Постанова № 16463350, 11.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2011 № 16/114

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача:

ОСОБА_1 представник, дов. № 838-ню від 18.03.2010;

від відповідача:

ОСОБА_2 представник, дов. № 169 від 23.12.2010;

ОСОБА_3 представник, дов. № 175 від 23.12.2010;

від третьої особи:

ОСОБА_4 представник, дов. № 596/22 від 30.12.2010;

розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

на рішення

Господарського суду

міста Києва

від

27.07.2010

у справі

№ 16/114 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом

Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

до

Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

третя особа

Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС

про

стягнення 900 599,16 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 28.02.2011, 21.03.2011 розгляд апеляційної скарги відкладався на 21.03.2011 та 11.04.2011, відповідно.

Згідно зі ст.ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2010 у справі № 16/114 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 900 599,16 грн. заборгованості, 9 005,99 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що на підставі укладених договорів № 1778 від 01.08.2010, від 18.01.2007 № 7323057 Південно-Західна залізниця в особі Київської дирекції залізничних перевезень надавала відповідачу послуги по перевезенню вантажів у період з 16.10.2009 по 31.10.2009; з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було проведено зарахування коштів на особовий рахунок для послідуючого їх списання з цього ж рахунку відповідно до вартості наданих послуг позивачем; відповідач є вантажовласником і при цьому належним платником плати за користування вагонами, що кореспондується із п.3.7 Правил обслуговування залізничних підїзних колій ст.ст. 12, 64, 77 Статуту залізниць; відповідно до п.2.7 Правил обслуговування залізничних підїзних колій відповідальність перед залізницею за користування вагонами, контейнерами несе підприємство, якому належить підїзна колія.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2010 у справі № 16/114 скасувати повністю з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм процесуального і матеріального права та прийняти нове рішення, відмовивши позивачу в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, суд вийшов за межі заявлених вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, оскільки встановив факт наявності боргу відповідача за надані позивачем послуги по перевезенню вантажів за період з 16 по 31 жовтня 2009р., хоча матеріали справи не містять документів, що підтверджують надання відповідачу послуг з перевезення вантажів, а зі змісту позовної заяви вбачається, що спір стосується стягнення плати з відповідача за користування вагонами, адресованими третій особі, які були затримані залізницею з причин, залежних від третьої особи.

Скаржник стверджує, що додаток до договору № 7323057 не містить такої послуги, як користування вагонами, тобто ця послуга може передбачатися лише у затверджених планах або заявках, які у матеріалах справи відсутні; також у справі відсутні відповідні акти затримки вагонів, складені на відповідача із зазначенням причин, залежних від відповідача, згідно з розділом ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами.

Скаржник посилається на те, що затримка вагонів на підходах до станції стосується лише залізниці і вантажоодержувача, вказаного у накладній, оскільки відповідач не є стороною за договором перевезення; згідно з договором № 1778 фактичний час користування вагонами на підїзній колії повинен обчислюватися з моменту передачі вагонів на передавальних коліях.

На думку скаржника, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи полягає у тому, що суд вбачає вину відповідача, посилаючись на обставини, які вже були перевірені попередніми судами під час розгляду справ №№ 7/86, 8/106 і які встановили вину позивача та третьої особи, а не відповідача.

Скаржник стверджує, що не порушував свої зобовязання щодо приймання вагонів, які позивач не подавав з причин, залежних від третьої особи; саме позивач порушив умови договору № 1778, тому і повинен доводити відсутність своєї вини.

У відзиві на апеляційну скаргу, письмових додаткових поясненнях, позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на положення п.п. 2.7, 3.7 Правил обслуговування залізничних підїзних колій, ст.ст. 18, 119 Статуту залізниць України, п.3 Правил користування вагонами і контейнерами.

У заяві про виправлення описки в позовній заяві від 09.02.2010 № НЮ-16-06/10, позивачем зазначено, що у позовній заяві договір № 7321632 зазначений помилково, оскільки позовні вимоги залізниця викладає по договору № 7323057.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, третьої особи, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 900 599,16 грн. боргу по договору та судових витрат.

Згідно із розрахунком, доданим до позовної заяви, сума 900 599,16 грн. складається із сум плат, нарахованих за період з 16 по 31.10.2009 відповідно до 133-ти відомостей плати за користування вагонами фГУ-46 та 9-ти накопичувальних карток - №№ 161016606 - 31101697.

01.08.2003 між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Промислове підприємство залізничного транспорту "Трипілля" укладено договір № 1778 на експлуатацію залізничної підїзної колії при станції Трипілля Дніпровське Південно-Західної залізниці.

