перевізнику претензії у випадку втрати вантажу є товарно-транспортна накладна з підписом водія (експедитора Перевізника) про прийняття ним вантажу для перевезення.

Оскільки позивачем не доведено матеріалами справи передання уцілілого вантажу до перевезення відповідачу, підстав для того, щоб вважати цей вантаж втраченим перевізником, немає.

Згідно з ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, позивач зобовязаний був забезпечити охорону вантажу в автомобілі, що знаходився та його території та забезпечити оформлення передбачених нормативними актами супровідних документів, у разі завантаження уцілілого вантажу в перевізний засіб, для подальшого транспортування.

Однак, позивачем матеріалами справи не доведено того, що йому спричинено збиток внаслідок втрати перевізником вцілілого вантажу; що ним вжито усіх заходів для уникнення спричинення таких збитків та наявності причинно-наслідкового звязку між такими збитками та діями або бездіяльністю відповідача.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення збитків за втрачений вантаж є такими, що не підтверджені матеріалами справи, у звязку з чим підстави для їх задоволення відсутні.

Із рішенням суду першої інстанції апеляційна інстанція, частково, не погоджується, як із таким, що не грунтується на матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги, частково, є такими, що не відповідають положенням чинного законодавства та матеріалам справи, зважаючи на викладене та враховуючи наступні обставини.

Твердження відповідача про те, що ним не здійснювалось перевезення спірного вантажу, спростовується даними товарно-транспортної накладної № 935805 від 30.04.2010, належним чином оформленої.

За вказаної обставини те, що підписання угоди-замовлення від 30.04.2010 заперечується відповідачем, не впливає на факт укладення та виконання останнім договору автомобільного перевезення згідно із товарно-транспортною накладною № 935805.

Також про здійснення перевезення у вказаному автомобілі зазначеного вантажу свідчать акти: про пожежу від 02.05.2010, складеного за участю незацікавленої особи від 06.05.2010, експертизи № В-292 від 06.05.2010.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2010 у справі № 01/1757 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "УкрТрансЛінії" (18018, м. Черкаси, проспект Хіміків, 47, код ЄДРПОУ 34338011) на користь Приватного підприємства "Баядера" (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код ЄДРПОУ 13491057) 125 568,00 грн. збитків, 1 092,00 грн. витрат по оплаті експертизи, 1 266,60 грн. державного мита, 97,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

3. Стягнути з Приватного підприємства "Баядера" (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код ЄДРПОУ 13491057) на користь Приватного підприємства "УкрТрансЛінії" (18018, м. Черкаси, проспект Хіміків, 47, код ЄДРПОУ 34338011) 905,04 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Справу № 01/1757 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя

Судді

12.05.11 (відправлено)