Рішення № 16462545, 16.06.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2011 р. Справа № 5010/928/2011-15/49

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако", вул. Балукова, 21, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132,

до відповідача: Комунального підприємства "Аптека № 141", вул. Коновальця, 26, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300,

про стягнення коштів в сумі 2137 грн. 20 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. - директор регіонального представництва, довіреність б/н від 06.04.2011 року,

від відповідача представники не з'явилися,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармако" звернулося в суд з позовною заявою до Комунального підприємства "Аптека № 141" про стягнення коштів в сумі 2137 грн. 20 коп., в тому числі: 1977 грн. 93 коп. основного боргу, 133 грн. 25 коп. пені та 26 грн. 02 коп. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеної між сторонами угоди поставки товару № 280208/266 від 28.02.2008 року, позивачем поставлено відповідачу медичні товари, а відповідачем не оплачено в повному обсязі кошти за отримані товари.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2011 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2011 року.

Ухвалою суду від 18.05.2011 року відкладено розгляд справи на 16.06.2011 року.

Представник позивача, в судовому засіданні 16.06.2011 року, позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві письмових поясненнях. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов угоди поставки товару № 280208/266 від 28.02.2008 року, в частині оплати коштів за отримані товари, в результаті чого утворилася заборгованість відповідача в сумі 1977 грн. 93 коп., в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 133 грн. 25 коп. пені, 26 грн. 02 коп. 3 % річних та покласти на останнього судові витрати.

Представник відповідача в судове засідання 16.06.2011 року повторно не з"явився, вимоги суду, вказані в ухвалах від 06.05.2011 року та від 18.05.2011 року, відповідач не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву та докази сплати заборгованості суду не направив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду.

Разом з тим, відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (v0075600-02 ) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

16.05.2011 року з Головного управління статистики в Івано-Франківській області на адресу суду (вх. № 4057/2011-свх) надійшов витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Комунального підприємства "Аптека № 141", відповідно до даних якого станом на 12.05.2011 року місцезнаходженням Відповідача є: 77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Коновальця, 26.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони господарського процесу зобов"язані добросовісно користуватися наданими їм правами.

За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України, враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

28.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Аптека № 141" (Покупець) укладено угоду поставки товару № 280208/266 (далі Угода), предметом якої є медичний товар.

На виконання умов Угоди, згідно накладних № 652486 від 23.09.2010 року на суму 494 грн. 56 коп. (оплатити до 23.10.2010 року), в зв"язку із частковою оплатою коштів борг по даній накладній складає 432 грн. 39 коп.; № 653954 від 28.09.2010 року на суму 567 грн. 19 коп. (оплатити до 28.10.2010 року); № 657302 від 07.10.2010 року на суму 304 грн. 06 коп. (оплатити до 06.11.2010 року); № 660420 від 14.10.2010 року на суму 369 грн. 59 коп. (оплатити до 13.11.2010 року) та № 662196 від 18.10.2010 року на суму 304 грн. 70 коп. (оплатити до 17.11.2010 року), позивачем відвантажено, а відповідачем отримано медичні товари на загальну суму 2040 грн. 70 коп.

Згідно п. 3.1. Угоди оплата медичного товару, що реалізується по цій Угоді, проводиться згідно дати оплати, указаної у видатковій накладній.

В порушення договірних зобов"язань Відповідачем не оплачено в повному обсязі вартість отриманих товарів, у зв"язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 1977 грн. 93 коп.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 17/02 від 17.02.2011 року, з вимогою оплатити заборгованість за отримані товари в сумі 1977 грн. 93 коп., яку останнім залишена без розгляду (а.с. 46).

Відповідно до п. 5.2. Угоди у випадку несвоєчасної оплати Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано пеню в розмірі 133 грн. 25 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 26 грн. 02 коп. 3 % річних.

На час вирішення спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 1977 грн. 93 коп. основного боргу, 133 грн. 25 коп. пені, 26 грн. 02 коп. 3 % річних, що підтверджується матеріалами справи.

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку та облікових документів є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні бухгалтерські документи повинні містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Порушенням зобовязання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно положень ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту ст. 230 ГК України вбачається, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання сплачує штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема пеню.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені припиняється через 6 місяців з дня виникнення права на її нарахування, отже суд вважає, що сума пені нарахована обгрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів сплати заборгованості в сумі 2137 грн. 20 коп., що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриману згідно умов угоди поставки товару № 280208/266 від 28.02.2008 року продукцію, в сумі 1977 грн. 93 коп. основного боргу, 133 грн. 25 коп. пені, 26 грн. 02 коп. 3 % річних, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193, 216, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 25, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" до Комунального підприємства "Аптека № 141" про стягнення коштів в сумі 2137 грн. 20 коп. задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Аптека № 141", вул. Коновальця, 26, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, (ідентифікаційний код 22191294), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако", вул. Балукова, 21, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08132, (ідентифікаційний код 20037376), 1977 (тисячу дев"ятсот сімдесят сім) грн. 93 коп. основного боргу згідно умов угоди поставки товару № 280208/266 від 28.02.2008 року, 133 (сто тридцять три) грн. 25 коп. пені, 26 (двадцять шість) грн. 02 коп. 3 % річних, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Деделюк Б. В.

Повне рішення складено 21.06.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Козло П. М. 21.06.11