Відповідно до п.21 договору № 1778, цей договір укладено терміном на 5 років, з 01.08.2003 до 01.08.2008.

Додатковою угодою до договору № 1778, укладеною позивачем з відповідачем, в особі Трипільської філії, пункт 21 договору змінено на наступну редакцію пункту: "Цей договір укладається з 01 серпня 2003 року до 01 листопада 2009 року".

В постанові Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 у справі № 16/234 встановлено про прийняття наказу Міністерства транспорту та звязку України від 26.04.2006 № 396 "Про реорганізацію відкритих акціонерних товариств шляхом приєднання до ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та перейменування ВАТ "ППЗТ Трипілля" у Трипільську філію ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п.1 договору № 1778 згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується підїзна колія, яка належить ВАТ "ППЗТ "Трипілля", правонаступником якого є відповідач, за договором власник, що примикає до станції Трипілля-Дніпровське через стрілки № 20, 61 і яка обслуговується власним локомотивом; межею підїзної колії є знак "Межа підїзної колії", який встановлено на відстані 63 м від пера стрілки примикання.

В п.п. 6, 9 договору № 1778 передбачено, що здавання вагонів провадиться на 4, 3, 5, 7, 9 колії станції; подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії; приймання вагонів залізницею здійснюється на 4, 3, 5, 7, 9 колії станції.

Згідно з п.7 договору № 1778 максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить 35 вагонів.

18.01.2007 між позивачем та відповідачем укладено договір № 7323057 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуги, відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є надання позивачем, за договором залізницею, відповідачу, за договором вантажовласнику, послуг, повязаних з перевезенням та проведенням розрахунків за ці послуги.

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.2.6 договору № 7323057 позивач зобовязався для централізованих розрахунків відкрити відповідачу рахунок; списувати з рахунку відповідача відповідні суми, в тому числі за користування вагонами і контейнерами, на підставі, в тому числі, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами.

Відповідно до п.76 Статуту залізниць України час знаходження вагонів на залізничних підїзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях; місце і порядок операцій встановлюються договором про експлуатацію залізничної підїзної колії.

Згідно з п.2.5 Правил обслуговування залізничних підїзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096, у разі обслуговування підїзних колій локомотивом власника колії вагони подаються локомотивом залізниці на встановлені договором передавальні колії, на яких провадиться приймання і здавання вагонів, розставлення їх на місцях навантаження і вивантаження і повернення на передавальні колії або його контрагентів.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із відомістю № 27101671 плати за користування вагонами, за користування зазначеними у цій відомості 24-ма вагонами протягом 26-27.10.2009, залізницею нараховано відповідачу плату 805,80 грн. без ПДВ.

Також, згідно із відомістю № 28101681 плати за користування вагонами за користування вагоном № 97101719 27.10.-28.10.2009, залізницею нараховано 25,30 грн. без ПДВ та згідно із відомостями про користування вагонами № 31101696 і № 31101697, залізницею нараховано, відповідно, за користування 15-ма вагонами 30.10.2009 280,00 грн. без ПДВ та за користування 16-ма вагонами 30.10.2009 311,20 грн. без ПДВ.

Крім того, згідно із відомістю № 31101642 плати за користування вагонами №№ 58019308 та 58049529 19.10.-21.10.2009, залізницею нараховано плату в розмірі 278,20 грн. без ПДВ.

Зазначені відомості плати за користування вагонами підписані працівниками станції та вантажовласника. Вантажовласником та платником у відомостях плати за користування вагонами зазначено відповідача.

Загальна сума плати за користування вагонами, відповідно до вказаних відомостей, становить 2 040,60 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 864/5085, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами), включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість; ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

Станцією Трипілля-Дніпровське складено накопичувальну картку № 20101763 зборів за роботи (послуги) та штрафів, повязаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) від 21.10.2009, за якою нараховано ППЗТ-Трипілля ВАТ 179,60 грн. без ПДВ за користування вагонами. Зазначена накопичувальна картка підписана працівниками станції та платника.

Отже, вимоги про сплату 215,52 грн. з ПДВ є обґрунтованими.

