Постанова № 16463315, 26.05.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2011 року Справа № 18/140

Дніпропетровськийапеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі судового засідання Литвин А.П.

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 22.04.11.

від позивачапредставник у судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2011 року у справі № 18/140

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фрилансер», м. Кіровоград

до Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу, м. Кіровоград

про витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2011року у справі № 18/140 (суддя Тимошевська В.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Зобовязано відповідача повернути позивачу майно, передане за договором суборенди №2 від 30.05.2006 року.

Рішення мотивовано тим, що вказаний договір згідно угоди про розірвання від 18.06.2010 року припинив свою дію за згодою сторін і в порушення п.3 угоди відповідач майно не повернув.

Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить зупинити провадження по даній справі, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2011 року скасувати, прийняти нове рішення про надіслання матеріалів справи до слідчих органів.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Кіровоградській області № 14-14586 від 17.12.2010 року правильним найменуванням відповідача є Кіровоградський державний сокоекстрактовий завод, ідентифікаційний код 00378844 (а.с. 37).

В апеляційній скарзі вказує на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що договір суборенди №2 від 30.05.2006 року є фіктивним, оскільки не узгоджений з Міністерством агрополітики. Директор підприємства Сайко О.М. звільнений із займаної посади директора відповідача 12.07.2010 року.

Суд, на заявлені відповідачем у судовому засіданні клопотання чи за власною ініціативою не зупинив провадження у справі та не надіслав матеріали до слідчих органів для порушення кримінальної справи щодо розкрадання державного майна.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

26.04.2011 року відповідач заявив клопотання про залучення до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство аграрної політики та продовольства України. Клопотання відхилено колегією суддів відповідно до положень ст. 27 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (орендарем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Філкон»(орендодавець) 30.05.2006 року укладено договір оренди № 110, згідно умов якого позивач отримав майно, визначене в актах приймання-передачі (а.с. 68-75).

Згідно п.7.1 договору оренди орендар має право за згодою орендодавця передавати отримане майно в суборенду.

30.05.2006 року між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладено договір суборенди № 2, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно згідно додатків до договору (а.с. 13-30).

Згода основного орендодавця на передачу такого майна в суборенду відповідачу зафіксована в договорі суборенди і додаткових угодах до нього (а.с. 16, 25, 26, 28, 29).

Фактичне прийняття відповідачем в суборенду майна підтверджується актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (а.с. 21-24, 27, 30). Від відповідача договір підписано не директором Сайко О.М., щодо протиправності дій якого зазначає скаржник, а директором Бабак С.С.

Доводи апелянта про те, що договір суборенди є фіктивним, належними та допустимими доказами не підтверджуються.

На час вирішення даного спору судом першої інстанції у встановленому законом порядку договір суборенди відповідач не оспорював, сторонами він виконувався. Посилання на те, що даний договір має бути погодженим з Мінагрополітики, є безпідставним, оскільки згідно положень Статуту відповідача таке погодження повинно мати місце щодо майна, належного Кіровоградському державному сокоекстрактовому заводу.

Жодних заперечень на позов, в тому числі з приводу незаконності дій керівника відповідача щодо підписання договору суборенди, відповідач господарському суду не заявляв.

Правом участі в судових засіданнях суду першої інстанції відповідач не скористався, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Витребувані господарським судом документи не надав. Тому його доводи про порушення судом норм процесуального права, неповне зясування всіх обставин справи, неналежну оцінку доказів є безпідставними.

18.06.2010 року сторони дійшли згоди про розірвання договору, про що підписали відповідну угоду (а.с.33). Датою розірвання договору сторони зазначили дату підписання угоди. Згідно п.3 угоди відповідач зобовязався повернути одержане у користування майно протягом 10 робочих днів після набрання угодою чинності.

Щодо доводів апелянта про відсутність на території заводу зазначеного в актах приймання-передачі майна, то обовязок суборендаря його повернути визначено п.2.6 договору від 30.05.2006 року та п.3 угоди про розірвання договору. Саме в звязку з невиконанням цього обовязку позивач і звернувся до суду.

Надані скаржником акти інвентаризації та його посилання на належність вказаного в них майна саме відповідачу, лише фіксують наявність перелічених у них матеріальних цінностей на території відповідача та жодним чином не визначають їх власника чи законного утримувача.

Оскільки договір сторін є чинним, згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України він повинен виконуватись сторонами.

При вирішенні спору господарський суд надав правильну юридичну оцінку як договору суборенди № 2 від 30.05.2006 року, так і угоді сторін щодо його розірвання, та пославшись на умови договору №2 від 30.05.2006 року, положення ст. 785 ЦК України, ч.4 ст.291 ГК України, дійшов правильного висновку про порушення цих норм відповідачем та необхідність задоволення позову.

Таким чином, будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права при вирішенні даного спору колегія суддів не вбачає. Висновок суду є законним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до доказів, наявних у матеріалах справи.

Заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом м. Кіровограда позову про скасування та визнання договору суборенди №2 від 30.05.2006 року та додатків до нього недійсним, провадження за яким порушено лише 23.05.2011 року, задоволенню не підлягає, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення на підставі тих доказів, які були наявні на час вирішення спору.

Не вбачає колегія суддів і підстав для задоволення клопотання про направлення справи №18/140 до слідчих органів, оскільки воно обґрунтовано незаконністю дій колишнього директора відповідача Сайко О.М. З даного приводу постановою дільничного інспектора СДІМ Кіровського ВМ КВМ УМВС України в Кіровоградській області від 06.11.2010 року в порушенні кримінальної справи за заявою директора відповідача Пишняк Н.М. було відмовлено.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2011 року у справі № 18/140 апеляційну скаргу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 14.06.2011 року.