Постанова № 16285887, 14.06.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2011 року Справа № 5005/1863/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бахмат Р.М. -доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Чус О.В.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 31.05.2011 р.: прокурора: Денисенко Д.В.( посвідчення № 255 від 31.10.08 р.);

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 1125т від 15.04.1 р.);

від відповідача: ОСОБА_2.( дов. № 34 від 21.04.11 р.); ОСОБА_3. (дов. № 4 від 18.04.11 р.); ОСОБА_4.( дов. № 77 від 29.04.11 р.);

від третьої особи: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” м.Орджонікідзе Дніпропетровської області і Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011р. у справі №5005/1863/2011

за позовом: Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області м. Нікополь Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області м. Нікополь

до: Відкритого акціонерного товариства „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” м. Орджонікідзе Дніпропетровської області

третя особа: Нікопольська обєднана державна податкова інспекція м. Нікополь

про: стягнення збитків в сумі 48 424,66 грн. та про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 р., яке підписано 08.04.11 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Васильєв О.Ю.) по справі №5005/1863/2011 частково задоволений позов Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області м. Нікополь, предявлений в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області м. Нікополь до Відкритого акціонерного товариства „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” м.Орджонікідзе, третя особа: Нікопольська обєднана державна податкова інспекція м. Нікополь про стягнення збитків в сумі 48 424,66 грн. і звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Вказаним рішенням стягнуто з відповідача на користь держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації 32 386,06 грн. збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 1,1096 га, розташованої на території Покровської сільської ради Нікопольського району, за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2010 р.

Стягнуто з відповідача на користь державного бюджету 323,86 грн. витрат на сплату державного мита та 157,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В інший частині позовних вимог відмовлено.

Відкрите акціонерне товариство „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” м. Орджонікідзе не погодилося з вказаним рішенням суду, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення частково, в частині про задоволених позовних вимог про стягнення з товариства на користь держави збитків в сумі 32 386 грн. та судових витрат по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимоги без наявності клопотання, що є порушенням п.2 ч.1 ст.83 ГПК України. Позивачем при розрахунку не було застосовано відповідну Методику визначення розміру шкоди (замість постанови КМУ №963 від 25.07.2007 р. було застосовано постанову КМУ №284 від 19.04.1993 р.), тому рішення суду, засноване на такому розрахунку є необґрунтованим і таким, що не відповідає нормам матеріального права.

На думку заявника суд також неправильно застосував положення ст.156 ЗК України, перелік підстав якої є вичерпним. Відповідач також вважає, що факти самовільного зайняття земельної ділянки не підтверджені належними доказами згідно Рекомендації Президії ВГСУ №04-06/15 від 02.02.2010 р. і п.3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року №110. Відповідач також стверджує, що земельна ділянка не є такою, що самовільно зайнята.

27.04.2011 року від відповідача надійшло повідомлення про зміну найменування з відкритого акціонерного товариства „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” на публічне акціонерне товариство „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”. До даного повідомлення доданий статут товариства, копія протоколу загальних зборів від 06.04.2011 року №1/2011 і копія довідки з ЄДРПОУ, у звязку з чим виникла необхідність у порядку ст.25 ГПК України допустити процесуальне правонаступництво, замінити відкрите акціонерне товариство „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” на його правонаступника публічне акціонерне товариство „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”.

Із прийнятим судом рішенням не погодився також і Нікопольський міжрайонний прокурор Дніпропетровської обл., подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, в інший частині залишити без змін.

Ухвалою від 24.05.2011 р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд відновив строк на подання апеляційної скарги і прийняв апеляційну скаргу до розгляду.

Прокурор вважає рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, має місце неповне зясування обставин, що мають значення для справи.

Нікопольський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області зазначає у скарзі, що обовязковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Скаржник вказує, що під час розгляду справи судом відповідачем не було надано доказів наявності відповідного правовстановлюючого документу, що встановлює право користування або право володіння спірною земельною ділянкою, що свідчить про те, що спірна земельна ділянка площею 1,1096 га зайнята відповідачем самовільно.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач вказує у відзиві, що у 2006 році Нікопольською райдержадміністрацією було погоджено технічну документацію на земельну ділянку і згодом вона розраховувала отримувати до бюджету району відповідні кошти від оренди землі. Тому, на думку позивача, постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.07 р. № 963 щодо визначення шкоди застосовується у разі відсутності з боку осіб будь-яких дій щодо оформлення земельних ділянок.