Відповідно до п.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками підїзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами субєктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Згідно із п. 2 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 13.03.1999 за № 165/3458, зі змінами, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники підїзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності (далі вантажовласники) вносять плату.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем у позовній заяві стверджується про відсутність на особовому рахунку відповідача попередньої оплати для списання сум плати за користування вагонами, а заперечення відповідача проти такого твердження позивача та підтверджуючі докази у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позовні вимоги в розмірі плати за користування вагонами у сумі 2 256,12 грн. є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Щодо решти відомостей плати за користування вагонами, зазначеними позивачем у розрахунку заборгованості відповідача за період з 16-31.10.2009, а також накопичувальних карток, то ці документи працівником платника, вантажовласника, як вказано у відомостях, відповідача у справі, не підписані, а ним зроблено напис про заперечення проти безпідставного нарахування плати за користування вагонами по актах затримки.

Згідно з п.7 Правил користування вагонами і контейнерами час користування вагонами на залізничних підїзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної підїзної колії, порту, підприємства.

Згідно з п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, для засвідчення обставин, які виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної підїзної колії, порту, підприємства, складаються акти загальної форми; акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Станцією Трипілля-Дніпровське Південно-Західної залізниці були складені акти загальної форми по періодах та решті вагонах, зазначених у розрахунку позивача, щодо затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, у яких вказано, що вагони простоюють на коліях станції в очікуванні звільнення вантажного фронту Трипільської ТЕС.

Щодо зазначених вагонів працівниками Трипільської ТЕС складено акти про те, що з причини аварійної ситуації на вугільному складі ТП ТЕС згідно з приписом Державної інспекції електричних станцій та мереж від 14.05.2009, забороняється приймати вугілля на вугільний склад; копія припису надана до УЗ, з нарахуванням часу на зберігання і користування вагонами, за час зберігання вантажу, не згідні.

Згідно з приписом Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж Міністерства палива та енергетики України від 14.05.2009 № 04-01/09 приписано ТЕС у визначені строки усунути зазначені порушення вимог чинного законодавства, виявлені під час здійснення планового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю).

Трипільська ТЕС із листами від 22.09.2009 № 30-4519, від 13.10.2009 №№ 30-5014, 5022 зверталась до залізниці з питаннями щодо обмеженої можливості вивантаження вантажу у звязку з перебуванням в поточному ремонті вагоноперекидача № 2 та продовження терміну його ремонту.

Згідно з протоколом обстеження вагоноштовхача Т-20 вагоноперекидача № 2 від 03.09.2009, комісією, до складу якої входив і начальник станції Трипілля-Дніпровське, вирішено, з урахуванням обставин, викладених у протоколі, продовжити термін ремонту електровагоноштовхача Т-20 до 30.09.2009.

Відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі памяток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, памяток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Однак, вищезазначені акти загальної форми, наявні у справі, складені відносно вантажоодержувача Трипільської ТЕС, а не відносно відповідача. Акти загальної форми працівником відповідача не підписані.

Таким чином, позивачем не доведено виконання вимоги пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, якою встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.

Згідно зі ст. 35 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позивачем у решті частини позову належними доказами не підтверджено правомірність нарахування відповідачу плати.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову повністю, як із таким, що прийняте без повного зясування обставин, що мають значення для справи.

Також, частково, немає підстав погодитись із доводами апеляційної скарги, враховуючи наступні обставини.

Та обставина, що у додатку до договору № 7323057 не передбачено такої послуги, як користування вагонами, не свідчить про звільнення відповідача від обовязку внесення плати за користування вагонами згідно з договором № 1778 та чинними нормами транспортного законодавства.

Оскільки позивачем плата нарахована за користування вагонами, які з вантажем поступили на адресу вантажоодержувача, а не тих, у яких відвантажувався вантаж, то посилання на відсутність затверджених планів та заявок є безпідставним.

Нормами транспортного законодавства не ставиться нарахування плати за користування вагонами у залежність від того, чи є власник підїзної колії учасником договору перевезення.

Підстави звільнення від доказування передбачені в ст. 35 ГПК України, однак, до вказаних у зазначеній статті підстав не віднесено обставини справи, встановлені у іншій справі. Крім того, зважаючи на різні вимоги та різні документи, підтверджуючі такі вимоги у справах №№ 7/86, 8/106, 16/114, немає підстав для висновку, що обставини у зазначених справах є однаковими. Отже, у суду першої інстанції не було підстав для застосування норми ст. 35 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2010 у справі №16/114 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37; код ЄДРПОУ 04737111) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 04713033) 2 256,12 грн. заборгованості, 22,56 грн. державного мита, 0,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

3. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 04713033) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37; код ЄДРПОУ 04737111) 4 491,72 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 16/114 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

14.04.11 (відправлено)