Рішення № 16462772, 12.04.2011, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

12.04.2011р.Справа № 18/722/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Агро", вул.Кондратенка,6-А, м.Полтава,36009

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Пузиківська", вул. Леніна,4 с.Пузикове, Глобинський район, Полтавська область,39051

про стягнення 7 791,30 грн.

Суддя Іваницький О.Т.

секретар судового засідання Кострик Б.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., дов.№3 від 03.03.2011року

від відповідача: не з"явився (повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 7791,30 грн., за договором поставки № 10/06/09 від 10.06.2009 року.

Позовна заява подана до господарського суду за вхід. № 846/11 від 11.03.2011 року канцелярії суду(а.с.2).

12.04.2011року за вхідним №6156д та №6217 канцелярії суду від директора ТОВ "ТАНДЕМ-АГРО" Н.М.Ніколенко надійшли додаткові документи. Суд подані документи розглянув як заяву та залучив її та додані до неї додатки до матеріалів справи.

Відповідач наданими йому процесуальними правами, передбаченими статтею 22 ГПК України не скористався, свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Поважності причин його неявки не повідомив, вимог п.4 ухвали суду від 14.03.2011 року не виконав, витребуваних судом документів та відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

10 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-АГРО» (далі ТОВ«ТАНДЕМ-АГРО») та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Пузиківська»(далі ТОВ АФ "Пузиківська) укладено договір поставки № 10/06/09 (далі Договір), відповідно до умов якого Позивач виступив в якості Постачальника, а Відповідач в якості Покупця.

Відповідно до п.1.1 Договору ТОВ «Тандем-Агро»зобовязалося передати у власність Покупця (Відповідача) товар, а ТОВ Агрофірма «Пузиківська»зобовязалося прийняти його та оплатити на умовах, передбачених Договором.

Найменування, кількість та ціна товару визначається у видаткових накладних (п.2.1). Поставка товару здійснюється партіями, в терміни обумовленими додатковими угодами (п.3.1, 3.2)

Відповідно до наданої Позивачем видатковою накладної № ТА-0000057 від 02.07.2009 року та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 114 від 30 червня 2009 року ним було поставлено та передано у власність Відповідача товар (комбікорм) в кількості 1,38 тонн на загальну суму 10860,60 грн. Відповідно до видаткової накладної (повернення) № 4 від 30 вересня 2009 року Відповідачем повернуто Позивачу поставлений останнім товар в кількості 0,390 тонн на загальну суму 3069,30 грн. В іншій частині товар не повернутий та не оплачений.

Відповідно до п. 5.1 договору поставки Покупець зобовязався здійснювати оплату товару на умовах 100 % передоплати вартості кожної партії товару. Проте, Відповідач порушив умови договору, за поставлений товар станом на дату подання позовної заяви не розрахувався.

Між Відповідачем та Позивачем 01 жовтня 2009 року було складено Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 30.09.2009 року ТОВ Агрофірма «Пузиківська» має заборгованість за поставлений товар в сумі 7791,30 грн.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Пузиківська", код ЄДРПОУ 34548552 (вул. Леніна,4 с.Пузикове, Глобинський район, Полтавська область,39051), р/р 2600491126 в ПОФ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Агро", код ЄДРПОУ 36120678 (вул.Кондратенка,6-А, м.Полтава,36009), р/р 26001715011 в Філії ВАТ "МТБ" МФО 331973) підлягає борг - 7 791,30 грн., судові витрати по сплаті держаного мита - 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також подані ним додаткові докази, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 3,4, 4'-43,45- 47, 18,19,21-22, 32-34 , 36, 38, 43, 44, 45, 49, 69, 74, 75, 77, 81-1, 82, 82-1, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Пузиківська", код ЄДРПОУ 34548552( вул. Леніна,4, с.Пузикове, Глобинський район, Полтавська область, 39051), р/р 2600491126 в ПОФ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Агро", код ЄДРПОУ 36120678 (вул.Кондратенка,6-А, м.Полтава,36009), р/р 26001715011 в Філії ВАТ "МТБ" МФО 331973) борг - 7 791,30 грн., судові витрати по сплаті держаного мита - 102,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.04.2011р.

СУДДЯІваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.