Постановою визначено, що повноваження щодо нарахування збитків за землі державної власності належать районним державним адміністраціям, в незалежності від виду та категорії земель, а також мети використання та повноважень надання в оренду - оскільки райдержадміністрації отримують відповідні кошти.

Розпорядженням секретаря судової палати № 737 від 30.05.2011 у звязку з черговою відпусткою судді Євстигнеєва О.С. та на підставі наказів голови суду № 5,7 від 17.01.11 р. змінено склад колегії суддів.

Відповідач 31.05.2011 р. надав до матеріалів справи письмові пояснення.

ПАТ “Орджонікідзевський ГЗК” 31.05.2011 р. подало письмове клопотання про здійснення фіксування судового процесу при розгляді даної справи.

При розгляді справи по суті, за клопотанням відповідача, здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

10.06.2011 р. ПАТ “ОГЗК” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ПАТ “ОГЗК” задовольнити повністю, з підстав, вказаних у відзиві.

В судовому засіданні оголошено перерву до 14.06.2011 р. до 10 год.30 хвилн.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що 25.05.2010 року Нікопольською міжрайонною прокуратурою до Нікопольської районної державної адміністрації було направлено подання про усунення порушень земельного законодавства (вих. №3049), яке було отримано позивачем 28.05.2010 року (т.2 а.с.105).

В даному поданні було зазначено, що Нікопольською міжрайонною прокуратурою було здійснено перевірку додержання вимог законодавства під час використання земель рекреаційного призначення, „ результатами проведеної перевірки встановлено, що на території Покровської та Шолохівських сільської ради, Нікопольського району вздовж прибережної смуги Олексіївського водосховища, розташовано 9 баз відпочинку, які використовуються”... у тому числі і ВАТ „ОГЗК”. „Однак під час проведення перевірки встановлено, що жодним із субєктів господарювання не здійснено оформлення право установчих документів на право власності або право користування земельними ділянками рекреаційного призначення, на яких розташовані бази відпочинку...”

Прокурором був зроблений висновок про неналежне виконання посадовими особами райдержадміністрації своїх службових обовязків і останній вимагав вжити невідкладних заходів до усунення порушень законодавства, причин та умов, що спричинили їх вчиненню; вирішити питання про створення комісії щодо обстеження земель рекреаційного призначення та розрахунку збитків, завданих їх користуванням за відсутності правовстановчих документів.

29.12.2010 року розпорядженням голови Нікопольської районної державної адміністрації №1067-р-10 „Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків” на підставі розгляду зазначеного вище подання прокурора і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 була створена комісія щодо визначення та відшкодування збитків завданих внаслідок використання субєктами господарювання (у тому числі і відповідачем) земельних ділянок. Комісії слід провести роботу щодо визначення та відшкодування збитків, завданих внаслідок використання зазначених земельних ділянок, а результати оформити відповідними актами.

30.12.2010 року розпорядженням голови Нікопольської районної державної адміністрації №1069-р-10 був затверджений акт комісії від 30.12.2010 року щодо визначення збитків, завданих ВАТ „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” безоплатним користуванням земельною ділянкою загальною площею 1,1096 га на території Покровської сільської ради. Згідно зазначеного акту сума розміру орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.07.2008 р. по грудень 2010 року склала 48 424,66 грн. грн.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянкидо встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

У відповідності зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено обовязок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Поняття «самовільно зайняті земельні ділянки»встановлено статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Згідно цієї норми (станом на день проведення перевірки) самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до наведених вимог закону обовязковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки. Відповідачем не було надано господарському суду належних доказів на підтвердження наявності відповідного правовстановлючого документу (договору оренди, державного акту на право власності або права постійного користування), що встановлює право користування або право володіння спірною земельною ділянкою.

Посилання ж представників відповідача на ту обставину, що ВАТ “ОГЗК” на протязі значного терміну часу неодноразово зверталося до Нікопольської райдержадміністрації із заявами про надання спірної земельної ділянки в оренду, але ці заяви залишилися без належного правового реагування зі сторони органу виконавчої влади, а рішення про відмову в наданні спірної земельної ділянки відповідачу не приймалося; не звільнять землекористувача від обовязку отримати відповідний правовстановлюючий документ. Таким чином слід дійти висновку про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Аналогічної правової позиції дотримуються Верховний суд України та Вищий господарський суд України у справі № 4/254-35/537 ( копії постанов додаються ). Відповідно ж до приписів ст.111 28 ГПК України : рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до п. 4.1.4. рекомендацій ВГСУ від 02.02.10 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”: у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки.

Враховуючи викладене, у таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають. Примусове звільнення земельної ділянки шляхом знесення розташованого на ній об'єкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, порушує права особи, гарантовані статтею 41 Конституції України.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо звільнення самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки площею 1,1096 га., розташованої на території Покровської сільської ради Нікопольського району.

Відносно позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків, завданих безоплатним користуванням вищевказаної земельної ділянки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 32 386 грн.06 коп. збитків, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів глави 24 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки ( ст.156 ) . Відшкодування збитків власникам землі здійснюють … юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також …юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України ( ст.157 ).

Як зазначено у п.4.2.2. рекомендацій ВГСУ від 02.02.10 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”: власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 року N 284.

Як встановлено під час розгляду справи, комісією з визначення та відшкодування збитків (створеною відповідно до Розпорядження голови Нікопольської райдержадміністрації від 29.12.10 р. № 1067-р-10 на підставі вимог Постанови КМУ від 19.04.93 р. № 284) було розраховано збитки, завдані безоплатним користуванням відповідачем земельною ділянкою, в розмірі 48424,66 грн. за період з 1 липня 2008 р. до 31 грудня 2010 р., про що складено відповідний акт від 30.12.10 р. ( т.1, а.с.12-13 ), затверджений розпорядженням голови райдержадміністрації № 1069-р-10 від 30.12.10 р. ( т.1, а.с.11 ).

Станом на час прийняття рішення у справі відповідачем не надано доказів скасування чи визнання недійсним вищезазначеного розпорядження в установленому законом порядку. Із змісту цього акту вбачається, що під час здійснення розрахунку розміру збитків комісія виходила із того, що загальна площа земельної ділянки 1,1096 га; термін користування земельною ділянкою : липень 2008 р. грудень 2010 р.; нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі для земель іншого комерційного ( несільськогосподарського ) призначення по Дніпропетровській області складає за 1 га по роках з урахуванням коефіцієнту індексації : 2008 р. 10130,02 грн.; 2009 р. 11670,96 грн.; 2010 р. 12358,40 грн.

Відповідно до ст.21 Закону України “Про оренду землі”( в редакції з липня 2008 р. та до 30.12.10 р. ) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою: для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”.

Відповідно до ст.9 Законом України “Про плату за землю”( що діяв на час проведення розрахунку ) податок за земельні ділянки, надані для оздоровчого та рекреаційного призначення, справляється з розрахунку 50 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Враховуючи вищезазначені обставини та приписи чинного законодавства, комісія прийшла до вірних висновків про суму орендної плати за користування спірною земельною ділянкою відповідачем, яку б за наявності відповідного договору оренди землі, повинен був сплатити ВАТ “ОГЗК” за період з 01.07.2008 р. по грудень 2010 р.; та яку власник землі фактично не отримав 48 424,66 грн.

Одночасно під час розрахунку стягуваної суми слід врахувати, що матеріалами справи підтверджується, що ВАТ “ОГЗК” сплатило за фактичне самовільне користування спірною земельною ділянкою на користь держбюджету 16038, 60 грн. ( зазначене вбачається із змісту акту звірки розрахунків від 23.03.11 р., який було здійснено між відповідачем та Нікопольською ОДПІ на вимогу суду (т.2, а.с.97-99 ). При цьому представники відповідача стверджували, що плата за користування спірною земельною ділянкою повинна була сплачуватися ними в розмірі земельного податку, встановленого чинним законодавством. Але ці твердження відповідача є хибними, оскільки за відсутності у нього передбачених законом правовстановлюючих документів на землю ( державного акту чи договору оренди землі ) він зобовязаний відшкодувати землевласнику саме збитки у вигляді неодержаних тим доходів за термін тимчасового невикористання земельної ділянки (тобто орендної плати, оскільки передбачається, що спірна земельна ділянка буде надана відповідачу в оренду ), розмір яких і був правомірно встановлений комісією. Тому із загальної суми збитків в розмірі 48 424,66 грн., про стягнення яких просив прокурор, слід відрахувати суму платежів, здійснених відповідачем - 16038,60 грн.; а тому позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають задоволенню лише в розмірі 32 386,06 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 25, 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відкрите акціонерне товариство „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” на його правонаступника публічне акціонерне товариство „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” залишити без задволення.

Апеляційну скаргу Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської обл. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04. 2011 року у справі №5005/1863/2011 залишити без змін.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: Л.О.Лотоцька

Чус О.В.

Постанова виготовлена в повному обсязі 14.06.2011 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко