Постанова № 16463335, 14.06.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2011 року Справа № 5005/1504/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Лотоцької Л.О. Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Соловйової О.І.

за участю прокурора: Демидов О.О. (посвідчення № 61 від 19.03.2008 р.)

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 5/19-1437 від 16.07.10 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 11.02.11 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Обєднання Новомиколаївський карєр” м.Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2011 р. у справі № 5005/1504/2011

за позовом Прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської обл. в інтересах держави в особі Дніпропетровської райдержадміністрації смт. Ювілейне

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Обєднання Новомиколаївський карєр” м.Дніпродзержинськ

про внесення змін до договору

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 10.03.2011 р. у справі № 5005/1504/2011 (суддя Васильєв О.Ю.) задоволено позов прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської обл., предявленого в інтересах держави в особі Дніпропетровської райдержадміністрації смт. Ювілейне до Товариства з обмеженою відповідальністю “Обєднання Новомиколаївський карєр” м. Дніпродзержинськ про внесення змін до п.9 договору оренди земельної ділянки від 16.06.2008 р.

Вказаним рішенням змінено п. 9 договору оренди земельної ділянки від 16.06.2008 р., укладеного між Дніпропетровською райдержадміністрацією та ТОВ “Обєднання Новомиколаївський карєр”, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 17.03.09 р. за № 040912000532, викладено його в наступній редакції: “п.9 Орендна плата в рік за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України”.

Стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України державне мито в розмірі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 р. відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги і апеляційна скарга прийнята до розгляду.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи.

Скаржник вважає, що судом порушено ст. 4-2 ГПК України та п.4 ст. 22 ГПК України, оскільки позивач тільки до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову.

Відповідач вказує в скарзі, що орендна плата в договорі оренди землі повинна бути виражена орендодавцем у гривнях, є істотною умовою і за її відсутності договір може бути визнаний недійсним відповідно до закону.

Рішенням суду п. 9 договору оренди землі викладається в новій редакції де вказаний спосіб розрахунку орендної плати, але не її розмір. Таким чином, якщо виконати рішення суду істотна умова договору оренди, а саме розмір орендної плати буде відсутньою, що буде протирічить діючому законодавству.

Крім того скаржник зазначає, що позивачем порушено порядок внесення змін до договору оренди земельної ділянки, визначений чинним законодавством. Позивач не надав відповідачеві ані пропозиції про внесення змін до договору оренди ані проекту додаткової угоди про внесення змін до договору, чим порушено порядок внесення змін до договору оренди земельної ділянки, визначений чинним законодавством і що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

02.06.2011 р. представник відповідача надав клопотання про продовження строку вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України на 15 днів.

Колегія суддів задовольнила клопотання і продовжила строк розгляду спору до 22.06.2011 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Дніпропетровською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Обєднання Новомиколаївський карєр” (орендар) укладено договір оренди землі від 16.06.2008 р.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 25.03.2008 р. № 1411-р.

Згідно договору оренди від 16.06.2008 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Новомиколаївської сільської ради, Дніпропетровського району, Дніпропетровської обл., площею 4,5611 га.

В книзі державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 17.03.2009 р. за № 040912000532.

Договір укладено на сорок девять років.

У пункті 9 договору сторони встановили, що орендна плата в рік становить 5 % від грошової вартості земельної ділянки (23717,72х5 % = 1185,87 грн. без ПДВ.)

Сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати переглядається щорічно у січні, а також у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; інших випадках передбачених законом (п.12).

За умовами договору орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів, збільшення розміру земельного податку та з інших мотивів, визначених у цьому договорі.(п. 27.3).

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст. 193 ГК України). В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 р. в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування з 04.06.2008 р.

В звязку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»та п.33 договору передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Постанова Верховного Суду України від 06.12.2010 р. по справі № 2-1/10068-2008).

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Згідно з п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства” у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердженням нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Запропонована прокурором редакція пункту 9 договору оренди земельної ділянки від 16.06.2008 р. не встановлює конкретний розмір орендної плати та не відповідає вимогам ст. 288.5 та 288.5.1, в яких встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до розділу Х Перехідних положень п.12 Земельного Кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України належить вирішення питання , в тому числі використання землі.

Згідно приписів ст. 6 вказаного Закону, на використання землі голова районної державної адміністрації видає розпорядження.

Ні прокурором, ні позивачем не надано до матеріалів справи доказів видання головою Дніпропетровської державної адміністрації розпорядження щодо визначення розміру орендної плати в звязку з прийняттям Податкового кодексу України.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню.

Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Обєднання Новомиколаївський карєр” м. Дніпродзержинськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2011 р. у справі № 5005/1504/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Дніпропетровської райдержадміністрації смт. Ювілейне на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Обєднання Новомиколаївський карєр” м.Дніпродзержинськ 42 грн. 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: Л.О. Лотоцька

О.С. Євстигнеєв

Постанова виготовлена в повному обсязі 16.06.2011 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко