Постанова № 16463342, 16.06.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2011 року Справа № 5005/2648/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О.доповідача;

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання Соловйовій О.І.

За участю прокурора та представників сторін, які були присутні на судовому засіданні 14.06.2011 року:

прокурор: Риженко О.В., посвідчення № 114 від 25.05.2011 року;

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 7/11-97 від 22.02.2011 року;

від відповідача: представник в судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Самарського району м. Дніпропетровська на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 року у справі № 5005/2648/2011

за позовом: прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Карпати-Тісса», м. Дніпропетровськ

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року прокурор Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про внесення змін до договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 року у справі № 5005/2648/2011 (суддя Васильєв О.Ю.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор Самарського району м. Дніпропетровська подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 року у справі № 5005/2648/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме: змінити п. 3.2 договору оренди земельної ділянки від 05.04.2002 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Карпати-Тісса»виклавши його в наступній редакції: «3.2 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України».

На думку скаржника, рішення господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню, так як винесене з порушенням норм матеріального права, що призвело до хибного вирішення справи. В своєму рішенні суд першої інстанції, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог посилається на невідповідність викладення п. 3.2 у запропонованій прокурором та міською радою редакції типовому договору оренди землі, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року, в частині способу платежу, але, на думку скаржника, спосіб платежу вже встановлено Податковим кодексом України і скаржник пропонує орендарю сплачувати орендну плату саме так, як зазначено Податковим кодексом України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 14.06.2011 року.

На підставі розпорядження секретаря судової палати № 796 від 14.06.2011 року відбулася зміна складу судової колегії.

Виробничо-комерційною фірмою «Карпати-Тісса»подано клопотання про перенесення розгляду справи на інший час.

Розглянувши клопотання, колегія суддів не вбачає достатньо підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору, незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Окрім того, колегія суддів враховує, що відповідачем не надано доказів поважності незявлення представника у судове засідання.

У судовому засіданні 14.06.2011 року оголошувалася перерва до 16.06.2011 року.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора Самарського району м. Дніпропетровська підлягає задоволенню з огляду на наступне.

05.04.2002 року між Дніпропетровською міською радою орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Карпати-Тісса»- орендар укладено договір оренди земельної ділянки. За умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,0476 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. 20-річчя Перемоги, 16, для фактичного розміщення магазину, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 84587028 згідно з планом земельної ділянки.

Державна реєстрація договору здійснена 17.04.2002 року. (реєстраційний № 1874).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення виконкому міської ради від 20.12.2001 року № 3425 (п. 1.2)

Договір був посвідчений 05.04.2002 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 3579.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди земельна ділянка надана до 20.12.2016 року.

За умовами п. 3.1 договору оренди сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 27278,55 грн. Згідно з п. 3.2 договору орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту.

Відповідно до п. 3.3 договору розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.

Пунктом 7.4.2 договору зазначено, що орендар зобовязаний згідно з п. 3.3 цього договору, у разі законодавчої зміни розміру земельного податку або грошової оцінки наданої земельної ділянки, у місячний термін звернутися до орендодавця з метою отримання розміру земельного податку.

Пунктами 8.1, 8.2 договору встановлено, що зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 309-VІ від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч.ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальної власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 % їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині».Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування з 04.06.2008 року.

В звязку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 року (від 02.12.2010 року № 2755- VІ), Закон України «Про плату за землю»втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст. 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації обєктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлених джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства», яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п.1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»та п.п.8.1, 8.2 договору передбачено, що зміна умов договору оренди землі можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Постанова Верховного Суду України від 06.12.2010 р. по справі № 2-1/10068-2008, та від 23.05.2011 року у справі № 7/105-10 (30/234-09)).

Згідно з п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства” у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердженням нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»яким передбачено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Прийняте органом місцевого самоврядування рішення щодо визначення розміру річної орендної плати за користування земельними ділянками, у встановленому законом порядку не скасоване.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції наведеного не врахував.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для його скасування.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Самарського району м. Дніпропетровська задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 року у справі № 5005/2648/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Внести зміни в п. 3.2 договору оренди земельної ділянки від 05.04.2002 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Карпати-Тісса»зареєстрованого в книзі записів реєстрації договорів оренди землі від 17.05.2002 року за № 1874, виклавши його в такій редакції: «3.2 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірми «Карпати-Тісса»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Агнії Барто, 12/101, код ЄДРПОУ 20304439) на користь Державного бюджету 127,50 грн. державного мита, в тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією, та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового забезпечення.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Л. О. Лотоцька

Суддя Р. М. Бахмат

Суддя О.С. Євстигнеєв

(постанову виготовлено в повному обсязі 16.06.2011 року)